ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №607/14668/16-а

адміністративне провадження №К/9901/38362/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (суддя Грицак Р.М.) від 14 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (колегія суддів: Курилець А.Р., Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі №607/14668/16-а за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - відповідач) про визнання дії щодо перерахунку в сторону зменшення пенсійних виплат та проведення відрахування з пенсії коштів, передбачених ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» неправомірними та зобов`язання відповідача поновити пенсійні виплати у сумі, визначеній на дату призначення пенсії.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, позов задоволено.

Визнано дії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо перерахування ОСОБА_1 пенсії та проведення відрахування з пенсійної виплати коштів передбачених ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - неправомірними.

Зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області поновити ОСОБА_1 пенсійні виплати у сумі визначеній на дату призначення пенсії з травня 2016 року.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в результаті проведеної в квітні 2016 року перевірки встановлено, що надана позивачем довідка про заробітну плату в кооперативі «Прогрес», з якої була призначена пенсія, оформлена не належним чином, а саме відсутні реквізити на печатці та штампі. Крім того, перевіркою також виявлено, що кооператив «Прогрес» не перебував на обліку у державних органах, що підтверджено довідками Тернопільської ОДПІ, Тернопільської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та інформацією Головного управління статистики у Тернопільській області. В архівні установи на зберігання документи кооперативу не надходили. Відтак, вважає, що пенсія була призначена внаслідок зловживання з боку пенсіонера, то зменшення сум пенсії та проведення відрахувань з неї є правомірним.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку з відсутністю клопотань про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 10.02.2009 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058). Страховий стаж становить 22 роки 5 місяців 28 днів, призначений щомісячний розмір пенсії за віком станом на 01.05.2016 року становив 1063,23 грн.

На звернення позивача щодо зменшення розміру пенсійної виплати з травня 2016 року листом відповідача від 29.06.2016 № 236/К-11 повідомлено, що в результаті проведеної перевірки 14.04.2016 року виявлено довідку про заробітну плату, видану кооперативом «Прогрес», яка оформлена не належним чином, а саме відсутні реквізити на печатці та штампі. Крім того, перевіркою також виявлено, що кооператив «Прогрес» не перебував на обліку у державних органах, що підтверджено довідками Тернопільської ОДПІ, Тернопільської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та інформацією Головного управління статистики у Тернопільській області.

Тому в травні 2016 року пенсія перерахована з дати призначення без врахування заробітної плати, вказаній в довідці, виданій кооперативом «Прогрес». Оскільки за період з 10.02.2009 року по 30.04.2016 виникла переплата пенсії в сумі 33308,78 грн., яка на підставі рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії від 24.06.2016 року відповідно до ст. 50 Закону № 1058 утримується з пенсійної виплати у розмірі 20% пенсії з липня 2016 року до повного погашення боргу.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідальність за правильність та достовірність документів, що подаються для призначення пенсій, в тому числі довідки про заробітну плату покладено на роботодавця (страхувальника). В даному випадку відсутні зловживання з боку пенсіонера, що могли б стати підставою для утримання надміру виплачених сум пенсій.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 103 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058-IV та статтею 103 Закону № 1788-ХІІ, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року (справа № 686/26486/14-а та постанові Верховного Суду у постанові від 25.09.2018 (справа №340/644/15-а).

В результаті проведеної перевірки у квітні 2016 року у пенсійній справі позивача виявлено довідку про заробітну плату за періоди роботи з 01.05.1989 року по 31.12.1994 року в кооперативі «Прогрес», яка не оформлена належним чином, а саме відсутні реквізити на печатці та штампі.

Листом від 15.04.2016 року № 04-08/117 Головне управління статистики в Тернопільській області повідомило, що в інформаційному фонді Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій відсутня інформація про реєстрацію кооперативу «Прогрес» з юридичною адресою м. Тернополі.

Відповідно до листа від 18.04.2016 року № 14790/19-18-08-01 Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, згідно інформаційних баз даних кооператив «Прогрес» за адресою м. Тернопіль, вул. Родини Барвінських, 11 на обліку не перебуває.

Згідно з листа від 19.04.2016 року № 18-01-26-02-387/02 Тернопільської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності кооператив «Прогрес» на обліку не перебував і не перебуває.

Архівний відділ Тернопільської міської ради повідомив листом від 29.04.2016 року за № 383/26-3.02, що документи з особового складу «Госснаб УССР Объединение Тернопольвсторсырье Кооператив Прогресс» та «Кооператив Прогрес» до Трудового архіву архівного відділу на державне зберігання не надходили і про їх місцезнаходження у відділі немає ніяких відомостей.

Державний архів Тернопільської області повідомив листом від 29.04.2016 року №125/04-11, що документи підприємств «Держпостач УРСР Об`єднання Тернопільвторсировина Кооператив Прогрес» та Кооператив «Прогрес» на зберігання в держархів Тернопільської області не надходили.

Саме на підставі вказаного відповідачем прийнято рішення про перерахунок пенсії з дати призначення, в результаті якого виявилась переплата пенсії в сумі 33308,78 грн., яку вирішено утримувати у розмірі 20% пенсії з липня 2016 року до повного погашення боргу.

Згідно копії трудової книжки, позивач працював в кооперативі «Прогрес» головою в період з 1989 по 1995.

Відповідно до п.38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; 3) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відтак, саме на відповідача було покладено обов`язок, при призначенні пенсії позивачу, щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Твердження відповідача щодо неможливості враховувати довідку про заробітну плату № 6 від 20.04.2009 року у зв`язку з тим, що така завірена печаткою та штампом, на яких відсутні реквізити, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статей 24 та 25 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року № 1540-VI (чинного на час роботи позивача в кооперативі «Прогрес») кооперативні організації є юридичними особами та діють на підставі статуту (положення).

Відповідно до ст. 26 Цивільного кодексу УРСР, правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Згідно з положеннями ст.11 Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР» від 26.05.1988 року № 8998-11 (далі - Закон № 8998-11, чинний на час роботи позивача в кооперативі «Прогрес») кооператив організується за бажанням громадян виключно на добровільних засадах. Кооператив вважається створеним з моменту реєстрації статуту, який є основним документом, що регулює його діяльність. Статут приймається загальними зборами громадян, які бажають заснувати кооператив.

В подальшому, з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118 затв. Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, який введено в дію з 1 січня 1996 року, (далі - Положення № 118) згідно з яким Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про підприємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).

Згідно з п.15 Положення № 118 у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування.

Водночас, з 1 січня 2004 року набрав чинності Господарський кодекс України відповідно до ч.7 ст.58 якого встановлювалось, що на печатках і штампах суб`єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб`єкта включено до державного реєстру суб`єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця.

З 01.07.2004 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV, дія якого поширювалась на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п.3 «Прикінцевих положень» вищевказаного Закону, закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на час діяльності кооперативу «Прогрес» та на час роботи позивача в ньому законодавцем не ставились вимоги щодо реєстрації кооперативу як юридичної особи при його створенні (правоздатність юридичної особи виникала з моменту затвердження її статуту або положення) та щодо обов`язкового зазначення ідентифікаційного коду на печатці кооперативу

Судами досліджено витяг з «ІКІС ПФУ: Відомості з реєстру страхувальників. Картка страхувальника - Дані МДЗУ» (ІКІС - інтегрована комплексна інформаційна система Пенсійного фонду України призначена для комплексної автоматизації як головних технологічних процесів Пенсійного фонду України (збирання, акумуляція та витрати пенсійних коштів, призначення та виплати пенсій, облік страхувальників, застрахованих осіб та пенсіонерів), так і інших технологічних процесів, що пов`язані з вказаними основними (забезпечення обслуговування відвідувачів, документообіг та контроль виконання, бухгалтерський облік, кадрове забезпечення, інформування громадян, аналіз та прогнозування, комплексний захист інформації тощо) згідно з яким кооператив «Прогрес» з кодом ЄДРПОУ страхувальника 14034159 знято з обліку в МДЗУ 15.03.2015 року.

Також судами досліджено постанову слідчого Нацполіції від 31.03.2017 року про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, щодо працівників кооперативу «Прогрес», зокрема і позивача, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Вказаною постановою встановлено, що під час здійснення досудового розслідування не встановлено факту внесення недостовірних відомостей в довідку про заробітну плату позивача за час перебування в трудових відносинах з кооперативом «Прогрес».

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на те, що статтею 50 Закону № 1058-IV визначений вичерпний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсій, а в даному випадку відсутні зловживання з боку пенсіонера.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук