Постанова

Іменем України

07 червня 2022 року

м. Київ

справа № 607/3100/21

провадження № 61-3514св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство «Юнекс Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С., від 18 лютого 2022 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом

до АТ «Юнекс Банк» про стягнення боргу за договорами банківських рахунків.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що у Тернопільському відділенні № 1 ПАТ «Юнекс Банк» на підставі договору № P_TPHl\BД\USD\641-840 (за формою публічного договору) був відкритий картковий рахунок №НОМЕР_1 , яким вона користувалася протягом кількох років. Підтвердженням укладення договору та проведення операцій за ним слугує виписка за договором від 29 березня 2018 року, оскільки вказаний договір у неї не зберігся. Позивачка вказувала, що до 07 лютого 2018 року на цьому картковому рахунку обліковувалися належні їй кошти у розмірі 3 054, 49 доларів США. Проте, 07 лютого 2018 року з її карткового рахунку №НОМЕР_1 за відсутності її розпорядження було знято 3 000, 00 доларів США. Стверджувала, що жодних відповідних розрахункових документів вона не підписувала та вказану вище суму не отримувала.

Позивачка також посилалася на те, що на підставі договору банківського вкладу № 38.2554.1117 ФО_Д (за формою публічного договору), укладеного між нею та ПАТ «Юнекс Банк», 17 листопада 2017 року вона внесла кошти у розмірі 4 000, 00 доларів США в якості строкового депозиту строком на три місяці. Після закінчення дії договору банківського вкладу 19 лютого 2018 року вказані кошти з нарахованими відсотками були переведені на її особистий рахунок № НОМЕР_2 . Того ж дня 19 лютого 2018 року, за аналогічних обставин, за відсутності її розпорядження була проведена видача готівкових коштів у розмірі 4 000, 00 доларів США.

ОСОБА_1 зазначала, що уподальшому вона неодноразово зверталася до відповідача із вимогою повернути незаконно зняті кошти, проте позитивного результату це не дало.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача заборгованість за договорами карткового банківського рахунку та особового банківського рахунку у розмірі 7 000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 194 908 грн.

У березні 2021 року АТ «Юнекс Банк» пред`явило зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання договору банківського рахунку недійсним.

Свої вимоги АТ «Юнекс Банк» мотивувало тим, що в архівних справах банку зберігаються договори між AT «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 , зокрема договір № 26209026661001 від 27 липня 2015 року, договір банківського вкладу фізичної особи «Стандарт «Строковий» № 38.2554.1117.ФО Д від 17 листопада 2017 року зі строком його дії до 18 лютого 2018 року, проте вказані договори не містять автентичного підпису ОСОБА_1 , що протирічить приписам частини другої статті 207 Цивільного кодексу України та призводить до наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України. Банк вважав, що наявність таких договорів є наслідком численних умисних протиправних дій начальника Тернопільського відділення № 1 ПАТ «Юнекс Банк» ОСОБА_3 та старшого касира відділення № 1 ПАТ «Юнекс Банк»ОСОБА_4, стосовно яких на розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження № 12018210000000175 від 28 лютого 2018 року по обвинуваченню за частиною п`ятою статті 191, частинами першою, другою статті 200 Кримінального кодексу України. Останні обвинувачуються у підробці протягом 2017 року - лютого 2018 року засобів доступу до банківських рахунків з метою ухилення від ідентифікації і верифікації клієнтів банку начебто залучених на обслуговування, з метою збільшення готівки в касі та її подальшого привласнення. Банк посилався на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завіряли власними підписами сфальшовані квитанції про здійснення фінансових операцій. АТ «Юнекс Банк» вважає, що відсутність автентичних підписів ОСОБА_1 на всіх договорах, начебто укладених нею з АТ «Юнекс Банк», та на всіх заявах про внесення/отримання готівкових коштів, а також на всіх документах, що готуються банком в процесі ідентифікації клієнта ОСОБА_1 вказує на відсутність договірних відносин між ОСОБА_1 та АТ «Юнекс Банк». Крім цього, відсутні належні та допустимі докази внесення позивачкою на рахунки АТ «Юнекс Банк» грошових коштів, що свідчить про те, що спірні договори є фактично неукладеними.

Із урахуванням зазначеного, АТ «Юнекс Банк» просило позов задовольнити, визнати недійсним договір № P_TPH1/ВД/USD/641 від 27 липня 2015 року з моменту його укладення.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Дзюбича В. Л. від 30 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 194 908 грн. У задоволенні зустрічного позову АТ «Юнекс Банк» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щодоговір карткового банківського рахунку № Р_ТРН1\ВД\USD\641 від 27 липня 2015 року, договір банківського вкладу фізичної особи «Стандарт «Строковий» № 38.2554.1117.ФО Д від 17 листопада 2017 року, а також заява на переказ готівки були підписані ОСОБА_5 , уповноваженим на це позивачем ОСОБА_1 на підставі усної домовленості. Крім того, банку було відомо, що ОСОБА_5 , діючи без повноважень, підписує банківські договори, однак не зважаючи на це, банк продовжив з ним співпрацю в інтересах позивачки. Щодо доводів представника відповідача стосовно відсутності договірних відносин між банком та позивачкою суд зазначив, що факт підписання договорів іншою особою на прохання позивачки не спростовує того, що в подальшому банк здійснював обслуговування ОСОБА_1 та поводився з нею як з клієнтом банку.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив із того, що наявні підстави для задоволення первісного позову, а договір карткового банківського рахунку (за формою публічного договору, який опублікований у мережі Інтернет) № Р_ТРН1\ВД\USD\641 від 27 липня 2015 року відповідає вимогам статей 203 207 ЦК України.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року апеляційну скаргу АТ «Юнекс Банк» задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2021 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2021 року у частині відмови у задоволенні зустрічного позову АТ «Юнекс Банк» змінено з викладенням мотивувальної частини рішення у редакції цієї постанови. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Юнекс Банк» про стягнення заборгованості за договором карткового банківського рахунку та договором банківського вкладу слід відмовити, оскільки позивачкою вказані договори не були підписані. Спірні договори підписані іншою особою, не уповноваженою на це у встановленому законом порядку. Також відсутні докази прийняття від вкладника коштів до каси банку.

Змінюючи мотиви судового рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Юнекс Банк», апеляційний суд виходив із того, що узустрічному позові про визнання недійсним спірного договору слід відмовити, оскільки він є таким, що не укладений.

Узагальнені доводи касаційної скарги

05 квітня 2022 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року та залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 30 вересня 2021 року.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі

№ 266/3891/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доказам, які підтверджують факт проведення банківських операцій по рахунках ОСОБА_1 . Заявник не заперечує того факту, що ОСОБА_1 не підписувала договір карткового рахунку та договір банківського вкладу, однак вказує на її волевиявлення на укладення указаних договорів, адже вона визнала укладені договори і пояснила, що за згодою працівників банку усно доручила підписати ці договори від свого імені іншій особі. ОСОБА_5 , який підписував спірні договори, підтвердив, що підписував їх від імені позивачки за первісним позовом.

Заявник також посилається на те, що окрім наданої виписки по картковому рахунку, факт внесення готівки у розмірі 4 000 доларів США у касу банку підтверджує заява на переказ готівки від 17 листопада 2017 року № 21122.

Вказує, що усі банківські виписки були сформовані банком вже після звернення позивачки до суду, коли недобросовісні працівники банку, які ймовірно зняли кошти з рахунку позивачки та інших вкладників, у відділенні уже не працювали.

На думку заявника, кримінальне провадження, на яке послався апеляційний суд, не стосується спірних правовідносин. Банк ніколи не звертався до органів поліції за фактом незаконного зняття з рахунків ОСОБА_1 7 000 доларів США. У своєму листі банк вказав, що проведеною перевіркою встановлено неправомірне використання рахунків позивачки (поточного та карткового) з боку третьої особи. Лист банку є додатковим підтвердженням визнання банком наявності договірних відносин із позивачкою та існування грошових зобов`язань. Заявник наголошує, що операції по зняттю готівки з рахунків ОСОБА_1 та інших клієнтів банку були здійснені за прямою вказівкою начальника відділення ОСОБА_6 без присутності вкладників банку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/3100/21.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 рокусправу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ «Юнекс Банк» посилається на те, що апеляційний суд повно та неупереджено з'ясував обставини справи, перевірив їх доказами, що містяться у матеріалах справи, і ухвалив законне та обґрунтоване рішення у справі. Зазначає, що позивачкою не було надано до суду першої інстанції беззаперечних докази, які б свідчили про наявність первинних платіжних документів, що містять відомості про внесення нею грошових коштів до банку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Протоколом правління ПАТ «Юнекс Банк» № 124 від 14 листопада 2013 року затверджено публічну пропозицію ПАТ «Юнекс Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб м. Київ.

У вказаній публічній пропозиції зазначено, що відповідно до статті 633 ЦК України ПАТ «Юнекс Банк» оголошує публічну пропозицію на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб з можливістю обслуговування фізичних осіб - резидентів чи нерезидентів за допомогою електронного платіжного засобу. ПАТ «Юнекс Банк», діючи на підставі статей 633 641 644 ЦК України, звертається із цією публічною пропозицією та бере на себе зобов`язання перед фізичними особами, які приймуть (акцептують) публічну пропозицію банку, надавати послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором, за тарифами, які були встановлені банком і які оприлюднені на інтернет-сторінці банку за електронною адресою: www.unexbank.com.ua.

На вимогу банку клієнт зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для з`ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного надання неправдивих відомостей щодо себе банк відмовляє клієнту в його обслуговуванні.

Договір № 26209026661001 банківського рахунку від 27 липня 2015 року між ПАТ «ЮНЕКС БАНК», в особі начальника Тернопільського відділення №1 ОСОБА_3, та ОСОБА_1 остатньою не підписувався, а підпис від її імені у вказаному договорі поставив ОСОБА_5

27 липня 2015 року ОСОБА_5 була заповнена анкета-заява № Р_ТРН1/ВД/USD/641 про відкриття на ім`я ОСОБА_1 карткового рахунку та видачу платіжної картки VISA.

Згідно з анкетою-заявою № Р_ТРН1/ВД/USD/641 (продовження) клієнт підписанням цієї анкети-заяви акцептував та приєднався до публічної пропозиції ПАТ «Юнекс Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_3 код валюти 840 за тарифним планом «Вільний доступ», емітує та надає клієнту платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер, клієнт підтверджує, що надає свою згоду банку на доступ до своєї кредитної історії, збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, з якими співпрацює банк, інформації щодо себе.

Договір № 38.2554.1117 ФО_Д банківського вкладу фізичної особи «Стандарт «Строковий» (без поповнення та без можливості пролонгації) від 17 листопада 2017 року між ПАТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 також не був підписаний ОСОБА_1 , його підписав ОСОБА_5 .

Згідно з умовами договору вкладник розміщує в банку грошові кошти в день підписання цього договору у сумі та на строк, обумовлені цим договором, а банк приймає вклад та виплачує проценти у порядку та сумі, що встановлені цим договором. Банк відкриває вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_4 у ПАТ «Юнекс Банк» та приймає вклад в розмірі 4 000, 00 доларів США.

У відповідності до заяви про внесення готівки № 221122 від 17 листопада 2017 року, яка не підписана ОСОБА_1 , внесено кошти на депозитний рахунок за договором № 38.2554.1117 ФО_Д від 17 листопада 2017 року у розмірі 4 000, 00 доларів США. Відмітки банку про внесення вказаних коштів на вказаній заяві немає.

Відповідно до заяви про видачу готівки № 20 від 19 лютого 2018 року відбулася видача готівки з поточного рахунку № НОМЕР_5 у розмірі 4 000, 00 доларів США.

04 лютого 2019 року ПАТ «Юнекс Банк»була отримана заява ОСОБА_1 про закриття поточного рахунку № НОМЕР_5 , дата закриття рахунку 14 лютого 2019 року.

У заяві від 07 лютого 2018 року ОСОБА_1 просила видати з її карткового рахунку № НОМЕР_3 кошти в сумі 3 000,00 доларів США.

Випискою власника ОСОБА_1 за договором № Р_ТРН1/ВД/USD/641 по рахунку № НОМЕР_3 -USD підтверджено, що 07 лютого 2018 року відбулося списання коштів у розмірі 3 000, 00 доларів США.

ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Юнекс Банк» із заявою від 23 квітня 2018 року, у якій повідомила про те, що за її відсутності 07 лютого 2017 року відбулося списання коштів з її карткового рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 3 000, 00 доларів США та 19 лютого 2018 року коштів у розмірі 4 000, 00 доларів з особового рахунку № НОМЕР_2 згідно договору банківського вкладу № 38.2554.1117 ФО_Д від 17 листопада 2017 року. Просила банк повернути вказані кошти на відповідні рахунки.

03 лютого 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулася до АТ «Юнекс Банк» із вимогою повернути кошти у розмірі 7 000, 00 доларів США, в тому числі 3 000, 00 доларів США з карткового рахунку № НОМЕР_1 та 4 000, 00 доларів США з особового рахунку № НОМЕР_2 .

Згідно з письмовими поясненнями колишнього працівника Тернопільського відділення № 1 АТ «Юнекс Банк» - старшого касира ОСОБА_4 при відкриті рахунків на ім`я ОСОБА_1 від її імені діяв ОСОБА_5 , який пред`являв її документи для заповнення анкет, вносив грошові кошти та підписував документи. Зарахування коштів відбувалося в першій декаді лютого 2018 року за вказівкою начальника відділення банку ОСОБА_3 та на прохання ОСОБА_5 . Вказувала на те, що вона порушила внутрішньо-банківські процедури, пов`язанні з видачою готівки без присутності клієнта та його ідентифікації.

Як пояснила у своїх письмових поясненнях колишній працівник Тернопільського відділення № 1 АТ «Юнекс Банк» - провідний економіст ОСОБА_7 рахунками ОСОБА_1 фактично керував ОСОБА_5 без довіреності та здійснював від її імені банківські операції. 07 лютого 2018 року за прямою вказівкою начальника відділення банку ОСОБА_3 нею було здійснено банківську операції по зняттю готівки, без присутності ОСОБА_1 у відділенні банку. Куди перераховувалися кошти з рахунку та ким були отриманні їй не відомо.

В судовому засіданні судом першої інстанції було допитано в якості свідка судом ОСОБА_5 , який пояснив, що з 2010 року він користувався послугами Тернопільського відділення «Юнекс Банк» та у них з начальником відділення ОСОБА_3 склалися довірливі відносини, зокрема остання просила його залучити для співпраці з банком нових клієнтів. ОСОБА_1 виявивши бажання стати клієнтом банку звернулася до нього за допомогою. У подальшому ОСОБА_3 сказала йому підписувати замість ОСОБА_1 банківські документи, повідомивши, що це буде прийнято банком як належне засвідчення виконання банківської операції. Кошти на рахунок вносила ОСОБА_1 проте банківські договори та платіжні документи підписував він на підставі усного доручення ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Статтями 629 525 526 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема визначено, що після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 «Приймання готівки» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174, було передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку.

Отже письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13 та від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14.

Договір банківського вкладу є реальним договором, тобто вважається укладеним у разі прийняття банком від вкладника або від третьої особи на користь вкладника грошової суми. Такі дії вкладника чи третьої особи в його інтересах є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника з`являється право вимагати від банку повернення суми вкладу та виплати відсотків, а у банку - відповідні обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 203 ЦК України).

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про те, що між AT «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 не виникли правовідносини, оскільки остання не підписувала анкету-заяву № Р_ТРН1/ВД/USD/641, договір карткового банківського рахунку № Р_ТРН1\ВД\USD\641 від 27 липня 2015 року та договір банківського вкладу фізичної особи «Стандарт «Строковий» № 38.2554.1117.ФО Д від 17 листопада 2017 року, а також не вносила коштів на рахунки в AT «Юнекс Банк».

Апеляційним судом належним чином оцінено подані сторонами докази та встановлено, що спірні договори були підписані ОСОБА_5 , що не заперечувалося сторонами спору. При цьому позивачка за первісним позовом не надана належних доказів на підтвердження того, що вона уповноважила в установленому законом порядку ОСОБА_5 на представництво її інтересів перед банком.

Позивачкою не було надано належних доказів, які б підтверджували факт внесення нею грошових коштів до каси банку на виконання договору карткового банківського рахунку №Р_ТРН1\ВД\USD\641 від 27 липня 2015 року та договору банківського вкладу фізичної особи «Стандарт «Строковий» № 38.2554.1117.ФО Д від 17 листопада 2017 року, зокрема квитанцій або інших документів (ощадна книжка тощо), які могли б виступати підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Висновки апеляційного суду слід визнати належним чином обґрунтованими.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки суду апеляційної інстанції з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник посилався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

Колегія суддів, надаючи оцінку судовому рішенню на предмет законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог за їх недоведеністю.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович