П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

справа № 606/2657/21

провадження № 51 - 3453 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року, ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 14 листопада 2021 року приблизно об 11:00 проник до колодязя, розташованого на території колишньої школи за адресою: АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав глибинний електронасос «ВОДОЛЕЙ» БЦПЄ 0,5-50У, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди в сумі 2 100 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_7 з ч. 3 на ч. 1 ст. 185 КК України.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що дії ОСОБА_7 кваліфіковано неправильно, оскільки суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, невірно ідентифікував споруду, з якої ОСОБА_7 вчинив крадіжку. На думку захисника, фактично мало місце розукомплектування гідротехнічної споруди шляхом вільного доступу до неї, а не вилучення глибинного насоса із сховища - колодязя, як указав суд першої інстанції, тому в діях ОСОБА_7 відсутня кваліфікуюча ознака - проникнення. Вказує на те, що внаслідок неправильної кваліфікації дій ОСОБА_7 , враховуючи дані про його особу, не зміг скористатись своїм правом на звільнення від покарання на підставі ст. 45 КК України. Крім того, захисник уважає, що суд першої інстанції після викладення позиції сторони захисту про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 мав би провести повний розгляд кримінального провадження з дослідженням зібраних стороною обвинувачення доказів, натомість суд провів розгляд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та, не досліджуючи докази, встановив додаткові обставини, які не були встановлені в пред`явленому ОСОБА_7 обвинуваченні. Суд апеляційної інстанції допущену помилку не виправив та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, погодився з доводами захисника в частині порушення ч. 3 ст. 349 КПК України, у зв`язку з чим просив судові рішення стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Мотиви Суду

Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Положенням ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Однак суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження та ухвалення вироку стосовно ОСОБА_7 не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, прослуховуванням звукозапису судового засідання від 11 травня 2022 року встановлено, що суд, з`ясувавши позицію учасників судового провадження, та роз`яснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники провадження не заперечували проти такого порядку судового розгляду кримінального провадження.

Проте надалі захисник ОСОБА_6 висловив свою незгоду з кваліфікацією дій ОСОБА_7 та зазначив про те, що об`єкт, з якого було викрадено електронасос, за своїми характеристиками є свердловиною, а не колодязем, і демонтаж насоса зі свердловини та від`єднання його від гумового шлангу не потребували проникнення всередину свердловини, тобто захисник ще під час судового розгляду оспорив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального провадження.

Обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.

Якщо ж принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.

Крім того, згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к (провадження 51-380км17), відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

За таких обставин суду першої інстанції належало повернутись до обговорення питання про визначення обсягу доказів та встановлення порядку їх дослідження й розглянути кримінальне провадження в загальному порядку. Тому колегія суддів уважає слушними доводи сторони захисту про допущені судом першої інстанції порушення при застосуванні ч. 3 ст. 349 КПК України.

Крім того, за приписами п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Однак усупереч указаній вимозі закону вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2022 року стосовно ОСОБА_7 не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

З огляду на викладене вирок суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції при розгляді провадження за апеляційною скаргою захисника, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, не виправив порушень, допущених судом першої інстанції, підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції.

У зв`язку зі скасуванням судового рішення через допущення істотного порушення кримінального процесуального закону колегія суддів позбавлена можливості перевірити доводи касаційної скарги захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 .

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм належну оцінку, й відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3