№ 619/2548/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 619/2548/17

провадження № 61-13683св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Олійник А. С. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Залізничавтоматика»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Івас Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Промавтоматика», Товариство з обмеженою відповідальністю «Бомбардір транспортейшн Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхпостач КР»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Залізничавтоматика» на ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в частині розподілу судових витрат у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомбардір Транспорейшн Україна» на ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Залізничавтоматика» (далі - ТОВ «НВО «Залізничавтоматика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» (далі - ТОВ НВП «Залізничавтоматика»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Івас Груп» (далі - ТОВ «Івас Груп»), Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Промавтоматика» (далі - ТОВ «НВП «Промавтоматика»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Бомбардір транспортейшн Україна» (далі - ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхпостач КР» (ТОВ - «Шляхпостач КР»), про захист ділової репутації, визнання незаконними факту привласнення та подальшого використання комерційної таємниці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 лютого 2020 року у позові відмовлено. Стягнено з ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» на користь ОСОБА_1 40 130,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року заяву ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» про відмову від позову задоволено. Визнано нечинним рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 лютого 2020 року, провадження у справі закрито. Повернено ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» з Державного бюджету України 480,00 грн. Стягнено з ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» на користь ОСОБА_1 40 130,00 грнна відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Клопотання ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» про повернення коштів на проведення експертизи, яка не була проведена, залишено без задоволення.

Стягнувши з ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» на користь ОСОБА_1 40 130,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ці витрати підтверджені платіжним дорученням про перерахування адвокату Сотнику О. В. суми у розмірі 40 130,00 грн, копією угоди на представництво інтересів № 23/11/17, детальним описом робіт, виконаних адвокатом для надання правничої допомоги, актом прийому-передачі наданої правової допомоги.

Відмовивши у задоволенні клопотання ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» про повернення коштів на проведення експертизи, яка не була проведена, суд апеляційної істанції виходив із того, що статті 141 та 142 ЦПК України передбачають розподіл судових витрат між сторонами та розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду. Порядок повернення коштів за проведення експертизи, яка не була проведена з певних підстав, вказаними нормами не врегульований. Крім того, сума за проведення експертизи у вказану розмірі сплачена на рахунок експертної установи, а не на рахунок суду.ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» не позбавлено можливості звернутися з клопотанням про повернення коштів безпосередньо до експертної установи.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року заяву ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» на користь ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» 5 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції, стягнувши з ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» на користь ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» 5 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» просило стягнути витрати на правову допомогу, які, зокрема, надавалися у суді першої інстанції, проте воно не заявляло вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, такі вимоги не були предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, тому в цій частині відсутні підстави для задоволення заяви.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи характер виконаної працівниками юридичної компанії роботи, наданої у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів зі сторони юридичної компанії з метою захисту інтересів ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна», та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» на користь ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У вересні 2020 року ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, просило її скасувати в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відмовити відповідачу у відшкодуванні вказаних витрат; у частині розгляду клопотання ТОВ «НВО «Залізничавтоматика»про повернення коштів на проведення експертизи просило скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У листопаді 2020 року ТОВ «Бомбардір Транспортейшн Україна» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, просило її скасувати в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, задовольнити заяву ТОВ «Бомбардір Транспортейшн Україна» в цій частині повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги ТОВ «НВО «Залізничавтоматика»

Підставами для касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат не застосував висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц.

Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про порядок повернення коштів за проведення експертизи, яка не була проведена.

Суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув із позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 130,00 грн. Зміст документів на підтвердження надання послуг правничої допомоги не відповідають дійсності, оскільки фактично вказані в акті прийому-передачі наданої правової допомоги види послуг не надавалися ОСОБА_1 . Розмір стягненої суми не відповідає критерію розумності. Стягнення судових витрат у розмірі 2 000,00 грн за участь у судових засіданнях адвоката Сотника О. В. в інтересах відповідача не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) та предметом позову щодо вирішення немайнового спору.

Сума коштів у розмірі 78 650,00 грн на проведення експертизи сплачена на рахунок Харківського НДІСЕ ім. Бокаріуса на виконання ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 14 березня 2018 року. Призначена судова експертиза проведена не була, тому сплачені кошти підлягають поверненню. Витрати на проведення експертизи не можуть бути відшкодовані шляхом подання окремого позову, про що зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року у справі № 751/4330/16-ц.

Доводи касаційної скарги ТОВ «Бомбардір Транспортейшн Україна»

Підставами для касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: судове рішення не відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18.

У суді апеляційної інстанції ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» на оплату послуг щодо надання професійної правничої допомоги витратило 43 505,55 грн, з яких суд апеляційної інстанції стягнув із позивача лише 5 000,00 грн, зменшивши суму стягнення із власної ініціативи. ТОВ «НВО «Залізничавтоматика»саме клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» не подавало.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначає, що ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» не надавало заперечення, докази проти вимог відповідача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В апеляційній скарзі також відсутні будь-які заперечення, клопотання про зменшення сум відшкодування відповідачу судових витрат позивач не зазначав. Правомірність стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 позивач оспорює лише у касаційній скарзі. Надана ОСОБА_1 правова допомога підтверджується детальним описом робіт, актом прийому-передачі наданих послуг. Правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц, стосуються відмінних від цієї справи правовідносин.

ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» зазначає, що при закритті провадження у справі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не має права на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, оскільки спір по суті не вирішувався. Ухвалення додаткового рішення судом можливо лише після прийняття рішення по суті спору. У справі відсутнє судове рішення по суті позовних вимог, тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна». Крім того, суд першої інстанції не вирішував процесуального питання щодо залучення ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Представництво інтересів ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» здійснювалося адвокатами як фізичними особами на підставі усного доручення, а не на підставі договору із АО «Моріс груп», а тому акти наданих цим об`єднанням послуг правничої допомоги не повинні враховуватися. Суд апеляційної інстанції зменшив розмір витрат не з власної ініціативи, а у зв`язку із запереченнями позивача щодо такого розміру. ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» змінило предмет заявленої вимоги щодо розміру судових витрат на правову допомогу на стадії касаційного розгляду справи, що не передбачено процесуальним законом.

У відзиві на касаційну скрагу ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» зазначає, що ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» не зверталося до суду із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Тимофєєва А. Г., у цій частині доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів. Позивач не зазначив норму процесуальну права, порушену судом апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо повернення суми на оплату експертизи, яка не проведена. Позивач відмовився від позову, тому усі витрати, зокрема, на проведення експертизи, не підлягають відшкодуванню на його користь.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «НВО «Залізничавтоматика»та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання ТОВ «НВО «Залізничавтоматика»про зупинення виконання ухвали Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Бомбардір Транспорейшн Україна».

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставами для касаційного оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в частині розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат не застосував висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц.

Підставами для касаційного оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: судове рішення не відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційних скарг, відзивів на них, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скаргТОВ «НВО «Залізничавтоматика» та ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо доводів ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» про витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року стягнено з ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 130,00 грн.

ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат (витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_1 ) не застосував висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у частинах п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідний правовий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 викладено правовий висновок про те, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

У постанові від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановіВерховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц.

Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у зв`язку з відмовою позивача від позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що із ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 130,00 грн, підтверджені платіжним дорученням про перерахування адвокату Сотнику О. В. суми у розмірі 40 130,00 грн, копією угоди на представництво інтересів № 23/11/17, детальним описом робіт, виконаних адвокатом для надання правничої допомоги, актом прийому-передачі наданої правової допомоги.

ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув із позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 40 130,00 грн, зміст документів на підтвердження надання послуг правничої допомоги не відповідають дійсності, оскільки фактично вказані в акті прийому-передачі наданої правової допомоги види послуг не надавалися ОСОБА_1 ; розмір стягненої суми не відповідає критерію розумності; стягнення судових витрат у розмірі 2 000,00 грн за участь у судових засіданнях адвоката Сотника О. В. в інтересах відповідача не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) та предметом позову щодо вирішення немайнового спору.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат не застосував висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц, а саме, що витрати мають бути документально підтверджені та доведені не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, з огляду на те, що позивач не просив суд застосуватит співмірність щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката. Крім того, у вказаних постановах суди виклали висновки з урахуванням встановлених обставин у кожній конкретній справі.

Суд апеляційної інстанції, стягнувши 40 130,00 грнза надання правничої допомоги на користь ОСОБА_1 , виходив з того, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а з відповідною заявою (у вигляді заперечення, окремої заяви чи клопотання) ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» не зверталося ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» в цій частині зводяться до незгоди з судовими рішеннями та помилковим тлумаченням норм права.

Щодо доводів ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» про повернення коштів за проведення експертизи

ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» у касаційній скарзі зазначає, що сума коштів у розмірі 78 650,00 грн на проведення експертизи сплачена на рахунок Харківського НДІСЕ ім. Бокаріуса на виконання ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 14 березня 2018 року; призначена судова експертиза проведена не була, тому сплачені кошти підлягають поверненню; витрати на проведення експертизи не можуть бути відшкодовані шляхом подання окремого позову, про що зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року у справі № 751/4330/16-ц. Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про порядок повернення коштів за проведення експертизи, яка не була проведена.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 березня 2018 року у справі призначалася судова лінгвістично-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам Харківського НДІСЕ ім. М. С. Бокаріуса .

28 січня 2019 року ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» сплатило Харківському НДІСЕ ім. М. С. Бокаріуса за проведення експертизи № 24859 за рахунком № 2686 від 13 листопада 2018 року кошти у розмірі 78 650,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28 січня 2019 року № 2137.

03 січня 2020 року Харківським НДІСЕ ім. М. С. Бокаріуса Дергачівському районному суду Харківської області надано відповідь про неможливість проведення комплексної товарознавчої експертизи та експертизи у сфері інтелектуальної власності № 24859/26172/26173.

10 серпня 2020 року до Харківського апеляційного суду надійшла заява ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» про відмову від позову, яка задоволена оскаржуваною ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року.

Одночасно із заявою про відмову від позову ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» просило повернути кошти на проведення експертизи.

Щодо розподілу судових витрат, а саме на проведення судової експертизи, то Верховний Суд зазначає таке.

Відмовивши у задоволенні клопотання ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» про повернення коштів на проведення експертизи, яка не була проведена, суд апеляційної істанції виходив із того, що статті 141 142 ЦПК України передбачають розподіл судових витрат між сторонами та розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду. Порядок повернення коштів за проведення експертизи, яка не була проведена з певних підстав, ці норми не регулюють. Крім того, сума за проведення експертизи у вказану розмірі була сплачена товариством на рахунок експертної установи, а не на рахунок суду. ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» не позбавлена можливості з приводу повернення коштів звернутися безпосередньо до експертної установи.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ЦПК України, витрат на проведення судової експертизи також Закон України «Про судову експертизу», Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5(у редакції наказуМіністерства юстиції Українивід 26 грудня 2012 року № 1950/5.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 13 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт має право: одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням.

Відповідно до частини другої статті 135 ЦПК України суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією.

Згідно із частиною четвертою статті 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються.

З урахуванням викладеного витрати, пов`язані із залученням експерта, не відшкодовуються позивачу у порядку розподілу судових витрат у випадку його відмови від позову незалежно від результатів проведеного дослідження (проведення експертизи, неможливості її проведення).

Доводи ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» про те, що витрати на проведення експертизи не можуть бути відшкодовані шляхом подання окремого позову, про що зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року у справі № 751/4330/16-ц, Верховний Суд не бере до уваги, для суду обов`язковими є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У цій справі витрати на проведення експертизи не підлягають відшкодуванню розподілу у порядку розподілу судових витрат у зв`язку із відмовою позивача від позову (у випадку проведення експертизи кошти на її оплату позивачу відшкодуванню не підлягали б).

Ухвала Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в частині розподілу судових витрат постановлена із дотриманням вимог процесуального закону, підстави для її скасування в оскаржуваній частині відсутні.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» у цій справі виступає на стороні відповідача.

ТОВ НВО «Залізничавтоматика» у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» зазначає, що суд першої інстанції не вирішував процесуального питання щодо залучення ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Верховний Суд не погоджується із такими доводами відзиву.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 ЦПК України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Суд першої інстанції у судовому засіданні 05 грудня 2017 року протокольною ухвалою вирішив питання прийняття уточненого позову із зміненим складом учасників справи, зокрема вирішив питання про залучення до участі у справі ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Порушень норм процесуального права суд першої інстанції не допустив, тому в цій частині доводи відзиву ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» безпідставні.

17 серпня 2020 року ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, а саме про стягнення з ТОВ НВО «Залізничавтоматика» на його користь 167 051,94 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року заяву ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» на користь ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» зазначає, що висновки в ухвалі Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року не відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18; у суді апеляційної інстанції ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» на оплату послуг щодо надання правничої допомоги витратило 43 505,55 грн, з яких суд апеляційної інстанції стягнув із позивача лише 5 000,00 грн, зменшивши суму стягнення із власної ініціативи; ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» не подавало.

Верховний Суд зазначає, що правові висновки, викладені у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18, стосуються підстав відшкодування витрат на правову допомогу між сторонами позову - позивачем та відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У цій справі ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, заявила про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку із відмовою позивача від позову на стадії апеляційного розгляду справи.

Отже, правові висновки, викладені у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18, стосуються відмінних від цієї справи обставин та врахуванню не підлягають.

Відповідно до частини дванадцятої статті 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно з матеріалами справи 17 серпня 2020 року ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» за допомогою засобів електронного зв`язку звернулося до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, а саме про стягнення з ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» на його користь 167 051,94 грн на відшкодування професійної правничої допомоги.

ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» проти позову заперечувало у повному обсязі.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» надало такі документи: копію договору № 003/19-МГ про надання юридичних послуг від 16 січня 2019 року; копію додатку від 16 січня 2019 року № 1до вказаного договору, яким передбачена погодинна тарифна ставка працівників Юридичної компанії в доларах США; копію замовлення № 2 на надання юридичних послуг від 22 лютого 2019 року; копію додаткової угоди від 17 квітня 2019 року № 1 до вказаного договору; копію протоколу надання послуг за період з 22 лютого 2019 року до 29 листопада 2019 року на загальну суму 88 229,78 грн; копію акта надання послуг від 16 грудня 2019 року № 60 на суму 88 229,78 грн; копію рахунку на оплату від 16 грудня 2019 року № 61; копію платіжного доручення від 27 грудня 2019 року № 970 на суму 88 229,79 грн; копію протоколу надання послуг за період з 30 листопада 2019 року до 18 березня 2020 року на суму 54 667,55 грн; копію акта надання послуг від 18 березня 2020 року № 16 на суму 54 667,55 грн; копію рахунку оплати від 18 березня 2020 року № 32 на суму 54 667,55 грн; копію платіжного доручення від 24 квітня 2020 року № 248 на суму 54 667,55 грн; копію протоколу надання послуг за період з 19 березня 2020 року до 13 серпня 2020 року на суму 24 154,61 грн; копію акта надання послуг від 13 серпня 2020 року № 59 на суму 24 154,61 грн; копію рахунку на оплату від 13 серпня 2020 року № 80 на суму 24 154,61 грн; копію платіжного доручення від 14 серпня 2020 року № 437 на суму 24 154,60 грн.

Вартість послуг та порядок розрахунків зазначений у замовленнях на надання юридичних послуг, вартість яких визначена у доларах США та залежить від посади особи, яка їх надає, а розрахунок здійснений у гривневому еквіваленті на день виконання робіт.

Обсяги правової допомоги, наданої клієнту визначено у актах прийому-передач зі зазначенням кількості годин та особи, яка здійснювала представництво, відповідно до яких здійснено відповідні дії із зазначенням кількості годин.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані акти, вказав, що загальна вартість правової допомоги становить 167 051,94 грн.

Згідно зі заявою ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» товариство просило стягнути з ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» витрати на професійну правничу допомогу, зокрема і за ту, яка надавалася в суді першої інстанції.

Обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що оскільки ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» в суді першої інстанції не заявляло вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу понесених в суді першої інстанції, такі вимоги не були предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, тому відсутні підстави для задоволення заяви в цій частині.

У касаційній скарзі ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» посилається на те, що жодного клопотання ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надавало.

Щодо таких доводів касаційної скарги, то Верховний Суд зазначає таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд зазначає, що заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що співмірність витрат на оплату послуг адвоката суд може оцінити і зменшити їх розмір лише за клопотанням іншої сторони.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

У справі немає заяви позивача про зменшення витрат на правничу допомогу.

Суду апеляційної інстанції ТОВ НВО «Залізничавтоматика» подало заяву про залишення без розгляду заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна», про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, посилаючись на несвоєчасне подання заяви та доказів про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухваливши про задоволення заяви ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» частково, суд апеляційної інстанції з урахуванням характеру виконаної працівниками юридичної компанії роботи наданої у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів зі сторони юридичної компанії з метою захисту інтересів ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна», та значимості таких дій у справі, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» на користь третьої особи ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» витрат на відшкодування професійної правничої допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Верховний Суд зазначає, що зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі одночасно вказав про співмірність і необґрунтованість.

Згідно з актами виконаних робіт за певні періоди: з 30 листопада 2019 року по 18 березня 2020 року, 19 березня 2020 року по 13 серпня 2020 року року зазначено відповідно кількість витрачених годин на виконання відповідних робіт, всього до виплати становить 22,45 год, 1683, 75 доларів США, що в гривневому еквіваленті з ПДВ становить 54 667, 55 грн; 9, 75 год, 731, 25 доларів США, що в гривневому еквіваленті з ПДВ становить 24 154, 94 грн.

Обґрунтовуючи розмір витрат, які на думку ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна», виникли під час реалізації договору про надання юридичних послуг, товариство не надало суду обґрунтованих розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Крім того, такі послуги, а саме: підготовка заяви про участь в судовому засіданні; аналізи судового рішення, апеляційної скарги, судової практики щодо апеляційного оскарження рішень суду про відмову у задоволенні позову; підготовка заяви про участь у судовому засіданні зводяться до єдиної дії - формування правової позиції третьої особи у справі.

Верховний Суд зазначає, що такі дії з надання послуг є необґрунтованими.

Оцінюючи розмір витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог цивільного процесуального закону виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи

Касаційна скарга не містить доводи на спростування висновків суду апеляційної інстанції про необґрунтованість витрат на правничу допомогу.

Посилання суду апеляційної інстанції в ухвалі від 07 жовтня 2020 року також на співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката не вплинуло на результат вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга ТОВ «НВО «Залізничавтоматика» не містить доводи про незаконність ухвали суду апеляційної інстанції від 07 жовтня 2020 року в частині стягнення на користь ТОВ «Бомбардір транспортейшн Україна» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, тому в цій частині не преглядається.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Залізничавтоматика», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомбардір Транспорейшн Україна» залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в частині розподілу судових витрат, ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. С. Олійник

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко