ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 619/6227/21-ц

провадження № 61-16003св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 20 травня 2021 року приблизно о 21 год 45 хв на залізничній станції Цупівка при виході з 4-го вагону електропоїзда «Харків-Козача Лопань» він зробив зауваження трьом молодим людям, серед яких був ОСОБА_2 . Вони вийшли з електропоїзда на платформу. Відповідач наступив йому ногою на великий палець лівої ноги та наніс удар кулаком руки у нижню щелепу і він упав на платформу, після чого останній наніс йому удар ногою в область печінки. Внаслідок ударів йому було завдано переломи кісток нижньої щелепи з права та великого пальця лівої ноги.

З 01 червня 2021 року до 08 червня 2021 року він перебував на лікуванні

у Харківській обласній клінічній лікарні, 51 день зламана нижня щелепа перебувала в шинах, він не мав можливості нормально вживати їжу.

02 червня 2021 року за його заявою внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером № 12021221230000200 та розпочато досудове розслідування, його визнано потерпілим.

ОСОБА_1 зазначав, що сума понесених витрат у закладі охорони здоров`я на діагностування, придбання ліків та його лікування складає 2 211 грн 92 коп. Також йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, погіршився слух на праве вухо та зір.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду у розмірі 2 211 грн 92 коп. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 лютого

2022 року у складі судді Нечипоренко І. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними доказами того, що йому завдана шкода, внаслідок протиправних дій відповідача. ОСОБА_1 визнаний потерпілим, кримінальне провадження триває, а тому вважав, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 лютого 2022 року залишено без руху. Запропоновано зазначити підстави для поновлення присічного (преклюзивний) строку на апеляційне оскарження, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України. Зазначено строк виконання ухвали суду, попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 лютого 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості скористатися своїм процесуальним правом подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке отримав 16 лютого 2022 року, та які могли б свідчити про наявність особливих і непереборних обставин, за яких

не подав апеляційну скаргу у передбачений законом строк та які б виправдали пропуск строку значної тривалості (більше 1 року), ураховуючи відсутність винятків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що з початку введення воєнного стану та до 11 вересня 2022 року с. Цупівка Харківського району Харківської області, в якому він проживав, знаходилось під окупацією. 26 квітня 2022 року внаслідок обстрілу мінами він отримав поранення у ліву ногу і контузію голови, потребує хірургічну операцію з метою видалення з ноги уламку міни. Після деокупації села та до 30 листопада 2022 року він проживав у с. Пісочин Харківської області, а 01 грудня 2022 року переїхав у м. Білгород-Дністровського Одеської області, у зв`язку з терористичними ракетними обстрілами цивільних об`єктів Харківщини. 13 квітня 2023 року повернувся у м. Харків, потім у

с. Цупівка.

20 квітня 2023 року повторно отримав копію повного тексту рішення суду першої інстанції від 10 лютого 2022 року. Вважає, що пропустив строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Щодо доповнень до касаційної скарги

У листопаді 2023 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 398 ЦПК України).

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п`ята статті 174 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Оскільки ОСОБА_1 не просив дозволу подати доповнення до касаційної скарги,а суд за межами строку для подання касаційної скарги не визнавав

їх подання необхідним, тому ці доповнення до касаційної скарги Верховний Суд залишає без розгляду.

Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства

є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено,

що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Тлумачення вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями, встановлені державами - членами Ради Європи вимоги, щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява

№ 32053/13, Європейський суд з прав людинизазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного

і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи

і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людинивід 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі

№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 10 лютого 2022 року (повний текст складено 15 лютого

2022 року). Вперше ОСОБА_1 отримав копію повного тексту судового рішення 16 лютого 2022 року, про що написав відповідну розписку (а. с.113).

20 квітня 2023 року повторно позивач отримав копію судового рішення (а. с.125).

З апеляційною скаргою на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся у 26 вересня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення, а отже, вказані обставини є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску такого строку.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення, тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, виходячи з вимог частини другої статті 358 ЦПК України.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ОСОБА_1 не доведено існування обставин непереборної сили, які у зв`язку з запровадженням на території України воєнного стану, які перешкоджали йому здійснити усі необхідні процесуальні дії для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою. Після деокупації 11 вересня 2022 року с. Цупівки Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 мав можливість подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, порушивши клопотання про поновлення процесуального строку відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України, надавши відповідні докази.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану на всій території України не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного більше ніж на один рік строку на апеляційне оскарження без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення саме ним відповідної процесуальної дії у визначений законом строк в період воєнного стану. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (див. : постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22), ухвали Верховного Суду

від 29 червня 2023 року у справі № 760/5152/20 (провадження № 61-7607ск23), від 29 червня 2023 року у справі № 570/5859/18 (провадження № 61-8863ск23).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 спростовуються вищенаведеним

та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник