№ 610/2736/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 610/2736/18

провадження № 61-14469св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В.С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В.М., Кузнєцова В.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 26 лютого 2019 року у складі судді Тімонової В.М. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А.І., Коваленко І.П., Сащенко І.С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , в якому просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів моральну шкоду у розмірі 1 500 000 грн.

Позов мотивований тим, що він є сином ОСОБА_2 . 23 березня 2017 року близько 02 години 40 хвилин на технічній території арсеналу військової частини НОМЕР_1 у м. Балаклія Харківської області відбулися вибухи боєприпасів. Внаслідок дії вибухової хвилі ОСОБА_2 придавило деформованими уламками дверного короба з дверима у квартирі АДРЕСА_1 за місцем її проживання, чим було завдано їй тяжку сполучену травму тулубу та голови, що призвела до її смерті.

Позивач зазначає, що йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку зі смертю матері.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 26 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачу внаслідок смерті матері завдано моральну шкоду. Виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, підлягає стягненню з військової частини НОМЕР_1 , за якою на праві оперативного управління був закріплений об`єкт, використання, зберігання та утримання якого створює підвищену небезпеку, 300 000 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 26 лютого 2019 року змінено. Збільшено розмір моральної шкоди, стягнутої з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , з 300 000 грн до 700 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди суд апеляційної інстанції виходив з того, що моральна шкода позивачу завдана смертю матері, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивача душевні страждання; зазначені обставини істотно змінюють життя позивача. Відновити становище, яке існувало до смерті матері, у житті позивача не можливо. У зв`язку з смертю матері позивач позбавлений моральної підтримки в майбутньому.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2019 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення місцевого та апеляційного суду в частині задоволених вимог, ухвалити нове судове рішення про залишення позову без задоволення.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що військова частина НОМЕР_1 є володільцем боєприпасів, які є джерелом підвищеної небезпеки та повинна нести відповідальність за заподіяну позивачеві шкоду. Смерть матері позивача відбулася внаслідок непереборної сили, що звільняє військову частину НОМЕР_1 від відшкодування заподіяної моральної шкоди. Причиною вибуху може бути диверсія і така шкода має стягуватися з осіб, визнаних судом винним у її вчиненні.

Посилається також на те, що ОСОБА_2 не здійснила самостійну евакуацію та відмовилася від надання їй допомоги в евакуації. При цьому була проінформована про надзвичайну ситуацію, яка розвивалася поруч з її будинком та про необхідність евакуації.

Зазначає, що суд або учасники процесу не в змозі об`єктивно надати оцінку щодо душевних страждань позивача, суду не надано доказів ступеню тяжкості негативних наслідків, які сталися у його психологічному стані.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції. Зупинене виконання постанови Харківського апеляційного суду від 12 червня 2019 року в частині, що не підлягає примусовому виконанню, до закінчення касаційного провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 березня 2017 року на території 65-го ракетно-артилерійського арсеналу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України у м. Балаклія Харківської області почалася пожежа, яка призвела до детонування частини боєприпасів та подальших вибухів боєприпасів.

Рішенням засідання регіональної комісії з питань ТЕБ та НС Харківської облдержадміністрації протокол № 4 від 23 березня 2017 року подія класифікована як надзвичайна ситуація техногенного характеру (код НС 10260 - НС унаслідок пожежі, вибуху на арсеналі, складі боєприпасів або іншому об`єкті військової призначеності) регіонального рівня.

24 березня 2017 року у АДРЕСА_2 виявлено труп ОСОБА_2 матері ОСОБА_1 , яку внаслідок вибухової хвилі під час вибуху снаряду у військовій частині НОМЕР_1 придавлено деформованими уламками дверного коробу з дверима.

Згідно судово-медичної експертизи трупа № 52-БЛт/17 від 17 травня 2017 року та комісійної судово-медичної експертизи № 501-КБ/2017 від 05 січня 2018 року при здійсненні досудового розслідування при дослідженні трупа ОСОБА_2 встановлені тілесні ушкодження. Ушкодження виникли від дії тупих предметів за механізмом тиску-удару. Таким предметом міг бути й дверний короб із дверима. Причиною смерті ОСОБА_2 стала тяжка сполучена травма голови і тулубу.

Згідно висновку експертів вибухотехніків № 29/2018 від 18 квітня 2018 року зафіксовані на місці події руйнування і тілесні ушкодження ОСОБА_2 ймовірно є результатом дії вибухового пристрою (боєприпасів).

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до вимог частин 2 та 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗСУ здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц.

Таким чином, суди попередніх інстанції, встановивши, що внаслідок вибухів боєприпасів (бойових снарядів) та пожежі на території військової частини НОМЕР_1 загинула мати позивача, дійшли правильного висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди саме військовою частиною НОМЕР_1 на підставі положень статті 1187 ЦК України.

Доводи касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 про те, що остання є неналежним відповідачем у цій справі та не повинна нести відповідальності за завдану позивачу шкоду, є необґрунтованими та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про те, що визначений апеляційним судом розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 700 000 грн є необґрунтованим, не заслуговують на увагу, оскільки вони по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) не належить до повноважень суду касаційної інстанції, а переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статті 367 ЦПК України перевірив доводи апеляційних скарги, у результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Посилання касаційної скарги на те, що судами не здобуто жодного доказу, які б підтверджували наявність та ступінь моральних страждань є неспроможними, оскільки при ухваленні судового рішення судами обґрунтовано взято до уваги, зокрема те, що моральна шкода позивачу завдана смертю його матері, що спричинило та буде спричиняти протягом усього його життя душевні страждання, зазначені обставини істотно змінюють життя позивача. Відновити становище, яке існувало до смерті матері, у його житті не можливо. У зв`язку із смертю свої матері позивач позбавлений моральної підтримки.

Доводи військової частини НОМЕР_1 з приводу того, що суд не в змозі об`єктивно надати оцінку щодо душевних страждань позивача є безпідставними, оскільки вирішення даного питання згідно положень частини 3 статті 23 ЦК України віднесене до компетенції суду.

Твердження військової частини НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_2 загинула внаслідок непереборної сили, а саме диверсії, що звільняє військову частину від відшкодування заподіяної шкоди, є помилковими з огляду на таке.

Частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначає поняття форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

В силу статті 113 Кримінального кодексу України диверсія є злочином проти основ національної безпеки України, за який встановлена кримінальна відповідальність.

Факт того, чи мало місце діяння та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, встановлюється судом при ухваленні вироку.

Отже за відсутності вироку суду, в якому встановлено обставини щодо виникнення пожежі саме через диверсію, факт наявності диверсії є недоведеним.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року зупинене виконання постанови Харківського апеляційного суду від 12 червня 2019 року в частині, що не підлягає примусовому виконанню, до закінчення касаційного провадження, тоді як, касаційне провадження у справі закінчено, то виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 26 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Харківського апеляційного суду від 12 червня 2019 року в частині, що не підлягає примусовому виконанню.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов