ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 600/4606/23-а

адміністративне провадження № К/990/37052/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року (судді: Гонтарук В.М., Біла Л.М., Матохнюк Д.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та рішень судів попередніх інстанцій

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби імені генерал-майора Ігоря Момота (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати 30 квітня 2022 року;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати 30 квітня 2022 року.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано скаржниці протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали надати оригінал документа про сплату судового збору.

11 вересня 2023 року позивачка подала до суду апеляційної інстанції заяву, у якій зазначила, що предметом її позовних вимог є нарахування та виплата компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, цей спір стосується заробітної плати (грошового забезпечення) позивачки, що в силу вимог пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» надає їй можливість звернутись за захистом своїх прав без сплати судового збору. Тож позивачка заявила вимогу про звільнення її від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору; продовжено ОСОБА_1 строк, наданий ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року, для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції вказав на те, що вимога щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), а тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких судовий збір не сплачується згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

05 жовтня 2023 року позивачка подала заяву, в якій наголосила, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору за подання цього позову. Обґрунтовуючи таке твердження позивачка вказала на Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013, постанову Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі №380/8976/21.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - повернуто.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вказав на те, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції констатував, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачки про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Тому підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні.

Таким чином, оскільки станом на день прийняття ухвали про повернення апеляційної скарги вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху позивачкою не виконано, апеляційну скаргу повернуто.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» при вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору у спорі про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, викладені у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 380/8976/21.

Покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у наведеній постанові, скаржниця зазначає, що спір у цій справі стосується її заробітної плати, що в силу пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» надає їй можливість звернутись за захистом своїх прав без сплати судового збору.

На підставі викладеного скаржниця уважає, що оскаржувана ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року є незаконною, необґрунтованою, перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Єресько Л.О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі № 600/4606/23-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 13 грудня 2023 року призначено справу до розгляду.

Оцінка Верховного Суду

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання позивачки на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Спірні правовідносини у справі склались з приводу нарахування та виплати відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з липня 2015 року по день фактичної виплати 30 квітня 2022 року.

На стадії касаційного провадження спірним є питання звільнення позивачки від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для залишення апеляційної скарги без руху слугувало те, що позивачкою не надано суду документа, який підтверджує факт сплати судового збору.

На виконання зазначеної ухвали позивачка подала до суду заяву, в якій зазначила про те, що вимога про отримання компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення охоплюється поняттям «стягнення заробітної плати», тож у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільняється від сплати судового збору.

Покликаючись на те, що вимога щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати суд апеляційної інстанції визнав відсутніми підстави для звільнення позивачки від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі вказаного пункту частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду позивачка подала заяву, у якій наголосила на тому, що обґрунтованість її тверджень щодо наявності підстав для її звільнення від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» ґрунтується на висновках Конституційного Суду України та правовій позиції Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги наведені позивачкою аргументи та повернув апеляційну скаргу, зазначивши, що апелянтом взагалі не виконано вимоги, встановлені ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.

Проте таке твердження суду апеляційної інстанції є помилковим, з огляду на таке.

Положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина шоста статті 296 КАС України).

Як на підставу звільнення від сплати судового збору позивачка послалася на пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Предметом цього спору є нарахування та виплата позивачці як військовослужбовиці компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період проходження нею військової служби.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці». Так, структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина перша статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХII зі змінами).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ).

З наведеного випливає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.

Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

Виходячи з цього, очевидним є те, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 05 травня 2022 року у справі № 380/8976/21 та від 29 листопада 2023 року у справі № 560/11895/23 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

Наведене свідчить, що позивачка в цій справі звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Водночас суд апеляційної інстанції не урахував правовий статус позивачки та суть її спірних правовідносин, зокрема, що вони стосуються нарахування та виплати заробітної плати позивачки, що в силу Закону України «Про судовий збір» надає їй можливість звернутись за захистом своїх прав без сплати судового збору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково залишив апеляційну скаргу позивача на ухвалу суду першої інстанції у цій справі без руху з підстав ненадання суду документа про сплату судового збору та в подальшому повернув апеляційну скаргу апелянту.

З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції позбавляє права на апеляційне оскарження судового рішення і, як наслідок, незаконно перешкоджає подальшому руху судової справи, то вона підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції не дотримано вимоги процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, направивши справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі №600/4606/23-а скасувати.

Справу №600/4606/23-а направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько