ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2021 року
м. Київ
справа № 620/3394/18
адміністративне провадження № К/9901/11607/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 620/3394/18
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоя 2017» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Лічевецький І. О., Земляна Г. В., Мельничук В. П.) від 28 березня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросоя 2017» (далі - ТОВ «Агросоя 2017») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2018 року № 00003471400, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 594 703 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Тімбер Хаус» суперечать дійсним обставинам та спростовується первинними документами.
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року відмовлено ТОВ «Агросоя 2017» в задоволенні позову.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 03 жовтня 2018 року № 00003471400.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ТОВ «Агросоя 2017» 22 301,39 грн судових витрат зі сплати судового збору.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 24 квітня 2019 року ГУ ДФС у Чернігівській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року залишити в силі.
6. 13 травня 2019 року касаційну скаргу ГУ ДФС у Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
7. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
8. 18 червня 2019 року до Верховного Суду від ТОВ «Агросоя 2017» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити ГУ ДФС у Чернігівській області у задоволенні касаційної скарги, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року залишити без змін.
9. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2319/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».
10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
11. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 30 серпня 2018 року по 05 вересня 2018 року посадовцями ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агросоя 2017» щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Тімбер Хаус» за листопад 2017 року, лютий 2018 року та по взаємовідносинам з ТОВ «Труяр» за жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень 2018 року, за результатами якої складено акт № 623/14/40675664 від 12 вересня 2018 року.
13. Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Агросоя 2017» статей 195 198 200 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 475 763 грн, у тому числі: за листопад 2017 року на 224 581 грн; за лютий 2018 року на 29 739 грн; за березень 2018 року на 147 010 грн; за квітень 2018 року на 74 433 грн.
14. Зазначений висновок контролюючого органу вмотивовано тим, що за умовами договору поставки № 1011/2017 від 10 листопада 2017 року ТОВ «Тімбер Хаус» зобов`язалось передати у власність ТОВ «Агросоя 2017» товар, а останнє - прийняти та оплатити його.
15. Відповідно до специфікацій, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних на підставі названого договору ТОВ «Тімбер Хаус» здійснило поставку сої на загальну суму 2 854 577,84 грн, у тому числі 475 762,96 грн ПДВ.
16. Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості товару ПДВ включив до податкового кредиту.
17. Разом з тим, в інформаційних базах ДФС України відсутні відомості про наявність у ТОВ «Тімбер Хаус» земельних ділянок, складських приміщень, автомобільного транспорту та устаткування, необхідного для провадження господарської діяльності.
Також, зазначені інформаційні бази даних свідчать про те, що первинне походження реалізованого товару (сої) не підтверджується фактом його реального походження. Зокрема, ряд постачальників сої для ТОВ «Тімбер Хаус» є фігурантами кримінальних проваджень як учасники транзитно-конвертаційних груп.
18. Крім того, згідно листа ГУ ДФС у Миколаївській області директор та засновник ТОВ «Тімбер Хаус» ОСОБА_2 заперечує свою причетність до діяльності товариства.
19. На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що надані до перевірки первинні документи не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.
20. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00003471400 від 03 жовтня 2018 року, яким ТОВ «Агросоя 2017» збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 594 703,75 грн, у тому числі 475 763 грн за основним платежем та 118 940,75 грн за штрафними санкціями.
21. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, оскільки спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ГУ ДФС у Чернігівській області фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ «Агросоя 2017».
23. Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на наявній податковій інформації стосовно ТОВ «Тімбер Хаус», а також протоколу допиту ОСОБА_2 від 25 квітня 2018 року, який значиться керівником ТОВ «Тімбер Хаус», і заперечує свою причетність до діяльності названого підприємства.
24. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що у ТОВ «Агросоя 2017» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження податкового кредиту по операціям з ТОВ «Тімбер Хаус».
25. При цьому апеляційним судом визнано необґрунтованими твердження контролюючого органу, що контрагент позивача не мав необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагента позивача та дослідження первинних документів.
Водночас судом не встановлено обставин, які б свідчили б отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
26. Також суд апеляційної інстанції вважав неприйнятними доводи відповідача про те, що сам факт того, що контрагент позивача фігурує у досудовому розслідуванні є доказом протиправного формування податкового кредиту, оскільки зазначені посилання контролюючого органу не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання ТОВ «Тімбер Хаус» своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності. Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом також не надано.
27. Водночас як встановлено апеляційним судом, матеріали справи містять нотаріально засвідчені пояснення директора та засновника ТОВ «Тімбер Хаус» ОСОБА_2 , який стверджує, що працює та виконує обов`язки директора товариства з 31 жовтня 2017 року.
28. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
29. В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, зокрема: статті 198, 201 ПК України, статтю 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), неповно з`ясовано обставини в цій частині, що мають значення для справи.
30. Зокрема скаржник наголошує, що ТОВ «Тімбер Хаус» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо. При цьому аналізом бази даних ЄРПН не встановлено зареєстрованих податкових накладних на адресу ТОВ «Тімбер Хаус» що оренди виробничих та складських приміщень.
31. Також скаржник звертає увагу на ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 жовтня 2018 року у справі № 490/4922/18, Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13 березня 2019 року у справі № 405/1868/19, в яких міститься інформація стосовно засновника та директора ТОВ «Тімбер Хаус» ОСОБА_2 про створення фіктивного підприємства.
32. Податковий орган стверджує, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
34. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
35. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
36. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
37. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
38. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).
39. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
40. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
41. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
42. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
43. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
44. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
45. Аналіз наведених норм свідчить, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, дійсно, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.
46. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Тімбер Хаус» було укладено договір поставки сої на загальну суму 2 854 577,84 грн, у тому числі 475 762,96 грн ПДВ.
47. На підтвердження виконання умов вказаного договору, а також руху активів в процесі здійснення господарської операції, позивачем надано суду копії договору поставки № 11011/2017 від 10 листопада 2017 року, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень.
48. Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку в сукупності з виявленими ГУ ДФС у Чернігівській області фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача, не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.
49. Натомість суд апеляційної інстанції, дослідивши означені вище документи, дійшов висновку, що фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі.
50. Водночас визначальною обставиною з якою відповідач пов`язував нікчемність спірного правочину було те, що згідно ухвал Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 жовтня 2018 року у справі № 490/4922/18 та Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13 березня 2019 року у справі № 405/1868/19 засновник та директор ТОВ «Тімбер Хаус» ОСОБА_2 повідомив про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства. Зокрема, вказане підтверджується протоколом допиту ОСОБА_2 від 25 квітня 2018 року.
51. Аналізуючи прийнятність такого протоколу допиту як належного доказу у справі, слід зазначити, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
52. Порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
53. Самі ж протоколи допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування до винесення вироку в рамках кримінального провадження не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
54. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 2а-7075/12/2670, від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12 квітня 2016 року у справі № 826/17617/13, від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14.
55. Таким чином, незважаючи на наявність в матеріалах справи світлокопії відповідного протоколу допиту, для врахування його як належного та допустимого доказу під час розгляду цієї справи, суди мали перевірити підстави його отримання, наявність відмітки про засвідчення його слідчим або процесуальним керівником, а також дослідити, чи є по наведеним вище матеріалам досудового розслідування судові рішення або рішення правоохоронних органів відносно посадових осіб контрагента позивача, які безпосередньо підписували первинні документи за відповідними господарськими операціями та чи охоплені цими матеріалами досудового розслідування або рішеннями періоди здійснення господарських операцій позивача з контрагентом.
56. До того ж як було встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 (директора ТОВ «Тімбер Хаус»), якою останній підтвердив, що з 31 жовтня 2017 року працює та виконує обов`язки директора названого товариства.
57. Відповідно до положень частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
58. Процесуальним законом чітко визначені способи встановлення (доведення) обставин справи та юридичних фактів, на підставі яких суд приймає рішення в адміністративній справи. Так, засобами доказування в адміністративному судочинстві є: письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків (частина друга статті 72 КАС України).
59. Залежно від способу утворення докази поділяються на первинні та похідні.
60. Первинні докази - це докази, які безпосередньо формуються під впливом подій (фактів), що встановлюються та перевіряються у судовому засідання, тобто є першоджерелами. Натомість, похідні докази відтворюють зміст іншого доказу, тобто несуть у собі інформацію, що зафіксована в них не внаслідок самих обставин, а завдяки перенесенню їх з іншого джерела.
61. За можливості обставини у справі повинні бути встановлені саме на підставі первинних доказів, оскільки при використанні похідних доказів збільшується ймовірність викривлення фактичних обставин справи. Водночас похідні докази можна використовувати для перевірки первинних доказів.
62. Дієвість адміністративного судочинства істотно залежить від того, наскільки повно і всебічно підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
63. При цьому, відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
64. Таким чином, достовірний висновок про існування тих чи інших юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, можна зробити виключно із прямих неспростовних доказів чи із достатньої сукупності незаперечних непрямих, за умови, що вони не є суперечливими.
65. В даному випадку, у справі, що розглядається, матеріали справи містять суперечливі непрямі письмові докази, в яких відображені покази ОСОБА_2 (директора ТОВ «Тімбер Хаус») щодо участі у здійсненні господарської діяльності очолюваного ним підприємства, відібрані та зафіксовані різними суб`єктами у різні проміжки часу.
66. Однак, на порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи, суд апеляційної інстанції необґрунтовано надав перевагу одним доказам над іншими, не усунувши при цьому суперечності та не дослідивши першоджерело таких відомостей.
67. За описаних обставин є достатні підстави вважати, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в цій справі відбувся з істотним порушенням норм процесуального права.
68. Статтею 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
69. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом (частина четверта статті 353 КАС України).
70. З огляду наведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року ухвалена з порушенням норм процесуального права, а відтак, підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 620/3394/18 скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов