Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 616/772/16-ц

провадження № 61- 21645св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Сімоненко В.М.,

суддів: Грушицького А.І., Калараша А. А. (суддя-доповідач),Петрова Є.В., Штелик С. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2017 року, постановлену суддею Бездітко В.М., та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2018 року , постановлену суддею Маміна О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та відшкодування витрат.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1807,50 грн в рахунок відшкодування витрат на догляд та поховання спадкодавця - ОСОБА_3 . В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане судове рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року визнано неподаною та повернуто апелянту.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу апелянту, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги ухвали від 10 лютого 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянт не виконала, судовий збір за подачу апеляційної скарги не доплатила.

У березні 2018 року ОСОБА_1 повторно подала апеляційну скаргу на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного судового рішення, а підстав для його поновлення немає.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

В касаційних скаргах ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

20 березня 2018 року ОСОБА_1 направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2017 року.

23 квітня 2018 року ОСОБА_1 направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2018 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2017 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм права без дотримання умов, передбачених законодавством щодо порядку повідомлення учасників справи та не здійснив повернення матеріалів апеляційної скарги апелянту.

Касаційна скарга на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2018 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу, не взявши до уваги те, що про результат першого апеляційного оскарження ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції не повідомив, а тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження були поважними.

Відзив на касаційні скарги до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1807,50 грн в рахунок відшкодування витрат на догляд та поховання спадкодавця - ОСОБА_3 . В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено . Повний текст рішення було складено 27 січня 2017 року ( том 1, а.с.243-246).

31 січня 2017 року ОСОБА_1 отримала копію судового рішення ( том 1,а.с.247).

02 лютого 2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане судове рішення ( том 2, а.с.2-5).

15 червня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 було визнано неподаною та повернуто апелянту через несплату судового збору за подання апеляційної скарги ( том 2, а.с.20,21).

29 березня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року ( том 2, а.с.29-32).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд поновити строк на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року ( том 2, а.с.44).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулась до касаційної інстанції з касаційними скаргами на два процесуальні рішення суду апеляційної інстанції, а саме на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2018 року, які були постановлені в одній і тій же справі, за апеляційними скаргами однієї й тієї ж особи на одне й те саме судове рішення, тому колегія суддів вважає за доцільне проводити розгляд вказаних касаційних скарг в одному провадженні.

Стосовно касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу апелянту, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги ухвали від 10 лютого 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянт не виконала, судовий збір за подачу апеляційної скарги не доплатила.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 121 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 31 січня 2017 року ОСОБА_1 отримала копію рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року.

02 лютого 2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане судове рішення.

10 лютого 2017 року ухвалою Апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме сплати судового збору у розмірі 0,44 грн.

Судом апеляційної інстанції вказана ухвала направлялась апелянту ОСОБА_1 тричі, що підтверджується супровідними листами від 10 лютого 2017 року, 23 березня 2017 року, 18 травня 2017 року ( том 2, а.с.17-19).

Проте, даних про отримання вказаної ухвали апелянтом ОСОБА_1 ( поштові повідомлення, конверти) матеріали справи не містять.

Згідно частини 2 статті 121 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року визнано неподаною та повернуто апелянту.

Матеріали справи не містять даних про те, що апелянту ОСОБА_1 повертались матеріали апеляційної скарги.

Таким чином, доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права без дотримання умов, передбачених законодавством щодо порядку повідомлення учасників справи, та не здійснив повернення матеріалів апеляційної скарги апелянту, заслуговують на увагу.

Також колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку ухвалі Апеляційного суду Харківської області від 10 лютого 2017 року, якою було залишено без руху апеляційну скаргу, апелянту надано час для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме сплати судовий збір у розмірі 0,44 грн.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» від 4.12.95 та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала про повернення апеляційної скарги постановлена судом апеляційної інстанції помилково, оскільки постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху через недоплату апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 0,44 грн, суд апеляційної інстанції припустився надмірного формалізму, що потягло за собою в подальшому безпідставне повернення апеляційної скарги та призвело до порушення гарантованого права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя.

За таких підстав гарантовані права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження були порушені, тому підлягають відновленню, шляхом скасування ухвали Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2017 року та направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Стосовно касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного судового рішення.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу, не взявши до уваги те, що про результат апеляційної скарги, поданої ОСОБА_1 у лютому 2017 року, суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив ОСОБА_1 , що на її думку свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження частково заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно із ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди повинні ураховувати сформовані Європейським судом з прав людини умови обмеження права особи на доступ до суду, проте, такі умови не можуть зашкоджувати самій суті права на звернення до суду та переслідують легітимну мету і ця мета відповідає потребам суспільства та окремих осіб, такі умови забезпечують розумну пропорційність між встановленими обмеженнями та поставленою метою.

Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

Як було встановлено колегією суддів Верховного Суду, ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги не було сповіщено належним чином, в результаті чого ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2017 року про повернення апеляційної скарги було скасовано як помилкову, а справу повернуто до апеляційного суду для продовження розгляду.

Таким чином, враховуючи те, що апеляційна скарга, подана ОСОБА_1 у червні 2017 року на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року була повернута судом апеляційної інстанції помилково та безпідставно, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 29 березня 2018 року на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року слід вважати поданою у строк.

Тому, приймаючи до уваги встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу від 06 квітня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою від 29 березня 2018 року на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 січня 2017 року, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2018 року не може бути залишена чинною та підлягає скасуванню.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг

Відповідно до статті 409 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 406 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані ухвали скасуванню, з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 409 416 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2017 року скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2018 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

С. П. Штелик