ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 600/5156/21-а
адміністративне провадження № К/990/8576/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року (суддя Маренич І.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року (головуючий суддя Кузьмишин В.М., судді: Сушко О.О., Сапальова Т.В.) у справі №600/5156/21-а за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути заборгованість з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 1056113,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, станом на дату подання позову, має заборгованість перед бюджетом з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 1056113,48 грн, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень. Оскільки вказана сума є узгодженою, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 31 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Запорізькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовив у повному обсязі.
Вирішуючи спір, суди встановили наступні обставини.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як Фізична особа - підприємець ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Як вбачається із розрахунку податкової заборгованості, за відповідачем обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб.
Враховуючи наявність податкового боргу станом на 22.06.2021 у сумі 951871,99 грн відповідачу було виставлено податкову вимогу форми "Ф" від 23.06.2021 р. №0042417-1307-0815.
У зв`язку з несплатою відповідачем у визначені податковим законодавством строки зазначеного боргу, контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги на податкову адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Суди відзначили, що зверненню податкового органу щодо стягнення з боржника суми узгодженого податкового боргу передує направлення такому боржнику податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги, однак в даному випадку вказаний алгоритм дій не дотримано. Відтак, на переконання судів, грошові зобов`язання, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених.
Суди наголосили, що усі підписи, що містяться на рекомендованих поштових відправлень, які були надані податковим органом на підтвердження вручення податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги є різними, виконані різними почерками та без зазначення прізвища особи, яка їх отримала, а в рекомендованому поштовому відправленні №7170105778811 відсутня також дата вручення.
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухваленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги податкового органу задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги заявник касаційної скарги зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Акцентує увагу на тому, що судами зроблено хибний висновок з приводу того, що єдина податкова адреса відповідача та фактичне місце її проживання є АДРЕСА_2 . Вказує про те, що згідно облікових даних ОСОБА_1 , які містяться в базі даних ДПС України, адреса реєстрації ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_2 , тоді як адреса відповідно до даних ДРФО АДРЕСА_3 .
Ухвалою від 1 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року у цій справі.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, у зв`язку з чим просить судові рішення залишити без змін, як законні та обґрунтовані.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачений обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (за відсутності факту оскарження такого акту індивідуальної дії) визначених в такому рішенні грошових зобов`язань у податкового органу виникає право надіслати платнику податків податкову вимогу.
Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Із метою погашення податкового боргу контролюючий орган сформував податкову вимогу форми «Ф» від 23 червня 2021 року №0042417-1307-0815 на суму 951871,99 грн, яка була надіслана у встановленому порядку за адресою: АДРЕСА_2 .
Судами попередніх інстанцій встановлено, що єдина податкова адреса відповідача та фактичне місце її проживання є АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Однак, податкові повідомлення - рішення направлялися позивачем на наступні адреси: АДРЕСА_4 (від 26.03.2021 р. №103461-2409-0833); АДРЕСА_1 (від 15.04.2021 р. №205504-2408-0815, від 12.04.2021 р. №162809-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162808-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162812-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162813-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162814-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162816-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162811-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162810-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162815-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162818-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162819-2407-0815 та від 12.04.2021 р. №162820-2407-0815, податкова вимога від 23.06.2021 р. №0042417-1307-0815).
Судами здійснено висновок про те, що позивач (контролюючий орган) направив податкові повідомлення - рішення та податкову вимогу не за податковою адресою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
На противагу цим висновкам, контролюючий орган вказує, що судами зроблено хибний висновок з приводу того, що єдина податкова адреса відповідача та фактичне місце її проживання є АДРЕСА_2 , оскільки згідно облікових даних ОСОБА_1 , які містяться в базі даних ДПС України, адреса реєстрації ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_2 , тоді як адреса відповідно до даних ДРФО АДРЕСА_3 .
З огляду на суперечність між доказами, суд повинен був мотивувати чому приймає до уваги одні, а інші - відхиляє.
Ключовим правовим питанням у цій справі є доведення факту надіслання податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги за податковою адресою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).
З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (за зареєстрованим місцем проживання) вважається врученим у тому числі і у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Також слід зазначити, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
У постанові від 9 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Отже обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги у спосіб, визначений статтями 42 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.
В матеріалах справи наявні копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, з яких вбачається, що частина вищевказаних документів отримувалась відповідачем за адресою: АДРЕСА_2 , а частина на адресу: АДРЕСА_3 .
Зазначених обставин відповідачем також не спростовано.
Вищевказане свідчить про безпідставність покликань Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на її добросовісну поведінку щодо отримання кореспонденції.
Суд зауважує, що при вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, оскільки такі не є предметом такого правового спору.
У межах цього спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Саме під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягають з`ясуванню і підстави його виникнення, зокрема наявність податкових повідомлень-рішень, чинних на час звернення з позовом про стягнення боргу.
При цьому, необхідним є встановлення як факту отримання платником податків податкових повідомлень-рішень, а, отже, конкретної календарної дати узгодження визначених в них грошових зобов`язань та своєчасної несплати, так і факту вручення/невручення податкової вимоги про сплату податкового боргу, адже з врученням податкової вимоги закон пов`язує право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Дотримання відповідних податкових процедур узгодження податкових зобов`язань, які включають в себе обов`язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкової вимоги, повинно передувати реалізації права суб`єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду.
Пунктами 2, 3 розділу ІІІ Порядку №1204 податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
Дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється:
1) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків або її законним представником) - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку (на обох примірниках, а при врученні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - на корінці податкового повідомлення-рішення);
2) працівником структурного підрозділу контролюючого органу, якій склав це податкове повідомлення-рішення, у разі надіслання податкового повідомлення-рішення листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення, який залишився в контролюючому органі (при направленні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - до корінця податкового повідомлення-рішення);
3) працівником структурного підрозділу контролюючого органу, якій склав це податкове повідомлення-рішення, у разі надіслання документа засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» відповідно до пункту 42.4 статті 42 Кодексу (починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем впровадження у роботу відповідного програмного забезпечення). При цьому квитанція про доставку в текстовому форматі, що свідчить про дату та час доставки документа платнику податків, прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення, який залишився в контролюючому органі (у разі направлення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - до корінця податкового повідомлення-рішення).
Відтак, для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають:
відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи;
повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення;
відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.
Оцінюючи надані контролюючим органом до матеріалів справи копії рекомендованих повідомлень про вручення ФОП ОСОБА_1 надісланих податкових повідомлень-рішень, суди встановили, що такі направлялися позивачем на такі адреси: АДРЕСА_4 (від 26.03.2021 р. №103461-2409-0833); АДРЕСА_1 (від 15.04.2021 р. №205504-2408-0815, від 12.04.2021 р. №162809-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162808-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162812-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162813-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162814-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162816-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162811-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162810-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162815-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162818-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162819-2407-0815 та від 12.04.2021 р. №162820-2407-0815, податкова вимога від 23.06.2021 р. №0042417-1307-0815).
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач направив податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу не за податковою адресою відповідача.
Однак, суди попередніх інстанцій, не врахували, що обидві адреси (вул. Головна, 47, с. Виженка, Чернівецька область, 59209 та вул. Мала, 422, с. Виженка, Чернівецька область, 59209 мають відношення до відповідачки.
Окрім того, у судових рішеннях взагалі відсутні мотиви відмови в позові навіть у тій частині, в якій у відповідача немає заперечень про направлення і отримання податкових повідомлень-рішень за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за адресою, яка, як стверджує ОСОБА_1 є місцем її знаходженням (від 15.04.2021 р. №205504-2408-0815, від 12.04.2021 р. №162809-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162808-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162812-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162813-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162814-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162816-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162811-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162810-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162815-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162818-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162819-2407-0815 та від 12.04.2021 р. №162820-2407-0815, податкова вимога від 23.06.2021 р. №0042417-1307-0815)
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку про порушення контролюючим органом порядку надіслання відповідачці податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу та, як наслідок, безпідставно ствердили про неузгодженість податкових зобов`язань.
У цьому контексті суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що визначене пунктом 42.2 статті 42, абзацом 1 пункту 58.3 статті 58 ПК правило щодо надсилання контролюючим органом податкового повідомлення-рішення на податкову адресу платника податків, яка міститься в даних облікової картки, покликане спонукати платника належним чином дотримуватися виконання процедури внесення змін до даних облікової карти.
Водночас, враховуючи такі помилкові висновки, суди попередніх інстанцій не досліджували питання розміру податкового боргу, заявленого позивачем.
Колегія суддів зазначає, що суди не дотрималися принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, оскільки завданням адміністративного судочинства є встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, для цього КАС України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими такі рішення судів попередніх інстанцій, оскільки ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду у цій справі.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною четвертою статті 353 КАС визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.
Керуючись статтями 341 345 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити частково.
Скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року у справі №600/5156/21-а та направити її на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк І.А. Васильєва