Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 607/6176/21

провадження № 61-5743св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2021 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 травня 2022 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Бершадського Г. В., Хоми М. В.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У квітні 2021 року акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі -

АТ «Креді Агріколь Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

АТ «Креді Агріколь Банк» обґрунтовувало свої позовні вимоги тим, що між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (далі -

АТ «Індустріально-експортний банк»), правонаступником якого є АТ «Креді Агріколь Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кременецька кераміка» (далі - ТзОВ «Кременецька кераміка») було укладено кредитний договір від 07 серпня 2008 року № 38/08-КЛ. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та

АТ «Індустріально-експортний банк» було укладено договір іпотеки

від 07 серпня 2008 року, у відповідності до якого для забезпечення основного зобов`язання передано в іпотеку нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер: 6125287500:01:018:0023.

Зазначало, що ОСОБА_1 30 квітня 2020 року набув право власності на земельну ділянку, що є предметом вказаного договору іпотеки, та на житловий будинок, який знаходиться на ній, а отже зобов`язання іпотекою не припинилось.

Враховуючи викладене, АТ «Креді Агріколь Банк» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 07 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Бойко Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3181, що складається із земельної ділянки площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер: 6125287500:01:018:0023 та житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований на вказаній земельній ділянці та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;

встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства;

з вартості реалізації предмета іпотеки задовольнити вимоги АТ «Креді Агріколь Банк» за кредитним договором від 07 серпня 2008 року № 38/08-кл у розмірі 104 916,45 доларів США 45 та 76 545,87 грн пені.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ «Креді Агріколь Банк» про визнання договору іпотеки припиненим.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 квітня 2020 року між ОСОБА_4 та ним укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за умовами якого продавець продала та передала йому у власність, як покупцеві, земельну ділянку, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району, кадастровий номер: 6125287500:01:018:0023. Згідно із відомостей з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження іпотекою та накладення будь-якого обтяження (арешту) на майно не було.

Зазначав, що він не є стороною правочину, а отже не міг знати про наявність вимог банку про звернення стягнення на земельну ділянку. Також положеннями статті 609 ЦК України визначено підставою для припинення зобов`язання ліквідацію юридичної особи, що є наслідком припинення іпотеки (стаття 17 Закону України «Про іпотеку»). Крім того, взаємні права та обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають із моменту державної реєстрації іпотеки, оскільки у державному реєстрі відсутні відомості про обтяження майна іпотекою, то відсутні права та обов`язки учасників правочину, а тому є підстави для визнання договору іпотеки припиненим.

Також зазначав, що зобов`язання згідно з договором іпотеки є припиненим у зв`язку з його виконанням спадкоємцем іпотекодавця - ОСОБА_5 , що було встановлено при розгляді справи № 6047/14039/16-ц.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати припиненим іпотечний договір від 07 серпня 2008 року, укладений між АТ «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є АТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_3 .

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований на земельній ділянці Смиковецької сільської ради Підволочиське шосе Тернопільського району Тернопільської області, у зв`язку із чим просив у задоволені цих позовних вимог відмовити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 12 листопада 2021 року у задоволенні позову АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Креді Агріколь Банк», третя особа - ОСОБА_2 , задоволено.

Визнано припиненим іпотечний договір від 07 серпня 2008 року, укладений між АТ «Індекс-Банк» (правонаступником якого є АТ «Креді Агріколь Банк») та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Бойко Л. В., зареєстрований у реєстрі за

№ 5111.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ «Креді Агріколь Банк» не надало суду достовірних доказів існування заборгованості за основним зобов`язанням, відповідних первинних документів про наявність заборгованості кредитором не надано, а відтак суд вважав цю обставину недоведеною. Крім того, суд дійшов висновку про те, що АТ «Креді Агріколь Банк» вже використало своє право на звернення до суду для захисту свого права, як іпотекодержателя для звернення стягнення на предмет іпотеки та повторне ухвалення рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки є неналежним способом захисту цивільного права.

Відносини банку з ОСОБА_3 після смерті останнього, з договірних трансформувалися у спадкові між банком та спадкоємцями ОСОБА_3 . Між банком та ОСОБА_2 було укладено ряд договорів у результаті чого у рахунок погашення боргу ОСОБА_3 було направлено кошти у сумі 560 401, 73 грн, у зв`язку з цим банк відкликав свої вимоги до спадкоємців. На переконання суду, змістом означеного листа стверджується факт домовленості (оферта з наступним акцептом пропозиції) АТ «Креді Агріколь Банк» із спадкоємицею ОСОБА_3 - третьою особою ОСОБА_2 щодо сум та порядку погашення всього обсягу боргових зобов`язань ОСОБА_3 перед банком, а відтак погашенням узгодженої між кредитором та спадкоємцем померлого, суми, зобов`язання боржника ОСОБА_2 є припиненим, що, у свою чергу, зумовлює припинення договору іпотеки, як правочину, яким забезпечувалося виконання основного зобов`язання.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 травня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Креді Агріколь Банк» залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 12 листопада 2021 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту наявності заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, а також із того, що банк вже використав своє право на звернення до суду за захистом своїх прав, як іпотекодержателя, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і указане судове рішення є виконаним.

Разом з тим, із врахуванням встановлених судом фактів: ліквідації юридичної особи - позичальника і відповідно припиненням основного зобов`язання за кредитним договором та виконанням рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості перед банком, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення зустрічного позову та визнання договору іпотеки припиненим, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У червні 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку

АТ «Креді Агріколь Банк» подало касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 12 листопада 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 травня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі

№ 761/12665/14-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 520/1185/16-ц,

від 28 травня 2020 року у справі № 295/6715/17, від 15 вересня 2020 року

у справі № 918/80/19, від 01 жовтня 2020 року у справі № 761/24810/14-ц,

від 31 березня 2021 року у справі № 686/4303/18, від 11 серпня 2021 року

у справі № 363/3686/18, від 06 грудня 2021 року у справі № 442/3436/16-ц,

від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник звертає увагу на те, що практично усім обставинам, які оспорюються, вже було надано оцінку в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 607/11446/16-ц за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023. Тому висновки судів попередніх інстанцій прямо суперечать зазначеній постанові. Попри те, ОСОБА_4 після набрання судовим рішенням законної сили

30 квітня 2020 року відчужила вказану земельну ділянку із розташованим на ній будинком ОСОБА_1 , що і зумовило вказаний спір.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що банк відмовився від претензій за вказаним виконавчим листом, що підтверджується довідкою ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 31 січня 2019 року і відповідно державним виконавцем було закінчено виконавче провадження стосовно вимог щодо звернення стягнення на іпотечне майно - земельну ділянку, площею 0, 10 га не відповідають дійсності та матеріалам справи. Насамперед, банк не відмовлявся від претензій за виконавчим листом і в матеріалах суду відсутні будь-які документи, які б свідчили про такий факт. Банк зазначав, що відмовляється від претензій до ОСОБА_3 , який не був іпотекодавцем на момент своєї смерті. Як не заперечується сторонами, обтяження майна іпотекою було зняте 07 квітня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Власенко І. В. за заявою

ТОВ «Укрпрестижбуд». Зазначене і дозволило ОСОБА_3 здійснити відчуження іпотеки 18 вересня 2013 року. Врегулювання боргових зобов`язань ОСОБА_3 з його спадкоємцями та у зв`язку з цим відкликання будь-яких претензій до них, могло стосуватись лише майна, яке увійшло до спадкової маси, тоді як предмет іпотеки до неї не увійшов (земельна ділянка відчужена ОСОБА_3 ОСОБА_4 у 2013 році).

Щодо розміру заборгованості, то касаційна скарга містить доводи щодо того, що банком на підтвердження суми заборгованості було надано судове рішення, що набрало законної сили - постанову Верховного Суду

від 18 грудня 2019 року та меморіальні ордери на підтвердження зменшення розміру боргу, встановленого судовим рішенням, які є первинними документами. У відповідності до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц розмір заборгованості підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Щодо зустрічних позовних вимог, то вимоги про визнання іпотечного договору припиненим не підлягають задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року справу

№ 753/17582/19 призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Кредитні ініціативи» на касаційну скаргу ОСОБА_6 , у якому воно просило залишити зазначену касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 серпня 2008 року між АТ «Індустріально-експортний банк», правонаступниками якого є: ПАТ «Креді Агріколь Банк», а у подальшому

АТ «Креді Агріколь Банк», та ТзОВ «Кременецька кераміка» укладено кредитний договір № 38/08-КЛ, згідно з яким позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію у сумі 100 000,00 доларів США.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_3 та АТ «Індустріально-експортний банк» укладено договір іпотеки від 07 серпня 2008 року.

У відповідності до підпункту 1.1 цього договору предметом іпотеки є земельна ділянка, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області; кадастровий номер 6125287500:01:018:0023.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 30 червня 2010 року у справі № 2-3815/10 стягнуто солідарно з TOB «Еліт плюс К», ТОВ «Кременецька кераміка», ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2008 року № 41/08-КЛ у сумі 105 582, 30 доларів США, що станом на 14 вересня 2009 року еквівалентно 842 842, 38 грн та заборгованості за кредитним договором

від 07 серпня 2008 року № 38/08-КЛ - 56 695, 81 грн.

Звернено стягнення на предмет іпотеки: на належний TOB «Кременецька кераміка» комплекс - цегельний завод та належну ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, з вартості яких підлягає сплаті

105 582, 30 доларів США (еквівалент 842 842, 38 грн) та 56 695, 81 грн заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2008 року № 38/08-КЛ, шляхом надання банку права продажу від свого імені предметів іпотеки

будь-якій особі з укладанням договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 грудня 2010 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року в частині солідарного стягнення суми заборгованості з юридичних осіб

TOB «Еліт плюс К» та TOB «Кременецька кераміка» на користь позивача скасовано, і в цій частині провадження у справі закрито. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07 червня 2011 року у справі № 2/15/5022-211/2011, яка набрала законної сили, позов ПАТ «Індекс-Банк» (після зміни найменування - ПАТ «Креді Агріколь Банк») до ТОВ «Кременецька кераміка» про стягнення 1 084 888, 88 грн заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором № 38/08-КЛ задоволено частково. Стягнуто з TOB «Кременецька кераміка» на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» 794 492,13 грн заборгованості за кредитом,

203 588,72 грн заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, 10 262,16 грн заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом, 13 346,30 грн пені за прострочення сплати заборгованості за відсотками за користування кредитом, 10 216,89 грн відшкодування витрат зі сплати державного мита та 222,25 грн відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Із змісту постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 607/11446/16-ц вбачається, що 10 квітня 2012 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та TOB «Укрпрестижбуд» укладено договір про відступлення прав та договір про відступлення прав за договорами іпотеки, згідно з якими здійснено відступлення грошових вимог за кредитним договором

від 07 серпня 2008 року № 38/08-КЛ та за договором іпотеки від 07 серпня 2008 року, предметом якого є земельна ділянка, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2013 року договір про відступлення прав та договір про відступлення прав за договорами іпотеки від 10 квітня 2012 року визнані недійсними.

07 вересня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Власенко І. В. за заявою TOB «Укрпрестижбуд» вилучена заборона відчуження земельної ділянки, кадастровий

№ 6125287500:01:018:0023, що належала ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

18 вересня 2013 року ОСОБА_3 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 18 вересня 2013 року.

06 червня 2016 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» надіслало ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , як спадкоємцям померлого

ОСОБА_3 (сторони виконавчого провадження) вимогу-претензію у якій банк просив погасити заборгованість згідно виконавчого листа у справі № 2-3815/10, який виданий 10 квітня 2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про звернення стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_3 земельну ділянку, площею

0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, у рахунок погашення заборгованості у розмірі 105 582,10 доларів США (еквівалент 842 842,38 грн) та 56 695,81 грн за кредитним договором.

У подальшому між банком та ОСОБА_2 , яка є єдиним дієздатним спадкоємцем померлого, було досягнуто згоди щодо суми боргу, яка підлягає погашенню за рахунок іпотечного майна і у межах його вартості, та визначено її розмір - 560 401, 73 грн. Після укладання між банком та ОСОБА_2 ряду договорів та сплатою останньою коштів у сумі 560 401,73 грн у рахунок погашення боргу, банк відмовився від претензій за вказаним виконавчим листом, що підтверджується довідкою ПАТ «Креді Агріколь Банк»

від 31 січня 2019 року і відповідно державним виконавцем було закінчено виконавче провадження стосовно вимог щодо звернення стягнення на іпотечне майно - земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023 та знято обтяження майна іпотекою

(а. с. 97 т. 1).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2016 року старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Кущаком В. Б. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50026445 з виконання виконавчого листа

№ 2-3815/10, виданого 10 квітня 2015 року Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» 105 582,30 доларів США, що еквівалентно 842 842,38 грн та

56 695,81 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, на підставі пункту 8 частини першої статті 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка була чинна на час винесення постанови), а саме у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Також, державним виконавцем було застосовано наслідки завершення виконавчого провадження, а саме було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи забезпечення примусового виконання

(а. с. 97, т. 1).

Підставою для закінчення виконавчого провадження стало письмове звернення стягувача - ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 10 лютого 2016 року про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку із відсутністю будь-яких претензій по виконанню вищезазначеного виконавчого листа.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15 лютого 2017 року у справі про банкрутство ТОВ «Кременецька кераміка», яка набрала законної сили, ухвалено ліквідувати ТОВ «Кременецька кераміка». Встановлено, що вимоги всіх кредиторів до банкрута, у тому числі заявлені у цій справі, а саме ПАТ «Креді Агріколь Банк» на суму 732 586,00 грн, а також ті вимоги, які не були заявлені в установлений законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними.

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27 лютого 2017 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ «Кременецька кераміка» у зв`язку з визнанням її банкрутом.

Також встановлено, що до ліквідаційної маси увійшли вимоги банку до позичальника на суму 732 586,00 грн. Земельна ділянка, яка є предметом іпотеки та забезпечує виконання кредитного договору від 07 серпня

2008 року, не увійшла до ліквідаційної маси. Разом із тим, ПАТ «Креді Агріколь Банк» реалізувало своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись до суду з позовом у жовтні 2016 року у період дії договору іпотеки, коли зобов`язання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалося, та до виключення боржника з Реєстру.

У жовтні 2016 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 , в якому просило звернути стягнення на вищезазначену земельну ділянку, що належить останній на праві приватної власності.

У позові банк посилався на те, що відчужена земельна ділянка є предметом іпотеки і ця іпотека є дійсною.

Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 у справі № 607/11446/16-ц позов ПАТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_4 задоволено.

Звернуто стягнення на земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області; кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, що належала (на час ухвалення судового рішення) ОСОБА_4 на праві приватної власності, для задоволення вимог ПАТ «Креді Агріколь Банк», згідно з кредитним договором від 07 серпня 2008 року у сумі

124 312, 21 доларів США, шляхом проведення прилюдних торгів на предмет іпотеки у межах процедури виконавчого провадження та встановлено початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.

12 листопада 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А. І. відкрито виконавче провадження № 6363674.

30 квітня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мартинюк І. З., за умовами якого продавець продала та передала у власність покупцеві земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023 (а. с.81, т.1).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконані робочу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

За змістом частини третьої статті 593 ЦК України припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 609 ЦК України, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смерті.

Згідно зі статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (частина третя статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про іпотеку» визначено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

За приписами пункту третього частини першої статті 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити опис предмета іпотеки, достатній для ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації, у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»), а згідно із частиною першою статті 50 цього ж Закону завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (в редакціях чинних на 29 червня 2016 року - дату винесення постанови державним виконавцем).

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності факту наявності заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, а також із того, що банк вже використав своє право на звернення до суду за захистом своїх прав, як іпотекодержателя, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і це судове рішення є виконаним.

Із врахуванням встановлених судом фактів: ліквідації юридичної особи - позичальника і відповідно припиненням основного зобов`язання за кредитним договором та виконанням рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості перед банком, суд першої інстанції дійшов висновку про наявность правових підстав для задоволення зустрічного позову та визнання договору іпотеки припиненим, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

При цьому суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи відмову у первісному позові відсутністю заборгованості ОСОБА_3 перед банком за виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 2-3815/10 і посилаючись при цьому на постанову про закінчення виконавчого провадження № 50026445 та лист банку від 31 січня 2019 року № 13206/39, не надав оцінки доводам апеляційної скарги АТ «Креді Агріколь Банк» про те, що земельна ділянка, яка є предметом іпотеки, не увійшла до спадкової маси після смерті ОСОБА_3 . На момент відкриття спадщини ОСОБА_3 вже не належала на праві власності земельна ділянка, яка є предметом іпотеки, так як перехід права власності на предмет іпотеки від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відбувся у 2013 році, тобто ще за його життя.

Причинами відсутності претензій до ОСОБА_3 є те, що він не був іпотекодавцем через відчуження предмета іпотеки третій особі ОСОБА_4 та він помер після відчуження земельної ділянки (що є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження).

Крім того, суд не надав оцінку тому, що у постанові Верховного Суду

від 18 грудня 2019 року у справі № 607/11446/16-ц встановлено право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є спірна земельна ділянка, і що відсутні дані про те, що це судове рішення не виконано, чим порушуються права іпотекодержателя. Також судом не надано оцінки встановленим цим судовим рішенням обставин щодо наявного розміру заборгованості у сумі 124 312,21 доларів США, що не узгоджується з висновками суду про відсутність заборгованості за цим кредитом.

Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що зобов`язання іпотекодавця припинилось унаслідок ліквідації позичальника, що не відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 295/6715/17 та від 06 грудня 2021 року у справі № 442/3436/16-ц, відповідно до якої постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - боржника за основним зобов`язанням і його виключення з Реєстру не припиняє іпотеку, якщо кредитор до виключення боржника з цього Реєстру реалізував своє право щодо іпотекодавця, пред`явивши до нього позов. ПАТ «Креді Агріколь Банк» реалізувало своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись до суду з позовом у жовтні 2016 року (справа

№ 607/11446/16-ц) у період дії договору іпотеки, коли зобов`язання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалося, та до виключення боржника з Реєстру.

Отже, без перевірки зазначених доводів, передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав відсутності заборгованості за указаним кредитним договором, та про припинення зобов`язань за спірним іпотечним договором.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущені судом апеляційної інстанції, то справу необхідно передати на новий розгляд до цього.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводами і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задовольнити частково.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 травня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович