ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

м. Київ

справа № 617/1972/14-ц

провадження № 61-7993св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», поданою його представником Шаховою Оленою Ігорівною, на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 1 квітня 2016 року, ухвалене у складі судді Якименко Л. О., та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 6 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Кругової С. С, Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Дельта Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначало, що 16 січня 2008 року Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0709/01/08-С, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 600 000 грн зі сплатою 13,53% річних за користування кредитом.

У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним договором ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 уклали іпотечний договір № 0709/01/І1/08-С від 16 січня 2008 року, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1495 га, розташована на АДРЕСА_1 .

26 червня 2013 року Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Кредитпромбанк», яке є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк», та

ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги, серед іншого, за кредитним договором № 0709/01/08-С від 16 січня 2008 року та іпотечним договором, укладеним на забезпечення його виконання.

Позивач зазначав, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором на 20 жовтня 2014 року у нього існує заборгованість у сумі 157 352,51 грн з яких: 133 542,06 грн заборгованості за кредитом та 23 810,45 грн заборгованості за процентами.

За таких обставин просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитним договором і в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 1 квітня

2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з укладення 17 травня 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 додаткового договору № 1 до кредитного договору, за умовами якого банк здійснив звільнення (прощення боргу) позичальника від його обов`язку щодо повернення частини грошових коштів на загальну суму 133 542,06 грн. Частину заборгованості, що залишилась несплаченою, у розмірі 311 598,14 грн ОСОБА_1 перерахував на рахунок

ПАТ «Кредитпромбанк» відповідно до квитанції № 432_38 від 17 травня

2013 року.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 26 червня 2013 року зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором припинились.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іпотеку відносно земельної ділянки площею 0,1495 га, розташованої на АДРЕСА_1 , було припинено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 6 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта-Банк» відхилено, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 1 квітня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність заборгованості за кредитним договором та припинення іпотеки, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Згідно з додатковим договором від 17 травня 2013 року зобов`язання ОСОБА_1 припинилось у порядку прощення боргу і з цього моменту позичальник є вільним від його виконання. Будь-яких застережень щодо залишку непогашеної частини кредиту додатковий договір не містить, тому посилання ПАТ «Дельта Банк» на те, що цим договором прощення боргу відбулося лише в частині, апеляційний суд вважав безпідставними.

Крім того, відповідно до акта прийому-передачі від 17 травня 2013 року

ПАТ «Кредитпромбанк» як іпотекодержатель передав іпотекодавцю

ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельні ділянку, яка була предметом іпотеки, і 23 травня 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис про припинення іпотеки.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що сам по собі факт купівлі ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги за кредитним договором на суму 133 542,06 грн не є підставою для стягнення коштів, оскільки такий договір укладено

26 червня 2013 року, а прощення боргу первинним кредитором відбулось

17 травня 2013 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2017 року ПАТ «Дельта Банк», діючи через свого представника Шахову О. І. , звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 1 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 6 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що у додатковому договорі № 1 не зазначено, що кредитний договір є виконаним у повному обсязі, оскільки позичальнику прощено частину боргу у розмірі 133 542,06 грн, а не весь борг. Залишок за кредитом є тотожним сумі, на яку відбулося прощення боргу, який і передано новому кредитору.

Також заявник зазначив, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПАТ «Кредитпромбанк».

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана представником ПАТ «Дельта Банк» Шаховою О. І. до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 20 листопада 2017 року.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 січня 2008 року ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0709/01/08-С, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 600 000 грн зі сплатою 13,53 % річних за користування кредитом.

Належне виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором забезпечено укладеним 16 січня 2008 року ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 іпотечним договором № 0709/01/І1/08-С, відповідно до умов якого банку передано в іпотеку земельну ділянку площею 0,1495 га, розташовану на

АДРЕСА_1 .

26 червня 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі, і за кредитним договором № 0709/01/08-С від 16 січня 2008 року і відповідним іпотечним договором.

Суди встановили, що 17 травня 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до кредитного договору № 0709/01/08-С від 16 січня 2008 року, якою сторони визначили, що банк відповідно до статті 605 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України здійснює звільнення позичальника від його обов`язку щодо повернення частини грошових коштів на загальну суму у розмірі 133 542,06 грн. Зобов`язання припиняється в порядку прощення боргу. З моменту припинення зобов`язання позичальник є вільним від його виконання.

З квитанції № 432_38 від 17 травня 2013 року суди встановили, що ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0709/01/08-С

від 16 січня 2008 року сплатив на користь ПАТ «Кредитпромбанк» грошові кошти у розмірі 311 598,14 грн.

Відповідно до акта прийому-передачі від 17 травня

2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» передав, а іпотекодавець ОСОБА_2 прийняла державний акт на право власності на земельну ділянку

серії ЯД № 066863 від 5 грудня 2007 року, яким посвідчено її право власності на передану в іпотеку земельну ділянку. У подальшому ПАТ «Кредитпромбанк» уповноважив ОСОБА_2 на здійснення дій, направлених на вилучення з Державного реєстру речових прав та їх обтяжень запису щодо обтяження предмета іпотеки - земельної ділянки площею 0,1495 га, розташованої

на АДРЕСА_1 .

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 25 травня 2013 року № 4079895 суди встановили, що 23 травня

2013 року припинено іпотеку вказаної земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 1 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 6 листопада 2017 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого

2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

(частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 604 ЦК України передбачено, що зобов`язання може бути припинено за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує права третіх осіб щодо майна кредитора.

Частиною першою статті 60 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Встановивши, що на момент укладення ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимоги зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором припинилися внаслідок прощення боргу первісним кредитором та сплати боржником частини кредитних коштів, що залишилась неповерненою, первісному кредитору, суд першої інстанцій, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості.

Такий висновок судів відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в аналогічних правовідносинах у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 645/10106/14-ц (провадження № 61-17704св18).

Також касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку»іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Встановивши, що іпотека спірної земельної ділянки припинена на підставі листа ПАТ «Кредитпромбанк» від 17 березня 2013 року № 3223/19-б.б-01ХВ, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи касаційної скарги про відсутність у додатковому договорі № 1 посилань про те, що кредитний договір є виконаним у повному обсязі, оскільки позичальнику прощено частину боргу у розмірі 133 542,06 грн, а не весь борг, відхиляються касаційним судом; додатковим договором передбачено, що зобов`язання припиняються з моменту прощення боргу та позичальник вільний від його виконання. Позивачем не надано належних та допустимих доказів існування у позичальника боргу у зазначеній сумі, за яким право вимоги перейшло до позивача, що є його процесуальним обов`язком.

Посилання заявника на те, що іпотечний договір не було визнано недійсним або розірвано, не спростовують факту припинення іпотеки відповідно до

статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про безпідставну відмову у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

ПАТ «Кредитпромбанк», оскільки відсутні підстави вважати, що рішення у справі може вплинути на права або обов`язки вказаної юридичної особи.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої

статті 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», подану його представником Шаховою Оленою Ігорівною, залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 1 квітня

2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 6 листопада

2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук