№ 607/22287/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 607/22287/23

провадження № 61-1061св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 а,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бачинська Наталія Орестівна, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у складі судді Герчаківської О. Я., від 03 вересня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірський Б. О., Костів О. З., від 05 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , та просила суд:

- кімнату, площею 9,9 кв. м, з балконом, площею 3,3 кв. м, виділити у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ;

- кімнату, площею 22 кв. м, з лоджією, площею 6 кв. м, виділити у користування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- кімнату, площею 11,3 кв. м, виділити у користування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

- кухню, площею 8,1 кв. м, ванну кімнату, площею 2,6 кв. м, вбиральню, площею 1 кв. м, залишити в загальному користуванні.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що вона разом з відповідачами проживає у вказаній квартирі, яка належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_3 ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

3. Відповідно до технічного паспорту квартира складається із 3-х жилих кімнат, а саме кімната площею 22 кв. м, кімната площею 11,30 кв. м, кімната площею 9,9 кв. м.

4. ОСОБА_2 , яка проживає разом із дочкою ОСОБА_6 ,

2017 року народження, зайняла найбільшу у квартирі кімнату із лоджією, та чинить позивачці перешкоди у доступі до лоджії, внаслідок чого між нею та відповідачкою постійно виникають спори.

5. ОСОБА_1 з розумінням ставиться до того, що ОСОБА_2 з дочкою потрібна більша кімната для проживання, оскільки дитина потребує багато простору, однак вона та ОСОБА_3 є особами похилого віку, мають труднощі із виходом на прогулянку, тому більшість свого часу вони проводять у квартирі, в якій по мірі можливостей стараються більше ходити, а також виходити на лоджію подихати свіжим повітрям, у зв`язку із чим позивачка неодноразово зверталась до ОСОБА_2 з проханням помінятися кімнатами.

6. Однак, ОСОБА_2 категорично відмовляється обмінюватись кімнатами, що зумовило звернення до суду із цим позовом.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

7. У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просила суд:

1) встановити порядок користування спірною квартирою, а саме:

- кімнату, площею 11,3 кв. м, виділити у користування ОСОБА_2 ;

- кімнату, площею 9,3 кв. м, з балконом, площею 3,3 кв. м, виділити у користування ОСОБА_4 ;

- кімнату, площею 22 кв. м, виділити у користування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ;

- усі підсобні приміщення квартири: кухня, площею 8,1 кв. м, коридор, площею 19,4 кв. м, ванна кімната, площею 2,6 кв. м, вбиральня, площею

1 кв. м, дві вбудовані шафи, площею 2 кв. м, та 0,5 кв. м, дві лоджії, площею

3 кв. м. та 3 кв. м, залишити у спільному користуванні співвласників та заборонити їм будь-яким чином обмежувати до них доступ всіх співвласників;

2) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 вартість проведених в квартирі ремонтних робіт в сумі 13 731,43 грн.

8. Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що вона проживає

у спірній квартирі з жовтня 2019 року. Її бабою ОСОБА_1 та дідом ОСОБА_3 було їй запропоновано зайняти вільну кімнату, площею

22 кв. м, оскільки кімнату, площею 11,3 кв. м, займає її мати - ОСОБА_4 , а ОСОБА_5 у квартирі не проживає з 2001 року.

9. Нею було узгоджено з відповідачами зайняття кімнати разом з малолітньої дочкою. Кімната, площею 22 кв. м, є прохідною, оскільки через неї здійснюється прохід на дві лоджії.

10. Перед проведенням ремонтних робіт вона запитувала відповідачів, чи не бажають вони помінятися житловими кімнатами, на що ті заперечили. Так само, відповідачі не висловлювали жодних заперечень стосовно проведення нею ремонтних робіт у запропонованій їй кімнат. Вартість проведених ремонтних робіт склала 17 164,29 грн.

11. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 вересня 2024 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено

частково. Встановлено порядок користування квартирою

АДРЕСА_1 :

- виділено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у користування кімнату, площею

22 кв. м;

- залишено в спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 коридор, площею 19,4 кв. м, кладову, площею 0,5 кв. м, кладову, площею 2 кв. м, туалет, площею 1,1 кв. м, ванну, площею 2,6 кв. м, кухню, площею 8,1 кв. м, а також лоджію, площею 3 та

3 кв. м, балкон, площею 3,3 кв. м.

У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :

- виділено ОСОБА_2 у користування кімнату, площею 11,3 кв. м;

- виділено ОСОБА_4 у користування кімнату, площею

9,3 кв. м;

У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено.

13. Суд першої інстанції, вирішуючи спір, врахував склад сім`ї сторін, розмір житлової площі, що припадає на одну особу, норму житлової площі для надання одній особі й вимоги, що ставляться до жилого приміщення, взаємовідносини сторін та наявність у квартирі трьох ізольованих жилих кімнат в сукупності із встановленими обставинами у справі, зокрема похилий вік ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , дійшов висновку, що визначений у рішенні порядок користування квартирою забезпечить баланс інтересів всіх співвласників спірного житла, які там проживають тривалий час, та відповідатиме якнайкращим інтересам малолітньої дитини ОСОБА_6 .

14. Також суд врахував, що ОСОБА_5 не проживає у квартирі тривалий час, не оплачує житлово-комунальні послуги, а його права та законні інтереси не порушені.

15. Зустрічні вимоги в частині стягнення вартості проведених в квартирі ремонтних робіт суд визнав такими, що не підлягають до задоволення, оскільки жоден із співвласників дозволу на проведення цих ремонтних робіт не надавав, як і не вважав ці ремонтні роботи покращенням, адже ламінат був постелений на паркет, а шпалери поклеєні задля створення комфорту особисто ОСОБА_2 , яка проживає у кімнаті разом із дочкою. При цьому обсяг і вартість ремонтних роботів у кімнаті, площею 22 кв. м, не доведено.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

16. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 вересня 2024 року змінено в частині встановлення порядку користування квартирою, а саме:

- виділено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 у користування кімнату, площею 22 кв. м, та лоджію, площею 6 кв. м (3 кв. м + 3 кв. м);

- виділено ОСОБА_7 у користування кімнату, площею 11,3 кв. м;

- виділено ОСОБА_2 у користування кімнату, площею 9,9 кв. м, та балкон, площею 3,3 кв. м.

- залишено в спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 коридор, площею

19,4 кв. м, кладову, площею 0,5 кв. м, кладову, площею 2 кв. м, туалет, площею 1,1 кв. м, ванну, площею 2,6 кв. м, кухню, площею 8,1 кв. м.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

17. Колегія суддів не погодилась з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо визначення порядку користування спірною квартирою, оскільки конфліктна ситуація між співвласниками залишилась не вирішеною, а також порушено права та законні інтереси ОСОБА_5 , який є співвласником житла, законні права і інтереси якого не були враховані судом першої інстанції.

18. Апеляційний суд, змінюючи порядок користування квартирою, врахував, що: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 є людьми похилого віку, яким необхідні відповідні житлові умови; ОСОБА_5 є співвласником квартири і сам лише факт його не проживання у спірній квартирі не позбавляє його права користуватися нею; ОСОБА_4 тривалий час проживає в кімнаті, площею 11,3 кв. м, здійснила капітальний ремонт кімнати та придбала відповідного розміру меблі; ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат

Бачинська Н. О. просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 вересня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року змінити в частині встановлення порядку користування квартирою, задовольнивши в цій частині зустрічний позов ОСОБА_2 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. У січні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бачинська Н. О. подала касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 вересня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року.

21. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у лютому 2025 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі

№ 265/5040/13, а також у постановах Верховного Суду від 03 жовтня

2018 року у справі № 363/928/16, від 27 червня 2019 року у справі

№ 337/1760/17, від 23 липня 2020 року у справі № 641/3624/16, від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18, від 12 серпня 2021 року у справі

№ 644/5579/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19,

від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20, від 08 січня 2024 року у справі № 756/724/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Наголошує, що правовідносини стосуються не поділу квартири, а лише встановлення порядку користування нею, тому критерії необхідності виділення у користування кожному із співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим. Суд виділяє в користування сторонам спору приміщення, адекватне розміру їх часток у праві власності або наближене до ідеальної частки.

25. Зауважує, що апеляційний суд при вирішенні спору по суті виходив з розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, проте не врахував інтереси малолітньої дочки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 .

26. Звертає увагу, що відповідно до акту обстеження умов проживання

від 04 березня 2024 року, складеного Управлінням сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, орган опіки та піклування вважав, що ОСОБА_2 та її дочці ОСОБА_6 необхідно виділити кімнату, площею 11,3 кв. м, яка є середньою за площею та в якій задовільні умови проживання, тоді як кімната, площею 9,3 кв. м, потребує ремонту.

27. Посилається на те, що ОСОБА_2 придбала для себе та дочки два окремі ліжка, дитячий стіл, комод, які фізично не можуть бути розміщені в кімнаті, площею 9,3 кв. м. Дитині для ігор та навчання потрібна більша кімната, а наявність балкону не є пріоритетом для заявниці.

28. Переселення ОСОБА_2 із дочкою до найменшої кімнати, в якій проживала лише одна ОСОБА_4 , призведене до надмірного фінансового навантаження на заявницю, зумовленого необхідністю повторного проведення ремонту, придбання інших за розміром меблів та організації простору для дитини.

29. Стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 тривалий час проживає в кімнаті площею 11,3 кв. м, провела капітальний ремонт кімнати, облаштувала інтернет та придбала відповідного розміру меблі.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

30. У лютому 2025 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін. Звертає увагу, що ОСОБА_2 не оскаржувала в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Вважає, що апеляційний суд визначив справедливий порядок користування квартирою. Зазначає, що у кімнаті, площею 11,3 кв. м, вона проживає все життя та за власні кошти зробила ремонт, придбала відповідного розміру меблі. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_2 виділено у користування кімнату, площею 9,9 кв. м, із балконом, площею 3,3 кв. м, що більше ніж ідеальна частка кожного зі співвласників квартири.

31. У лютому 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додані належні докази надсилання його копії іншим учасникам справи.

32. У березні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 подали до Верховного Суду пояснення, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до цих пояснень не додані докази надсилання їх копійіншим учасникам справи та вони подані з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Обставини справи, встановлені судами

33. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 14 лютого 1997 року, виданого Міським бюро технічної інвентаризації, згідно з розпорядженням (наказом) від 07 лютого 1997 року № 21298, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

34. Згідно з технічним паспортом квартира АДРЕСА_1 знаходиться на 7 поверсі, загальна площа квартири становить 76,8 кв. м, житлова 43,2 кв. м. У квартирі є три житлові кімнати: площею

22 кв. м, 11,3 кв. м та 9,9 кв. м,, а також приміщення загального користування: кухня, площею 8,1 кв. м, дві лоджії, площею 3 кв. м і 3 кв. м, балкон, площею 3,3 кв. м, коридор, площею 19,4 кв. м, кладові, площею 0,5 кв. м та 2 кв. м, туалет, площею 1,1 кв. м, ванна кімната, площею 2,6 кв. м.

35. Суди встановили, що ідеальна частка кожного зі співвласників становить 8,64 кв. м в житловій площі та 15,36 кв. м в загальній площі спірної квартири.

36. Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень № 00026488338 від 28 травня 2020 року, підтверджено, що відомості про ОСОБА_10 30 листопада

2009 року змінені на ОСОБА_11 .

37. 29 квітня 2017 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , прізвище якої змінено на ОСОБА_13 .

38. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_6 , матір`ю якої є ОСОБА_2 .

39. 09 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з листом-пропозицією щодо укладення договору про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 .

40. Згідно з відповіддю відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради № 08/28-03 від 02 січня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані: ОСОБА_3 , 1943 року народження, ОСОБА_1 , 1948 року народження, ОСОБА_7 , 1972 року народження, ОСОБА_5 , 1975 року народження, ОСОБА_2 , 1995 року народження, ОСОБА_6 , 2017 року народження.

41. В акті обстеження умов проживання від 04 березня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_3 , проведеного спеціалістами Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, вказано, що житло розміщене на 7 поверсі 9 поверхового будинку, складається з 3 кімнат, ОСОБА_2 разом із донькою ОСОБА_6 проживає в одній із кімнат, площею 22 кв. м, умови проживання задовільні.

У кімнаті зроблений ремонт, наявні диван, дитяче ліжко, два пенали, розкладний стіл, комод. У користуванні частина лоджії (де знаходиться комод та розкладний стіл). Для виховання та розвитку дитини наявне місце для сну та відпочинку, є дитячий одяг відповідно до віку дитини, мольберт, розвиваючі ігри, шафа для одягу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

42. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

43. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

44. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

45. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

46. Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

47. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

48. Відповідно до частин першої, третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

49. У розглядуваній справі предметом спору є не поділ квартири, а встановлення порядку користування нею співвласниками.

50. Оскільки спірні правовідносини не стосуються поділу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам частини майна, адекватні розміру їх ідеальних часток у праві власності на спільне майно.

51. При цьому допускається можливість відхилення від розміру ідеальних часток, у разі неможливості дотримання їх точної відповідності для визначення порядку користування майном. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно та не порушує їх прав.

52. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду України у постанові № 6-1500цс15 від 17 лютого 2016 року та постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16, від 10 березня 2021 року у справі № 760/21057/18, від 23 червня 2021 року у справі № 621/1686/17,

від 15 листопада 2021 року у справі № 521/2949/18.

53. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку користування житлом, з огляду на кількість співвласників майна, технічні характеристики квартири, правильно вказали на наявність підстав для встановлення порядку користування спірною квартирою в судовому порядку.

54. При цьому апеляційний суд, змінюючи визначений судом першої інстанції порядок користування квартирою, обґрунтовано виділив у користування сторонам приміщення, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно.

55. З врахуванням встановлених обставин, зокрема того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 є особами похилого віку, яким необхідні відповідні житлові умови, тривалого проживання ОСОБА_4 у кімнаті, площею

11,3 кв. м, встановлений апеляційний судом порядок користування квартирою на час ухвалення оскарженої постанови відповідатиме інтересам усіх проживаючих осіб у ній, враховує баланс законних інтересів співвласників та забезпечує рівні умови здійснення ними своїх прав.

56. Виділення у користування ОСОБА_2 кімнати, площею 9,9 кв. м,

з балконом, площею 3,3 кв. м, що на 1,4 кв. м менше, ніж виділена

у користування ОСОБА_4 кімната, площею 11,3 кв. м, яка не має відповідного балкону, не суперечить найкращим інтересам неповнолітньої дитини, а також законним інтересам ОСОБА_4 , яка тривалий час проживає в цій кімнаті.

57. Малолітня ОСОБА_6 не є співвласником кватири, а її право на користування квартирою є похідним від права власності її матері. Наявність у ОСОБА_2 малолітньої дитини не збільшує її частку у праві власності.

58. Виділення у користування ОСОБА_2 однієї кімнати в квартирі та залишення у спільному користуванні усіх допоміжних приміщень є одночасно забезпеченням права користування цією кімнатою та іншими приміщеннями і малолітньої ОСОБА_6 .

59. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах

від 21 листопада 2019 року у справі № 161/5720/18, від 10 травня 2023 року

у справі № 428/10946/20, від 19 червня 2024 року у справі № 759/24309/19.

60. За встановлених обставин справи висновки судів попередніх інстанцій в частині визначення порядку користування спірною квартирою не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 265/5040/13, а також у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 23 липня 2020 року у справі

№ 641/3624/16, від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18,

від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20,

від 08 січня 2024 року у справі № 756/724/22, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

61. Верховний Суд також враховує, що визначений судом у цій справі порядок користування квартирою може бути в подальшому змінено, як за домовленістю співвласників так і за рішенням суду, у разі зміни істотних обставин.

62. Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині не дослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судами надано оцінку доказам в межах своєї компетенції відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

63. Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

64. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

65. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

66. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

67. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

68. У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до

частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного перегляду, та постанови апеляційного суду - без змін.

69. Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

70. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 вересня 2024 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення вартості проведених ремонтних робіт в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бачинська Наталія Орестівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 вересня 2024 року з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного перегляду, та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 05 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников