№ 607/10048/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 607/10048/19

провадження № 61-12820св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірина Володимирівна, Товариство індивідуальних забудовників «Наука», управління державної реєстрації Тернопільської міської ради,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2021 року у складі судді Черніцької І. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2021 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Бершадської Г. В., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак І. В. (далі - державний реєстратор), Товариства індивідуальних забудовників «Наука» (далі - ТІЗ «Наука»), Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позивачка зазначала, що у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває справа за її позовом до ТІЗ «Наука» про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

У ході розгляду вищевказаної справи їй стало відомо про наявність рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 06 липня 2016 року за № 30331314 щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ТІЗ «Наука».

Вважала зазначене рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в порушенням вимог Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2015 року за № 1127, надані документи на державну реєстрацію права власності на спірну квартиру не відповідали вимогам чинного законодавства.

Державний реєстратор прийняв до уваги довідку від 23 червня 2016 року про те, що будівництво квартири ТІЗ «Наука» здійснювало власними силами, проте ця довідка не підтверджує цей факт, що будівництво було здійснено за кошти товариства.

Стверджувала, що квартира збудована за її кошти, що підтверджується такими обставинами:

- у 2003 році її зять ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 прийняли рішення про купівлю квартири у місті Тернополі, у зв`язку з чим звернулись до ТІЗ «Наука», де було запропоновано придбати квартиру АДРЕСА_2 . Для укладення договору необхідним було, щоб первинний покупець був працівником Тернопільського педагогічного університету. ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_5 , який на той час був працівником педагогічного університету та 21 липня 2003 року між ТІЗ «Наука» і ОСОБА_5 було укладено договір про дольову участь у будівництві. Згідно з умовами договору ТІЗ «Наука» прийняло ОСОБА_5 у дольову участь у будівництві квартири за № 70 на першому поверсі загальною площею 41,9 кв. м орієнтованою вартістю 44 420,00 грн. На підставі вказаного договору ОСОБА_3 від імені ОСОБА_5 через касу банку на рахунок ТІЗ «Наука» сплачено кошти у розмірі 44 420,00 грн;

- у 2003 році ОСОБА_5 написав заяву про відмову від квартири та договір було переукладено на ім`я ОСОБА_3 ;

- у подальшому головний бухгалтер ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_3 , що усі квартири на першому поверсі потрібно звільнити та запропонувала квартиру № 75 , площа якої більша, а тому він через касу банку вніс доплату у розмірі 810,00 грн. Кошти у сумі 44 420,00 грн були перераховані за квартиру № 75 . Договір про дольову участь було переукладено на ОСОБА_3 на квартиру № 75 . Вказаний договір було переукладено заднім числом 26 червня 2003 року;

- на початку травня 2004 року ОСОБА_3 написав заяву про переуступлення прав на дольову участь у будівництві квартири № 75 на неї (позивачку). Водночас вона отримала ключі від вказаної квартири. Станом на жовтень 2005 року будинок було збудовано, однак не здано в експлуатацію. Їхня сім`я зробила ремонт та почала проживати у квартирі.

Вказувала, що вона оплатила повну вартість квартири.

Посилаючись на те, що спірна квартира є її власністю (нею у повному обсязі сплачено дольовий внесок, а з 2005 року члени її сім`ї постійно проживають у квартирі; відомості з довідки, виданої ТІЗ «Наука», про те, що будівництво будинку на АДРЕСА_5 товариство здійснювало власними силами, не відповідають дійсності; згідно зі статутом ТІЗ «Наука» останнє здійснює свою діяльність без отримання прибутку, тобто є неприбутковим та здійснює будівництво виключно за кошти пайовиків), позивачка просила визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора про держану реєстрацію прав на нерухоме майно ОСОБА_7 за № 30331314 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТІЗ «Наука».

Короткий зміст рішення і постанови судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:

- позивачка не довела належними доказами, що здійснена за ТІЗ «Наука» державна реєстрація права власності на спірну квартиру не відповідала вимогам чинного законодавства, а тому є незаконною та порушує права позивачки;

- звертаючись до суду із цим позовом, позивачка посилалася на те, що спірна квартира є її власністю, оскільки нею у повному обсязі сплачено внесок, з 2005 року у ній проживають члени її сім`ї, а документи, подані державному реєстратору на реєстрацію, не відповідали вимогам чинного законодавства. Проте у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивачка є власником спірної квартири, навпаки наявне у справі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2012 року у справі № 2-5647/11 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТІЗ «Наука» про визнання майнового права та відмову у задоволенні зустрічного позову ТІЗ «Наука» до ОСОБА_1 про визнання договору розірваним; суд у справі № 2-5647/11 виходив із того, що ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження оплати вартості спірної квартири та переуступлення їй права на вказану квартиру), яке набрало законної сили, вказує на факт розірвання договору про дольову участь в односторонньому порядку зі сторони ОСОБА_1 ;

- сам по собі факт укладення договору, який у подальшому було розірвано в односторонньому порядку, проживання у спірній квартирі членів сім`ї позивачки не свідчить про набуття нею будь- яких майнових прав чи права власності на спірну квартиру;

- відповідно до матеріалів справи рішення про державну реєстрацію права власності від 06 липня 2016 року на спірну квартиру прийнято, зокрема, на підставі додаткового списку розподілу житлових площ у житловому будинку на АДРЕСА_5 , довідки ТІЗ «Наука», виданого 23 червня 2016 року, про те, що будівництво спірної квартири АДРЕСА_4 здійснювало власними силами. Посилання позивачки на те, що надані документи на державну реєстрацію права власності на спірну квартиру не відповідали вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими, оскільки вони не підтвердженні жодними доказами;

- факт реєстрації права власності на спірну квартиру за ТІЗ «Наука» сам по собі не порушує прав позивачки, яка не є власником та не набула майнових прав на неї згідно з договором від 03 травня 2004 року, і не породжує для неї жодних обов`язків і правових наслідків.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У серпні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що:

- в оскаржених рішеннях суди вказали, що ними встановлено факт розірвання договору в односторонньому порядку зі сторони позивачки, оскільки вона не виконала умов договору щодо оплати вартості квартири, пославшись на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 травня 2014 року у справі № 2-5647/11. Разом з тим у справі № 2-5647/11 не досліджувалася та обставина, чи дійсно вона отримувала лист-вимогу від 08 липня 2009 року № 49;

- оскільки суд першої інстанції у рішенні послався, як на преюдицію, на обставини, встановлені у рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 травня 2014 року у справі № 2-5647/11, вона на спростування таких обставин приєднала до апеляційної скарги відповідні докази (лист-вимога від 08 липня 2009 року № 49 та повідомлення про вручення від 28 липня 2009 року);

- однак апеляційний суд проігнорував вищевказані докази та не дослідив їх, що призвело до неправильного вирішення спору;

- наголошує на тому, що вона фактично не отримувала лист-вимогу від ТІЗ «Наука» від 08 липня 2009 року № 49, оскільки у повідомленні про вручення зазначено іншу особу « ОСОБА_8 ». Більше того, лист-вимога були направлені на адресу: АДРЕСА_5 , проте станом на 2009 рік цей будинок не був зданий в експлуатацію, а тому це приміщення не могло вважатися квартирою. При цьому у договорі від 03 травня 2003 року вона зазначала адресу реєстрації: АДРЕСА_6 , на яку їй лист-вимога не направлявся.

Короткий зміст відзиву

У вересні 2021 року до Верховного Суду від ТІЗ «Наука» надійшов відзив, у якому його представники зазначають, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Вважають безпідставними посилання в касаційній скарзі на те, що суди помилково врахували преюдиційні обставини, встановлені у справі № 2-5647/11, зокрема щодо отримання позивачкою листа-вимоги, оскільки у межах справи

№ 2-5647/11 ОСОБА_1 не спростувала цієї обставини, хоча вона мала таку можливість. Позивачка не довела, що мало місце переуступлення прав за договором про дольову участь у будівництві. Позивачка не довела, що її право було порушене будь-якими діями товариства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що відповідно до договору про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року, укладеного між ТІЗ «Наука» (Сторона 1) та ОСОБА_1 (Сторона 2), Сторона 1 приймає Сторону 2 у дольову участь на будівництво квартири АДРЕСА_1 , і зобов`язується після закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію передати Стороні 2 у власність двокімнатну квартиру загальною площею 42,4 кв. м, а Сторона 2 зобов`язалась сплатити вартість квартири у розмірі 45 230,00 грн. Планове завершення будівництва будинку та здачі його в експлуатацію - третій квартал 2004 року. Згідно з пунктами 4, 5 цього договору Сторона 2 проводить проплату протягом 5 банківських днів після отримання повідомлення від Сторони 1. У випадку систематичного порушення умов договору однією зі сторін, інша сторона вправі достроково розірвати цей договір.

06 серпня 2003 року ОСОБА_5 сплачено ТІЗ «Наука» 44 420,00 грн, що підтверджується квитанцією № 2, наявною у матеріалах справи, оригінал якої був наданий для огляду в судовому засіданні.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2012 року у справі № 2-5647/11 за позовом ОСОБА_1 до ТІЗ «Наука» про визнання майнового права та за зустрічним позовом ТІЗ «Наука» до ОСОБА_1 про визнання договору розірваним, яке набрало законної сили, відмовлено у позові ОСОБА_1 до ТІЗ «Наука» про визнання майнового права на спірну квартиру та відмовлено у зустрічному позові ТІЗ «Наука» до ОСОБА_1 про визнання договору розірваним. Суд у вказаній справі виходив із того, що ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження оплати вартості квартири АДРЕСА_1 , а також не надала доказів, що свідчать про виконання нею умов договору від 03 травня 2004 року та переуступлення їй права на вказану квартиру. Вирішуючи зустрічний позов, суд зазначив, що договір дольової участі на квартиру від 03 травня 2004 року слід вважати розірваним в односторонньому порядку у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору щодо оплати вартості квартири.

01 липня 2016 року ТІЗ «Наука» звернулось до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТІЗ «Наука». До заяви було долучено такі документи: копія паспорта керівника ОСОБА_9 , картка про отримання ОСОБА_9 ідентифікаційного номера платника податків, відомості з ЄДР підприємств та організації України, технічний паспорт на квартиру, список розподілу житлових площ у житловому будинку на АДРЕСА_5 , довідка ТІЗ «Наука» про те, що будівництво спірної квартири здійснювалось власники силами ТІЗ «Наука».

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_7 від 06 липня 2016 року № 30331314 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, на квартиру АДРЕСА_1 за ТІЗ «Наука».

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ТІЗ «Наука»

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

У рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2012 року у справі № 2-5647/11 за позовом ОСОБА_1 до ТІЗ «Наука» про визнання майнового права та зустрічним позовом ТІЗ «Наука» до ОСОБА_1 про визнання договору розірваним зазначено: «будь-яких письмових доказів, які б свідчили про переуступлення права на квартиру ОСОБА_1 , суду представлено не було. Аналізуючи досліджені докази, за відсутності платіжних документів на ім`я ОСОБА_1 , невідповідностей у номерах квартир та її вартості у наведених вище договорах, суд не приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , та вважає недоведеним факт оплати вартості квартири АДРЕСА_7 згідно договору від 03 травня 2004 року та виконання його умов зі сторони ОСОБА_1 . За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити. При цьому, суд критично оцінює доводи представника позивача на підтвердження виконання ОСОБА_1 умов договору від 03 травня 2005 року про те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду було стягнуто з неї заборгованість за послуги з опалення, утримання будинку, прибудинкової території, оскільки надання вказаних послуг не свідчить про виконання умов договору про дольову участь. Зустрічні позовні вимоги ТІЗ «Наука» також не підлягають до задоволення. Так, встановлено, що відповідач у відповідності до умов договору від 03 травня 2004 року (пункт 5 договору) повідомив про розірвання цього договору в односторонньому порядку у разі несплати вартості квартири, після спливу 20-денного строку, про що повідомив відповідача листом-вимогою № 49 від 08 липня 2009 року. Лист одержано 28 липня 2009 року. Таким чином, суд приходить до переконання, що зустрічні позовні вимоги про визнання розірваним договору про пайову участь у будівництві від 31 грудня 2005 року до задоволення не підлягають, оскільки, за недоведеності факту виконання договору від 03 травня 2004 року зі сторони ОСОБА_1 , цей договір слід вважати розірваним в односторонньому порядку за спливом вказаного у листі-вимозі строку, тобто договір вже є розірваним, тому права відповідача-позивача за його позовними вимогами не порушено».

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 25 червня 2012 року у справі № 1990/22-ц-746/12 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 квітня 2012 року залишено без змін. В ухвалі апеляційного суду Тернопільської області від 25 червня 2012 року зазначено: «03 травня 2004 року між ТІЗ «Наука» /СТОРОНА1/ та ОСОБА_1 /СТОРОНА2/ укладено договір, у відповідності до даного договору СТОРОНА 1 приймає СТОРОНА 2 у дольову участь на будівництво квартири АДРЕСА_8 . Планове завершення будівництва та здача його в експлуатацію ІІІ квартал 2004 року. Згідно пункту 2 Договору по закінченню будівництва будинку та здачі його в експлуатацію СТОРОНА 1 передає СТОРОНІ 2 у власність 2 -ох кімнатну квартиру загальною площею 42,4 м кв. та сприяє останній в оформленні права власності на неї. Згідно даного Договору орієнтовна вартість квартири складає 45 230 грн. Згідно пункту 4 Договору проплату СТОРОНА 2 проводить на протязі 5 банківських днів, після отримання повідомлення від СТОРОНИ 1. Відповідно до статті 615 ЦКУ -у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Згідно пункту 5 Договору у разі порушення строків проплати договір вважається розірваним. Як вбачається із матеріалів справи ТІЗ «Наука» неодноразово зверталася до ОСОБА_1 з проханням сплатити кошти згідно Договору про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року, що підтверджується листом -вимога № 49 від 08 липня 2009 року, в якому чітко вказано, що у випадку невиконання умов Договору у 20 -денний термін з дня отримання цієї вимоги, ТІЗ «Наука» згідно пункту 5 Договору про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року буде розірвано. Даний Лист-вимогу ОСОБА_1 отримано 28 липня 2009 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 326004. Як встановлено в судовому засіданні першої інстанції, так і апеляційної, ОСОБА_1 квитанцій чи інших підтверджуючих документів щодо оплати спірної квартири не представила, а судом не здобуто. Посилання апелянта на те, що вартість даної квартири оплачена через квитанцію ОСОБА_5 06 серпня 2003 року не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 7 договорів від 21 липня 2003 року, 26 червня 2003 року та 03 травня 2004 року передбачено, що сторони не мають права передавати свої права та обов`язки за даними договорами іншим особам без згоди на те другої сторони. Як встановлено в судових засіданнях і не представлено позивачкою підтверджень про те, що ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_3 не писали заяв про розірвання укладених договорів і чи була згода товариства на розірвання їх та зарахування сплачених коштів ОСОБА_5 на її квартиру. Крім того, договір про дольову участь спірного багатоквартирного будинку укладався між товариством «Наука» в особі ОСОБА_10 та управлінням капітального будівництва Тернопільської ОДА, але договір з ОСОБА_1 укладено без участі представника управління. Згідно статті 60 ЦПК України кожна особа зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається. Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки нею не представлено платіжних документів по оплаті спірної квартири. Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційна інстанція, вірно прийшов до переконання щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки одностороння відмова від зобов`язання (несплата ОСОБА_1 вартості квартири) відбувається внаслідок самого факту її здійснення і не потребує звернення до суду».

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Аналіз статті 367 ЦПК свідчить, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається:

- при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі договору про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року, укладеного між ТІЗ «Наука» та ОСОБА_1 , квартира АДРЕСА_1 , є її власністю, і реєстрація права власності на цю квартиру за ТІЗ «Наука» порушує її права;

- суди встановили, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2012 року у справі № 2-5647/11 за позовом ОСОБА_1 до ТІЗ «Наука» про визнання майнового права та зустрічним позовом ТІЗ «Наука» до ОСОБА_1 про визнання договору розірваним, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 25 червня 2012 року, відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів. У цих судових рішенням встановлено, що ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження оплати вартості квартири АДРЕСА_1 , а також не надала доказів, що свідчать про виконання нею умов договору від 03 травня 2004 року та переуступлення їй права на вказану квартиру. Вирішуючи зустрічний позов, суд зазначив, що договір дольової участі на квартиру від 03 травня 2004 року слід вважати розірваним в односторонньому порядку у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору щодо оплати вартості квартири;

- станом на момент прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності - 06 липня 2016 року за № 30331314, договір про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року був розірваним;

- за таких обставин суди зробили правильний висновок, що факт реєстрації права власності на спірну квартиру за ТІЗ «Наука» не порушує прав позивачки, яка не є власником та не набула майнових прав на неї згідно з договором про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року.

У зв`язку із наведеним суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТІЗ «Наука».

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не дослідив докази (лист-вимога від 08 липня 2009 року № 49 та повідомлення про вручення від 28 липня 2009 року), додані до апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статі 367 ЦПК України).

ОСОБА_1 не навела обставин, які б унеможливлювали подання вказаних доказів до суду першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на те, що позивачка фактично не отримувала лист-вимогу від ТІЗ «Наука» від 08 липня 2009 року № 49.

З урахуванням того, що лист-вимогу від ТІЗ «Наука» від 08 липня 2009 року № 49 надано самостійно позивачкою до апеляційної скарги, то ОСОБА_1 не може спростовувати у порядку частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставину щодо отримання нею листа-вимоги, яка встановлена рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2012 року у справі № 2-5647/11 за позовом ОСОБА_1 до ТІЗ «Наука» про визнання майнового права та за зустрічним позовом ТІЗ «Наука» до ОСОБА_1 про визнання договору розірваним, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 25 червня 2012 року, оскільки вона брала участь у зазначеній справі як позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора та управління державної реєстрації Тернопільської міської ради

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року у справі № 565/315/21 (провадження № 61-20227св21) зазначено: «У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 335/4419/19 (провадження № 61-6171св21) з посиланням на висновки, зроблені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 200/11374/18 (провадження № 61-17508св20) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 20 жовтня 2021 року в справі № 509/3995/15 (провадження № 61-7070св20) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до змісту та характеру відносин між сторонами, спір виник з приводу порушення ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», права власності ОСОБА_1 на квартиру, внаслідок здійснення державної реєстрації такого права за ПАТ «Укрсоцбанк», а тому належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. […] Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача». У справі, що переглядається, ОК «ЖБК Енергетик» пред`явив позов до ОСОБА_1 , державного реєстратора Овечко І. М. про скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності. Зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи свідчать, що спір у справі в частині пред`явлених позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора виник між ОК «ЖБК Енергетик» і ОСОБА_1 як особою, за якою було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно. Таким чином, державний реєстратор Овечко І. М. є неналежним відповідачем у справі, а тому в задоволенні позовних вимоги до вказаного відповідача слід було відмовити з цієї підстави».

У справі, що переглядається, спір виник між ОСОБА_1 та ТІЗ «Наука». Таким чином, державний реєстратор та управління державної реєстрації Тернопільської міської ради є неналежними відповідачами за вимогою ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора та управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. У зв`язку із чим судові рішення в цій частині належить змінити в мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року у справі № 565/315/21 (провадження № 61-20227св21), колегія суддів вважає, що оскаржені рішення частково ухвалені із порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржені рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора та управління державної реєстрації змінити в мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови; оскаржені рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТІЗ «Наука» про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно залишити без змін.

Оскільки суд касаційної інстанції змінює оскаржені рішення лише у мотивувальній частині, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2021 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни, управління державної реєстрації Тернопільської міської ради змінити в мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2021 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства індивідуальних забудовників «Наука» про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук