ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 600/3759/21-а

адміністративне провадження № К/990/12996/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у складі головуючого судді Брезіної Т.М. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у складі головуючого судді Граб Л.С., суддів: Сторчака В.Ю., Смілянця Е.С., додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у складі головуючого судді Брезіної Т.М. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у складі головуючого судді Граб Л.С., суддів: Сторчака В.Ю., Смілянця Е.С. у справі №600/3759/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

10 серпня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - ГУ ДПС у Чернівецькій області, відповідач, податковий орган), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0012771304 від 19.09.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0012761304 від 17.09.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0012741304 від 17.09.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0012751304 від 17.09.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0012721304 від 17.09.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0009425407 від 13.02.2020;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №1405-54 від 31.03.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №0012771304 від 19.09.2019, оскільки відповідачем безпідставно зроблено висновки, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала у перевіряємому періоді підприємницьку діяльність як управитель майна, згідно з договором управління майном, оскільки не здійснювала такої діяльності, а здійснювала власну господарську діяльність у відповідності до видів економічної діяльності та укладених правочинів. При цьому, договір управління майном від 14.09.2008 не був виконаний, оскільки установник майна не передав їй в довірче управління відповідне майно та не здійснював оплату вказаного договору. Для користування майном було укладено договори оренди нежитлових приміщень від 20.01.2009 №1, №2 та №3. Щодо протиправності податкових повідомлень-рішень №0012761304 від 17.09.2019, №0012741304 від 17.09.2019, №0012751304 від 17.09.2019, рішення №0012721304 від 17.09.2019, №0009425407 від 13.02.2020, №1405-54 від 31.03.2020 позивач указала, що підставою для їх прийняття було віднесення позивачем до витрат коштів, які за висновками контролюючого органу не можуть бути віднесені до витрат, та як наслідок занижено суми доходу та занижено відповідні показники. Указує, що правомірно включила до складу витрат вартість будівельних матеріалів, придбаних для здійснення ремонту приміщення, яке перебуває у наймі за договором оренди. Таким чином, уважає помилковими доводи відповідача, що понесені витрати у вигляді придбання будівельних матеріалів на загальну суму 303989,31 грн не пов`язані із господарською діяльністю платника податків.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з указаним позовом.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0012771304 від 19.09.2019. В решті позову відмовлено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 10000 грн згідно з квитанцією №0.0.2226467364.1 від 11.08.2021.

Додатковим рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №1405-54 від 31.03.2020 в частині податкових зобов`язань ОСОБА_1 з податку на додану вартість на загальну суму 7 513 354,59 грн.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Податковим органом проведено документальну планову перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, результати якої зафіксовані в акті від 22.08.2019 №167/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 .

Так, у вказаному акті зафіксовано наступні порушення:

- заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 в сумі 54718,08 грн;

- не нараховано та не утримано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) за 2016 рік по 31.12.2016 на загальну суму 4559,83 грн;

- донараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на загальну суму 66877,65 грн;

- порушення, допущені ОСОБА_1 як управителем майна, згідно з договором управління майном, внаслідок чого встановлено заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на 4 768 169 грн;

- завищено суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до державного бюджету за 2018 рік в сумі 199446 грн;

- не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники, відображені такими платниками податків у податковій звітності;

- відсутнє ведення книги обліку доходів і витрат, а також невідображення отриманого від здійснення господарської діяльності коштів, зокрема, що надійшли на поточний рахунок, касу, готівкою, суми фактично понесених витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, та суми чистого оподаткованого доходу, що призвело до перекручування даних у податковій декларації;

- п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- п.п. 2.2 п.п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004;

- порушено граничні терміни реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Позивачем 06.09.2019 подано заперечення на акт від 22.08.2019 №167/24-13-13-04-18/3248116527.

На підставі акта перевірки від 22.08.2019 №167/24-13-13-04-18/3248116527 прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0012771304 від 19.09.2019, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 5 710 903,75 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0012761304 від 17.09.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 5699,79 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0012741304 від 17.09.2019, яким застосовано адміністративні штрафні санкції в сумі 510 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0012751304 від 17.09.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 68397,60 грн;

- рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0012721304 від 17.09.2019, яким нараховано штрафні санкції по єдиному внеску в сумі 20063,30 грн;

- рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0009425407 від 13.02.2020 про нарахування штрафу в сумі 6000 грн та пені по єдиному внеску в сумі 2345 грн;

- податкову вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №1405-54 від 31.03.2020, у якій визначено податковий борг позивача станом на 30.03.2020 на суму 7 617 041,81 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Чернівецькій області, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Скаржник звертає увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду та зазначає, що суд апеляційної інстанції мав відступити від висновку, викладеного у постанові від 26.11.2020 № 500/2486/19 та мотивувати рішення з огляду на викладене у Постанові Великої палати Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № №160/11673/20 (провадження № К/9901/301170/21), або зазначити про відступлення від неї у своїй постанові.

Так, у постанові Великої палати Верховного суду від 27.01.2022 у справі № №160/11673/20 (провадження № К/9901/301170/21) визначено, що питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необгрунтовані зволікання.

При цьому, за твердженням податкового органу, на час звернення з позовом у вказаній справі 09 серпня 2021 року, пройшло 7,5 місяців з 26 листопада 2020 року, а з моменту вручення податкових повідомлень рішень майже 2 роки.

Зазначає, що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області подано заяву про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із порушенням позивачем строків звернення до суду, факт прострочення такого строку позивачем не заперечувався. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.04.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви-п`ять днів з моменту отримання даної ухвали шляхом приведення позовної заяви у відповідність до вимог, встановлених ст.160 161 КАСУ. Разом з тим, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивачем подано 04.05.2022 про, що свідчить штамп Чернівецького окружного адміністративного суду на даній заяві. Тобто позивачем порушено 5-денний термін виконання ухвали суду від 12.04.2022 встановлений ч. 1 статті 123 КАС України. Натомість, суд першої інстанції не дотримався норм процесуального права та не повернув позовну заяву.

Наголошує, що право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур) (рішення від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України).

Крім цього, зазначає про відсутність висновку Верховного суду щодо питання необхідності застосування норм права, а саме застосування п. 183.10 ст. 183, п.180.1 ст.180 ПКУ. Наголошує, що апеляційним судом не враховано, що прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію платником ПДВ управителя майна є похідним та залежить від отримання від платника податків для документів взяття на облік та не має бути прийнято за відсутності таких документів.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд наголошує, що для надання оцінки правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: п. 183.10 ст. 183, п.180.1 ст.180 ПКУ слід перевірити доводи контролюючого органу щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, під час вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених статтею 122 КАС України.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року, 12 квітня 2022 року позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача надати суду в строк 5 днів з моменту отримання даної ухвали обґрунтування дотримання строку звернення до суду з даним позовом та повідомити суду дату, коли було отримано оскаржувані рішення, та вимогу, що розглядається.

Заяву на усунення вказаних в ухвалі від 12 квітня 2022 року недоліків подано до суду 03 травня 2022 року, тобто поза встановленими в ухвалі строками.

Поновлюючи строк звернення з позовом, Чернівецький окружний адміністративний суд в ухвалі від 10 травня 2022 року установив, що оскаржувані рішення прийнято у вересні 2019 року, а вимога №1405-54 прийнята - 31.03.2020 року, у той час як до суду в адміністративній справі № 600/3759/21-а про їх оскарження позивач звернувся 10.08.2021. Податковим органом надано суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями у вересні 2019 року. При цьому, відповідно до інформації з діловодства Чернівецького окружного адміністративного суду встановлено, що позивач оскаржував спірні рішення та вимогу у судовому порядку.

Надаючи оцінку доводам відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів апеляційного суду, зокрема, зазначила, що на момент прийняття Верховним Судом у справі № 500/2486/19 від 26.11.2020 податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду у цій справі, перебували на оскаржені в судовому порядку до 29.01.2021 (дата ухвали про залишення позову без розгляду). Згідно з інформацією з діловодства Чернівецького окружного адміністративного суду позивач одержала ухвалу суду від 29.01.2021 у справі № 824/493/20-а - 04.02.2021. Також, згідно відомостей діловодства Чернівецького окружного адміністративного суду встановлено, що в подальшому ОСОБА_1 вживались заходи для повторного звернення до суду з даним позовом, а саме: 17.06.2021 до суду надійшов вказаний позов (адміністративна справа №600/2707/21-а), який 22.06.2021 залишено без руху, а 15.07.2021 повернуто позивачу у зв`язку із не усуненням недоліків позову; 20.07.2021 до суду надійшов вказаний позов (адміністративна справа №600/3344/21-а), який 22.07.2021 залишено без руху, а 06.08.2021 повернуто позивачу, у зв`язку із не усуненням недоліків позову; 10.08.2021 до суду надійшов вказаний позов (адміністративна справа №600/3759/21-а), який 11.08.2021 залишено руху, а 17.08.2021 відкрито провадження в даній справі.

Тому, колегія суддів погодилась із позицією суду першої інстанції, що позивачем з моменту першого звернення до суду з даним позовом, а також до і після зміни судової практики Верховним Судом у справі № 500/2486/19 від 26.11.2020 вживалися активні дії щодо своєчасного оскарження до суду спірних рішень податкового органу.

Так, загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду, а також належного оформлення позовної заяви. Для цього особа, зацікавлена у поданні позовної зави, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Впродовж розгляду справи, окрім доводів про зміну правового підходу щодо дотримання строку звернення до суду позивач не навела жодних поважних причин, які перешкоджали ій звернутись до суду з позовом. Натомість, при першочерговому зверненні до суду з метою оскарження спірних податкових повідомлень-рішень судами вжито усіх належних заходів для реалізації та забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, при цьому позивач не одноразово не усувала недоліки позовної заяви у строк визначений судом, тому судом застосовано передбачені законодавством наслідки - повернення позовної заяви.

Доводи позивача про поновлення строку звернення до суду з мотивів встановлення Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби та впровадженням на всій території України карантину, не заслуговують на увагу, оскільки така заява містить загальні посилання на обмеження, встановленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби та впровадженням на всій території України карантину. Водночас, жодних доказів неможливості вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк, внаслідок обмежень, впровадженими у зв`язку з карантином, позивачем надано не було.

Слід ураховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Таким чином, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом судам слід перевірити такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики та чи є підстави вважати, що позивачем при зверненні до суду було допущено необгрунтовані зволікання

За змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив й не встановив ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернівецькій області підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області - задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, додаткове рішення від 30 серпня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року - скасувати.

Справу №600/3759/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень - направити на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко