ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 620/18215/21
адміністративне провадження № К/990/23801/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання незаконною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року (суддя Житняк Л. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року (колегія суддів у складі: Федотова І. В., Єгорової Н. М., Сорочка Є. О.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та історія справи
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - Укртрансбезпека) в особі Північного Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі також - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 листопада 2021 року № 318409.
2. Позов було обґрунтовано тим, що оскаржена постанова відповідача не відповідає вимогам закону, оскільки перед її винесенням останній не дослідив усіх необхідних обставин вчинення порушення, зокрема, не установив належним чином хто має нести за нього відповідальність. Позивач, на якого помилково покладено відповідальність за встановлені порушення, не був в момент проведення перевірки автомобільним перевізником, оскільки 08 листопада 2017 року спірний автомобіль було передано в оренду ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором оренди, а останній в свою чергу 01 січня 2019 року передав указаний автомобіль в суборенду за простим письмовим договором № 3 суборенди автомобіля ТОВ «ШИКТРАНС». Установити відповідні обставини щодо належного автомобільного перевізника в день розгляду відповідачем справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт виявилось неможливим саме через протиправні діяння останнього, оскільки справа була розглянута і оскаржена постанова винесена без участі позивача та без урахування жодних доказів, які підтверджують дійсного автоперевізника у спірних відносинах.
3. Відзив на позов від Укртрансбезпеки в особі Північного Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до суду першої інстанції не надходив.
Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 жовтня 2021 року посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на а/д М-05, 210км + 450м, Київ-Одеса, Уманський район, була проведена перевірка транспортного засобу DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 . Згідно свідоцтва про реєстрацію, транспортний засіб є власністю позивача ОСОБА_1 . За кермом зазначеного транспортного засобу був громадянин ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5. Під час перевірки установлено відсутність у водія документів передбачених статтею 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі також - Закон України «Про автомобільний транспорт»), а саме: відсутність тахометра та тахокарти, а також відсутність товарно-транспортної накладної.
6. Державними інспекторами було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17 жовтня 2021 року № 319053.
7. Постановою відповідача від 16 листопада 2021 року № 318409 було застосовано до позивача адміністративно господарський штраф на суму 17 000 грн.
8. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
9. Також судами установлено, що між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладений нотаріально посвідчений договір найму (оренди) транспортного засобу від 08 листопада 2017 року, де визначено, що ОСОБА_1 (Наймодавець) передає, а фізична особа підприємець ОСОБА_2 (Наймач) приймає в строкове платне користування на умовах передбачених цим договором транспортний засіб: марки DAF, модель СF 85.340, 2005 року випуску, тип СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ ФУРГОН ІЗОТЕРМІЧНИЙ С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Коноваловою О. О. та зареєстрований в реєстрі за № 2710. Цей договір укладений строком на 5 років з 08 листопада 2017 року по 08 листопада 2022 року.
10. Згодом, фізична особа підприємець ОСОБА_2 уклав договір суборенди від 01 січня 2019 року № 3, відповідно до якого фізична особа підприємець ОСОБА_2 (Орендодавець) передає, а ТОВ «ШИКТРАНС» (Орендар) приймає у строкове платне користування транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Договір укладений строком на 11 місяців та неодноразово пролонговувався шляхом укладення додаткових угод. Відповідно до додаткової угоди від 30 вересня 2021 року № 3 до договору суборенди від 01 січня 2019 року № 3 він діє до 31 серпня 2022 року.
11. Зі змісту наданого позивачем подорожнього листа від 17 жовтня 2021 року № 17/2109, реєстраційний номер транспортного засобу позивача НОМЕР_1 , автомобільним перевізником в момент спірної перевірки було ТОВ «ШИКТРАНС».
Короткий зміст оскарженого судового рішення
12. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 листопада 2021 року № 318409. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
13. Оскаржені судові рішення мотивовано тим, що до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» можна притягнути виключно автомобільного перевізника. У спорі, що розглядається, відповідальність за наслідками проведення спірної перевірки покладено на позивача, який в момент перевірки не був автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим оскаржена постанова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
14. 05 липня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року і ухвалити у справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
15. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясували обставини цієї справи. Згідно наданих в момент перевірки документів посадові особи Укртрансбезпеки встановили, що автомобільним перевізником був власник автомобіля - ОСОБА_1 . Скаржник посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі ненадання всіх документів, визначених статтею 48 указаного Закону, які можуть підтвердити статус такого суб`єкта, зокрема документів, які встановлюють право використання транспортного засобу на законних підставах.
Позиція інших учасників справи
16. Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
17. 05 липня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у цій адміністративній справі.
18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 липня 2023 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Жука А. В., Мартинюк Н. М. - для розгляду цієї адміністративної справи.
19. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
20. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено Державній службі України з безпеки на транспорті строк на касаційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у цій справі. Відкрито касаційне провадження за скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року. Витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду матеріали справи № 620/18215/21.
21. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їх застосування. Оцінка висновків судів, судові рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
22. Касаційне провадження в цій справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки за доводами скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі ненадання всіх документів, визначених статтею 48 указаного Закону, які можуть підтвердити статус такого суб`єкта, зокрема документів, які встановлюють право використання транспортного засобу на законних підставах.
Щодо процедури проведення рейдових перевірок та передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт» документів, які має надати автомобільний перевізник контролюючому органу
23. Судами в цій справі установлено, що посадовими особами Укртрансбезпеки проведена рейдова перевірка транспортних засобів на дотримання автомобільними перевізниками дотримання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».
24. Рейдова перевірка відбулася, зокрема, щодо транспортного засобу, який належить позивачу.
25. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
27. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
28. В силу частини сьомої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
29. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
30. Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
31. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
32. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
33. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
34. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).
35. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
36. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
37. Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
38. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
39. Такі висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду: від 19 жовтня 2023 року в справі № 640/27759/21, від 06 вересня 2023 року в справі № 120/5064/22, від 16 серпня 2023 року в справі № 160/12371/22 та інших подібних.
Щодо процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі ненадання всіх документів, визначених статтею 48 указаного Закону, які можуть підтвердити статус такого суб`єкта, зокрема документів, які встановлюють право використання транспортного засобу на законних підставах
40. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
41. Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
42. Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.
43. Вимогами статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати безпеку дорожнього руху.
44. Закон України «Про автомобільний транспорт» регламентує також загальні положення щодо перевезення пасажирів (глава 7 цього Закону), загальні положення щодо перевезення вантажів (глава 8 цього Закону), положення про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (розділ ІV цього Закону).
45. Розділом V Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
46. Так, відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
47. Судами у цій справі установлено, що водій транспортного засобу, щодо якого проводилась перевірка, не надав посадовим особам відповідача документи, які передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
48. Про указані порушення зазначено в Акті перевірки від 17 жовтня 2021 року (див. пункти 5-6 цієї постанови).
49. На підставі указаного Акта та за наслідками розгляду 16 листопада 2021 року справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем винесена оскаржена постанова, якою до відповідальності притягнули власника автомобіля - ОСОБА_1 .
50. Верховний Суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
51. Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.
52. З огляду на зазначене, посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити відповідні вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» про те, що понести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов`язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.
53. Також, слід звернути особливу увагу, що важливим етапом процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є розгляд по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт з метою з`ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності.
54. Пунктом 25 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
55. Відповідно до пункта 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
56. Згідно з пунктом 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
57. Відповідно до пункта 30 Порядку № 1567 за наявності в діях фізичної особи - суб`єкта господарювання ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
58. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
59. Згідно вимог статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
60. В доповнення висновків, викладених вище (пункти 50, 52, 53 цієї постанови), системний аналіз зазначених законодавчих вимог свідчить про те, що повноваження Укртрансбезпеки на розгляд по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт має здійснюватися на основі суворого додержання законності, а застосування адміністративних санкцій - у точній відповідності з законом. Це означає обов`язок Укртрансбезпеки вчинити усі необхідні дії для забезпечення розгляду справи про порушення у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання, яка є основним джерелом доказової інформації для визначення дійсної відповідальної особи - автомобільного перевізника, а також здійснити усі необхідні дії для повного і всебічного розгляду існуючих доказів, які стосуються перевірки, з метою належного здійснення відповідної адміністративної процедури.
Щодо розгляду цієї справи по суті спору
61. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
62. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
63. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
64. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на таке.
65. Судами попередніх інстанцій установлено, що в Акті проведення перевірки посадові особи Укртрансбезпеки автомобільним перевізником визначили ОСОБА_1 .
66. За наслідками розгляду Укртрансбезпекою справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності.
67. При цьому, справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянута Укртрансбезпекою без участі особи, яка за наслідками розгляду притягнута до адміністративної відповідальності або її уповноваженої особи.
68. Судами також установлено, що в момент спірної перевірки ОСОБА_1 (власник спірного автомобіля) не був автомобільним перевізником, оскільки 08 листопада 2017 року передав свій автомобіль в оренду ОСОБА_2 , який, в свою чергу 01 січня 2019 року передав цей автомобіль в суборенду ТОВ «ШИКТРАНС».
69. При цьому, зі змісту наданого позивачем подорожнього листа від 17 жовтня 2021 року № 17/2109, реєстраційний номер транспортного засобу позивача НОМЕР_1 , автомобільним перевізником в момент спірної перевірки було ТОВ «ШИКТРАНС».
70. Указані судами попередніх інстанцій висновки обґрунтовані посиланням на докази, які подані до суду першої інстанції позивачем.
71. Відповідачем до суду першої інстанції не подано жодного доказу на спростування доводів позивача.
72. Згідно вимог КАС України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.
73. Вимогами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
74. Позивач надав суду докази на підтвердження тих обставин, на які посилався під час звернення до суду із цим позовом, які визнані судами належними та допустимих. Відповідач свого відповідного обов`язку не виконав.
75. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
76. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник, у цій справі - відповідач, має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, задоволення позовних вимог за відсутності доказів їх безпідставності.
77. Повно та всебічно оцінивши надані учасниками справи докази, суди першої та апеляційної інстанції в цій справі встановили, що посадові особи Укртрансбезпеки помилково встановили дійсного автомобільного перевізника, на якого згідно вимог закону має бути покладено адміністративну відповідальність за встановлені перевіркою порушення законодавства про автомобільний транспорт, що не спростовано відповідачем, у зв`язку із чим визнали спірну постанову щодо ОСОБА_1 протиправною та скасували її.
78. З таким висновком судів попередніх інстанцій колегія суддів Верховного Суду погоджується.
79. Доводи касаційної скарги про те, що в момент спірної перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки не було надано документів, які підтверджували належне користування транспортним засобом, а саме: довіреності або тимчасового реєстраційного талону - є неспроможними з огляду на наступне.
80. У пунктах 65-71 постанови Верховного Суду від 06 липня 2023 року в справі № 560/514/22 викладено висновок про те, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.
81. Указані висновки спростовують відповідні доводи касаційної скарги.
82. Доводи касаційної скарги щодо ненадання посадовим особам Укртрансбезпеки довіреності на право керування транспортним засобом спростовуються установленими судами попередніх інстанцій у цій справі обставинами, за якими дійсний автомобільний перевізник користувався спірним автомобілем не на підставі довіреностей, а на підставі укладених між учасниками правовідносин договорів оренди та суборенди.
83. Ці обставини зобов`язаний був установити відповідач під час належного розгляду по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (див. пункти 60-61 цієї постанови), чого не здійснив і протиправно застосував адміністративну відповідальність не до дійсного автомобільного перевізника, а до власника транспортного засобу, що і стало підставою задоволення позову в цій справі.
84. Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з судовим рішенням судів попередніх інстанцій та невірного розуміння скаржником характеру спірних правовідносин. Такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржених рішень, які відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.
85. Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
86. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
87. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.
2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк