Постанова

Іменем України

15 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 607/3373/21

провадження № 61-4597св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство «Юнекс Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лоза Віктор Миколайович, на постанову Тернопільського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Бершадська Г. В., Костів О. З., від 28 квітня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «Юнекс Банк» (далі - АТ «Юнекс Банк») про стягнення боргу за договором банківського рахунку.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 14 вересня 2017 року він уклав з ПАТ « Юнекс Банк» договір банківського вкладу № 38.2532.0917 ФО_Д, на підставі якого вніс кошти в сумі 3 000 доларів США у якості депозиту на строк 93 дні. Після закінчення дії вказаного договору, а саме

18 грудня 2017 року, вказані кошти разом з нарахованими відсотками були переведені на його особовий рахунок № НОМЕР_1 , яким він користувався протягом кількох років. Проте 07 лютого 2018 року із вказаного рахунку, без його участі та за відсутності розпоряджень про видачу вказаних коштів, була проведена видача готівкових коштів у сумі 3 000 доларів США.

В подальшому він неодноразово звертався до банку із вимогою повернути незаконно зняті кошти, проте позитивного результату це не дало.

Посилаючи на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ «Юнекс Банк» грошові кошти в розмірі 3 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 83 540,40 грн.

У березні 2021 року АТ «Юнекс Банк» звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору банківського рахунку недійсним.

Позовні вимоги банку обґрунтовані тим, що в архівних справах АТ «Юнекс Банк» зберігається укладений між банком та ОСОБА_1 договір

№ 26200021427001 банківського рахунку фізичної особи від 16 листопада 2017 року, договір № 38.2532.0917.ФО_Д банківського вкладу від 14 вересня 2017 року, підписи на яких викликають сумніви щодо їх автентичності та належності ОСОБА_1 .

Банк вважав, що наявність таких договорів є наслідком численних умисних протиправних дій начальника Тернопільського відділення № 1 ПАТ «Юнекс Банк» ОСОБА_2 та старшого касира цього відділення ОСОБА_3 , стосовно яких на розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження № 12018210000000175 від 28 лютого 2018 року по обвинуваченню за частиною п`ятою статті 191, частинами першою, другою статті 200

КК України.

Вказані особи обвинувачуються у підробці протягом 2017 року - лютого 2018 року засобів доступу до банківських рахунків з метою ухилення від ідентифікації і верифікації клієнтів банку, начебто залучених на обслуговування, з метою збільшення готівки в касі та її подальшого привласнення. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завіряли власними підписами сфальшовані квитанції про здійснення фінансових операцій.

Стверджує, що між ОСОБА_1 та АТ «Юнекс Банк» відсутні договірні відносини, як відсутні і належні та допустимі докази внесення на рахунки АТ «Юнекс Банк» грошових коштів.

За таких обставин, АТ «Юнекс Банк» просило суд визнати недійсним договір № 26200021427001 банківського рахунку фізичної особи від 16 листопада 2017 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 31 травня 2021 року зустрічний позов банку прийнято до спільного розгляду із позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у складі судді Сливки Л. М., від 01 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до

АТ «Юнекс Банк» про стягнення грошових коштів задоволено. Стягнуто із

АТ «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі

3 000 доларів США, що еквівалентно 83 540,40 грн. У задоволенні зустрічного позову АТ «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про визнання договору банківського рахунку недійсним відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відмова АТ «Юнекс Банк» виконати розпорядження ОСОБА_1 із видачі належних йому за договором банківського рахунку коштів свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив із того, що договір банківського рахунку фізичної особи № 26200021427001

від 16 листопада 2017 року відповідає вимогам статей 203 207 ЦК України, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року

АТ «Юнекс Банк» задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2021 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 01 грудня 2021 року у частині відмови у задоволенні зустрічного позову АТ «Юнекс Банк» змінено з викладенням мотивувальної частини рішення у редакції цієї постанови. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив із того, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Юнекс Банк» про стягнення заборгованості слід відмовити, оскільки позивачем не були підписані договори банківського рахунку та банківського вкладу. Спірні договори підписані іншою особою, не уповноваженою на це у встановленому законом порядку. Також відсутні докази прийняття від вкладника коштів до каси банку.

Змінюючи мотиви відмови у задоволенні зустрічного позову АТ «Юнекс Банк», апеляційний суд вказав, що вимоги про недійсним договору банківського рахунку не підлягають задоволенню, оскільки цей договір не є укладеним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Лоза В. М., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лоза В. М. подав касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду

від 28 квітня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.

У липні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених Верховним Судом у справах

№ 463/5896/14-ц, № 554/4300/16-ц, № 266/3891/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доказам, які підтверджують факт проведення банківських операцій по рахунках

ОСОБА_1 .

Не заперечує того факту, що ОСОБА_1 не підписував договір карткового рахунку та договір банківського вкладу, однак він визнавав ці договори і пояснював, що за згодою працівників банку усно доручив їх підписати від свого імені іншій особі. При цьому ОСОБА_4 , який підписував спірні договори, підтвердив пояснення позивача.

Окрім наданої виписки по картковому рахунку, факт внесення готівки в сумі 3 000 доларів США в касу банку підтверджує заява на переказ готівки

від 14 вересня 2017 року № 121098.

Усі банківські виписки були сформовані банком вже після звернення позивача до суду, коли недобросовісні працівники банку, які ймовірно зняли кошти з рахунку позивача та інших вкладників, у відділенні вже не працювали.

На думку заявника, кримінальне провадження, на яке послався апеляційний суд, не стосується спірних правовідносин. Банк ніколи не звертався до органів поліції за фактом незаконного зняття з рахунків ОСОБА_1

3 000 доларів США. У своєму листі банк вказав, що проведеною перевіркою встановлено неправомірне використання рахунків позивача (поточного та карткового) з боку третьої особи. Лист банку є додатковим підтвердженням визнання банком наявності договірних відносин із позивачем та існування грошових зобов`язань. Наголошує, що операції по зняттю готівки з рахунків ОСОБА_1 та інших клієнтів банку були здійснені за прямою вказівкою начальника відділення ОСОБА_5 без присутності вкладників банку.

28-29 грудня 2017 року у відділенні банку була проведена ревізія готівки та цінностей за 2017 фінансовий рік, якою недоліків не виявлено.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно договору № 26200021427001 банківського рахунку фізичної особи

від 17 березня 2014 року, укладеного між ПАТ «Юнекс Банк» та

ОСОБА_1 , банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній та/або іноземній валюті.

Згідно договору № 38.2532.0917.ФО_Д банківського вкладу фізичної особи «Стандарт «Строковий» (без поповнення та без можливості пролонгації)

від 14 вересня 2017 року, укладеного між ПАТ «Юнекс Банк» та

ОСОБА_1 , вкладник розміщує в банку грошові кошти в день підписання цього договору у сумі та на строк обумовлені цим договором, а банк приймає вклад та виплачує проценти у порядку та сумі, що встановлений цим договором. Банк відкриває вкладнику депозитний рахунок

№ НОМЕР_2 в ПАТ «Юнекс Банк» та приймає вклад в сумі

3 000 доларів США. Вкладник передає вклад банку готівкою або шляхом безготівкового перерахування з власного поточного рахунку на рахунок. Повернення банком вкладу вкладнику здійснюється 16 грудня 2017 року на поточний рахунок вкладника відкритий в ПАТ «Юнекс Банк».

У заяві про переказ готівки № 121098 від 14 вересня 2017 року зазначено, що ОСОБА_1 внесено кошти на депозитний рахунок згідно договору № 38.2532.0917.ФО_Д від 14 вересня 2017 року в сумі 3 000 доларів США.

Згідно договору № 26200021427001 банківського рахунку фізичної особи

від 16 листопада 2017 року, укладеного між ПАТ «Юнекс Банк» та

ОСОБА_1 , банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній та/або іноземній валюті.

07 лютого 2018 року здійснена видача готівки з поточного рахунку

№ НОМЕР_1 в сумі 3 000 доларів США, що еквівалентно 82 382,60 грн, підстава: заява про видачу готівки № 45.

ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Юнекс Банк» із заявою від 03 травня

2018 року, у якій повідомив про те, що за його відсутності 07 лютого

2018 року відбулося списання коштів з його карткового рахунку в розмірі 3 000 доларів США, та просив повернути вказані кошти.

В подальшому ОСОБА_1 повторно звертався до АТ «Юнекс Банк» із вимогами від 02 лютого 2021 року, від 04 лютого 2021 року про повернення коштів в сумі 3 000 доларів США.

Колишній працівник Тернопільського відділення № 1 АТ «Юнекс Банк» - старший касир ОСОБА_3 у письмових поясненнях від 07 травня

2018 року зазначала, що при відкриті рахунків на ім`я ОСОБА_1 від його імені діяв ОСОБА_6 , який вносив грошові кошти та підписував документи. Зарахування коштів відбувалося в першій декаді лютого

2018 року за вказівкою начальника відділення банку ОСОБА_2 та на прохання ОСОБА_6 . Визнає, що порушила внутрішньобанківські процедури пов`язанні з видачею готівки без присутності клієнта та його ідентифікації.

Колишній працівник Тернопільського відділення № 1 АТ «Юнекс Банк» - провідний економіст ОСОБА_7 у письмових поясненнях від 07 травня

2018 року зазначала, що рахунками ОСОБА_1 фактично керував

ОСОБА_6 без довіреності та здійснював від його імені банківські операції. 07 лютого 2018 року за вказівкою начальника відділення банку ОСОБА_2 , нею було здійснено банківську операції по зняттю готівки, без присутності ОСОБА_1 у відділенні банку. Куди перераховувалися кошти з рахунку та ким були отриманні їй не відомо.

Сторонами визнано, що договір № 26200021427001 банківського рахунку фізичної особи та договір № 38.2532.0917.ФО_Д банківського вкладу фізичної особи «Стандарт «Строковий» замість ОСОБА_1 підписував ОСОБА_4 .

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 уповноважив в установленому законом порядку ОСОБА_4 на представництво своїх інтересів в банку, судам не надано.

Також судам не надано доказів внесення ОСОБА_1 грошових коштів у касу банку на виконання договору банківського рахунку фізичної особи

№ 26200021427001 та договору № 38.2532.0917.ФО_Д банківського вкладу фізичної особи «Стандарт «Строковий», зокрема відсутні квитанції (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ (ощадна книжка, ощадний сертифікат), які є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Статтями 629 525 526 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема визначено, що після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 «Приймання готівки» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), було передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку.

Отже письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах

від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14.

Договір банківського вкладу є реальним договором, тобто вважається укладеним, зокрема, у разі прийняття банком від вкладника або від третьої особи на користь вкладника грошової суми. Такі дії вкладника чи третьої особи в його інтересах є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника з`являється право вимагати від банку повернення суми вкладу та сплати процентів, а у банку - відповідні обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 203 ЦК України).

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

(стаття 89 ЦПК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, врахувавши вищенаведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 не підписував договори банківського рахунку та банківського вкладу, не вносив передбачені цими договорами кошти в AT «Юнекс Банк», при цьому вказані договори були від імені ОСОБА_1 підписані особою, щодо якої відсутні докази, які б підтверджували уповноваження його позивачем на представництво в банківській установі.

Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Висновки апеляційного суду в оскарженій постанові узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 07 червня 2022 року в справі № 607/3100/21 та не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у справах № 463/5896/14-ц, № 554/4300/16-ц,

№ 266/3891/16-ц, на які посилався заявник в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо не дослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апеляційним судом надано оцінку доказів відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

Сама по собі незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги, які спрямовані на необхідність встановлення нових обставин та переоцінку доказів у справі, підлягають відхиленню, як такі, що виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови, оскільки апеляційний суд, з огляду на надані учасниками справи докази та встановлені обставини, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

AT «Юнекс Банк» судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову в касаційному порядку не оскаржує.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лоза Віктор Миколайович, залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта