№ 607/3412/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 607/3412/18

провадження № 61-15591св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Калараша А. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут-2002», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», про стягнення втраченого заробітку внаслідок стійкої втрати працездатності за касаційною скаргою Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут-2002» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 лютого 2020 року, ухвалене суддею Грицаком Р. М., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ходоровського М. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому посилався на те, що 25 лютого 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автопоїзда у складі сідлового тягача Камаз-5320, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «Одаз-9370», номерний знак НОМЕР_2 , який перебував під керуванням водія Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут-2002» (далі - ПП «Захід-Хліб-Збут-2002») - ОСОБА_2 , та автомобіля марки Mercedes-Benz-308, номерний знак НОМЕР_3 . Вироком Теребовлянського районного суду від 18 липня 2013 року винним у ДТП визнано ОСОБА_2 .

У результаті ДТП ОСОБА_1 зазнав тяжких тілесних ушкоджень, у результаті яких він довгий час лікувався, 14 червня 2012 року йому встановлено першу групу інвалідності, з 30 червня 2015 року встановлено другу групу інвалідності, 29 серпня 2018 року за життєвими показами йому провели ампутацію правої нижньої кінцівки, яка була пошкоджена у ДТП.

Враховуючи викладене та посилаючись на те, що він втратив працездатність, позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» 713 102 грн 90 коп. у рахунок відшкодування за стійку втрату працездатності.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» на користь ОСОБА_1 142 620 грн втраченого заробітку у зв`язку з стійкою втратою працездатності. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.

Судові рішення мотивовані тим, що у результаті ДТП, позивач на тривалий час втратив працездатність, йому була встановлена перша, а в подальшому друга група інвалідності, у зв`язку з чим відповідач на підставі статті 1195 ЦК України має відшкодувати йому відповідну шкоду. При цьому суди вказали на те, що шкода, пов`язана зі стійкою втратою працездатності, не підлягає відшкодуванню за рахунок страхової компанії, оскільки позивач на момент ДТП не працював, що відповідно до пункту 26.5 статті 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) виключає можливість покладення такого обов`язку на страховика.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2020 року ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, в якій, зокрема, йдеться про те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому послався на законність та обґрунтованість судових рішень та просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» - без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року зупинено дію постанови Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

18 січня 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд суддів: Ткачука О. С. (судді-доповідача), Петрова Є. В. та Калараша А. А.

Обставини справи, встановлені судами

25 лютого 2012 року сталася ДТП за участю автопоїзда у складі сідлового тягача Камаз-5320, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «Одаз-9370», номерний знак НОМЕР_2 , який перебував під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки Mercedes-Benz-308, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Вироком Теребовлянського районного суду від 18 липня 2013 року винним у ДТП визнано ОСОБА_2 та притягнуто його до кримінальної відповідальності. На час вчинення ДТП водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПП «Захід-Хліб-Збут-2002».

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випаду, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 2, 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «KAMA3-5320» на момент скоєння ДТП була забезпечена полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК»). Згідно полісу ліміт відповідальності за шкоду завдану життю та здоров`ю (на одного потерпілого) становить - 100 тис. грн, за шкоду завдану майну (на одного потерпілого) - 50 тис. грн, франшиза - 500 грн.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно статті 23 Закону № 1961-IVшкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов`язана: з лікуванням потерпілого, з тимчасовою втратою працездатності, із стійкою втратою працездатності потерпілим, із смертю потерпілого.

Відповідно до пунктів 26.1 та 26.5 статті 26 Закону № 1961-IV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов`язкового виду страхування. Потерпілим, які на момент настання страхового випадку не одержували доходів, у зв`язку із стійкою втратою працездатності відшкодовуються витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням та доглядом у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

З аналізу наведеної норми слід дійти висновку, що необхідною умовою для покладення на страхову компанію обов`язку з відшкодування шкоди, у зв`язку із стійкою втратою працездатності, є одержання офіційних доходів потерпілим на час настання страхового випадку (ДТП)

Як встановили суди ОСОБА_1 на час ДТП не працював, доходів не отримував, тому дійшли обґрунтованого висновку, що шкоду, у зв`язку із стійкою втратою працездатності, йому повинне відшкодувати ПП «Захід-Хліб-Збут-2002», з яким винуватець ДТП перебував у трудових відносинах.

Доводи касаційної скарги на неврахування судами правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відхиляються колегією суддів Касаційного цивільного суду, оскільки правовідносини у зазначеній справі та у справі, яка переглядається не є подібними, виходячи із встановлених у цій справі конкретних обставин.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Разом з тим, такі доводи заявника є необґрунтованими, оскільки у цій постанові Великої Палати Верховного Суду, та у справі, що є предметом перегляду, різний предмет спору, зокрема вид шкоди, яку просить відшкодувати позивач, встановлено різні фактичні обставини, а самі правовідносини регулюються різними нормами Закону № 1961-IV.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут-2002» залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 лютого 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

В. С. Висоцька

А. А. Калараш