ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 607/11581/21

провадження № 61-6352св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Березій Зінаїда Анатоліївна, державне підприємство «Сетам»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг», акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іщук Костянтин Валентинович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у складі судді Кунець Н. Р., від 27 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Храпак Н. М., Дикун С. І., Костів О. З., від 14 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

2. Позовна заява мотивована тим, що 19 січня 2021 року в межах виконавчого провадження № 51985069 відбулись електронні торги, на яких було реалізовано належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:10:001:0672, площею 0,06 га, по

АДРЕСА_1 . Переможцем торгів стала ОСОБА_2 .

3. 17 травня 2021 року приватним нотаріусом Березій З. А. право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .

4. Позивач вважав електронні торги та реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 незаконними, оскільки такі дії вчинені всупереч наявного арешту, накладеного 17 березня 2011 року ГУ МВС України у Львівській області в межах кримінальної справи.

5. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконними та скасувати результати електронних торгів (протокол №522274 від 19 січня 2021 року, лот № 459396), що відбулись

19 січня 2021 року з продажу майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:10:001:0672, площею 0,06 га, по

АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Березій З. А. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58165919 від 17 травня 2021 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку;

- витребувати вказану земельну ділянку із незаконного володіння ОСОБА_2 , відновивши запис про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 .

6. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2022 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг», акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

7. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу

Березій З. А., державне підприємство «Сетам».

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

8. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 27 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

9. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, врахував, що ОСОБА_1 не є стороною кримінальної справи № 141-3097 і матеріали справи не містять доказів того, що арешт майна був накладений ГУ МВС України у Львівській області в його інтересах, а отже вказана ОСОБА_1 підстава позову не може вважатись такою, що пов`язана із захистом його прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Іщук К. В. просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. 28 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іщук К. В. подав касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 березня 2023 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року відмовлено відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у задоволенні клопотання про продовження встановленого судом строку на подання відзиву на касаційну скаргу.

14. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року продовжено до

24 серпня 2023 року ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

15. Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме положень частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції 2021 року), частин першої-другої статті 386, статті 387 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Стверджує, що ГУ МВС України у Львівській області заведено кримінальну справу № 141-3097 від 17 березня 2009 року щодо посадових осіб кредитної спілки, де учасником кредитних відносин був ОСОБА_1 (отримав кредит від кредитної спілки, як і інші споживачі фінансових послуг, яких було понад 100 чоловік). Починаючи із 17 березня 2011 року в межах вказаної кримінальної справи було накладено арешт на все нерухоме майно

ОСОБА_1 .

18. Звертає увагу на передчасність висновків про відсутність кримінальної справи у судах, оскільки за відомостями Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління національної поліції у Львівській області кримінальна справа № 141-3097, порушена 24 листопада 2009 року за частиною третьою статті 190 КК України, 06 вересня 2012 року скерована до суду, тоді як ОСОБА_2 з цього приводу надала відповіді не від усіх судів м. Львова.

19. Вважає, що висновки судів щодо пріоритетності арешту державного виконавця перед арештом у кримінальній справі є неправильними, оскільки обидва арешти були зареєстровані до моменту набуття ОСОБА_1 земельної ділянки у власність (14 листопада 2017 року).

20. Наголошує, що органом виконавчої служби та приватним нотаріусом, як суб`єктом реєстрації, були вчиненні дії, які порушили право не лише позивача, як власника земельної ділянки, а й права органу розслідування в межах кримінальної справи.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

21. У липні 2023 року приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Березій З. А. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що при видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних електронних торгів законодавством не передбачено здійснення нотаріусом перевірки відсутності заборони, арешту. Наголошує, що арешт, накладений ГУ МВС України у Львівській області, не був перешкодою для проведення електронних торгів.

22. У серпні 2023 року відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження, у продовженні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року.

23. У серпні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Наголошує, що позивач не зазначив інформації щодо того чи була спірна земельна ділянка речовим доказом у кримінальній справі № 141-3097 від 17 березня 2009 року, чи є позивач стороною вказаної кримінальної справи, яка мета накладеного арешту та на якій стадії розгляду перебуває кримінальна справа.

Фактичні обставини справи встановлені судами

24. Рішенням Тернопільської міської ради від 26 січня 2016 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та, зокрема, передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:10:001:0672, загальною площею 0,06 га.

25. 23 червня 2020 року державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю. М. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 51985069 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ПАТ «ВІ ЕЙ БІ Банк» та держави заборгованості в розмірі 122 975,58 грн винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) божника, якою проведено опис земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:10:001:0672, загальною площею 0,06 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій відсутні будь-які будівлі та яка належить божнику на праві власності.

26. 25 червня 2020 року ОСОБА_1 отримав копію постанови державного виконавця про опис та арешт майна (коштів) божника від 23 червня

2020 року.

27. 30 вересня 2020 року складено звіт про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:10:001:0672, згідно з яким її ринкова вартість становить 115 630 грн.

28. 26 жовтня 2020 року Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) сторонам зведеного виконавчого провадження № 51985069 було надіслано повідомлення про оцінку та звіт про експертну грошову оцінку вказаного майна.

29. 16 грудня 2020 року Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) направив до державного підприємства «Сетам» заявку № 98187 на реалізацію арештованого майна в ході виконання зведеного виконавчого провадження № 51985069, до складу якого входять виконавчі провадження № 50493227, № 54352507, № 59465644, № 59466344, № 61585078, № 61585030, № 62808428, № 62808318, № 62847165, № 63384484.

30. 19 січня 2021 року відбулись електронні торги, на яких реалізовано належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:10:001:0672, площею 0,06 га, по

АДРЕСА_1 . Переможцем торгів стала ОСОБА_2 .

31. 17 травня 2021 року приватним нотаріусом Березій З. А. право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .

32. Згідно інформаційної довідки № 260349912 від 07 червня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 17 березня 2011 року зареєстроване обтяження у кримінальній справі № 141-3097 у вигляді накладення ГУ МВС України у Львівській області арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 .

33. Згідно відповіді № 35/Аз/21/01 від 09 грудня 2021 року Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління національної поліції у Львівській області вбачається, що відповідно до контрольних журналів обліку злочинів та осіб, що їх скоїли УІАП ГУНП в Львівській області, кримінальна справа № 141-3097 порушена 24 листопада 2009 року СУ УМВС у Львівській області за частиною третьою статті 190 КК України. 06 вересня 2012 року вказана кримінальна справа скерована до суду в порядку статті 232 КПК України (в редакції 1960 року). Рішення суду у вказаній кримінальній справі в УІАП ГУНП в Львівській області не надходило.

34. Відповідно до листа Галицького районного суду м. Львова

№ 01-13/278/2022 від 13 червня 2022 року за даними, що містяться в автоматизованій системі документообігу суду, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у провадженні суду не перебувало.

35. Відповідно до листа Залізничного районного суду м. Львова № 9111

від 09 червня 2022 року, кримінальна справа № 141-3097 до суду не надходила.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

40. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

41. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

42. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

43. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

44. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

45. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

46. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

47. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

48. Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

49. Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

50. Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

51. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

52. Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

53. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

54. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

55. Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

56. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

57. За змістом статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

58. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

59. Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року

№ 2831/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна.

60. У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди вирішуючи справи про визнання торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.

61. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15,

від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16.

62. Частиною третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

63. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

64. Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону (пункт 3 частини четвертої статті 24 вказаного Закону).

65. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 основним мотивом для задоволення позовних вимог зазначив те, що земельна ділянка була реалізована на електронних торгах та в подальшому на неї зареєстровано право власності за ОСОБА_2 всупереч наявного арешту, накладеного 17 березня 2011 року ГУ МВС України у Львівській області в межах кримінальної справи № 141-3097.

66. Проте, як встановлено судами, ОСОБА_1 не надав доказів ні про мету накладення арешту, ні про долю кримінальної справи, ні підтвердження того, що арешт майна застосований ГУ МВС України у Львівській області, був вчинений в його інтересах.

67. За відсутності відомостей про те, що ОСОБА_1 є особою, в інтересах якого накладено арешт на його ж майно в кримінальній справі № 141-3097, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що ці підстави позову не можуть вважатись такими, що пов`язані із захистом законних прав позивача.

68. Встановивши наведені обставини та правильно застосувавши норми матеріального права у спірних правовідносинах, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з тих підстав, з якими позивач пов`язує незаконність електронних торгів та реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 .

69. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 вересня 2020 року у справі № 372/3161/18, від 18 листопада 2021 року у справі № 369/4856/19.

70. Крім того, колегія суддів враховує, що з пояснень самого позивача вбачається, що кримінальна справа № 141-3097 стосується посадових осіб кредитної спілки. При цьому ОСОБА_1 не зазначає, що він є підозрюваним чи обвинуваченим у цій справі, та те, що метою накладення арешту є забезпечення виконання ним будь-яких зобов`язань.

71. Посилання заявника на те, що відчуженням спірної земельної ділянки порушенні права органу досудового розслідування, на правильність висновків судів в оскаржених рішеннях не впливає, оскільки у розглядуваній справі торги оскаржує саме ОСОБА_1 .

72. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

73. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

74. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

75. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

76. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та місять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

77. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

78. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.

79. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іщук Костянтин Валентинович, залишити без задоволення.

2. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 14 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович