ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 620/1521/19

адміністративне провадження № К/9901/29904/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Смолянка - Агро» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року (головуючий суддя: Заяць О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Кузьменко В.В., судді: Ганечко О.М., Василенко Я.М.) у справі №620/1521/19 за позовом Приватного підприємства «Смолянка - Агро» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови ,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

29 травня 2019 року Приватне підприємство «Смолянка - Агро» (далі також позивач або ПП «Смолянка - Агро») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі також відповідач або Управління Держпраці), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № 25-01-104/0371/145 від 02 травня 2019 року в розмірі 417 300,00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, в задоволені позову відмовлено.

30 жовтня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга, надіслана поштою, у якій позивач просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

02 січня 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з оскаржуваною постановою Управління Держпраці у Чернігівській області не погоджується, вважає її протиправною та такою, що має бути скасована, оскільки інспектором не було пред`явлено відповідних документів для проведення позапланової перевірки.

В свою чергу відповідач зазначив, що управлінням Держпраці у Чернігівській області правомірно вжиті заходи щодо притягнення до відповідальності ПП «Смолянка - Агро» за порушення законодавства про працю.

ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У зв`язку із зверненням ОСОБА_2 до Державної установи «Урядовий контактний центр» щодо додержання законодавства про працю в частині дотримання процедури звільнення, виплати розрахункових коштів при звільненні, використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин та поданням 11 квітня 2019 року службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Луцишиної В.М., Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано наказ від 12 квітня 2019 року № 118 «Про проведення контрольних заходів», який передбачав проведення інспекційних відвідувань, в тому числі і позивача.

У період з 17 квітня 2019 року по 18 квітня 2019 року інспектором праці Назаренком Н.Г. за участю начальника відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці у Чернігівській області Маньковського Р.Л. на підставі направлення на проведення контрольного заходу від 12 квітня 2019 року № 467 здійснена спроба інспекційного відвідування ПП «Смолянка - Агро» за адресою: Чернігівська область, Куликівський район, с. Смолянка, вул. Козлова, буд. 25.

Під час здійснення спроби проведення інспекційного відвідування 17 квітня 2019 року встановлено, що директор підприємства Тищенко Анатолій Михайлович не допустив до проведення інспекційного відвідування посадових осіб, зазначених у направленні, при цьому він відмовився від отримання направлення на проведення контрольного заходу та надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування. Факт недопуску до проведення контрольного заходу та ненадання документів зафіксовано засобами відеотехніки (оптичний носій інформації (DVD-R диск).

За результатами інспекційного відвідування позивача складено акт інспекційного відвідування від 18 квітня 2019 року № 25-01-104/0371 із зазначенням факту недопуску директором підприємства посадових осіб Управління Держпраці у Чернігівській області до проведення інспекційного відвідування.

19 квітня 2019 року заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко І.І. прийнято рішення № 119 щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 22 квітня 2019 року за вих. № 10-04/2458 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 10 год. 40 хв. 02 травня 2019 року направлено на адресу позивача і отримане представником позивача 23 квітня 2019 року.

Враховуючи поінформованість представника позивача про дату та час розгляду справи та відсутність обґрунтованого клопотання про перенесення розгляду справи, уповноваженою посадовою особою 02 травня 2019 року винесена оскаржувана постанова № 25-01-104/0371/145 про накладення на ПП «Смолянка - Агро» штрафу у розмірі 417 300, 00 грн на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови № 25-01-104/0371/145 від 02 травня 2019 року відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, а тому підстав для задоволення позову немає.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухвалені оскаржуваних рішень не було дотримано норм матеріального та процесуального права.

За позицією позивача, суди помилково застосували норми Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок № 295), оскільки 14 травня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд виніс постанову у справі №826/8917/17, якою визнав її нечинною.

Позивач вважає, що наданий відповідачем відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий з порушенням порядку, встановленим чинним законодавством (стаття 307 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було розглянуто клопотання про зупинення провадження у справі, що є порушенням норм процесуального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу посилається на пункт 11 Порядку №295, яким передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-,фото-та відеотехніки. Водночас зазначає, що посилання позивача на норми статті 307 ЦК України є неправомірними, оскільки відеозапис здійснено стосовно керівника підприємства, де мало проводитися інспекційне відвідування, а не фізичної особи за межами об`єкта інспекційного відвідування.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні у цій справі правовідносини урегульовані, зокрема, Законом від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» ( далі - Закон № 877-V), статтею 259 КЗпП України, а також Порядком № 295.

Згідно з преамбулою до Закону № 877-V, ним визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Частиною 4 статті 2 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина третя статті 2 Закону № 877-V).

Крім того, частиною четвертою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

За змістом абзацу 3 статті 1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Підстави для здійснення позапланових заходів передбачені частиною першою статті 6 Закону № 877-V.

Частиною ж другою-четвертою статті 6 Закону № 877-V визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 295, який, згідно з його пунктом 1, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

За змістом пункту 2, підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, у тому числі за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Управління Держпраці в Чернігівській області від 12 квітня 2019 року № 118 "Про проведення контрольних заходів" начальнику відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 доручено організувати здійснення інспекційного відвідування позивача щодо додержання законодавства про працю в частині дотримання процедури звільнення, виплати розрахункових коштів при звільненні, використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

Відповідно до направленням на проведення контрольного заходу від 12 квітня 2019 року № 467 направляється для проведення інспекційного відвідування головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Назаренко Назарій Григорович за участю начальника відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці у Чернігівській області Маньковський Ростислав Григорович для перевірки Приватного підприємства "Смолянка-Агро" щодо додержання законодавства про працю в частині дотримання процедури звільнення, виплати розрахункових коштів при звільненні, використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю та за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

Наказ начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенко С. від 12 квітня 2019 року № 118 про здійснення інспекційного відвідування позивача за зверненням ОСОБА_2 щодо додержання законодавства про працю в частині дотримання процедури звільнення, виплати розрахункових коштів при звільненні, використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин, в межах цієї справи не оскаржувався та був предметом розгляду у справі № 620/2332/19.

Так, у справі №620/2332/19 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, у задоволені позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Смолянка - Агро".

Суд зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 постанову КМУ № 295 визнано нечинною.

Водночас за змістом частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова КМУ № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14 травня 2019 року.

Тому, норми вказаного вище акту Уряду України підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/5895/18, від 10 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.000037, та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

Згідно із статтею 265 КЗпПУ посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Так абзацом 7 частини 2 статті 265 КЗпП України, передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, при проведення перевірки з питань виявлення порушень щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509) із змінами та доповненнями, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі-уповноважені посадові особи); штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт недопуску до проведення контрольного заходу інспекторів Держпраці, який підтверджується відеозаписом, здійсненим під час спроби проведення інспекційного відвідування позивача 17 квітня 2019 року.

Пунктом 11 Порядку № 295 серед іншого передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

За змістом статей 73 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Отже, зміст вищенаведених норм свідчить про наявність у інспекторів праці права фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

З огляду на зазначене, доводи скаржника про неналежність та недопустимість відеозапису, як доказу, є безпідставними.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше через 10 днів з дати складання акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно із пунктом 4 даного Порядку справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 22 квітня 2019 року за вих. № 10-04/2458 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 10 год. 40 хв. 02 травня 2019 року направлено на адресу позивача і отримане представником позивача 23 квітня 2019 року, що також підтверджено даними відстеження поштового відправлення на сайті Укрпошта.

Відповідно до пункту 7 Порядку 509 із змінами та доповненнями, справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Враховуючи поінформованість представника позивача про дату та час розгляду справи та відсутність обґрунтованого клопотання про перенесення розгляду справи, уповноваженою посадовою особою 02 травня 2019 року винесена оскаржувана постанова про накладення на ПП «Смолянко - Агро» штрафу у розмірі 417 300,00 грн на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Водночас судами попередніх інстанцій зазначено про ненадання позивачем жодних належних та достовірних доказів про те, що він цікавився подальшим рухом справи та її результатом, враховуючи факт недопуску до проведення контрольного заходу інспекторів Держпраці.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

За змістом частин 1 та 2 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Та обставина, що судом апеляційної інстанції не розглягуто клопотання позивача про зупинення провадження у справі не призвела до неправильного вирішення справи по суті, а отже відповідно до вимог частини 2 статті 350 КАС України не є підставою для скасування правильного по суті і законного судового рішення.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, та є аналогічними тим, які зазначені в позовній заяві, так і поданій позивачем апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини та законність судових рішень, оцінюючи обставини справи у їх сукупності, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Смолянка - Агро» залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі №620/1521/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

В.М. Бевзенко

В.М. Кравчук