№ 620/10707/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року

м. Київ

справа № 620/10707/21

провадження № К/990/22290/22

Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування припису, за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у складі судді Баграміної Н.М. від 05 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Оксененка О.М., Лічевецького І.О., Мельничука В.П. від 14 липня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. АТ «Облтеплокомуненерго» звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування припису, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 17 червня 2021 року № 24.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року, у задоволенні позовних вимог АТ «Облтеплокомуненерго» було відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того з того, що в силу приписів пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, який введено в дію з 01 травня 2029 року, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

4. До 01 травня 2019 року та після 01 травня 2019 року залишаються чинними та продовжують діяти договори про надання комунальних послуг, які були укладені до введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII та до вказаних договорів законодавство не передбачає можливості застосування виконавцями послуг Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 рок № 315.

5. Позивач здійснював розподіл між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до Методики № 315, однак нових договорів про надання комунальних послуг товариством із споживачем ( ОСОБА_1 ) укладено не було, а відтак висновки відповідача про неможливість застосування позивачем норм Методики № 315 до укладення з ОСОБА_1 нового договору є правомірними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, АТ «Облтеплокомуненерго» звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій установлено, що 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області зі скаргою про порушення прав споживача, в якій просила провести перевірку АТ «Облтеплокомуненерго» щодо правильності нарахувань за послуги теплопостачання.

8. На підставі звернення ОСОБА_1 , за погодженням Держпродспоживслужби, відповідачем було видано наказ від 25 травня 2021 року № 1253-п про проведення позапланової перевірки АТ «Облтеплокомуненерго» щодо додержання законодавства про захист прав споживачів та направлення на проведення перевірки № 1253-п/540 від 25 травня 2021 року.

9. На підставі вищезазначених наказу та направлення була проведена позапланова перевірка АТ «Облтеплокомуненерго» щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, за результатами якої складено акт від 15 червня 2021 року № 084, у якому було зафіксовано, що багатоквартирний будинок по АДРЕСА_1 (далі - будинок) оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії. У кв. № 14 споживача у вищевказаному будинку, встановлене індивідуальне опалення, факт відсутності чи непрацездатності приладів централізованого опалення в під`їздах № 1, 2, 4 будинку не підтверджено. Суб`єктом господарювання надані паспорт готовності в опалювальний період 2019/2020 та 2020/2021 будинку по АДРЕСА_1 . Будь-які акти-претензії до АТ «Облтеплокомуненерго» не надходили, копії споживачем не надавались. Відповідно до пояснень суб`єкта господарювання, у зв`язку зі зміною нормативної бази, протягом 2018-2019 в рахунках (платіжних документах), які надходили власниками квартир обладнаних індивідуальними системами опалення за послуги з централізованого опалення, обсяг спожитої ними теплової енергії, помилково зазначався у графі «квартирний лічильник». Але, нарахування за квартирним лічильником їм не здійснювалось. Зазначене не впливало на суму нарахувань за отримані послуги. Вказана помилка була усунута AT «Облтеплокомуненерго» з початком опалювального сезону 2020 року. Також встановлено, що AT «Облтеплокомуненерго» з жовтня 2018 визначало та нараховувало обсяги спожитої теплової енергії за опалення місць загального користування (далі - МЗК) та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (далі - ФВС) із застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика). Вищевказана Методика, яка вступила в дію з 25 січня 2019 року, має використовуватися після укладення відповідних договорів, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII. Такий договір із споживачем укладено не було. Отже застосування Методики при нарахуванні теплової енергії за опалення МЗК та ФВС споживачу здійснюється з порушенням вимог діючого законодавства.

10. Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області складено припис від 17 червня 2021 року № 24, яким зобов`язано AT «Облтеплокомуненерго» провести перерахунок плати споживачу ОСОБА_1 нарахованої за опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за адресою: АДРЕСА_2 за опалювальні періоди з 2018/2019, 2019/2020 та 2020/2021 у відповідності до чинного законодавства.

11. Уважаючи припис Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 17 червня 2021 року № 24 протиправним, AT «Облтеплокомуненерго» звернулось до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 820/601/17.

13. Також скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, у справах пов`язаних з наданням житлово-комунальних послуг, з часу набрання нею законної сили, а не тільки з часу укладання відповідних договорів, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ.

13. Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області подало відзив на касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що оскільки позивач здійснював розподіл між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до Методики № 315, втім нових договорів про надання комунальних послуг товариством із споживачем укладено не було, то за таких обставин має місце порушення прав споживача ОСОБА_1 , що стало законною та обґрунтованою підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог скаржника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, який введено в дію 01 травня 2019 року.

16. Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

17. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

18. Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, наказом від 22 листопада 2018 року № 315, затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика № 315).

19. Методика № 315 встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів (пункт 1 Методики).

20. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у своєму листі від 02 травня 2019 року № 7/10.1/7260-19 надало такі роз`яснення:

- практична реалізація нововведень, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, можлива за умови укладення договорів про надання комунальних послуг за правилами та особливостями, визначеними Законом (тобто, нових договорів про надання комунальних послуг);

- враховуючи особливості перехідного періоду (від моменту введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (01 травня 2019 року) до моменту укладення нових договорів про надання комунальних послуг пунктом 3 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону № 2189 (тобто до 01 травня 2019 року), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладених за правилами, визначеними цим Законом.

21. Ключовим є питання чи передбачено умовами договорів про надання комунальних послуг, укладеним до введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (01 травня 2019 року), можливість застосування правил та особливостей, визначених нормативними актами, прийнятими після підписання договорів про надання комунальних послуг споживачем та виконавцем комунальної послуги.

22. Як убачається з рішень судів попередніх інстанцій, суди вказали що до 01 травня 2019 року та після 01 травня 2019 року залишаються чинними та продовжують діяти договори про надання комунальних послуг, які були укладені до введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ та до вказаних договорів законодавство не передбачає можливості застосування виконавцями послуг Методики № 315.

23. У матеріалах справи відсутні договори про надання послуги з постачання теплової енергії, укладені між АТ «Облтеплокомуненерго» (виконавець комунальної послуги) та ОСОБА_1 (споживач), що унеможливлює дослідження їх змісту.

24. Недослідження договорів про надання комунальних послуг, укладених між споживачем та виконавцем комунальної послуги до введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, на предмет того чи передбачено цими договорами можливість застосування правил та особливостей, визначених нормативними актами, прийнятими після підписання договорів про надання комунальних послуг, є свідченням неповного з`ясування обставин справи.

25. Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

26. При цьому, згідно з частиною третьою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

27. Згідно із частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

28. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

29. Аналізуючи вищенаведені норми, вбачається, що кодексом розподілено обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі та передбачає активну роль суду в процесі збору доказів.

30. Вищенаведені статті спрямовані на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

31. У свою чергу, суд не є пасивним спостерігачем за тим, що подають особи, які беруть участь у справі, на обґрунтування своїх вимог.

32. Щоб правильно встановити фактичні обставини справи, суд наділено повноваженням збирати та оцінювати докази, а також сприяти реалізації прав сторін по справі в частині доказування обставин справи, шляхом витребовування необхідних доказів у разі необхідності.

33. Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи. У тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

28. Відтак, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення, що є порушення норм процесуального права.

34. До повноважень Верховного Суду, при розгляді справи в касаційному порядку, не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

35. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

36. Щодо посилання позивача на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 820/601/17, колегія суддів зазначає наступне.

37. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

38. Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

39. Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

40. Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

41. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

42. У постанові від 19 травня 2020 року (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

43. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

44. З постанови Верховного Суду 22 квітня 2019 року у справі № 820/601/17 убачається, що ТОВ «Лейківпісок» звернулося до суду з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 287 від 01 вересня 2016 року «Про встановлення термінів для усунення порушень» (пункт 824 додатку до даного наказу «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, якими встановлено терміни для усунення порушень законодавства про надра») у частині встановлення ТОВ «Лейківпісок» терміну 30 календарних днів для усунення порушень пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 19 грудня 2016 року № 490 «Про внесення змін до наказів Держгеонадр», яким внесено зміни до пункту 2 додатку 1 наказу Держгеонадр від 16 листопада 2016 року № 431 у частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 4625 від 18 грудня 2007 року, власником якого є ТОВ «Лейківпісок» та надання останньому 30 календарних днів для усунення порушень (пункт 15 Додатку до Наказу Держгеонадр від 19 грудня 2016 року № 490 «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, дія яких зупинена».

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що наказ Державної служби геології та надр України № 287 від 01 вересня 2016 року у частині встановлення ТОВ «Лейківпісок» терміну 30 календарних днів для усунення порушень пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин та наказ № 490 від 19 грудня 2016 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 4625 від 18 грудня 2007 року, власником якого є ТОВ «Лейківпісок», надання останньому 30 календарних днів для усунення порушень (пункт 15 Додатку до Наказу Держгеонадр від 19 грудня 2016 року № 490 «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, дія яких зупинена») є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

45. Дослідивши предмет та підстави позову у справі № 820/601/17, Судом установлено, що вона не є релевантною до обставин цієї справи (№ 620/10707/21 ), а тому посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував позицію Верховного Суду, викладену Верховним Судом у справі № 820/601/17, є безпідставним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

47. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, установити обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року скасувати.

Справу за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування припису направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді Я.О. Берназюк

Т.Г. Стрелець