Постанова
Іменем України
05 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 607/16348/21
провадження № 61-3954св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_3 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2021 року у складі судді Ромазан В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 березня
2022 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Бершадської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (далі - Служба у справах дітей виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради), про визначення місця проживання дітей.
Позов мотивовано тим, що з 10 жовтня 2015 року вона перебуває у шлюбі з відповідачем. За час перебування сторін у шлюбі у них народились діти: син
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На час звернення із цим позовом тривав процес розірвання шлюбу між сторонами. При цьому позивач і відповідач не можуть дійти згоди щодо місця проживання їх дітей.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила визначити місце проживання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із нею.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
13 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 березня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі
908,00 грн.
Урахувавши всі обставини, які мають істотне значення для визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема висновок Служби
у справах дітей виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради щодо доцільності визначення місця проживання дітей із матір`ю, суд дійшов висновку про визначення їх місця проживання за місцем проживання матері
- ОСОБА_1 .
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що батько дитини, у разі визначення місця проживання дітей з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дітьми, участі у вихованні дітей і може реалізувати свої права шляхом домовленості
з матір`ю дітей щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
У резолютивній частині рішення суд першої інстанції визначив місце проживання дітей, зазначивши адресу проживання їх матері, а саме: указав конкретне місце проживання дітей: АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вказав,
що позивач ОСОБА_1 та її малолітні діти проживають за адресою:
АДРЕСА_1 . Це підтверджується довідкою Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 01 вересня 2021 року № 383 про склад сім`ї.
Службою у справах дітей виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради надано висновок від 22 жовтня 2021 року № 1153 щодо доцільності визначення місця проживання малолітніх дітей із їх матір`ю ОСОБА_1 . Відповідно до змісту цього висновку при вирішенні питання про визначення місця проживання дітей службою у справах дітей, крім іншого, було обстежено та взято до уваги умови проживання малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції правильно зазначив у рішенні суду конкретну адресу проживання малолітніх дітей разом з матір`ю.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність виключення
з резолютивної частини рішення конкретної адреси проживання дітей, оскільки це виходить за межі позовних вимог, апеляційний суд вважав необґрунтованими.
Представник позивача у суді апеляційної інстанції зазначала, що позивач не має наміру змінювати адресу проживання, у неї відсутнє інше житло та не змогла пояснити, яким чином вказівка конкретної адреси проживання порушує права ОСОБА_1 чи її малолітніх дітей.
Системне тлумачення пункту 1 статті третьої, дев`ятої Конвенції про права дитини, частини другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України дає підстави для висновку, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини.
В апеляційній скарзі відсутні доводи, яким чином виключення конкретної адреси проживання із рішення суду першої інстанції, яка була обстежена органом опіки і піклування та прийнята до уваги при наданні висновку, відповідає якнайкращим інтересам малолітніх дітей.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зазначення місця проживання дітей за конкретною адресою та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким змінити рішення суду першої інстанції шляхом виключення із резолютивної частини слів «в АДРЕСА_1 ».
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд не надав оцінки доводам позивача про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та порушив принцип диспозитивності. Суд лише зазначив, що оцінює вказані доводи критично, оскільки відсутня вказівка на те, яким чином визначення конкретної адреси проживання дітей порушує права позивача та її дітей;
суд апеляційної інстанції проігнорував норми частини першої статті 13, частини другої статті 264 ЦПК України. Упозовній заяві позивач просила визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із нею. Водночас рішенням суду першої інстанції визначено місце проживання неповнолітніх дітей разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, суд першої інстанції усупереч пред`явленим позовним вимогам самостійно визначив конкретну адресу місця проживання дітей. Апеляційний суд безпідставно вважав таке рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним;
норми законодавства не містять положень про те, що місце проживання дитини має визначатись за конкретною адресою. На думку позивача, визначення місця проживання дитини полягає у тому з ким із батьків буде проживати малолітня дитина. Водночас законодавець, формулюючи норму частини першої статті 161 СК України, зробив акцент не на адресі проживання, а саме на відносинах між дитиною та одним із батьків, на добросовісності батька чи матері щодо виконання своїх обов`язків щодо дитини;
апеляційний суд помилково послався на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №725/4303/15-ц, відповідно до якого визначення місця проживання малолітньої дитини за конкретною адресою унеможливлює маніпуляції з боку того з батьків, з ким буде проживати дитина, зокрема проживати де завгодно, унаслідок чого батько дитини не буде мати змоги брати участь у її вихованні. У вказаній справі предметом судового розгляду було надання дозволу на виїзд дитини за кордон на постійне місце проживання без згоди батька, і саме в контексті обставин тієї справи, з метою унеможливлення протиправних дій щодо вивезенню дитини за кордон, суд відмовив у задоволенні таких позовних вимог. При цьому суд у вказаній справі не визначав місце проживання дитини;
суд апеляційної інстанції не врахував, що представник органу опіки й піклування не заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Водночас у висновку Служби у справах дітей виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради від 22 жовтня 2021 року №1151 вказано, що ОСОБА_1 самостійно виховує двох синів, систематично приділяє увагу питанню здоров`я дітей, їх розвитку та вихованню, а тому, враховуючи малолітній вік дітей, беручи до уваги їх індивідуальні та психологічні особливості, служба у справах дітей вважала, що найкращим інтересам дітей буде відповідати визначення місця проживання дітей разом з матір`ю. Таким чином, орган опіки й піклування не зазначав за якою конкретною адресою слід визначити місце проживання дітей.
Виходячи з доводів та вимог касаційної скарги, судові рішення оскаржуються в частині зазначення в рішенні суду першої інстанції місця проживання дітей за конкретною адресою матері. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
У червні 2022 року від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
встановлення місця проживання дітей з позивачем за зареєстрованою адресою її місця проживання ( АДРЕСА_1 ) унеможливить маніпуляції з боку матері дітей. У разі якщо така адреса не буде зазначена, то незрозуміло, куди приходити батькові до дітей, як ефективно виконати рішення про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дітьми. Наразі відповідач не може брати ефективну участь у вихованні та спілкуванні з його малолітніми дітьми, оскільки позивач постійно створює йому перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з дітьми. Зокрема у провадженні Козівського районного суду Тернопільської області перебуває справа № 951/905/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітніми дітьми;
твердження особи, яка подала касаційну скаргу, про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, у зв`язку з визначення місця проживання неповнолітніх дітей за конкретною адресою є помилковими. Позивач просила визначити місце проживання дітей разом із нею. Суд першої інстанції встановив, що матір дітей проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана адреса проживання матері неповнолітніх дітей зареєстрована у встановленому законом порядку та підтверджується довідкою Підгороднянської сільської ради від 01 вересня 2021 року № 383 про склад сім`ї. Крім того, Служба у справах дітей виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради здійснила обстеження умов проживання малолітніх дітей саме за цією адресою. Станом на час розгляду справи у суді першої інстанції і проведення огляду органом опіки і піклування діти фактично проживали за вказаною адресою. Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про зазначення у резолютивній частині рішення суду конкретної адреси місця проживання дітей разом з матір`ю.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від12 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано їй строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 08 червня 2022 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 359/4356/18, від 24 червня 2020 року у справі
№ 520/10709/16-ц.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2021 року.
Під час перебування сторін у шлюбі у них народились діти: син ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Підгороднянської сільської ради від 01 вересня 2021 року № 383 про склад сім`ї.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
18 грудня 2020 року встановлено режим окремого проживання подружжя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебувають у зареєстрованому шлюбі із 10 жовтня 2015 року, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції складено актовий запис № 1931.
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 12 квітня
2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини задоволено частково. Вирішено стягувати
із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 вересня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 липня 2021 року ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів на утримання дружини задоволено частково. Вирішено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).
У справі, що переглядається, суди встановили, що діти постійно проживають
з матір`ю, яка опікується ними, приділяє увагу питанню здоров`я дітей, їх розвитку та вихованню. Відповідно до висновку Служби у справах дітей виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради від 22 жовтня 2021 року № 1153 визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зїх матір`ю ОСОБА_1 . Визначаючи місце проживання дітей разом з матір`ю, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив конкретну адресу місця проживання матері, за якою зареєстрована вона і діти.
Колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги про те, що зазначення судом першої інстанції конкретної адреси місця проживання дітей разом з матір`ю є виходом за межі позовних вимог, з огляду на наступне.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
У пункті 4 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).
У частині четвертій статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
У статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання фізичної особи - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.
Суди встановили, що ОСОБА_1 та її малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Це підтверджується довідкою Підгороднянської сільської ради від 01 вересня 2021 року № 383 про склад сім`ї.
Службою у справах дітей виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради надано висновок від 22 жовтня 2021 року № 1153 щодо доцільності визначення місця проживання малолітніх дітей із їх матір`ю ОСОБА_1 . У змісті вказаного висновку зазначено, що при вирішенні питання про визначення місця проживання дітей службою у справах дітей, крім іншого, обстежено та взято до уваги умови проживання малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 .
У справі, що переглядається, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про визначення місця проживання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із нею.
Виходячи з наведеного зазначення судом першої інстанції у резолютивній частині рішення конкретної адреси проживання малолітніх дітей разом з матір`ю, з чим погодився апеляційний суд, узгоджується з предметом позову (визначення місця проживання дітей) і не може розцінюватись як вихід суду за межі позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2021 року в частині зазначення у резолютивній частині рішення суду конкретної адреси проживання малолітніх дітей разом з матір`ю та постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 березня 2022 року в частині залишення без змін цієї частини рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар