Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 619/532/18
провадження № 61-2630св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору про фінансову участь у будівництві житлових будинків та стягнення коштів.
Позовну заяву мотивовано тим, що 16 травня 2012 року між ним та ОСОБА_2 укладено договори про фінансову участь в будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_2 . Свої зобов`язання щодо оплати вартості об`єктів будівництва він виконав належним чином та передав ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 36 094,00 дол. США.
У зазначених договорах визначено порядок розрахунку, зокрема, після завершення угоди купівлі-продажу будинків протягом 10 банківських днів ОСОБА_2 повертає йому загальну суму вкладень, а також винагороду із розрахунку: % від ціни продажу будинку = 10*внесені у будівництво кошти/70 000,00 дол. США.
ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 допустив недобросовісну поведінку, не добудував будинки та здійснив відчуження, зокрема, будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2012 року у справі № 2010/1792/2012; будинку АДРЕСА_2 - ОСОБА_4 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 серпня 2013 року у справі № 619/3873/13-ц.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- розірвати договори про фінансову участь у будівництві житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , укладені 16 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальну суму вкладу в будівництво у розмірі 36 094,00 дол. США, що еквівалентно 1 042 394,72 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 52 119,00 грн та судовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 05 грудня 2018 рокупозов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір про фінансову участь у будівництві житлових будинків, на земельних ділянках у АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_2 , від 16 травня 2012 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальну суму вкладу у будівництво у розмірі 36 094,00 дол. США, що еквівалентно 1 042 394,72 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 грудня 2018 року задоволено.
Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 грудня 2018 року скасовано, справу призначено до розгляду.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що позбавило його права на подання пояснень та надання доказів, які мають значення для справи.
Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2019 рокуу складі судді Остропілець Є. Р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договори про фінансову участь у будівництві житлових будинків на земельних ділянках у АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_2 , від 16 травня 2012 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальну суму вкладу у будівництво у розмірі 36 094,00 дол. США, що еквівалентно 1 042 394,72 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 8 810,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 52 119,00 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 свої зобов`язання за договорами про фінансову участь в будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_2 від 16 травня 2012 року не виконав, не добудував житлові будинки та здійснив їх відчуження, у зв`язку з чим з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню загальна сума вкладу в будівництво з підстав, передбачених частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції постановив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з умовами спірних договорів та відсутності окремого договору щодо посередницької винагороди.
При цьому зі змісту наданих сторонами документів, а саме ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2012 року та рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 20 серпня 2013 року неможливо встановити зв`язок з предметом і зобов`язаннями сторін за договорами про фінансову участь в будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 487/8461/15-ц (провадження № 61-3153св18), від 06 лютого 2020 року у справі № 910/13271/18, від 27 лютого 2020 року у справі № 910/1121/19.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким перейшло право власності на незавершене будівництво житлових будинків.
Крім того, судом апеляційної інстанції невірно застосовані вимоги статей 526 611 653 ЦК України до спірних правовідносин.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.
У березні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року і витребувано із Дергачівського районного суду Харківської області цивільну справу № 619/532/18.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
16 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про фінансову участь в будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_1 вносить грошові кошти в загальному розмірі 25 094,00 дол. США.
Також 16 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про фінансову участь в будівництві житлового будинку АДРЕСА_2 , за умовами якого ОСОБА_1 вносить грошові кошти в загальному розмірі 11 000,00 дол. США.
У цих договорах зазначено, що внесені кошти є цільовими, тобто залучаються в будівництво даних будинків, і особиста винагорода, яка вираховується за формулою: % від ціни продажу будинку = 10 * (сума, що вноситься/70 000,00 дол. США), пов`язана зі строком його продажу. Внесені кошти є цільовими, тобто залучаються в будівництво даних будинків і особиста винагорода пов`язана зі строком його продажу.
Також договорами передбачено, що після завершення угоди купівлі-продажу протягом 10 банківських днів ОСОБА_2 повертає ОСОБА_1 загальну суму його вкладень, а також особисту винагороду.
Крім того, в договорах сторони узгодили умови дострокового їх розірвання:
а) за ініціативою ОСОБА_2 : останній виплачує ОСОБА_1 суму його вкладень, а також особисту та посередницьку винагороду, розраховані по формулах, виходячи з ринкової ціни будинку, встановленої незалежними експертами;
б) за ініціативою ОСОБА_1 : останній отримує протягом місяця повну суму його вкладень без особистої винагороди, але з очікуваною виплатою (по факту продажу будинку) посередницької винагороди.
Поняття посередницької винагороди визначається окремим договором.
На виконання умов зазначених договорів ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти 16 травня 2012 року - 14 476,00 дол. США, 16 травня 2012 року - 10 000,00 дол. США, 15 липня 2012 року - 1 000,00 дол. США, 22 липня 2012 року - 8 148,00 дол. США, 13 серпня 2012 року - 2 470,00 дол. США. Загалом було передано 36 094,00 дол. США.
23 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір займу, згідно з умовами якого 24 грудня 2015 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 2 376,00 дол. США.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 листопада 2020 року житловий будинок незавершеного будівництва у АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі мирової угоди від 02 квітня 2012 року, затвердженої ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2012 року, а житловий будинок на АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 серпня 2013 року.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2012 року у справі № 2020/1792/2012 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за умовами якої ОСОБА_3 відмовляється від права вимоги щодо сплати грошових коштів у розмірі 102 400,00 грн, а ОСОБА_5 не заперечує проти передачі у власність ОСОБА_3 нерухомого майна (незакінченого будівництва) ОСОБА_5 , що розташоване у АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності на незакінчене будівництвом нерухоме майно у АДРЕСА_1 .
Зобов`язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , вважати виконаними.
ОСОБА_5 передає ОСОБА_3 всі технічні матеріали та рішення на земельну ділянку, на якій розташоване незакінчене будівництво.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 20 серпня 2013 року у справі № 619/3873/13-ц позов ОСОБА_4 до Малоданівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, про визнання права власності на знову створене нерухоме майно задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинне будівництво: житловий будинок літ. «А-1» з підвалом літ. «Ао», мансардою літ. «Амн», верандою літ «а», крильцем літ «а1», гаражем літ «К», житловою площею 137,9 кв. м, загальною площею 406,3 кв. м, допоміжною площею 228,1 кв. м, зливною ямою літ. «Б», що розташовані на АДРЕСА_2 .
Це рішення мотивовано тим, що ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки, площею 0,0738 га, на АДРЕСА_2 , та на якій вона самочинно без оформлення відповідної технічної документації побудувала спірний житловий будинок.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (частина друга статті 1131 ЦК України).
Статтею 1132 ЦК України передбачено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Відповідно до частини першої статті 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом апеляційної інстанції встановлено, не спростовано матеріалами справи та позивачем те, що спірними договорами від 16 травня 2012 року було передбачено, що внесені кошти є цільовими, тобто залучаються у будівництво будинків і особиста винагорода пов`язана зі строком продажу цих будинків.
Отже, після завершення угоди купівлі-продажу зазначених в договорі будинків протягом 10 банківських днів ОСОБА_2 мав повернути ОСОБА_1 загальну суму його вкладень, а також особисту винагороду.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (належне виконання).
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
При вирішенні питання про розірвання договору на підставі статті 651 ЦК України не має значення, яке із порушень сторонами договору мало визначальне значення, достатньо одного істотного порушення договору будь-якою із сторін.
Договорами про фінансову участь в будівництві від 16 травня 2012 року було також передбачено умови дострокового їх розірвання, зокрема, за ініціативою ОСОБА_2 : останній виплачує ОСОБА_1 суму його вкладень, а також особисту та посередницьку винагороду, розраховані по формулах, виходячи з ринкової ціни будинку, встановленої незалежними експертами; за ініціативою ОСОБА_1 : останній отримує протягом місяця повну суму його вкладень без особистої винагороди, але з очікуваною виплатою (по факту продажу будинку) посередницької винагороди.
Також поняття посередницької винагороди визначалися окремим договором, який позивачем під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій надано не було.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наведеними нормами процесуального права саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість усіх заявлених вимог, надати належні та допустимі докази на підтвердження підстав позову.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що в матеріалах справи відсутній договір щодо посередницької винагороди та докази на підтвердження виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами про фінансову участь в будівництві.
При цьому зі змісту наданих сторонами документів, зокрема, ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2012 року та рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 серпня 2013 року неможливо встановити зв`язок з предметом і зобов`язаннями сторін за договорами про фінансову участь в будівництві житлових будинків.
Таким чином, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції, надавши належну оцінку правовим підставам позову та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги посилання в касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 487/8461/15-ц (провадження № 61-3153св18), від 06 лютого 2020 року у справі № 910/13271/18, від 27 лютого 2020 року у справі № 910/1121/19, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги щодо суті вирішення справи зводяться до переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Щодо розподілу судових витрат
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк