Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 607/18964/18

провадження № 61-17321св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Тришак Олег Григорович,

відповідач - Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Бершадської Г. В., Ходоровського М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання недійсним контракту у частині строку дії контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 06 серпня 2002 року, на підставі наказу № 254-к, його було призначено на посаду методиста з курсу основ безпеки життєдіяльності Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти.

Зазначав, що наказом № 142-к від 18 червня 2012 року, його переведено на посаду методиста лабораторії розвивальних дисциплін, а наказом № 208-к від 01 вересня 2016 року його переведено на посаду методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти.

Вказував, що на підставі наказу № 178-к від 03 серпня 2018 року його звільнено із займаної посади з 31 серпня 2018 року у зв`язку із закінчення строку дії контракту на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, а 01 вересня 2016 року було укладено новий контракт терміном дії до 31 серпня 2017 року, строк дії якого на підставі додаткової угоди від 31 серпня 2017 року продовжено до 31 серпня 2018 року.

Вважав, що положення Закону України «Про освіту», які були чинні з грудня 2005 року по вересень 2016 року не містили імперативного припису щодо обов`язкового укладення контракту із вказаними категоріями працівників, а навпаки передбачали альтернативу або укладення трудового договору або контракту. З огляду на те, що він працював на посаді методиста 16 років, вважав, що у відповідача були відсутні обставини, які б унеможливлювали укладення із ним безстрокового трудового договору або визнання контракту від 01 вересня 2016 року безстроковим.

Посилався на те, що відповідачем незаконно укладено строковий трудовий договір, що унеможливлює звільнення його із займаної посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Зазначав, що копію наказу про звільнення та трудову книжку отримав 31 серпня 2018 року та у місячний строк звернувся до суду із позовом.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним контракт, укладений між ним та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти від 01 вересня 2016 року, у частині строку дії контракту із 01 вересня 2016 року до 31 серпня 2017 року та додаткову угоду до контракту від 01 вересня 2016 року, укладену 31 серпня 2017 року; визнати укладений між ним та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти контракт від 01 вересня 2016 року безстроковим трудовим договором; визнати недійсним та скасувати наказ Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти № 178-к від 03 серпня 2018 року про його звільнення з посади методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти; поновити його на посаді методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на умовах безстрокового трудового договору з 31 серпня 2018 року; стягнути з Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 31 серпня 2018 року до дати ухвалення рішення судом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2019 року у складі судді Ромазана В. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що посада методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти належить до категорії педагогічних працівників та входить до переліку посад, щодо яких може укладатися трудовий договір на контрактній основі.При цьому районний суд зазначив, що КЗпП України не містить заборон щодо продовження строку дії трудового договору, а з переукладанням строкового трудового договору на підставі частини другої статті 23 КЗпП України, він не стає безстроковим.

Суд вважав доведеним факт обізнаності позивача про строковість трудових відносин та погодження саме з такими умовами праці, що підтверджується особистою заявою позивача від 19 червня 2017 року про продовження терміну дії контракту, наказом за № 169-к від 31 серпня 2017 року та листом № 01-05/674 від 04 червня 2018 року щодо подальшого звільнення, з яким позивач був персонально ознайомлений.

Районний суд дійшов висновку, що звільнення працівника у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору є наслідком спливу строку дії строкового трудового договору, а не ініціативою роботодавця, отже підстави для скасування наказу директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти № 178-К від 03 серпня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання недійсним контракту у частині строку дії контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано недійсним контракт, укладений між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти від 01 вересня 2016 року, у частині строку дії контракту з 01 вересня 2016 року до 31 серпня 2017 року та додаткову угоду до контракту від 01 вересня 2016 року, укладену 31 серпня 2017 року.

Визнано укладений між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти контракт від 01 вересня 2016 року безстроковим трудовим договором.

Визнано незаконним та скасовано наказ Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти від 03 серпня 2018 року № 178-к про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на умовах безстрокового трудового договору з 31 серпня 2018 року.

Стягнуто з Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2018 року по 19 серпня 2019 року в сумі 82 629, 26 грн за вирахуванням обов`язкових платежів.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивоване тим, що умови праці педагогічних працівників, зокрема методиста, носять довготривалий характер, оскільки пов`язані із здійсненням безперервного навчально-виховного процесу в навчальних закладах і не містять передумов вважати такий процес обмеженим у часі. З огляду на зазначене, апеляційний суд вважав, що права ОСОБА_1 були порушені та підлягають відновленню шляхом визнання недійсним контракту у частині строку дії контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, апеляційний суд вважав, що період, за який підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 , становить 241 робочий день, а саме з 01 вересня 2018 року по 19 серпня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відповідно до частини третьої статті 54 Закону України «Про освіту» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, у тому числі контракту. Отже, на момент укладення контракту від 01 вересня 2016 року відбулося переведення ОСОБА_1 на іншу посаду з укладенням нового контракту, а не переукладення контракту на цю ж посаду на інший термін.

Звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском місячного строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, з огляду на те, що 16 серпня 2018 року комісією складено акт про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення та отримання наказу про звільнення, а позов ним було подано 20 вересня 2018 року.

Вважає, що апеляційний суд дійшов неправильних висновків що 18 червня 2012 року контракт зразка 2005 року було змінено у зв`язку із зміною назви посади, яку займав позивач, що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до наказу № 142-К від 18 червня 2012 року ОСОБА_1 було переміщено на іншу посаду, що не може вважатися переукладенням.

Стверджує, що звільнення позивача не порушило його прав та відбулося на підставі положень законодавства.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив порушення його трудових прав, відтак оскаржуване рішення є законним та відповідає положенням статті 263 ЦПК України.

Посилається на те, що доводи заявника про відсутність порушення прав позивача у зв`язку із перебуванням у трудових відносинах з іншим роботодавцем, є голослівними, оскільки порушення прав на працю відбулося під час незаконного звільнення з посади (серпень 2018 року), тобто до моменту звернення до суду за захистом своїх прав (вересень 2018 року).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 серпня 2002 року між Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно з яким ОСОБА_1 призначено на посаду методиста з курсу основ безпеки життєдіяльності на строк з 16 серпня 2002 року по 15 серпня 2003 року (а. с. 5-7).

Підпунктом 6.2 пункту 6 зазначено контракту сторони передбачили, що підставою для розірвання контракту є закінчення строку його дії. При цьому директор інституту і методист повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитися у такому: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий термін. Якщо у цей термін сторони не визначилися, то контракт продовжується на новий термін.

Додатковою угодою від 15 серпня 2003 року до зазначеного контракту, сторонами погоджено продовжити термін дії контракту на один рік з 16 серпня 2003 року по 16 серпня 2004 року (а. с. 8).

16 серпня 2005 року між Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно з яким ОСОБА_1 призначено на посаду методиста з курсу основ безпеки життєдіяльності Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на строк з 16 серпня 2005 року по 16 серпня 2010 року (а. с. 9-12).

16 серпня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду до контракту від 16 серпня 2005 року, відповідно до якої сторони погодили продовжити термін дії контракту на п`ять років з 16 серпня 2010 року по 16 серпня 2015 року із зазначенням посади позивача - методист лабораторії природничо-математичних дисциплін (а. с. 13).

Наказом директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти № 142-к від 18 червня 2012 року, у зв`язку із виробничою необхідністю, ОСОБА_1 переміщено у лабораторію розвивальних дисциплін із 18 червня 2012 року із збереженням раніше визначених посадових обов`язків (а. с. 93).

18 червня 2012 року укладено додаткову угоду до контракту від 16 серпня 2005 року, згідно умов якої сторони погодили продовжити термін дії контракту на три роки з 18 червня 2012 року по 16 серпня 2015 року.

14 серпня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду до контракту від 16 серпня 2005 року, згідно умов якої сторони погодили продовжити термін дії контракту на п`ять років з 16 серпня 2015 року по 15 серпня 2020 року (а. с. 14).

У зв`язку із затвердженням структури (штатного розпису) Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти, на виконання наказу управління освіти і науки «Про розроблення нової структури (штатного розпису) Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти» № 196 від 08 червня 2016 року та на підставі наказу директора інституту № 110-К від 10 червня 2016 року, відповідно до статті 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов організації праці, оплати праці, скорочення чисельності та можливе звільнення (Персональне попередження директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти № 01-02/554 від 13 червня 2016 року).

Позивач надав згоду на переведення його на запропоновану посаду методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти, що підтверджується його особистим записом наявним у персональному попередженні від 13 червня 2016 року(а. с. 96).

Наказом директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти № 208-К від 01 вересня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 31 серпня 2016 року, у зв`язку із затвердженням структури (штатного розпису) Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти, на виконання наказу управління освіти і науки «Про розроблення нової структури (штатного розпису) Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти» № 196 від 08 червня 2016 року та на підставі наказу директора інституту № 110-К від 10 червня 2016 року, ОСОБА_1 переведено за його згодою на посаду методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти з 01 вересня 2016 року (а. с. 94).

01 вересня 2016 року між сторонами укладено контракт, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти на строк з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року (а. с. 15-16).

Згідно з умовами пунктів 6.1, 6.2. контракту, він може бути припинений або розірваний з підстав визнаних чинним законодавством та умовами самого контракту. Підставами для розірвання контракту є, у тому числі, закінчення строку його дії.

01 вересня 2016 року ОСОБА_1 ознайомлений із посадовою інструкцією методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти, затвердженої директором Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти 13 червня 2016 року (а. с. 67-70).

19 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти з письмовою заявою про продовження терміну дії контракту у зв`язку із його закінченням (а. с. 36).

Згідно з наказом за № 169-к від 31 серпня 2017 року «Про продовження контракту», продовжено термін дії контракту із методистом центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти ОСОБА_1 на один рік, тобто із 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року (а. с. 35).

31 серпня 2017 року укладено додаткову угоду до контракту від 01 вересня 2016 року, згідно умов якої сторони погодили продовжити термін дії контракту на один рік з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року (а. с. 17).

Листом директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти № 01-05/674 від 04 червня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про звільнення у зв`язку із закінчення терміну дії контракту 31 серпня 2018 року. Із зазначеним листом ОСОБА_1 ознайомлений 14 червня 2018 року, про що свідчить проставлений ним особистий підпис (а. с. 38).

Відповідно до наказу № 178-к від 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти з 31 серпня 2018 року у зв`язку із закінчення строку дії контракту на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (а. с. 18, 39).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

При цьому КЗпП України визначає можливість працівника оскарження наказу про його звільнення.

Частиною першою статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України

Відповідно до частини третьої статті 54 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Отже, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада методиста відноситься до посад педагогічних працівників.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд вважав, що умови праці педагогічних працівників, зокрема методиста, носять довготривалий характер, оскільки пов`язані із здійсненням безперервного навчально-виховного процесу в навчальних закладах, і не містять передумов вважати такий процес обмеженим у часі.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає, що переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності у випадках, що підпадають під частину другу статті 23 КЗпП України, не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.

Згідно з частиною другою статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Доводи позивача про те, що у зв`язку із неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення контрактів, трудовий договір набув ознак безстроковості згідно з вимогами частини другої статті 39-1 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки укладення контракту на певний строк, з урахуванням частини третьої статті 21 КЗпП України, регулюється частиною другою статті 23 КЗпП України, що виключає при переукладанні контракту чи продовженні строку його дії застосування частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Подібні правові висновки викладені в ухвалі Верховного Суду України від 06 серпня 2008 року у справі № 6-15914св07.

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки діями Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти його трудових прав порушено не було.

Отже, суд першої інстанції ухвалив законне рішення, що відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд апеляційної інстанції, у порушення статей 89 263-265 ЦПК України, не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належно не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, характеру спірних правовідносин та позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні касаційної скарги Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 6 546,54 грн.

Разом з тим, на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору у справі про поновлення на роботі.

Згідно із частиною шостою статті 141 ЦПК України у такому випадку понесені Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти судові витрати у цій частині у розмірі 1409,60 грн компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, документально підтверджені судові витрати за інші заявлені ОСОБА_1 вимоги у розмірі 5136,94 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти.

Керуючись статтями 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти задовольнити.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року скасувати.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 5136 (п`ять тисяч сто тридцять шість) гривень 94 копійки.

Компенсувати Тернопільському обласному комунальному інституту післядипломної педагогічної освіти понесені судові витрати у розмірі 1409,60 (одну тисячу чотириста дев`ять) гривень 60 копійок за оскарження судового рішення в частині поновлення на роботі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк