№ 620/3330/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

справа № 620/3330/21

адміністративне провадження № К/9901/44635/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 (головуючий суддя: Заяць О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 (головуючий суддя: Оксененко О.М., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі № 620/3330/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради, треті особи на стороні позивача: Акціонерне товариство «Оператор газороздільної системи «Чернігівгаз», Акціонерне товариство «Чернігівобленерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправним рішення,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У березні 2021 року засобами поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» (далі - ТОВ «НіжинТеплоМережі» або позивач) звернулося з позовом до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради (далі - відповідач), треті особи на стороні позивача: Акціонерне товариство «Оператор газороздільної системи «Чернігівгаз» (далі - АТ «Оператор газороздільної системи «Чернігівгаз», Акціонерне товариство «Чернігівобленерго» (далі - АТ «Чернігівобленерго»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ), в якому просило:

визнати протиправним та нечинним пункт 1 Рішення № 343 від 01.10.2020 «Про надання дозволу мешканцям міста на відключення квартир та нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання та виготовлення проектно-кошторисної документації для встановлення індивідуального опалення», яким надано дозвіл мешканцям міста відключити свої квартири та нежитлове приміщення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання та надання їм дозволу на виготовлення за власні кошти проектно-кошторисної документації для встановлення індивідуального опалення, за умови погодження з власником мереж або його представником енергопостачальними підприємствами та ТОВ «НіжинТеплоМережі», враховуючи дотримання мешканцями технічних умов:

1. ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ;

2. ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 ;

3. ОСОБА_3 - АДРЕСА_3 ;

4. ОСОБА_4 - АДРЕСА_4 ;

5. ОСОБА_5 - АДРЕСА_5 ;

6. ОСОБА_6 - АДРЕСА_6 .

визнати протиправним та нечинним пункт 2 Рішення № 343 від 01.10.2020 «Про надання дозволу мешканцям міста на відключення квартир та нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання та виготовлення проектно-кошторисної документації для встановлення індивідуального опалення», яким запропоновано Ніжинському відділенню публічного акціонерного товариства «Чернігівгаз», ТОВ «НіжинТеплоМережі» та Ніжинському району електричних мереж Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» видати технічні умови вищезазначеним мешканцям міста для встановлення індивідуального опалення.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 08.07.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що відключення від ЦО та ГВП квартир чи нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, можливе за умови якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку вже відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП.

Водночас, у жодному із перелічених в оскаржуваному рішенні № 343 будинків відсутня необхідна кількість квартир чи нежитлових приміщень, відокремлених (відключених) від ЦО та ГВП.

Отже, у відповідача не було правових підстав для надання третім особам дозволу на відключення їх квартир та нежитлових приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Також позивач вважає, що виконком не наділений повноваженнями приймати рішення про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та виконання проектування індивідуального опалення.

Відповідач позов не визнав. Зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач керувався Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» Житловим кодексом України.

Також відповідач стверджує, що оскаржуване рішення має рекомендаційний характер та обов`язково потребує подальшого звернення заявників до енергопостачальних компаній та ТОВ «НіжинТеплоМережі». Надав суду протоколи засідання постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання, затверджені головою комісії Г.М. Олійник від 09.09.2020 та від 25.09.2020.

Позивач направив на адресу суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що обставина надання ним згоди ОСОБА_1 на відключення від мереж централізованого опалення не підтверджена належними та допустимими доказами. Також вказує на відсутність правових підстав для надання дозволу на від`єднання від мереж централізованого опалення ОСОБА_4 .

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа на стороні позивача - АТ «Чернігівобленерго» у поясненнях зазначила, що предмет позову жодним чином не стосується ліцензійної, господарської та адміністративної діяльності АТ «Чернігівобленерго».

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_8 у задоволенні позову просили відмовити.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що 01.10.2020 Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради було прийнято рішення № 343 «Про надання дозволу мешканцям міста на відключення квартир та нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання та виготовлення проектно-кошторисної документації для встановлення індивідуального опалення» (надалі - Рішення № 343).

Зазначене рішення прийнято із покликанням на статті 30, 53, 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтю 152 Житлового кодексу України, протоколи № 2 від 09.09.2020 та № 3 від 25.09.2020 засідання постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання, Регламент виконавчого комітету Ніжинської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 11.08.2016 № 220.

Згідно пункту 1 цього Рішення, виконком міської ради вирішив дозволити мешканцям міста відключити свої квартири та нежитлове приміщення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання та надати їм дозвіл на виготовлення за власні кошти проектно-кошторисної документації для встановлення індивідуального опалення, за умови погодження з власником мереж або його представником енергопостачальними підприємствами ТОВ «НіжинТеплоМережі», враховуючи дотримання мешканцями технічних умов:

1. ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ;

2. ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 ;

3. ОСОБА_3 - АДРЕСА_3 ;

4. ОСОБА_4 - АДРЕСА_4 ;

5. ОСОБА_5 - АДРЕСА_5 ;

6. ОСОБА_6 - АДРЕСА_6 .

У пункті 2 оскаржуваного рішення запропоновано Ніжинському відділенню Публічного акціонерного товариства «Чернігівгаз», ТОВ «НіжинТеплоМережі» Ніжинському району електричних мереж Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» видати технічні умови вищезазначеним мешканцям міста для встановлення індивідуального опалення.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (у даному випадку треті особи) мають право звернутися до Комісії із заявами про відключення їх квартир в багатоквартирному будинку від центрального опалення, що підлягають розгляду за приписами Порядку № 169. Поряд з цим, норми чинного законодавства не містять заборони на відключення квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку від мережі централізованого опалення, лише встановлюють обмеження для власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках, в яких не менше половини квартир і нежитлових приміщень відокремлені (відключені) від мережі централізованого опалення.

Своєю чергою, Порядок № 169 не передбачає ніяких умов, при яких Комісія має право не розглядати заяву власника квартири чи нежитлового приміщення про відокремлення від мережі централізованого опалення або не надавати заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) і витяг із протоколу.

Закон не надає Комісії можливість при розгляді заяви на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, кожне з яких є правомірним, що узгоджується з положеннями пунктів 3-6 розділу ІІІ Порядку № 169.

Разом з цим, здійснення власником квартири своїх прав обмежується правами власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та санітарно-технічними вимогами, правилами експлуатації будинку, оскільки останні розробляються спеціалістами у галузі теплопостачання з урахування відповідних будівельних норм та правил.

За наведених вище мотивів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржене рішення щодо надання дозволу на відключення квартир (приміщень) від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання прийняте у межах повноважень, у спосіб та строк, що установлені чинним законодавством. Одночасно з цим, суди констатували, що означене рішення є рекомендаційним та не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, оскільки воно не є остаточним.

Водночас у контексті обставин цієї справи, суди зазначили, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суди встановили, що позивач виступає учасником спірних правовідносин, оскільки є виконавцем комунальної послуги (стаття 6 Закону № 2189-VIII), однак у цілях захисту його прав/інтересів у адміністративному судочинстві порушення таких має відбуватися саме у сфері публічно-правових відносин та носити конкретний індивідуально виражений характер.

Проте при розгляді справи судами попередніх інстанцій не виявлено та не встановлено порушення прав чи законних інтересів, чи покладення обов`язків на позивача у публічній сфері, що мали б місце у зв`язку із прийняттям Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради оскаржуваного рішення.

Отже, будь-яке втручання у систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору (від`єднання від системи централізованого опалення) не порушує саме прав виконавця комунальної послуги у розумінні Закону № 2189-VIII, відтак спірне рішення не створює жодних юридичних наслідків для позивача, а є лише однією із стадій вирішенням питання про відключення споживачів від центрального опалення та гарячого водопостачання.

Своєю чергою, сама по собі незгода позивача із прийнятим оскаржуваним рішенням, не може бути самостійною підставою для звернення до суду та задоволення позову, відповідно відсутність об`єкту порушеного права, не надає підстав для задоволення позову.

При вирішенні справи суди покликались на правові висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 04.04.2018 у справі № 826/9835/16, від 07.11.2019 у справі № 826/1647/16, від 09.07.2020 № 401/457/17 та від 21.07.2021 у справі №200/2348/20-а.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Із покликанням на Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009, скаржник зазначає, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас за висновками позивача, суди не перевірили оскаржуване рішення виконкому на предмет відповідності його нормам національного законодавства.

Також, за твердженнями скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що оскаржуване рішення № 343 (в частині пункту 2) носить рекомендаційний характер. Скаржник переконаний, що зазначене в рішенні формулювання «запропонувати ТОВ «НіжинТеплоМережі» видати технічні умови на влаштування індивідуального опалення» є прихованою формою обов`язковості у видачі такого документу та прямо суперечить принципу правової визначеності, на забезпечення якого законом саме і встановлені темпоральні обмеження у прийнятті рішень державою в особі її уповноважених органів.

Із покликанням на пункт 12 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» скаржник стверджує, що споживач має право відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку.

Водночас у спірному випадку, за твердженнями скаржника, у відповідача не було законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення, позаяк жоден із зазначених у пункті 1 Рішення № 343 будинків, не має передбачену Наказом №169 необхідну кількість відключених квартир - не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлених (відключених) від ЦО та ГВП (тобто, більше ніж 50% від загальної кількості квартир). Тому суб`єкти, зазначені в пункті 1 Рішення № 343, не мають права на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання у відповідності до вимог Наказу № 169.

Своєю чергою, хаотичне відключення від мереж централізованого опалення призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення у разі відключення окремої квартири від стояка та перерозподілу теплоносія на інші стояки. Таке розбалансування може стати причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки у разі відключення лише квартири від стояка. Порушення в роботі мереж теплопостачання призводить до негативних наслідків - підприємство не має можливості надати послугу належної якості суміжним квартирам та зобов`язане зробити перерахунок таким споживачам, що призводить до збитковості, коли підприємство несе витрати з виробництва теплової енергії, а кошти отримати не мас можливості.

Також скаржник вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у ТОВ «НіжинТеплоМережі» права на оскарження Рішення № 343, оскільки згідно із частиною другою статті 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Окрім того, скаржник також покликається на справу № 766/16428/16-а, у якій позивачем виступало теплопостачальне підприємство і Верховний Суд вбачив порушення його прав та визнав належним позивачем у справі.

Крім іншого, скаржник вважає за необхідне також врахувати при вирішенні цієї справи обставини, встановлені у справі № 620/2353/19 за зверненням ТОВ «НіжинТеплоМережі» про оскарження аналогічного рішення Виконавчого комітету Ніжинської міської ради.

Треті особи ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ) скористалися процесуальним правом та подали відзиви на касаційну скаргу позивача. У своїх відзивах останні наполягають, що необхідність встановлення індивідуального опалення зумовлена неякісним наданням з боку ТОВ «НіжинТеплоМережі» послуг з опалення та постачання гарячої води, що підтверджується документально. Просять залишити касаційну скаргу позивача, а оскаржувані судові рішення без змін.

Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися, хоча про відкриття касаційного провадження у справі повідомлялися судом у належний спосіб.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

За приписами пункту 9 частини першої статті 4 КАС України, відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

У справі, що розглядається, позивач - ТОВ «НіжинТеплоМережі» є суб`єктом господарської діяльності. Відповідач є виконавчим органом Ніжинської міської ради Чернігівської області.

Предметом спору у справі є рішення відповідача № 343 від 01.10.2020 «Про надання дозволу мешканцям міста на відключення квартир та нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання та виготовлення проектно-кошторисної документації для встановлення індивідуального опалення» (Рішення № 343).

При вирішенні цієї справи, зважаючи на мотиви судових рішень, насамперед слід з`ясувати наявність у позивача порушеного права оскаржуваним рішенням.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини першої статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом у публічній площині.

У справі, що розглядається, суди визнали позивача виконавцем комунальної послуги у розмінні положень Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), проте дійшли висновку про відсутність порушених прав ТОВ «НіжинТеплоМережі» у публічній сфері, що мали б місце у зв`язку із прийняттям Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради оскаржуваного рішення.

Колегія суддів такі висновки вважає передчасними, з огляду на таке.

У пункті 1 оскаржуваного Рішення зазначено, що виконком міської ради вирішив дозволити мешканцям міста відключити свої квартири та нежитлове приміщення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання та надання їм дозволу на виготовлення за власні кошти проектно-кошторисної документації для встановлення індивідуального опалення, за умови погодження з власником мереж або його представником енергопостачальними підприємствами товариством з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі», враховуючи дотримання мешканцями технічних умов (…).

Другим пунктом Рішення № 343 запропоновано Ніжинському відділенню публічного акціонерного товариства «Чернігівгаз», ТОВ «НіжинТеплоМережі» та Ніжинському району електричних мереж публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» видати технічні умови вищезазначеним мешканцям міста для встановлення індивідуального опалення.

В якості підстав для прийняття Рішення № 343 відповідач покликався на статті 30, 53 , 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 2 Закону № 280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із статтею 25 цього Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту «а» статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Стаття 53 Закону № 280/97-ВР визначає організацію роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.

Відповідно до приписів статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційний Суд України в рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 зробив офіційне тлумачення положень частини першої статті 59.

Конституцій Суд наголосив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, з урахуванням предмету спору та його учасників, питання щодо законності рішення відповідача може вирішити суд адміністративної юрисдикції.

Водночас, згідно із статтею 73 Закону № 280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, наведені у Рішенні № 343 посилання на статті 30, 53, 59, 73 Закону №280/97-ВР є загальними нормами щодо діяльності та повноважень останнього.

Проте, наведені норми не регламентують повноваження виконкому в частині надання дозволу мешканцям міста на відключення квартир та нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Своєю чергою, правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України Житловим кодексом, Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII) та Законом України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV), іншими нормативно-правовими актами.

Так, Закон № 2633-IV визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За приписами статті 1 Закону № 2633-IV суб`єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно приписів статті 6 Закону № 2633-IV, серед основних принципів, на яких базується державна політика у сфері теплопостачання, визначено: забезпечення енергетичної безпеки держави; державного управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання; оптимального поєднання систем централізованого та автономного теплопостачання відповідно до затверджених місцевими органами виконавчої влади схем теплопостачання з періодом перегляду п`ять років.

Положеннями статті 13 Закону № 2633-IV визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання в контексті предмету спору у тому числі (…) належать:

регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;

затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері;

здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог;

погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об`єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території.

Отже, саме Закон № 2633-IV є спеціальним Законом, який регулює спірні правовідносини.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон № 2189-VIII.

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина перша статті 2 Закону №2189-VIII).

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону № 2189-VIII, виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Приписами статті 6 цього Закону визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг є:

1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача;

2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом;

3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація;

4) послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води;

5) послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання;

6) послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;

7) послуг з поводження з побутовими відходами - суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 7 Закону № 2189-VIII споживач має право у встановленому порядку відключитись від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

У силу вимог пункту 7 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189-VIII право власників квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, на відокремлення (відключення), у встановленому порядку, від них своєї квартири чи нежитлового приміщення та влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні за однієї умови: якщо у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Згідно із пунктом 6 частини другої статті 4 Закону № 2189-VIII до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує держану політику у сфері житлово-комунального господарства, належить встановлення порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води.

Пунктом 2 статті 8 Закону № 2189-VIII передбачено, що стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила № 630).

За приписами пункту 25 Правил № 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно із пунктом 26 Правил № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Отже, відповідно до пунктів 25, 26 Правил № 630 відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово - комунального господарства із дотриманням умов визначених пунктом 26 цих Правил.

На виконання пункту 6 частини другої статті 4 Закону України № 2189-VIII, та пункту 25 Правил № 630, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169 затверджений Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води(далі - Порядок № 169).

Порядок №169 визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 2 дія цього Порядку поширюється на споживачів, виконавців комунальної послуги з постачання теплової енергії, виконавців комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, операторів зовнішніх інженерних мереж, органи місцевого самоврядування.

Отже, саме Порядок № 169, прийнятий на виконання вимог Закону № 2189-VIII та Правил № 630, визначає суб`єктів спірних правовідносин, їх права та обов`язки, а також процедуру реалізації.

Розділом II Порядку № 169 визначений порядок відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від центрального опалення та/або гарячого водопостачання (надалі - ЦО та/або ГВП).

Так, рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.

Рішення органів місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно із пунктом 4 розділу II Порядку № 169 орган місцевого самоврядування відповідно до законодавства розглядає подані документи за наявності затвердженої ним схеми теплопостачання відповідного населеного пункту.

Пунктами 5-7 розділу II Порядку № 169 передбачено, що заява про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП розглядається відповідною Комісією створеною відповідачем.

Комісія приймає рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП та надає пропозиції щодо типу системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), яку можна встановити в будівлі після відключення.

Під час прийняття рішення Комісія враховує технічні можливості наявних мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання населеного пункту чи окремого кварталу (мікрорайону) щодо забезпечення живлення запропонованої власником (співвласниками) будівлі системи, та за потреби надає пропозиції органу місцевого самоврядування щодо збільшення потужностей, а також заміни систем внутрішньоквартальних, магістральних мереж електро-, газо-, водо-, теплопостачання, потрібних для встановлення в будівлі системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) та пропозиції щодо фінансування таких заходів.

Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.

Своєю чергою згідно із пунктом 8 розділу II Порядку № 169 орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП з урахуванням рекомендацій Комісії. Копія рішення органу місцевого самоврядування надається заявникові.

За приписами пункту 10 розділу II Порядку № 169 відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, або оператором зовнішніх інженерних мереж, якщо він не є виконавцем комунальної послуги, або залученим власником (співвласниками) суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, в присутності виконавця відповідної комунальної послуги після отримання рішення органу місцевого самоврядування, що дозволяє відключення такої будівлі.

Розділ III Порядку № 169 визначає порядок відокремлення (відключення) власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від ЦО та ГВП, згідно якого власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні (пункт 1).

У справі, що розглядається, суди визнали позивача виконавцем відповідної комунальної послуги у розумінні статті 6 Закону № 2189-VIII, проте з урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 826/9835/16, від 09.07.2020 № 401/457/17, від 07.11.2019 у справі №826/1647/16 та від 21.07.2021 у справі № 200/2348/20-а дійшли висновку, що права позивача не порушуються оскаржуваним рішенням відповідача.

Водночас надаючи оцінку релевантності приведеної судами обох інстанцій практики до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає таке.

Так, справа № 826/9835/16 розглянута за позовом фізичної особи до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання незаконним наказу від 06.11.2007 № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22.11.2005 № 4», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 за № 1320/14587 (далі - Наказ № 169), яким у назві та у пункті 1 вищезазначеного Наказу слово «приміщень» виключено та затверджено Зміни до Порядку.

У справах № 401/497/17 (касаційне провадження № К/9901/44179/18) та №200/2348/20-а правовідносини врегульовані Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005, який був скасований 26.07.2019 у зв`язку із прийняттям Порядку № 169 те не відповідає положенню пункту 7 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189-VIII.

У справі № 826/1647/16 оскаржувався наказ Державної фіскальної служби України від 15.012016 № 34 «Про утворення Університету Державної фіскальної служби України».

Отже, зазначене виключає можливість застосування висновків, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, до справи, що розглядається, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними, ухвалені за інших фактичних обставин справи, з урахуванням іншої нормативної бази, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правову позицію у справі, що розглядається.

Водночас, питання застосування положень Порядку № 169 було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 340/298/21 (постанова від 09.11.2023). У цій справі, Верховний Суд дійшов таких висновків:

«21. Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (у даному випадку треті особи) мають право звернутися до із заявами про відключення їх квартир в багатоквартирному будинку від центрального опалення, що підлягають розгляду за приписами Порядку № 169.

При цьому, вказані норми не містять заборони на відключення квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку від мережі централізованого опалення, лише встановлюють обмеження для власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках, в яких не менше половини квартир і нежитлових приміщень відокремлені (відключені) від мережі централізованого опалення.

25. Положення Порядку №169 зобов`язує Комісію розглянути заяву про відокремлення від мережі централізованого опалення та надати рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) і протоколи.

Втім, Порядок № 169 не передбачає ніяких умов, при яких Комісія має право не розглядати заяву власника квартири чи нежитлового приміщення про відокремлення від мережі централізованого опалення або не надавати заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) і витяг із протоколу.

Колегія суддів вважає такі висновки Верховного Суду застосовними до обставин цієї справи та відповідно не вбачає правових підстав відступати від таких.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що через неналежне виконання позивачем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, треті особи звернулися до Комісії із відповідними заявами про надання дозволу на відключення від мережі ЦО і ГВП та встановлення індивідуального опалення в квартирах та нежитловому приміщенні.

Результати засідання постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання, оформлені протоколами від 09.09.2020 та від 25.09.2020, затвердженими головою комісії Г.М. Олійник .

Згідно із протоколом № 2 від 09.09.2020 та протоколом № 3 від 25.09.2020 при розгляді заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 були присутні представники ТОВ «НіжинТеплоМережі»: головний інженер ОСОБА_9 та заступник директора ОСОБА_10 , які не заявляли заперечень проти надання дозволу вказаним особам.

Відповідно до протоколу № 2 від 09.09.2020 ОСОБА_11 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , просила надати дозвіл на підключення індивідуального опалення без відключення її квартири від мереж ЦО і ГВП, а також заявницею було надано лист від ТОВ «НіжинТеплоМережі» щодо погодження такого відключення.

Власне, враховуючи рекомендації Комісії, оформлені протоколами № 2 від 09.09.2020 та № 3 від 25.09.2020, та керуючись статтями 30, 53, 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 152 ЖК України, а також Регламентом виконавчого комітету Ніжинської міської ради VII скликання, затвердженим рішенням виконавчого комітету міської ради від 11.08.2016 № 220, відповідач прийняв оскаржуване рішення від 01.10.2020 № 343 «Про надання дозволу мешканцям міста на відключення квартир та нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання та виготовлення проектно-кошторисної документації для встановлення індивідуального опалення».

Враховуючи правовий підхід, сформований Верховним Судом у справі №340/298/21, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що Порядок № 169 безальтернативно зобов`язує Комісію розглянути заяву про відокремлення від мережі централізованого опалення та надати рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) і протоколи.

Водночас колегія суддів зазначає, що хоча норми Порядку № 169 не містять заборони на відключення квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку від мережі централізованого опалення, проте встановлюють обмеження для власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках, в яких не менше половини квартир і нежитлових приміщень відокремлені (відключені) від мережі централізованого опалення.

Тобто, законодавець дозволяє споживачам за їх власним рішенням у встановленому порядку відокремити (відключити) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні лише за умови якщо у багатоквартирних будинках, на день набрання чинності Законом № 2189-VIII, вже відокремлена (відключена) від мереж і ГВП не менш як половина квартир та нежитлових приміщень.

Проте у межах розгляду цієї справи, судами попередніх інстанцій не встановлювалися обмеження (наявність у багатоповерховому будинку на день набрання чинності Законом № 2189-VIII не менше як половини квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлених (відключених) від ЦО та ГВП), з якими законодавець пов`язує можливість позитивного вирішення питання щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води з влаштуванням системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання).

Водночас за вимогами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до приписів статей 73 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Водночас у рішеннях судів обох інстанцій відсутня оцінка обставинам, які є визначальними при вирішенні цієї справи, позаяк не встановлено наявність/відсутність умов, з якими законодавець пов`язує відключення споживачів від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води з влаштуванням системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання).

Разом з тим, відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Насамперед, законність рішення залежить від безумовної, точної відповідності його законам та іншим нормативно-правовим актам, що визначається перш за все правильною юридичною кваліфікацією взаємовідносин сторін та інших учасників справи.

Обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли суд повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Верховний Суд наголошує, що за критеріями обґрунтованості судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Статтями 244 245 КАС України передбачено, що суд у рішенні має вирішити у чому числі (…) питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Проте, суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень, не виконали вимоги статей 244 245 КАС України у зв`язку із чим рішення судів не відповідають вимогам статті 242 КАС України, та є передчасними.

Своєю чергою суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За такого правового регулювання, саме суди першої та апеляційної інстанцій мають повно, об`єктивно та всебічного з`ясувати обставини справи та надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За приписами статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Одночасно із цим, Верховний Суд зазначає, що за наявності безумовних підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати правову оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень в контексті доводів та вимог касаційної скарги.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі №620/3330/21 скасувати.

Справу № 620/3330/21 направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

В. М. Шарапа