№ 620/14203/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 620/14203/23

адміністративне провадження № К/990/13754/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року, ухвалене суддею Виноградовою Д. О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів Мєзєнцева Є. І., Епель О. В., Файдюка В. В., у справі № 620/14203/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У вересні 2023 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» (далі - позивач, ТОВ АПК «Магнат») з позовною заявою до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач, скаржник, контролюючий орган), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2023 року № 6396/Ж10/25-01-07-00, яким визначено грошове зобов`язання за платежем пеня за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 11130283,49 грн.

Позов обґрунтовано тим, що зафіксовані відповідачем в акті перевірки висновки щодо порушення позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є безпідставними.

За твердженнями позивача, були наявні підстави для зупинення нарахування пені з огляду на існування форс-мажорних обставин, виникнення яких підтверджується наданим під час перевірки сертифікатом торгово-промислової палати, але зазначений документ безпідставно не був взятий до уваги під час перевірки..

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 14 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, адміністративний позов задовольнив повністю.

Ухвалюючи рішення, якими скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій сформували такі висновки:

- перебіг граничного строку розрахунків за операціями з імпорту товарів може бути призупинено у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин, виникнення яких необхідно підтвердити відповідною довідкою уповноваженої організації;

- наданий позивачем під час перевірки сертифікат Сумської торгово-промислової палати належним чином засвідчує факт форс-мажорних обставин та неможливість вчасного виконання зобов`язань за зовнішньо-економічним контрактом з незалежних від позивача причин, а тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності у вигляді нарахування пені.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» замовило обладнання для зберігання і транспортування зерна на підставі договору № 2111806А-2111808 від 07 грудня 2021 року, укладеного з компанією Mysilo Tahil Depolama Sastemleri San.Tic. A.S. (Туреччина) на загальну суму 2769854,00 Євро.

На виконання умов зазначеного договору позивач згідно з графіком платежів частково сплатив вартість товару у загальному розмірі 1338000,00 Євро такими платежами: 277000,00 Євро (платіжне доручення від 13 грудня 2021 року № 55), 277000,00 Євро (платіжне доручення від 14 січня 2022 року № 5), 230000,00 Євро (платіжне доручення від 20 січня 2022 року № 6), 554000,00 Євро (платіжне доручення від 14 лютого 2022 року № 7).

На підставі наказу від 13 квітня 2023 року № 771-п Головне управління ДПС у Чернігівській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ АПК «Магнат» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 07 грудня 2021 року по 30 квітня 2023 року по контракту № 2111806А-2111808 від 07 грудня 2021 року.

За результатами перевірки складено акт № 5373/Ж5/25-01-07-06-01 від 26 травня 2023 року, у якому встановлено порушення частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме: ненадходження у визначений граничний строк імпортованого товару від нерезидента.

Так, граничний строк надходження товару становив 12 грудня 2022 року, 13 січня 2023 року, 20 січня 2023 року, 14 лютого 2023 року відповідно (365 днів з дня проведення оплати за вказаними вище платіжними дорученнями), але товар від нерезидента у періоді, що перевірявся, не надійшов.

На підставі висновків акта перевірки, 26 червня 2023 року Головне управління ДПС у Чернігівській області ухвалило податкове повідомлення-рішення № 6396/Ж10/25-01-07-00, яким нараховано пеню за порушення строків по зовнішньоекономічних операціях в розмірі 11130283,19 грн.

Уважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Чернігівській області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21, в яких зазначено, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Водночас у цій справі суди попередніх інстанцій помилково, на думку скаржника, визначили, що сертифікат торгово-промислової палати є єдиним доказом, який може самостійно підтверджувати неможливість проведення вчасних розрахунків за операціями з нерезидентами. При цьому будь-яких інших доказів, що підтверджують реальну неможливість позивача дотриматися граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними господарськими операціями, до матеріалів справи не додано.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Закон України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).

Це Положення, відповідно до пункту 1, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з пунктами 21, 23 Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивач замовив обладнання для зберігання і транспортування зерна на підставі договору № 2111806А-2111808 від 07 грудня 2021 року, укладеного з компанією Mysilo Tahil Depolama Sastemleri San.Tic. A.S. (Туреччина) на загальну суму 2769854,00 Євро.

Відповідно, поставка товару мала відбутися не пізніше 12 грудня 2022 року, 13 січня 2023 року, 20 січня 2023 року, 14 лютого 2023 року (365 днів з дня проведення оплати за кожним платіжним дорученням), але товар імпортований так і не був.

Зазначені обставини відповідають наведеному вище правовому регулюванню, сторонами не заперечуються та не є предметом касаційного розгляду.

Доводи позивача стосувалися правозастосування норм законодавства, що передбачають підстави для призупинення граничних строків, - виникнення форс-мажорних обставин.

Позивач пояснює, що товар мав бути доставлений лише після здійснення повної оплати відповідно до узгодженого графіку платежів. Проте залишок платежів позивач не зміг сплатити своєму контрагенту у зв`язку із введенням воєнного стану, що призвело до тимчасової окупації місця здійснення господарської діяльності, призупинення роботи підприємства та пошкодження його виробничих потужностей.

На підтвердження зазначеного факту Сумська торгово-промислова палата сертифікатом від 28 грудня 2022 року № 5900-22-2049 засвідчила форс-мажорні обставини, що унеможливили виконання обов`язків за спірним договором та щодо забезпечення дотримання строків надходження товарів за імпортною операцією.

Відповідач урахував при ухваленні спірного податкового повідомлення-рішення зазначений сертифікат про форс-мажорні обставини, але зазначив, що цей сертифікат засвідчує форс-мажорні обставини лише по платіжному дорученню від 13 грудня 2021 року № 55. Проте сертифікат не містить підтвердження дії форс-мажорних обставин щодо інших зовнішньоекономічних операцій з імпорту товарів по договору.

У зв`язку з цим, відповідач не нарахував пеню на суму коштів передоплати у розмірі 277000,00 Євро, що була надіслана за платіжним дорученням від 13 грудня 2021 року № 55, але за іншими платіжними дорученнями контролюючий орган дійшов висновку про порушення граничних строків розрахунків.

Таким чином, відповідач розглядає кожен платіж, здійснений позивачем згідно з графіком як окрему зовнішньоекономічну операцію та вважає, що товар мав бути імпортований частинами протягом 365 днів після здійснення кожного окремого платежу.

Такий підхід податкового органу є помилковим, оскільки згідно з пунктом 4.6 договору № 2111806А-2111808 від 07 грудня 2021 року, укладеного позивачем з компанією Mysilo Tahil Depolama Sastemleri San.Tic. A.S. (Туреччина) (далі - Договір), відвантаження товару має бути виконане не пізніше 7 днів з дати отримання повної оплати від покупця. А пунктом 4.13 Договору передбачено, що продавець не проводить часткове відвантаження товару.

Тобто, умови Договору передбачають не 6 окремих зовнішньоекономічних операцій, по кожній з яких позивачу мав окремо постачатися товар, а одну операцію, яка згідно з Договором передбачала здійснення імпорту товару на умовах повної попередньої оплати, що мав вноситись згідно з графіком 6 платежами, з яких фактично було здійснено лише 4.

Колегія суддів уважає, що відсутні підстави розглядати кожен сплачений авансовий платіж як окрему операцію, оскільки здійснені позивачем 4 платежі були коштами, що внесені наперед, у рахунок майбутніх розрахунків за товар, який має бути поставлений однією партією після внесення повної вартості товару. Відповідно, кожен окремий авансовий платіж не передбачає після себе разової передачі товару, а тому не може вважатися окремою операцією.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі № 160/816/20, де суд касаційної інстанції, розглядаючи правовідносини, де граничний строк проведення розрахунків був продовжений окремими висновками по окремих платежах, але в межах одного контракту, дійшов такого висновку:

«Зазначені висновки видані щодо операцій в межах одного зовнішньоекономічного контракту, а тому, незважаючи, що суми в них зазначені з розбивкою, строк вважається продовженим на загальну (сукупну) суму, а не певні частини платежів».

Верховний Суд ураховує положення частини третьої статті 13 Закону № 2473-VIII, відповідно до яких за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Це означає, що здійснення авансового платежу є відправною точкою для початку відліку граничного строку за операцією з імпорту товару, поставка якого має бути здійснена у визначений Договором строк, але не пізніше 365 днів з моменту внесення першого авансового платежу. Проте зазначена норма не свідчить про те, що кожен з авансових платежів має розглядатися окремо.

У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що перший авансовий платіж було здійснено 13 грудня 2021 року, а тому граничним строком для імпорту повного обсягу товару (незалежно від того коли відбувалися наступні авансові платежі) було 13 грудня 2022 року.

Частиною шостою статті 13 Закону № 2473-VIIІ визначено, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Неможливість імпортувати товар у визначений граничний строк через форс-мажорні обставини підтверджується сертифікатом Сумської торгово-промислової палати від 28 грудня 2022 року № 270, який було надано до перевірки та матеріалів справи.

Цей сертифікат був виданий щодо обов`язку забезпечити дотримання граничних строків надходження товарів за імпортною операцією за Договором у термін до 13 грудня 2022 року через форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання Договору у зазначений термін.

Із сертифікату чітко вбачається, що він стосується неможливості виконання Договору в цілому, однак відповідач безпідставно дійшов висновку, що сертифікат поширює свою дію виключно на перший авансовий платіж.

Колегія суддів звертає увагу, що сертифікат не містить посилань на жодні обставини, які могли б свідчити про поширення його дії виключно на перший платіж, що був здійснений за встановленим Договором графіком, чи обмеженість дії сертифікату щодо решти платежів або Договору в цілому.

Зважаючи на викладене, перебіг строку розрахунків та нарахування пені мав бути зупинений на весь період дії форс-мажорних обставин за Договором, у тому числі за всіма платіжними дорученнями, згідно з якими відбувалася попередня оплата за графіком платежів.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21, оскільки такі правові позиції були висловлені у господарських справах, в яких питання наявності форс-мажорних обставин розглядалося у контексті спору між суб`єктами господарювання щодо виконання зобов`язань.

У таких справах, дійсно, суди встановлюють наявність чи відсутність факту форс-мажору лише на підставі всієї доказової бази, детально аналізуючи кожну ситуацію окремо та поведінку сторін, а сертифікат Торгово-промислової палати не має наперед встановленої сили, а може лише виступати одним з доказів в суді.

Проте ці висновки не є релевантними у спірних правовідносинах, оскільки положення Закону № 2473-VIIІ не визначають жодним чином повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин, а навпаки - вказується лише про необхідність надати довідку (сертифікат) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції.

Тобто, частина шоста статті 13 Закону № 2473-VIIІ надає у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознаки преюдиційного характеру, оскільки визначає цей документ як достатній доказ існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків.

Це кореспондується з критеріями допустимості доказів, що визначені для адміністративного судочинства статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, частиною другою цієї статті визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тому, якщо Закон № 2473-VIIІ передбачає, що на підтвердження існування форс-мажорних обставин необхідно надавати відповідну довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), то контролюючий орган не має права вимагати від суб`єкта господарювання інші докази на підтвердження факту існування обставин непереборної сили.

У касаційній скарзі також згадується про лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 із зазначенням того, що указаний лист має загальний інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку без доведення причинно-наслідкового зв`язку.

Проте позивач у спірних правовідносинах і не посилався на вказаний лист, а підтвердив наявність форс-мажорних обставин відповідним сертифікатом, який має іншу юридичну силу в контексті підтвердження обставин непереборної сили.

Для правильного розуміння відмінностей між листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 та сертифікатом Сумської торгово-промислової палати від 28 грудня 2022 року № 270, який було надано до перевірки, варто зазначити, що частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, лист Торгово-промислової палати України має лише інформаційний характер та не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону. Разом з тим, лист також не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

При цьому Закон № 2473-VIIІ вимагає для підтвердження факту настання форс-мажорних обставин саме сертифікат (довідку), в якому буде зазначено не тільки про наявність самих по собі обстави непереборної сили, але і те, що такі обставини є форс-мажорними саме для конкретного випадку (договору, зобов`язання, операції). Такий сертифікат і подав позивач під час перевірки, але контролюючий орган безпідставно не застосував його при вирішенні питання про зупинення перебігу граничних строків розрахунків.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зазначених вище висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі № 620/14203/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко