№ 5/530-03 (924/1244/20) - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 5/530-03 (924/1244/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Жукова С.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Аліференко Т.В.,

учасники справи:

позивач (боржник) - Відкрите акціонерне товариство "Жмеринський завод "Сектор" в особі

ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" арбітражного керуючого Сокольвака М.В. - особисто (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку з посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

відповідач (ініціюючий кредитор) - Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі,

представник кредитора - не з`явився,

відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області,

представник відповідача - не з`явився,

відповідач - Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області,

представник відповідача - не з`явився,

відповідач - Вінницький обласний центр зайнятості,

представник відповідача - не з`явився,

третя особа - Лещенко Анатолій Михайлович,

представник третьої особи - не з`явився,

кредитор - ОСОБА_1 , особисто (в режимі відеоконференції з Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області),

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) касаційну скаргу

ОСОБА_1 ,

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021

у складі колегії суддів: Димбовського В.В. (головуючий), Мухи М.Є., Музики М.В.

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021

у складі колегії суддів: Крейбуха О.Г. (головуючий), Саврія В.А., Дужича С.П.

у справі за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В.

до

Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області

Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області

Вінницького обласного центру зайнятості

за участі третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Лещенка Анатоля Михайловича (залучено ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021)

про стягнення 84 784,71грн. незаконно перерахованих коштів

в межах справи № 5/530-03

за заявою

Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі

до Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.10.2003, за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Жмеринці (далі- УПФУ в місті Жмеринці), порушено провадження у справі № 5/530-03 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" (далі - ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", боржник).

2. За результатами розгляду справи в попередньому засіданні, Господарський суд Вінницької області ухвалою від 21.01.2004 визнав вимоги кредиторів до боржника та затвердив реєстр вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" на загальну суму 800 626,95 грн. (т. 2, а. с. 192 - 194).

3. Постановою Господарського суду Вінницької області від 23.01.2004 у справі №5/530-03 ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лещенка А.М.

4. Строк ліквідаційної процедури ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду.

5. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.02.2006 у цій справі визнано вимоги кредитора ОСОБА_1 по заробітній платі в розмірі 5 836,51 грн. та включено їх до другої черги реєстру вимог кредиторів, зобов`язано арбітражного керуючого (ліквідатора) внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів (т. 5, а. с. 116)

6. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.07.2013 у справі №5/530-03 зобов`язано ліквідатора банкрута Сокольвака М.В. внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника щодо вимог ОСОБА_1 , зазначивши загальну суму його вимог в розмірі 75 639,44 грн., уточнений реєстр вимог кредиторів надати суду (т. 42, а. с. 34 - 35);

ухвалою суду від 19.08.2013 ліквідатора банкрута Сокольвака М.В. повторно зобов`язано внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника в частині збільшення кредиторських вимог ОСОБА_1 , а також зобов`язано виконати усі передбачені законом та постановою ВГСУ від 24.04.2012 у цій справі дії у ліквідаційній процедурі ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", докази чого надати суду (т. 42, а. с. 50 - 51).

7. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 (залишена без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017) у справі №5/530-03 скаргу кредитора ОСОБА_3 задоволено частково;

визнано незаконними дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Лещенка А.М. під час виконання ним повноважень ліквідатора боржника по справі № 5/530-03, стосовно порушення черговості задоволення вимог кредиторів боржника в частині незадоволення вимог кредитора по заробітній платі ОСОБА_1 ;

в частині надання правової оцінки діяльності арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Лещенка А.М. по результатам його діяльності із жовтня 2003 по 12 вересня 2006 та встановлення суми завданих збитків відмовлено (т. 47 а. с. 175-178).

8. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.09.2017, у зв`язку із неможливістю сформувати колегію у складі трьох суддів для продовження розгляду справи № 5/530-03, справу було передано для подальшого розгляду до найбільш територіально наближеного до Господарського суду Вінницької області - до Господарського суду Хмельницької області,.

9. Ухвалою суду від 28.11.2017 колегією суддів Господарського суду Хмельницької області у складі: головуючого судді Крамара С.І., суддів Вибодовського О.Д. та Грамчука І.В. справу № 5/530-03 прийнято до свого провадження.

10. ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича звернулося до Господарського суду Хмельницької області (в межах справи № 5/530-03 про банкрутство) з позовом про стягнення з відповідачів (склад яких позивачем було визначено самостійно) 84 784,71 грн. незаконно перерахованих коштів, з яких:

- з Головного Управління Державної Податкової Служби у Вінницькій області - 47 431,39 грн.;

- з Головного Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області - 35 597,41 грн.;

- з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області - 1 280,12 грн.;

- з Жмеринського міськрайонного центру зайнятості - 475,79 грн.

10.1. Заявник вказує на те, що ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Лещенком A.M. кошти в сумі 84 766,71 грн. були спрямовані на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги та не задоволення вимог кредитора по заробітній платі на суму 6 808,15 грн.; вказані обставини неправомірних дій ліквідатора Лещенка A.M. встановлені ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016р. у справі № 5/530-03, яка залишена без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017, що є підставою для звернення до суду про стягнення з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти, вказаної суми 84 766,71 грн.

10.2. Кошти в сумі 84 766,71 грн. були перераховані кредиторам третьої черги, а саме: ВД ФСССНВ у Жмеринському районі - 475,79 грн. (платіжне доручення № 35 від 13.10.2004); Жмеринський міськрайонний центр зайнятості - 1 280,12 грн. (платіжне доручення № 24 від 07.04.2005, платіжне доручення № 86 від 15.12.2004, платіжне доручення № 78 від 04.11.2004, платіжне доручення № 33 від 13.10.2004, платіжне доручення № 64 від 27.09.2004, платіжне доручення № 13 від 20.08.2004); Управління ПФУ у м. Жмеринка - 35 597,41 грн. (платіжне доручення № 73 від 19.11.2004, платіжне доручення № 16 від 20.08.2004, платіжне доручення № 39 від 07.04.2005, платіжне доручення № 7 від 07.04.2005, платіжне доручення № 89 від 15.12.2004, платіжне доручення № 84 від 04.11.2004, платіжне доручення № 36 від 13.10.2004, платіжне доручення № 67 від 27.09.2004); Жмеринська ОДПІ - 47 431,39 грн. (платіжне доручення № 81 від 31.10.2005, платіжне доручення № 10 від 31.03.2005, платіжне доручення № 95 від 28.12.2004, платіжне доручення № 74 від 19.11.2004, платіжне доручення № 75 від 19.11.2005, платіжне доручення № 28 від 13.10.2004, платіжне доручення № 23 від 17.09.2004, платіжне доручення № 7 від 19.08.2004, платіжне доручення № 5 від 19.07.2004, платіжне доручення № 76 від 24.11.2004 (т. 6, а. с. 32-39).

10.3. Разом з позовом подано клопотання про поновлення строку позовної давності при прийнятті до розгляду позовної заяви, в обґрунтування ліквідатор Сокольвак М.В. зазначив про поважність причин пропуску строків, при цьому послався на ухвали Господарського суду Хмельницької області 09.01.2020р. та 19.10.2020р. по справі № 5/530-03.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 у справі № 5/530-03 (924/1244/20), у позові ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича до відповідачів про стягнення 84 784,71 грн. незаконно перерахованих коштів - відмовлено.

Стягнуто з ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

12. Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:

12.1. У постановах Вищого господарського суду України від 07.07.2015 та від 28.02.2017 по справі № 5/530-03 підтверджено встановлення факту щодо перерахування банкрутом (позивачем) грошових коштів з порушенням черговості кредиторам третьої черги в розмірі 84 766,71 грн.

12.2. Місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставне отримання та збереження відповідачами таких коштів, а заявлені позовні вимоги ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" визнанні судом законними та обґрунтованими.

12.3. У задоволенні позовних вимог ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" про стягнення з кредиторів незаконно перерахованих у справі № 5/530-03 коштів в сумі 84 766,71 грн. відмовлено у зв`язку з застосуванням наслідків пропуску позовної давності, згідно з поданими у відзиві заявами відповідача - 1 від 17.12.2020 та відповідача - 3 від 26.11.2020.

13. Під час розгляду справи по суті місцевий господарський суд встановив таке:

13.1. За результатами розгляду справи в попередньому засіданні, Господарський суд Вінницької області ухвалою від 21.01.2004 визнав вимоги кредиторів до боржника та затвердив реєстр вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" на загальну суму 800 626,95 грн., з яких:

Друга черга:

- заробітна плата працівників - 85 827,63 грн.;

Третя черга:

- Управління ПФУ у м. Жмеринці - 255 955,34 грн.;

- ВД ФССНВ у Жмеринському районі - 1 661,59 грн.;

- Жмеринський міськрайонний центр зайнятості - 10 366,99 грн.;

- Жмеринська ОДПІ - 409 828,87 грн.;

Четверта черга:

- ПП «Монтажсервіс» - 1 665,47 грн.;

- Обласна організація профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування - 4 391,09 грн.;

- СО «Жмеринські ЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» - 196 103,22 грн.;

- Жмеринський відокремлений підрозділ водопровідно каналізаційного господарства ВОКПВ ВКУ «Вінницяводоканал» - 2 062,54 грн.;

- ВД ФССНВ у Жмеринському районі з сумою 561,54 грн.;

- Управління ПФУ у м. Жмеринка з сумою 313 031,06 грн.;

Шоста черга (пеня, штрафи, неустойка):

- Управління ПФУ у м. Жмеринка з сумою 14 800,92 грн.;

- Жмеринська ОДПІ з сумою 11 221,77 грн.;

- Жмеринський міськрайонний центр зайнятості з сумою 1 694,09 грн.

13.2. Під час ліквідаційної процедури ухвалами Господарського суду Вінницької області від 02.09.2004, від 29.11.2005 визнано поточними кредиторами ВД ФССНВ у Жмеринському районі на загальну суму 435 828,86 грн., а ухвалою від 31.06.2006 УПФУ у м. Жмеринці на суму 313 031,06 грн.

13.3. Судом за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що Головне Управління Державної Податкової Служби у Вінницькій області є правонаступником Жмеринської об`єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області.

13.4. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2021 замінено у справі № 5/530-03 Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454) на Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 44069150); Головне Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області є правонаступником Управління Пенсійного Фонду в місті Жмеринка Вінницької області; Управління Виконавчої дирекції Фонду Соціального Страхування України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 41315197, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22) є правонаступником Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

13.5. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2021 замінено у справі № 5/530-03 Жмеринський міськрайонний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 06952196) на Вінницький обласний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 05392714).

13.6. ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" у період з 19.07.2004 по 19.11.2005 перераховано загалом 47 431,39 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 81 від 31.10.2005 на суму 10 000,00 грн., № 10 від 31.03.2005 на суму 7 000,00 грн., № 95 від 28.12.2004 на суму 5 096,00 грн., № 74 від 19.11.2004 на суму 17 500,00 грн., № 75 від 19.11.2005 на суму 500,00 грн., № 28 від 13.10.2004 на суму 4 062,39 грн., № 23 від 17.09.2004 на суму 3 000,00 грн., № 7 від 19.08.2004 на суму 77,00 грн., № 5 від 19.07.2004 на суму 153,00 грн., № 76 від 24.11.2004 на суму 43,00 грн. (призначення - "оплата ПДВ" та "податок на прибуток", т. 10, а. с. 14-39, т. 14 а. с. 36-77).

13.7. ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" перераховано 457,79 грн. (т. 10 а. с. 29, т. 14 а. с. 42) згідно платіжного доручення № 35 від 13.10.2004 (призначення - "страхові внески 3,12%").

13.8. ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" у період з 20.08.2004 по 07.04.2005 перераховано загалом 1 280,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 44 від 07.04.2005 на суму 106,91 грн., № 24 від 07.04.2005 на суму 199,44 грн., № 86 від 15.12.2004 на суму 101,96 грн., № 78 від 04.11.2004 на суму 430,15 грн., № 33 від 13.10.2004 на суму 278,77 грн., № 64 від 27.09.2004 на суму 66,14 грн., № 13 від 20.08.2004 на суму 96,75 грн. (призначення - "відрахування по безробіттю 1,9%", т. 10, а. с. 14-39, т. 14 а. с. 36-77).

13.9. ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" у період з 20.08.2004 по 07.04.2005 перераховано загалом 35 597,41 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 73 від 17.11.2004 на суму 13 802,00 грн., № 27 від 12.04.2005 на суму 3 359,04 грн., № 16 від 20.08.2004 на суму 1 629,52 грн., № 39 від 07.04.2005 на суму 1 800,64 грн., № 7 від 07.04.2005, № 89 від 15.12.2004 на суму 1 952,42 грн., № 84 від 04.11.2004 на суму 7 244,70 грн., № 36 від 13.10.2004 на суму 4 688,26 грн., № 67 від 27.09.2004 на суму 1 120,83 грн. (призначення - "збір на держпенсстрахування 32%", т. 10, а. с. 14-39, т. 14 а. с. 36-77).

13.10. Враховуючи висновки, викладені у постановах Вищого Господарського суду України від 07.07.2015 та від 28.02.2017 по справі № 5/530-03 та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про підтвердження факту перерахування позивачем грошових коштів з порушенням черговості кредиторам третьої черги в розмірі 84 766,71 грн., безпідставне отримання та збереження відповідачами таких коштів. Суд визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідачів незаконно перерахованих коштів в розмірі 84 766,71 грн.

13.11. Саме у період з 09.02.2006 по 20.04.2006 кредитор ОСОБА_1 дізнався про порушення його прав внаслідок не внесення вимог ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів боржника у другу чергу задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 у справі № 5/530-03 (924/1244/20) залишено без задоволення,

рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 у справі № 5/530-03 (924/1244/20) залишено без змін.

15. Погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вказав на те, що:

15.1. Пропуск строку позовної давності стороною (особою), яка звернулась до суду за захистом порушених прав та інтересів, без поважних на те причин, є безумовною підставою для ухвалення судового рішення про відмову в задоволенні позову.

15.2. Висновки про перерахування грошових коштів з порушенням черговості кредиторам третьої черги в розмірі 84 766,71 грн. були відомі ліквідатору Сокольваку М.В. з часу винесення відповідних постанов Вищого господарського суду України (постанови Вищого Господарського суду України від 07.07.2015 та від 28.02.2017 по справі № 5/530-03), однак будь-яких дій ліквідатором до дати подання цього позову здійснено не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 у справі № 5/530-03 (924/1244/20), ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою з вимогою скасувати оскаржені судові рішення

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5/530-03 (924/1244/20) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.12.2021.

18. У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5/530-03 (924/1244/20) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Картере В.І., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021.

19. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2021 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

20. 19.01.2022 від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтування підстав касаційного оскарження. Крім того заявник просить проводити судове засідання в режимі відеоконференції.

21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2022:

21.1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено.

21.2. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження.

21.3. Відкрито касаційне провадження у справі №5/530-03(924/1244/20) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021.

21.4. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 відбудеться 22 березня 2022 року о 11:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань №330.

21.5. Клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

21.6. Доручено Жмеринському міськрайонному суду забезпечити проведення відеоконференції 22.03.2022 о 11 год. 30 хв. у приміщенні Жмеринського міськрайонного суду за адресою: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Образцова, 6.

21.7. З метою забезпечення своєчасного проведення відеоконференції, копію даної ухвали направлено на електронну адресу ОСОБА_1 та Жмеринського міськрайонного суду.

21.8. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 01.03.2022.

21.9. Витребувано з Господарського суду Хмельницької області та Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №5/530-03 (924/1244/20) за позовом ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В. до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області Вінницького обласного центру зайнятості про стягнення 84 784,71 грн. незаконно перерахованих коштів.

21.10. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 - відмовлено.

22. 01.04.2022 та 07.04.2022 до Верховного Суду (через систему "Електронний суд") від ОСОБА_1 надійшли клопотання від 21.03.2022 з вимогою, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, та у зв`язку з не правленням сторонами на поштову адресу ОСОБА_1 відзивів на касаційну скаргу, із підстав введення воєнного стану в Україні відкласти слухання даної справи на іншу дату та час.

23. Враховуючи введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні воєнного стану з 24.02.2022 строком на 30 діб, та Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26.03.2022 строком на 30 діб, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 13.04.2022 розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 у справі № 5/530-03 (924/1244/20) призначено на 14 червня 2022 року об 11:30, про що повідомлено учасників судової справи належним чином.

24. 15.04.2022 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від ОСОБА_1 , надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

25. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 5/530-03(924/1244/20) Клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Доручено Жмеринському міськрайонному суду забезпечити проведення відеоконференції 14 червня 2022 року о 11:30 у приміщенні Жмеринського міськрайонного суду за адресою: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Образцова, 6.

З метою забезпечення своєчасного проведення відеоконференції, копію даної ухвали направлено на електронну адресу Жмеринського міськрайонного суду та ОСОБА_1 .

26. 07.06.2022 до Верховного Суду від ОСОБА_1 (засобами електронного зв`язку) надійшло клопотання/заява про приєднання до матеріалів справи заяви про надання письмового тексту виступу в суді касаційної інстанції в судовому засіданні

27. Судове засідання Верховного Суду, призначене на 14.06.2022 у режимі відеоконференції зі Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області не відбулося у зв`язку з технічною неможливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції (Довідка Жмеринського міськрайонного суду № ЕП-91/27 від 28.06.2022).

28. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2022:

28.1. Відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 у справі 5/530-03 (924/1244/20).

28.2. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 відбудеться 12 липня 2022 року о 11:00 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань №330.

28.3. Клопотання арбітражного керуючого Сокольвака М.В. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

28.4. Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

28.5. Для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за межами приміщення суду учасникам справи необхідно використовувати комп`ютерну техніку або смартфони з доступом в мережу Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення.

28.6. Ухвалено забезпечити участь учасникам справи в судовому засіданні у справі № 5/530-03 (924/1244/20), призначеному на 12.07.2022 року о 11:00, в режимі відеоконференції відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021.

29. 15.06.2022 на адресу Верховного Суду від Господарського суду Хмельницької області надійшла справа № 5/530-03 (924/1244/20) у чотирьох томах та CD диски кількістю 4шт.

30. 17.06.2022 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від ОСОБА_1 , надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

31. Ухвалою Суду від 30.06.2022 у цій справі Клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено;

доручено Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області забезпечити проведення відеоконференції 12.07.2022 о 11 год. 00 хв.

32. 11.07.2022 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли (засобами електронного зв`язку) Додаткові пояснення у справі.

33. В судовому засіданні Верховного Суду 12.07.2022 (в режимі відеоконференції) було заслухано пояснення ОСОБА_1 та арбітражного керуючого Сокольвака М.В. та зокрема:

33.1. Відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 у справі 5/530-03 (924/1244/20).

33.2. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 відбудеться 02 серпня 2022 року о 11:45 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань №330.

33.3. Витребувано з Господарського суду Хмельницької області та Північно-західного апеляційного господарського суду всі матеріали справи № 5/530-03 заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі до ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" про визнання банкрутом.

33.4. Клопотання арбітражного керуючого Сокольвака М.В. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

33.5. Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

33.6. Ухвалено забезпечити участь учасникам справи в судовому засіданні у справі № 5/530-03 (924/1244/20), призначеному на 02.08.2022 року о 11:45, в режимі відеоконференції відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021.

33.7. Клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

33.8. Доручено Жмеринському міськрайонному суду забезпечити проведення відеоконференції 02.08.2022 року о 11:45 у приміщенні Жмеринського міськрайонного суду за адресою: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Образцова, 6.

33.9. З метою забезпечення своєчасного проведення відеоконференції, копію даної ухвали направлено на електронну адресу Жмеринського міськрайонного суду та ОСОБА_1 .

34. 21.07.2021 до Суду від ОСОБА_1 надійшли (засобами електронного зв`язку):

- заява про заміну неналежного відповідача, в якому заявник ставить питання щодо залучення до процедури судового розгляду фізичну особу-підприємця Лещенка А.М. Просить Суд викликати в судове засідання колишнього ліквідатора Лещенка А.М.;

- додаткові пояснення у справі, де заявник інформує Суд про невиконання державою Україна судового рішення ухваленого Європейським судом з прав людини в об`єднаній справі "Бурмич проти України", в склад якого входить рішення ОСОБА_1 проти України.

35. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5/530-03 (924/1244/20) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Картере В.І., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.07.2022.

36. 29.07.2022, у виконання вимог Верховного Суду відповідно до ухвали від 12.07.2022, до Верховного Суду надійшла справа № 5/530-03 у 63-х томах та речові докази (зразки продукції) у справі.

37. 01.08.2022 суддею Білоусом В.В., який за результатами автоматизованого розподілу справ (протокол від 28.07.2022) був включений у склад колегії суддів для розгляду цієї справи, подана Заява про самовідвід, з тих підстав, що суддею Білоусом В.В., як суддею Господарського суду Вінницької області в провадженні якого у 2012 році перебувала справа № 5/530-03, було заявлено самовідвід від розгляду цієї справи, який було задоволено ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.06.2012.

38. Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2022 Заяву судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Білоуса В.В. від 01.08.2022 про самовідвід у справі № 5/530-03 (924/1244/20) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 задоволено.

39. 01.08.2022 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла (засобами електронного зв`язку) Заява про відвід члену колегії, а саме судді Білоуса В.В.

40. У зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5/530-03 (924/1244/20) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Картере В.І., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.08.2022.

41. В судовому засіданні 02.08.2022 ОСОБА_1 власну заяву про відвід члена колегії - Білоуса В.В. не підтримав, просив залишити її без розгляду у зв`язку з фактичним вирішенням цього питання.

42. В судовому засіданні 02.08.2022 (в режимі відеоконференції) заслухані пояснення ОСОБА_1 та арбітражного керуючого Сокольвака М.В. та вирішено:

42.1. Заяву ОСОБА_1 про відвід члену колегії (вх. № 29.2-17/11789/2021/д13) залишено без розгляду.

42.2. Відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 у справі 5/530-03 (924/1244/20).

42.3. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 відбудеться 30 серпня 2022 року о 11:45 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.

42.4. Клопотання арбітражного керуючого Сокольвака М.В. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

42.5. Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

42.6. Ухвалено забезпечити участь учасникам справи в судовому засіданні у справі № 5/530-03 (924/1244/20), призначеному на 30.08.2022 року о 11:45, в режимі відеоконференції відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021.

42.7. Клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

42.8. Доручено Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області забезпечити проведення відеоконференції 30.08.2022 року о 11:45 у приміщенні Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області за адресою: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Образцова, 6.

43. 29.08.2022 до Верховного Суду від ОСОБА_1 (засобами електронного зв`язку) надійшли Додаткові пояснення у справі щодо залучення до розгляду судової справи відповідача - Державу Україна в особі державної казначейської служби.

44. ОСОБА_1 , у судовому засіданні 30.08.2022 (в режимі відеоконференції), повністю підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній;

просив Суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021.

45. Ліквідатор ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражний керуючий Сокольвак М.В. в засіданні суду 30.08.2022 (у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) повністю підтримав вимоги скаржника з підстав викладених у касаційній скарзі.

46. Інші учасники провадження у справі у призначене судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

47. Зокрема, в частині повідомлення учасників справи про час та дату судових засідань з розгляду справи № 5/530-03 (924/1244/20) за позовом ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В. до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, Вінницького обласного центру зайнятості про стягнення 84 784,71грн, колегія суддів вважає необхідним зазначити таке:

47.1. Всі учасники даного судового процесу були повідомлені у встановлені процесуальним законом порядку та строки;

47.2. Щодо виклику та повідомлення про час та дату судового засідання колишнього ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражного керуючого Лещенка Анатолія Михайловича, слід зазначити, що за адресою яка повідомлена ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) адресат відсутній, що підтверджується поштовими поверненнями, наявними в матеріалах справи.

48. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (30.08.2022) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 30.08.2022.

49. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

50. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX) та з огляду на обставини, зазначені у п. п. 20, 22.9., 24, 29, 32.3., 35, 37 цієї Постанови, Верховний Суд вважає, що справа № 5/530-03 (924/1244/20) розглянута у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

РОЗГЛЯД ЗАЯВ ТА КЛОПОТАНЬ

51. Під час розгляду справи № 5/530-03 (924/1340/20) ОСОБА_1 було заявлено ряд клопотань/заяв:

51.1. Заява про заміну неналежного відповідача, в якому заявник ставить питання щодо залучення до процедури судового розгляду фізичну особу-підприємця Лещенка А.М. з проханням викликати в судове засідання колишнього ліквідатора Лещенка А.М.;

51.2. Заява про залучення до розгляду судової справи відповідача - Державу Україна в особі Державної казначейської служби (викладена у Додаткових поясненнях).

52. Щодо заяв та клопотань ОСОБА_1 наведених у підпунктах 51.1., 51.2. пункту 51 цієї Постанови, слід вказати наступне:

52.1. 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) № 2597-VIII, цей Кодекс введено в дію з 21.10.2019.

З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

52.2. Частиною 1 статті 2 КУзПБ, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

52.3. Провадження у справі про банкрутство поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням такого провадження, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

52.4. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

52.5. За приписами частин 1, 2 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

52.6. В цій справі - № 924/1244/20 в межах справи №5/530-03 - предметом касаційного розгляду є рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті за результатами розгляду позову, який належить до другої групи спорів за визначенням Великої Палати Верховного Суду (пункт 52.4. цієї Постанови), відтак процесуальні питання щодо розгляду такого позову регулюються переважно положеннями процесуального закону - ГПК України.

52.7. Склад учасників справи (позовного провадження) визначений § 1. Глави 4 ГПК України.

52.8. За приписами статті 48 ГПК України вирішення питання щодо залучення до участі у справі співвідповідача, як і вирішення питання щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем належить виключно до повноважень суду першої інстанції за відповідним клопотанням позивача у справі (в цьому конкретному випадку - ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В.).

52.9. Відтак, вказані вище процесуальні дії не належать до повноважень суду касаційної інстанції - Верховного Суду.

52.10. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні Заяви ОСОБА_1 про заміну неналежного відповідача, в якому заявник ставить питання щодо залучення до процедури судового розгляду фізичну особу-підприємця Лещенка А.М. та Заяви ОСОБА_1 про залучення до розгляду судової справи відповідача - Державу Україна в особі Державної казначейської служби.

52.11. Водночас, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 Лещенка Анатолія Михайловича було залучено до участі у справі № 5/530-03 (924/1244/20) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

( ОСОБА_1 )

53. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду викладених у постановах від 21.10.2019 у справі № 911/2430/14, від 21.08.2018 у справі № 01/1494 (14-01/1494), від 09.07.2020 у справі № 916/177/17, від 17.06.2021 у справі № 916/1950/16, щодо можливості внесення змін до реєстру вимог кредиторів;

у постанові від 09.07.2020 у справі № 916/177/17 в поєднанні з постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц щодо застосування норм КУзПБ у часі;

у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 щодо розмежування деліктних та кондикційних правовідносин;

у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 щодо застосування норм статті 1212 ЦК України;

неврахування правових позицій щодо недійсності правочинів викладених у постановах від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, 27.01.2020 у справі №761/26815/17, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18;

щодо статусу привілейованих кредиторів по заробітній платі викладеній у постанові від 11.11.2021 у справі № 15/175-б;

щодо застосування положень статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладених у постанові від 11.11.2021 у справі № 5023/1123/12.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

54. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

54.1. Щодо прийнятності касаційної скарги, колегія суддів вважає необхідним вказати про таке:

54.2. Як зазначено в пункті 52 цієї Постанови, в цій справі - № 924/1244/20 в межах справи № 5/530-03 - предметом касаційного розгляду є рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті за результатами розгляду позову в межах провадження у справі про банкрутство, процесуальні питання щодо розгляду такого позову регулюються переважно положеннями процесуального закону - ГПК України, в тому числі і щодо складу учасників справи, їх прав і обов`язків, і зокрема, права на апеляційне і касаційне оскарження судових рішень.

54.3. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є кредитором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" з заробітної плати.

54.4. У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 N 8-рп/2013 вказується, що "у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат".

54.5. Статтею 11 Конвенції Міжнародної організації праці № 95, яка ратифікована Україною 04 серпня 1961 року визнано, що у разі банкрутства або ліквідації підприємства працівники, "зайняті на цьому підприємстві, матимуть становище привілейованих кредиторів щодо заробітної плати, яку вони мають одержати за послуги, надані в період, що передував банкрутству чи ліквідації, котрий буде визначено національним законодавством" і яку буде виплачено, як привілейований кредит, до того, як звичайні кредитори зможуть зажадати власну частку. Порядок черговості погашення привілейованого кредиту має визначатися національним законодавством.

54.6. Права кредиторів з заробітної плати є привілейованими, обов`язковими та мають бути захищені на державному рівні.

54.7. Таким чином, належне виконання повноважень (стаття 61 КУзПБ) ліквідатором банкрута щодо формування ліквідаційної маси (зокрема, стягнення дебіторської заборгованості, повернення майна, визнання недійсними правочинів тощо наближає вирішення справи до основної мети - задоволення вимог кредиторів.

54.8. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , не маючи визначеного процесуального статусу в межах справи позовного провадження, під час розгляду справи № 924/1244/20 в судах першої та апеляційної інстанції, з огляду на наявний статус кредитора у справі про банкрутство, користувався усіма правами учасника судового процесу, а відтак право кредитора ОСОБА_1 на оскарження судових рішень за позовом ліквідатора про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в касаційному порядку також не може бути обмеженим.

54.9. Більш докладно про співвідношення справи про банкрутство та справ позовного провадження в межах справи про банкрутство в пункті 82 цієї Постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

55. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.

56. Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

57. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

58. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

59. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13).

60. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

61. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

62. Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

63. Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."

64. Встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.10.2018 у справі №5/530-03.

65. В цьому випадку предметом розгляду судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій є позов ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича про стягнення, на підставі статті 1212 ЦК України, з відповідачів 84 784,71 грн. незаконно перерахованих коштів, з яких: 47 431,39 грн. з Головного Управління Державної Податкової Служби у Вінницькій області, 35 597,41 грн. з Головного Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області, 1 280,12 грн. з Управління Виконавчої дирекції Фонду Соціального Страхування України у Вінницькій області, 475,79 грн. з Жмеринського міськрайонного центру зайнятості, в порядку статті 7 КУзПБ в межах справи про банкрутство ВАТ "Жмеринський завод "Сектор".

66. Підставою позову визначено те, що ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Лещенком A.M. кошти в сумі 84 766,71 грн були спрямовані на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги та не задоволено вимоги кредитора по заробітній платі на суму 6 808,15 грн.

Неправомірність дій (порушення порядку задоволення вимог кредиторів відповідно до черговості, незадоволення ліквідатором вимог кредитора по заробітній платі ОСОБА_1 в сумі 6 808,15 грн) ліквідатора Лещенка A.M. встановлено ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі № 5/530-03, яка залишена без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та Постановою Вищого Господарського суду України від 28.02.2017 (пункт 7 цієї Постанови).

67. Судами встановлено, що незаконне перерахування грошових коштів відбулося у період з 2004 по 2005 роки, під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції Закону від 30.06.2004.

68. Відповідно до частини 1 статті 31 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги, забезпечені заставою; виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов`язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв`язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов`язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов`язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов`язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Пункт 2 частини 1 статті 31 Закону про банкрутство із змінами, внесеними згідно із Законами N 2597-IV (2597-15) від 31.05.2005, № 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005, встановлює: у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов`язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

Пункт 2 частини 1 статті 31 Закону про банкрутство із змінами, внесеними згідно із Законами N 2597-IV (2597-15) від 31.05.2005, № 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005; в редакції Закону N 435-V (435-16) від 12.12.2006, встановлює: у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов`язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

69. 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) № 2597-VIII, цей Кодекс введено в дію з 21.10.2019.

70. Відповідно до частини 2 статті 10 КУзПБ арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

Права та обов`язки арбітражного керуючого визначені статтею 12 КУзПБ.

71. До повноважень ліквідатора (стаття 61 КУзПБ), зокрема належать: формування ліквідаційної маси; звернення до третіх осіб з вимогами вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продаж майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вказані повноваження мають здійснюватися з метою задоволення вимог кредиторів з дотриманням балансу інтересів всіх учасників процесу неспроможності.

72. Арбітражного керуючого Сокольвака М.В. призначено ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.08.2012.

73. Заявлення позову, що є предметом даного провадження, арбітражний керуючий Сокольвак М.В. обґрунтовує, окрім приписів статті 61 КУзПБ, вимогами суду, поставленими ухвалами Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2020 та від 19.10.2020, у зв`язку з чим ліквідатором разом з позовом заявлено Клопотання про поновлення строку позовної давності.

74. З цього приводу слід вказати таке:

74.1. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

74.2. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

74.3. У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та ін.).

74.4. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

74.5. Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).

74.6. В законодавстві з питань банкрутства (Закон про банкрутство КУзПБ) відсутнє правове регулювання процедури щодо повернення (стягнення) грошових коштів за кредиторськими вимогами сплачених з порушенням встановленої черговості.

74.7. Відтак, ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражним керуючим Сокольваком М.В. позов заявлено в порядку статті 7 КУзПБ, на підставі статті 1212 ЦК України.

74.8. Відповідно до частин 1- 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

74.9. Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

74.10. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

74.11. Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

74.12. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

75. Так, враховуючи викладені у постановах Вищого господарського суду України від 07.07.2015 та від 28.02.2017 по справі № 5/530-03 та встановлені обставини справи (перерахування позивачем (банкрутом) грошових коштів з порушенням вимог черговості кредиторам третьої черги в розмірі 84 766,71 грн), застосувавши приписи статті 75 ГПК України, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідачів безпідставно отриманих ними коштів у розмірі 84 766,71 грн.

76. Водночас, судом першої інстанції (з висновком якого в подальшому погодився суд апеляційної інстанції), на підставі заяв Управління Виконавчої дирекції Фонду Соціального Страхування України у Вінницькій області та Головного Управлінням Державної Податкової Служби у Вінницькій області у поданих до суду запереченнях (відзивах) від 26.11.2020 та 17.12.2020 застосовано позовну давність у справі № 5/530-03 (924/1244/20).

77. З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити таке:

77.1. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

77.2. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Колегія суддів вважає необхідним вказати, що строки позовної давності є матеріальними строками порушених прав та законних інтересів, а також часовими межами існування суб`єктивного права у порушеному стані. Обчислення строків залежить від конкретних обставин і змісту правовідносин, а їх порушення тягне за собою відповідні юридичні наслідки.

77.3. Тлумачення частини п`ятої статті 261 ЦК України свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог.

77.4. Для спірних відносин (стаття 1212 ЦК України) застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256 257 ЦК України).

77.5. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

77.6. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

77.7. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15).

77.8. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

77.9. Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

77.10. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14).

77.11. При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.03.2020 у справі № 14/325"Б".

77.12. Під час прийняття оскарженого рішення (з яким в подальшому погодився суд апеляційної інстанції), судом першої інстанції встановлено, що позовна давність за заявленими вимогами сплила у період з 19.07.2007 по 19.11.2008.

Суд встановив, що висновки про перерахування грошових коштів з порушенням черговості кредиторам третьої черги в розмірі 84 766,71 грн були відомі ліквідатору Сокольваку М.В. з часу винесення відповідних постанов Вищого Господарського суду України (постанови Вищого Господарського суду України від 07.07.2015 та від 28.02.2017 по справі № 5/530-03), однак, будь-яких дій ліквідатором до дати подання даного позову здійснено не було.

Саме у період з 09.02.2006 по 20.04.2006 кредитор ОСОБА_1 дізнався про порушення його прав внаслідок не внесення вимог ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів боржника у другу чергу задоволення.

78. Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

78.1. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що для цілей застосування частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи теж заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, пункт 66 постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

78.2. Така правова позиція щодо застосування приписів статті 267 ЦК України підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.09.2020 у справі №15/143-б, від 24.11.2020 у справі № Б-39/64-10.

78.3. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вимоги ліквідатора про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у погашення кредиторських вимог, викладені у позові, заявлені до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, Вінницького обласного центру зайнятості.

78.4. У процесуальному праві сторонами у спорі визначаються суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів та на яких поширюється законна сила судового рішення. У визначенні поняття сторони важливе значення має поєднання трьох складових: 1) сторони - головні особи, що беруть участь у справі; 2) сторони перебувають у стані спору про матеріальні права й охоронювані законом інтереси; 3) спір про право й охоронюваний законом інтерес є предметом судового розгляду і вирішення.

78.5. Сторонами у господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Такими учасниками у справах позовного провадження є позивач та відповідач (частина перша статті 45 ГПК України).

78.6. Натомість провадження у справах про банкрутство має суттєві відмінності від позовного провадження, в тому числі щодо кола учасників таких правовідносин. Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження.

78.7. Передусім це зумовлено особливістю розгляду справ про банкрутство, що полягає у застосуванні специфічних способів захисту її учасників, особливостях процедури банкрутства в рамках якої здійснюється виконання зобов`язань майново-господарського характеру і сплати податків та інших обов`язкових платежів, стадій, інших елементів.

78.8. Тож норми глави 19 ЦК України про позовну давність повинні застосовуватися у відносинах банкрутства із урахуванням цих особливостей розгляду, цілей правового регулювання, порядку провадження у справах про банкрутство, правового статусу учасників тощо.

78.9. Особи, визначені ліквідатором як відповідачі у позовному провадженні в межах справи про банкрутство, не мають солідарного обов`язку, мають різний розмір та склад сум заявлених до стягнення як безпідставно перераховані, різні фонди зарахування, різні порядки повернення безпідставно зарахованих грошових коштів, відтак, різне правове регулювання повернення заявлених до стягнення сум.

Вказаних відповідачів поєднує лише статус кредитора у справі про банкрутство ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" та черговість задоволення кредиторських вимог.

78.10. Заяви про застосування позовної давності подані відповідачем 1 (Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області заява від 17.12.2020) та відповідачем 3 (Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області заява від 26.11.2020).

78.11. Так, відповідно до сталої судової практики Верховного Суду (наведена вище) заяви про застосування строку позовної давності Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області та Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області стосувалися лише щодо тих позовних вимог, по яких саме вони виступали відповідачами.

78.12. Втім, суди першої та апеляційної інстанції, під час прийняття оскаржених судових рішень, наведене вище не врахували та, як вбачається з тексту рішення та постанови, поширили дію заяв про застосування наслідків пропуску позовної давності, заявлену двома з чотирьох відповідачів до всіх заявлених ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сокольвака М.В. вимог, спрямованих до різних відповідачів (пункт 10 цієї Постанови).

78.13. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким рішенням судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що як заява про застосування строку позовної давності, так і заява ліквідатора про визнання поважними причини пропуску такого строку мали розглядатися лише в частині вимог, заявлених безпосередньо до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області та Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області.

79. Крім наведеного, слід вказати, що 20.11.2020 (разом з позовною заявою) ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражним керуючим Сокольваком М.В. подано до суду клопотання з вимогою поновити строк позовної давності у спорі про стягнення незаконно перерахованих коштів у сумі 84 766,71 грн. у справі № 5/530-03.

79.1. Водночас, слід зауважити, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

79.2. Отже, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);

- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

79.3. У пункті 10.20 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 зроблено висновок, що вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

79.4. Крім того, у пункті 10.21 згаданої постанови судом звернуто увагу що закон (норми ЦК України, спеціальні норми Закону про банкрутство тощо) не встановлює переліку поважних причин пропуску позовної давності. А тому, судовою палатою Верховного Суду зазначено про виняткову необхідність надати висновок у питанні поважності причин пропуску позовної давності при вирішенні спорів у справах про банкрутство, здійснивши правову кваліфікацію обставин порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого як самостійних причин пропуску позовної давності при вирішенні спорів у справах про банкрутство, не вдаючись до оцінки цих обставин у цій справі. У справах про банкрутство ці обставини мають місце на підставі рішення суду в силу закону (Закону про банкрутство тощо) та настають з ухваленням рішення про порушення провадження у справі про банкрутство.

79.5. Судами першої та апеляційної інстанції причини пропуску позовної давності не визнані поважними, не прийнято до уваги посилання позивача на те, що про порушення йому стало відомо з ухвали Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі № 5/530-03, яка залишена без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та Постановою Вищого Господарського суду України від 28.02.2017, а також ухвал Господарського суду Хмельницької області 09.01.2020 та 19.10.2020 по справі № 5/530-03.

79.6. Суди виходили з того, що:

в ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2020 зверталася увага кредитора ОСОБА_1 на те, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі № 5/530-03, залишеною без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та Постановою Вищого Господарського суду України від 28.02.2017, встановлено, що сума 84 766,71 грн. є коштами, які були спрямовані на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги та незадоволення вимог кредитора по заробітній платі на суму 6 808,15 грн. та може бути підставою для звернення ліквідатора боржника із відповідною заявою до суду про стягнення таких коштів з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти в розмірі 84 766,71 грн.;

в ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 19.10.2020 зверталася увага ліквідатора на обставини щодо спрямування 84 766,71 грн. коштів на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги та незадоволення вимог кредитора по заробітній платі на суму 6 808,15 грн.; вказувалось на те, що це може бути підставою для звернення ліквідатора боржника із відповідною заявою до суду про стягнення таких коштів з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти в розмірі 84 766,71 грн.; зазначалось, що дій щодо стягнення таких коштів з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти в розмірі 84 766,71 грн., ліквідатор Сокольвак М.В. не здійснив, будь-яких аргументованих пояснень щодо причин невиконання вищенаведених ухвал та постанов судів не навів;

будь-яких висновків щодо вимог про стягнення таких коштів з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти в розмірі 84 766,71 грн., суд не робив.

80. Разом з тим, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неповажності причин пропуску ліквідатором строку позовної давності є передчасним з огляду на таке.

80.1. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

80.2. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

80.3. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

80.4. Втім наведеного судами не враховано, як і не враховано тривалість розгляду справи, її неодноразове зупинення, неодноразове оскарження судових рішень, усунення попередніх арбітражних керуючих, неналежне виконання арбітражним керуючим Лещенком А.М. обов`язків тощо.

80.5. При цьому, слід зауважити на тому, що відповідно до частини 2 статті 10 КУзПБ арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

Права та обов`язки арбітражного керуючого визначені статтею 12 КУзПБ.

До повноважень ліквідатора (стаття 61 КУзПБ), зокрема належать: формування ліквідаційної маси; звернення до третіх осіб з вимогами вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продаж майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Дії ліквідатора - арбітражного керуючого Сокольваком М.В. (заявлення цього позову) направлені на формування ліквідаційної маси та повернення безпідставно перерахованих грошових коштів на ліквідаційний рахунок та на задоволення вимог кредиторів в порядку, встановленому КУзПБ.

81. Суд зазначає, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

81.1. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

81.2. Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

81.3. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

81.4. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

81.5. Однак, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи.

81.6. Не з`ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов`язані з ними докази, попередні судові інстанції допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду заяви ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражного керуючого Сокольвака М.В. про стягнення безпідставно перерахованих грошових коштів.

82. Поміж іншим, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу судів на наступне:

82.1. Частиною шостою статті 12 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

82.2. Відповідно до частин першої, другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

82.3. При цьому Кодексом України з процедур банкрутства, із введенням якого втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не встановлено повного переліку процесуальних особливостей здійснення провадження у справах про банкрутство як у основному провадженні про банкрутство, так в позовному провадженні, що розглядається в межах провадження у справах про банкрутство. Це пояснюється як складністю нормативного визначення виключного переліку осіб-учасників основної справи про банкрутство, так і визначенням виключного переліку осіб - учасників позовного провадження, що розглядається у межах справи про банкрутство.

82.4. Частиною першою статті 3 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

82.5. Таким чином, розглядаючи справу про банкрутство, позовне провадження у справі про банкрутство, суд повинен діяти у спосіб, який би максимально відповідав не лише нормам ГПК України, а й міжнародним зобов`язанням України, зокрема практиці ЄСПЛ, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які використовуючи власний категорійний апарат, низку автономних понять, встановлюють підвищені стандарти реалізації, зокрема, права на справедливий суд та захист мирного володіння майном (Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

82.6. За таких обставин, з огляду на конкретні спірні правові відносини, учасники справи та суд мають визначати й коло осіб, що прийматимуть участь у справі. Водночас, відповідно до статей 6 19 Конституції України, суд повинен діяти на підставі, у межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

82.7. Частиною другою статті 50 ГПК України встановлено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

82.8. Як про це вже було позначено вище, арбітражним керуючим Сокольваком М.В., в якості відповідачів визначені кредитори у справі про банкрутство: Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області та Вінницький обласний центр зайнятості.

Предметом позову визначено стягнення грошових коштів як безпідставно перерахованих у погашення вимог кредиторів.

82.9. Втім, суди першої а апеляційної інстанції не звернули уваги та не дослідили саму суть кредиторських вимог по кожному з відповідачів (податки, збори інші нарахування), а також не встановили рахунків за кодом класифікації та фактичного отримувача грошових коштів перерахованих арбітражним керуючим Лещенком А.М. у погашення кредиторської заборгованості.

82.10. Верховний Суд зазначає, що у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що "держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом з тим залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКСУ чи її територіальний орган".

Сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу

82.11. Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції Кодексу чинній станом на момент подання позовної заяви) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

82.12. Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787(далі - Порядок).

82.13. Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі). Дія Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.

82.14. У разу встановлення, що заявлені суми грошових коштів помилково зараховані до Державного бюджету України, слід врахувати, що кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

82.15. Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

82.16. При цьому в господарському процесі згідно із частиною четвертою статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

82.17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.02.2020 у справі №910/15295/18 зробила такі висновки: "Оскільки у цьому спорі органом, який здійснює контроль справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету та за поданням якого мало б здійснюватись повернення коштів, що були помилково зараховані до Державного бюджету України, є ПФУ в особі його територіальних органів, який під час розгляду справи в попередніх судових інстанціях не спростував ані факту помилкового надходження спірної суми на рахунок за кодом класифікації доходів бюджету 24140500, ані відсутності правових підстав для її утримання, ані своєї протиправної бездіяльності щодо звернення до органу Казначейства з відповідним поданням, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими визначення відповідачем у цій справі ГУПФУ в м. Києві, а також висновки попередніх судових інстанцій про задоволення позовних вимог.".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. Приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

84. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

85. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції від 29.04.2021 та постанова суду апеляційної інстанції від 28.10.2021 скасуванню із направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення.

Судові витрати

86. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300 301 308 310 315 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 у справі № 5/530-03 (924/1244/20) скасувати.

3. Справу № 5/530-03 (924/1244/20) направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере