№ 607/10563/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 607/10563/22

провадження № 61-1023св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Бершадської Г. В., Костів О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала цивільна cправа № 607/15918/21 за його позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, позивачу усунуто перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , та зобов`язано ОСОБА_2 надати йому безперешкодний доступ і ключі до вказаної квартири.

На виконання указаного судового рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 19 травня 2022 року видано виконавчий лист, а 24 травня 2022 року старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби в м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління МУЮ (м. Івано-Франківськ) Хлистун Д. В. (далі - державний виконавець) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за цим виконавчим листом.

Позивач вказував, що у ході виконавчого провадження державним виконавцем було вжито усіх необхідних заходів з виконання судового рішення (здійснено виходи, видано вимогу про усунення перешкод у користуванні квартирою і зобов`язання надати доступ до житла, винесено постанови про накладення штрафу та інше), однак ОСОБА_2 без поважних причин ухиляється від виконання рішення суду.

29 червня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вчинено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення у зв`язку з невиконанням ним рішення суду.

Позивач зазначав, що станом на день звернення до суду з позовом перешкоди у користуванні спірною квартирою відповідачкою не усунуті, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2021 року так і не виконано.

Після закінчення виконавчого провадження у нього немає інших процесуальних можливостей усунути перешкоди у користуванні житлом, як звернутися до суду з новим позовом про вселення, змінивши спосіб усунення перешкод у користуванні квартирою.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд вселити його до квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року позов задоволено.

Вселено ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових вират.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2021 рокуу справі № 607/15918/21, яке набрало законної сили, відповідачкою не виконано, а перешкоди у користуванні квартирою не усунуті.

Суд вважав, що позивач вичерпав усі можливі способи задля виконання судового рішення, а тому задля того, щоб усунути йому перешкоди у користуванні квартирою у нього залишався єдиний спосіб - звернення до суду з новим позовом про вселення, змінивши спосіб усунення перешкод у користуванні квартирою.

Суд також взяв до уваги ту обставину, що під час судового розгляду справи відповідачка повідомила, що вона не має наміру виконувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2021 року.

При цьому суд надав оцінку посиланням ОСОБА_2 на факт зняття позивача у квітні 2023 року з реєстрації з місця проживання, зазначивши, що відповідачка на момент звернення із заявою про зняття ОСОБА_1 з зареєстрованого місця проживання вже не була власником квартири в силу чинного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 607/81/20, а тому не могла звертатись із такою заявою.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У січні 2024 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

15 березня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Самуляка М. Ю. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

05 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що з 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, проживали і були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 .

Разом із ними в квартирі проживали їх діти: ОСОБА_3 , 1987 року народження, та ОСОБА_4 , 1993 року народження.

В подальшому указана квартира була приватизована і її власниками в рівних частках (по ) стали: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Після розірвання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2018 році шлюбу та поділу майна подружжя, на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2018 року затверджено мирову угоду, відповідно до якої в порядку грошової компенсації різниці вартості часток виділеного майна, ОСОБА_1 зобов`язується до 03 липня 2019 року добровільно сплатити ОСОБА_2 кошти у сумі 8 628 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 244 000 грн.

На виконання указаного судового рішення належна ОСОБА_1 частка у квартирі АДРЕСА_1 була відчужена з електронних торгів і її власником стала відповідачка ОСОБА_2 , як переможець торгів, ціна продажу 230 525 грн.

У подальшому, у грудні 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», Тернопільської міської ради, відділу ДВС у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ДП «Сетам», ТзОВ «Коменерго Тернопіль 3», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання торгів недійсними, припинення речових прав.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року, вказаний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним розпорядження органу приватизації № 47542 від 21 травня 2018 року, видане міським бюро технічної інвентаризації Тернопільської міської ради, а також свідоцтво про право власності на житло, видане Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 21 травня 2018 року про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 . Визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - частини трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , результати яких оформлені протоколом № 454113 проведення електронних торгів від 17 грудня 2019 року, реєстраційний номер лота 392289. Припинено речове право спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , а саме зобов?язати ОСОБА_2 надати безперешкодний доступ та ключі до вказаної квартири.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2021 року у справі № 607/15918/21, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 травня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , а саме зобов`язано ОСОБА_2 надати безперешкодний доступ та ключі до вказаної квартири.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 має право користування спірним житлом, однак ОСОБА_2 чинить йому перешкоди, а саме не впускає до вказаної квартири.

На виконання зазначеного судового рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 19 травня 2022 року було видано виконавчий лист № 607/15918/21.

24 травня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та надіслано виклик ОСОБА_2 , на який остання не з`явилась.

01 червня 2022 року державним виконавцем надіслано вимогу боржнику з метою перевірки виконання указаного рішення суду.

07 червня 2022 року та 22 червня 2022 року державним виконавцем було здійснено виходи за адресою: АДРЕСА_2 , та встановлено, що боржником рішення суду не виконано, про що складено акт державного виконавця.

08 червня 2022 року державним виконавцем, у зв`язку із невиконанням без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлено новий строк виконання судового рішення.

У внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку розслідування кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України, стосовно ОСОБА_2 відмовлено.

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом до ОСОБА_2 про вселення.

Водночас ОСОБА_1 повторно звернувся до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 607/15918/21, виданого 19 травня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

27 вересня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69921334 з виконання виконавчого листа № 607/15918/21, виданого 19 травня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, на підставі заяви ОСОБА_1

02 листопада 2022 року державним виконавцем надіслано вимогу боржнику з метою перевірки виконання рішення суду.

07 листопада 2022 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , та встановлено, що боржником рішення суду не виконано, про що складено акт державного виконавця. Також державним виконавцем у дверях боржника залишено виклик фізичної особи, на який ОСОБА_2 не з`явилась.

14 грудня 2022 року державним виконавцем надіслано вимогу за місцем роботи боржника, а саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з метою доведення до відома працівника ОСОБА_2 резолютивної частини рішення суду у справі № 607/15918/21.

17 січня 2023 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що боржником рішення суду не виконано, про що складено акт державного виконавця. Також державним виконавцем залишено виклик боржнику, на який остання не з`явилась.

З повідомлення Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18 січня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 09 січня 2023 року доведено до відома вимогу виконавця № 93370 від 14 грудня 2022 року.

14 лютого 2023 року державним виконавцем повторно здійснено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

17 лютого 2023 року старшим державним виконавцем на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 69921334 за виконавчим листом № 607/15918/21.

У ході судового розгляду цієї справи, 03 травня 2023 року, ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції витяг з будинкової книги, який вказує на те, що 20 квітня 2023 року (під час розгляду цієї справи судом першої інстанції) позивача ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, третьою статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 ЖК України).

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 24 листопада 1986 року у справі Gillow v. the U.K. ), так і на наймача або членів його сім`ї (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року у справі Larkos v. Cyprus).

У справі, яка переглядається, встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2021 року у справі № 607/15918/21, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 травня 2022 року, усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , а саме зобов`язано ОСОБА_2 надати безперешкодний доступ та ключі до вказаної квартири.

Установивши, що відповідачка намагається уникнути виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2021 року у справі № 607/15918/21, яке набрало законної сили, та відповідно до якого позивачу усунуто перешкоди у користуванні квартирою та зобов`язано ОСОБА_2 надати йому безперешкодний доступ до житла, а позивач не проживає у квартирі з тих підстав, що відповідачка чинить йому перешкоди, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для вселення ОСОБА_1 .

При цьому судами попередніх інстанцій правильно враховано, що позивачем вичерпано усі можливі способи для виконання судового рішення у справі № 607/15918/21, тому з метою усунення йому перешкод у користуванні квартирою у нього залишався єдиний спосіб - звернення до суду з новим позовом про вселення.

Разом із цим суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги факт зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання, оскільки на момент звернення з позовом до суду останній був зареєстрований у спірній квартирі, а ОСОБА_2 на момент звернення із заявою про зняття особи із зареєстрованого місця проживання не була власником квартири, в силу чинного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 607/81/20, а тому не могла звертатись із такою заявою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального

і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов