№ 600/3906/22-а - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 600/3906/22-а

адміністративне провадження № К/990/40047/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року, прийняте у складі судді Брезіної Т.М., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Курка О.П. (головуючий), Боровицького О.А., Шидловського В.Б.,

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №341200 від 19 жовтня 2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вважає, що він не є суб`єктом вчинення виявленого правопорушення, оскільки суб`єктом такого правопорушення є саме водій транспортного засобу марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який не заповнював тахокарти. При цьому, позивач наголосив, що відповідно до вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт перевізник забезпечив водія транспортного засобу необхідною кількістю тахокарт. Крім цього, позивач зазначив, що акт №324781 від 06.09.2022 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом був складений однією посадовою особою ОСОБА_3 без залучення другого співробітника Укртрансбезпеки або посадової особи Національної поліції, що ставить під сумнів легітимність такої перевірки в цілому.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

5. Матеріали справи містять направлення Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області №013046 від 05.09.2022 року на рейдову перевірку.

6. 06.09.2022 року відповідачем складено акт №324781 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 та зафіксовано порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки у водія заповнених щоденних реєстраційних листів обліку робочого часу, бланку підтвердження діяльності водія, чим порушено ст. 48 цього Закону, пункт 6.1 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 року, пункт 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року. Водій транспортного засобу в письмових поясненнях вказав, що тахокартою не користувався, тому що не вміє.

7. Позивача повідомлено про розгляд 05.10.2022 року справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

8. 19.10.2022 року відповідачем прийнято постанову №341200 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень за порушення ст. ст. 34 і 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

9. Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що винесена відповідачем постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. ст. 34 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є правомірною та обґрунтованою, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

13. В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

14. Скаржник стверджує, що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо:

14.1. притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності згідно абзацу 3 ч. 1 ст. 60 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» з врахуванням статті 61 Конституції України (індивідуалізація юридичної відповідальності).

14.2. притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності згідно абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі не заповнення водієм документів визначених статтею 48 Закону та відсутності затвердженої форми та порядок заповнення такого документа на законодавчому рівні, зокрема тахокарт - реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв.

15. Аргументуючи свою позицію, скаржник зазначив, що відповідно до норм чинного законодавства в обов`язки позивача входить лише забезпечення водія необхідною кількістю тахокарт, а обов`язок щодо заповнення тахокарти, встановлення, своєчасної заміни лежить саме на водію. В такому разі, позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків водієм, чи вчинення іншою особою порушення чинних норм законодавства. Позивач зазначає, що він видав водію бланки тахокарт в кількості 28 шт на вересень 2022 року, що підтверджується відомістю видачі реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія (тахокарт) від 31 серпня 2022 року. Підтвердженням того, що тахокарта була наявна у водія на момент проведення перевірки є відео з нагрудних камер, а саме на відрізку відео 20:51:47 год, чітко видно як водій надає інспектору тахокарту (відео надане відповідачем до відзиву на позовну заяву).

15.1. На підставі викладеного, скаржник вважає, що наявність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товаро-транспортної накладної, протоколу адаптації тахографа до транспортного засобу, тахокарт (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв) та відомість видачі тахокарт свідчить про те, що перевізником (позивачем по справі) забезпечено дотримання ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та забезпечено водія необхідною кількістю тахокарт. Позивачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

15.2. Позивач вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення без дотримання принципу індивідуалізації юридичної відповідальності та принципу презумпції невинуватості, істотною ознакою якого є те, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні протиправного діяння.

15.3. Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду сформований у справі №826/2239/16, так як цей висновок стосувався випадку відсутності, зокрема посвідчення водія, товарно-транспортної накладної та протоколу адаптації тахографа, індивідуально-контрольної книги водія та в рішенні Верховного Суду жодним чином не зазначається про такий документ як - «реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія - тахокарта», а отже обставини цієї справи не є релевантними до спірних правовідносин.

15.4. Позивач також звертає увагу, що суперечливість висновків суду першої та апеляційної інстанцій ще полягає і в тому, що форма «щоденних реєстраційних лисків обліку робочого часу» та порядок їх ведення (заповнення) положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», Інструкції N 385 та Положення №340 не передбачено. Жодними нормами законодавства не затверджено форма, зміст та порядок заповнення такого документу, як «тахокарта - реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водіїв». Відсутність затвердженої форми і змісту вказаного документа та порядку заповнення ставить перевізників та водіїв у невизначене становище і ускладнює належне виконання вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Таким чином, відсутність на законодавчому рівні затвердженої форми «тахокарти - реєстраційного листка режиму праці та відпочинку водія» та порядку його ведення, положення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині зобов`язання водія мати належним чином заповнені тахокарти (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія) суперечать загальним принципам правової визначеності.

16. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

19. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

20. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

21. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

22. Згідно з частинами першою - другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

23. Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

24. Відповідно до статті 53 Закону № 2344-III передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

25. Згідно з пунктом 2.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385), транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

26. При цьому, відповідно до п. 1.4 Інструкції N 385 терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

27. Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

28. При цьому, у відповідності до ст. 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

29. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).

30. В силу пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

31. Приписами пункту 25 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

32. Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

34. З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

35. Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

36. При цьому, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016) (п. 3.3 Інструкції № 385).

37. Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

38. При цьому Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

39. Так, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

40. Верховний Суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

41. Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.

42. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

43. Вказаний зупинений посадовими особами Укртрансбезпеки транспортний засіб був обладнаний тахографом.

44. Під час перевірки у водія ОСОБА_2 були відсутні належним чином заповнені щоденні реєстраційні листи обліку робочого часу, бланк підтвердження діяльності водія, які, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 6.1 Положення №340 та п. 3.3. Інструкції №385 повинні знаходитись у водія.

45. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується позивачем, у акті водієм транспортного засобу ОСОБА_2 чітко зазначено, що тахокартою він не користувався, тому що не вміє.

46. Таким чином, як правильно встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, під час проведення перевірки водій не надав належним чином заповнені щоденні реєстраційні листи обліку робочого часу - тахокарти.

47. При цьому, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність у водія незаповнених тахокарт жодним чином не спростовує суті виявленого порушення.

48. Щодо доводів позивача про те, що він не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків водієм, чи вчинення іншою особою порушення чинних норм законодавства, Суд зазначає наступне.

49. У відповідності до ст. 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

50. Отже, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

51. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі №823/1199/17

52. Щодо доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду сформований у справі №826/2239/16, так як цей висновок стосувався випадку відсутності, зокрема посвідчення водія, товарно-транспортної накладної та протоколу адаптації тахографа, індивідуально-контрольної книги водія та в рішенні Верховного Суду жодним чином не зазначається про такий документ як - «реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія - тахокарта», Суд зазначає, що висновки Суду у цій справі зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін, а відтак правові позиції викладені Верховним Судом у постанові не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі. Проте вказане не призвело до неправильного вирішення судами попередніх інстанцій цієї справи.

53. З приводу посилань скаржника на те, що жодними нормами законодавства не затверджено форма, зміст та порядок заповнення такого документу, як «тахокарта - реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водіїв», Суд зазначає, що позивача було притягнуто до відповідальності не за помилки водія при заповненні вказаних документів, а через те, що вони не були заповнені взвгалі.

54. Так, відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 саме своєчасне заповнення тахокарти та забезпечення їх належного зберігання є безпосереднім обов`язком водія транспортного засобу, а автомобільний перевізник в свою чергу зобов`язаний здійснювати контроль за роботою водіїв транспортних засобів.

55. Отже, виходячи з проаналізованих норм права, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваної постанови №341200 від 19 жовтня 2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

56. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

57. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

58. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

59. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII СУДОВІ ВИТРАТИ

60. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі №600/3906/22-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська