Постанова

Іменем України

21 червня 2022 року

м. Київ

справа № 599/645/21

провадження № 61-18490 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - акціонерне товариство «Українська Залізниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області

у складі судді Чорної В. Г. від 09 червня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Гірського Б. О., Бершадської Г. В. від 21 жовтня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до акціонерного товариства (далі - АТ) «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди в сумі по 500 тис грн кожному без стягнення податків та обов`язкових платежів.

В обґрунтування позову зазначали, що 25 травня 1974 року між ними зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився їх син

ОСОБА_3

24 червня 2015 року внаслідок нещасного випадку на виробництві на Відокремленому підрозділу (далі - ВП) «Тернопільська дистанція колії», на перегоні Зборів-Золочів, 1390 км, 5-тий пікет, непарна колія, поблизу зупиночного пункту «Плугів» їх син ОСОБА_3 , який працював оператором дефектоскопного візка ВП «Тернопільська дистанція колія», загинув.

Вказували, що даний факт засвідчено Актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (Форма Н-1) та Актом проведення спеціального розслідувані нещасного випадку (Форма Н-5) від 05 жовтня 2015 року, які містять, серед іншого, відомості щодо вини відповідача у смертельному травмуванні їхнього сина.

Відповідно до розділу 4 (пункту 2) Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5, однією з причин настання нещасного випадку є те, що «не в повному обсязі забезпечено виконання підлеглими робітниками правил і інструкції з охорони праці, чим не в повній мірі дотримано вимоги пункту 4.20 посадової інструкції від 25 березня 2015 року бригадиром з поточного утримання колії та штучних споруд бригади по виконанню невідкладних робіт ВП «Тернопільська дистанція колія».

Аналогічні висновки комісії з розслідування нещасного випадку вказано у розділі 10 Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаного з виробництвом (Форма Н-1), згідно якого ОСОБА_3 вчасно не зняв з колії дефектоскопний візок, чим порушив вимоги пункту 3.4 «Інструкції з охорони праці № 9 для оператора дефектоскопного візка», в. о. бригадир колії ОСОБА_4 не в повному обсязі забезпечив виконання підлеглими робітниками правил і інструкції з охорони праці, чим не дотримався вимог пункту 4.20 посадової інструкції бригадира з поточного утримання колії та штучних споруд бригади по виконанню невідкладних робіт.

У зв`язку зі смертю сина- ОСОБА_3 їм завдана моральна шкода, яка полягала у передчасній втраті близького родича, члена сім`ї, який був для них улюбленим сином. При цьому зазначали, що передчасна втрата сина спричиняє для них душевні страждання, переживання, розпач, непоправну втрату життєвих зав`язків із близькою людиною та ряд інших, які тривають протягом тривалого часу.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд позов їх задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 тис грн без стягнення податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 тис грн без стягнення податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачам, оскільки особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідач відсутності своєї вини не довів. Суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди врахував всі обставини справи в їх сукупності, зокрема, що нещасний випадок з ОСОБА_3 стався, у тому числі, внаслідок порушення потерпілим нормативних актів з охорони і безпеки праці та дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Суди зазначили, що факт заподіяння моральної шкоди позивачам у зв`язку з передчасною втратою близької людини підтверджений, його батьки -позивачі переживають душевні та психологічні страждання, позбавлені можливості отримувати від нього піклування та матеріальну допомогу, що тягне за собою порушення їх нормальних життєвих зв`язків та докладання з їх боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, судами вказано, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Також суди послалися на відповідні правові висновки Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року АТ «Українська залізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 599/645/21

із Зборівського районного суду Львівської області, у задоволенні клопотання

АТ «Українська залізниця» про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень відмовлено та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ «Українська залізниця» мотивована тим, що на даний час відсутній висновок Верховного Суд щодо питання застосування нової редакції

статті 164.2.14 Податкового кодексу України в частині оподаткування сум моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Вважає помилковими висновки судів про те, що сума відшкодування шкоди за рішенням суду, які спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої смертю близької особи, не включається до загального оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню, оскільки Податковий кодекс України не передбачає пільг щодо оподаткування моральної шкоди у таких випадках, тому сума відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, в розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом, підлягає оподаткуванню.

Вказує, що безпідставним є застосування судом до спірних правовідносин правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 25 липня

2018 року № 180/683/13-ц оскільки у ній, тлумачиться попередня редакція

статті 164.2.14 Податкового кодексу України, а згідно зі

статтею 37.2 зазначеного Кодексу податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс пов`язує сплату ним податку, а саме виплату відшкодування. При цьому, відповідно до пункту

17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суддя повинен залежно від конкретних обставин, витребувати від позивача подання доказів про порушення його законних прав і заподіяну моральну шкоду. При цьому, предметом доказування мають бути як характер, так і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач. Суди не вказали, якими доказами підтверджується факт заподіяння моральної шкоди та чи відповідає визначений судом розмір шкоди засадам розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням обставин справи та наслідків, які настали для позивачів.

Суди безпідставно не застосували під час вирішення спору частину другу

статті 1193 ЦК України, що підлягала застосуванню, так як настання смерті ОСОБА_3 відбулось внаслідок необережності самого потерпілого.

Посилається на відповідний правовий висновок Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, зводяться до переоцінки доказів та незгоди товариства з висновками судів. При цьому зазначають, що передчасна смерть сина, який загинув у молодому віці - 38 років, спричинила втрату надзвичайно близької їм людини, завдала довготривалих та глибоких душевних страждань, а також змушує докладати значних додаткових зусиль для зміни свого життєвого ритму, організації свого способу життя. На даний час вони пенсійного віку, фізично не в силах забезпечити собі старість, а син, який був дуже доброю і дбайливою людиною, будучи живим, у силу положень

статті 202 СК України мав би матеріально допомагати їм.

Посилаються на усталену судову практику Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та релевантну практику Європейського Суду з прав людини щодо оцінки розміру шкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблого ОСОБА_3 відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а. с. 13).

Згідно зі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 38 років.

24 червня 2015 року внаслідок нещасного випадку на виробництві на

ВП «Тернопільська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця, на перегоні Зборів-Золочів, 1390 км, 5-тий пікет, непарна колія, поблизу зупиночного пункту «Плугів» ОСОБА_3 загинув. Загиблий працював оператором дефектоскопного візка ВП «Тернопільська дистанція колія». Даний факт встановлено Актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (Форма Н-1) та Актом проведення спеціального розслідувані нещасного випадку (Форма Н-5) від 05 жовтня 2015 року.

Відповідно до розділу 4 (пункту 2) Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5, однією з причин настання нещасного випадку є не в повному обсязі забезпечення виконання підлеглими робітниками правил і інструкції з охорони праці, чим не в повній мірі дотримано вимоги пункту

4.20 посадової інструкції бригадиром з поточного утримання колії та штучних споруд бригади по виконанню невідкладних робіт ВП «Тернопільська дистанція колія» від 25 березня 2015 року.

Аналогічні висновки комісії з розслідування нещасного випадку вказано у розділі 10 Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаного з виробництвом

(Форма Н-1), згідно якого ОСОБА_3 вчасно не зняв з колії дефектоскопний візок, чим порушив вимоги пункту 3.4 «Інструкції з охорони праці №9 для оператора дефектоскопного візка», в. о. бригадир колії ОСОБА_4 не в повному обсязі забезпечив виконання підлеглими робітниками правил і інструкції з охорони праці, чим не дотримався вимог пункту 4.20 посадової інструкції бригадира з поточного утримання колії та штучних споруд бригади по виконанню невідкладних робіт.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень товариство зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах

(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга АТ «Українська залізниця» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

До подібних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суду у постановах: від 17 червня 2020 року

у справі № 439/1213/18, провадження № 61-8734 св 19; від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18, провадження № 61-11853 св 18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

АТ «Українська залізниця» відсутність своєї вини у загибелі свого працівника не довела, тобто не спростувала презумпцію завдавача шкоди. При цьому суди при визначенні розміру шкоди врахували ступінь вини загиблого

ОСОБА_3 .

Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, задовольняючи шкоду частково, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача як власника джерела підвищеної небезпеки обов`язку відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану смертю сина, факт заподіяння моральної шкоди позивачам у зв`язку з передчасною втратою близької людини підтверджений, позивачі переживають душевні та психологічні страждання, позбавлені можливості отримувати від нього піклування та матеріальну допомогу, що тягне за собою порушення їх нормальних життєвих зв`язків та докладання з їх боку додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди врахував всі обставини справи в їх сукупності, зокрема, що нещасний випадок з ОСОБА_3 стався, в тому числі, внаслідок порушення потерпілим нормативних актів з охорони і безпеки праці та дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, судами вірно вказано, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті сина, а отже, заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок смерті його батька, внаслідок професійного захворювання.

Судами вірно застосовано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316 св 18), оскільки моральну шкоду, завдано подією, яка відбулася

24 червня 2015 року, до набрання чинності нової редакції

статті 164.2.14 Податкового кодексу України.

Верховний Суд погоджується із висновками судів й зазначає, що доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, які суд дослідив, вони є безпідставними, так як суди надали правильну оцінку усім фактичним обставинам у справі, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 09 червня

2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 жовтня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць