ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

м. Київ

справа № 620/3952/19

адміністративне провадження № К/9901/9396/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Бучик А.Ю.,

суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 (головуючий суддя Падій В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021 (колегія суддів у складі: Шурка О.І., Лічевецького І.О., Оксененка О.М.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» (далі - АТ «Облтеплокомуненерго», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (далі - відповідач, Держпродспоживслужба) про визнання протиправним та скасування припису від 11.12.2019 №53, складеного Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області за результатами позапланової перевірки щодо додержання Акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» зазначає, що при здійсненні нарахувань за спожиту теплову енергію у спірний період Товариство керувалось виключно нормативними актами, які регулюють відносини у сфері теплопостачання, тому висновки контролюючого органу щодо наявності порушень з боку позивача є безпідставними.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з такими судовими рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 07/04.2021 відкрито касаційне провадження з мотивів, зокрема, відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, в справах пов`язаних з наданням житлово-комунальних послуг, з часу набрання нею законної сили, а не тільки з часу укладання відповідних договорів, передбачених Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач та третя особа просили залишити її без задоволення, а судові рішенні без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як установлено судами попередніх інстанцій, Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на підставі звернення споживача ОСОБА_1 проведено позапланову перевірку в AT «Облтеплокомуненерго», у період з 29.11.2019 по 09.12.2019, за результатами якої складено акт №188.

Перевіркою встановлено, що споживачу ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , нарахування за спожиту теплову енергію в опалювальний період (з 21.10.2018 по 25.01.2019) повинно проводитись на підставі Закону України від 24.06.2004 №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №1875-IV), Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630) і Методики розрахунку кількості теплової, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків (далі - МЗК) та визначення плат за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 №359 (далі - Методика №359).

Облік теплової енергії будинку АДРЕСА_1 здійснюється двома засобами обліку. Окремо проводиться облік теплової енергії секцій 1,2,3 будинку та окремо обліковується теплова енергія секцій №4,5,6. При нарахуванні кількості теплової енергії за опалення місць загального користування (МЗК) секцій № 4,5,6 будинку, суб`єктом господарювання було взято до розрахунку невірні дані щодо сумарної загальної опалювальної площі квартир і приміщень, які сплачують за опалення МЗК та не мають відокремленого входу. При визначенні кількості спожитої енергії на опалення МЗК не вірно зазначено тривалість опалювального періоду, відповідно до таблиці 1 Методики №359 застосовується показник 191 день, а під час розрахунку суб`єктом господарювання взято 187 днів. При зазначенні загальної кількості теплової енергії на опалення МЗК розрахунок проводиться без застосування формули 2.3. Методики №359.

З 25.01.2019 проводились нарахування за МЗК у відповідності до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика №315), вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VIII). При цьому в акті Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів зазначає, що Методика №315 має використовуватись після укладення відповідних договорів, передбачених Законом №2189-VIII.

Такий договір із споживачем ОСОБА_1 укладено не було.

За таких обставин перевіряючий орган дійшов висновку, що нарахування теплової енергії на опалення МЗК споживачу ОСОБА_1 , в опалювальний період 2018-2019 роки, проведено з порушенням вимог діючого законодавства.

З метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, керуючись вимогами статей 5, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зобов`язано АТ «Облтеплокомуненерго» провести перерахунок нарахувань за спожиту теплову енергію, в опалювальний період 2018-2019 роки, споживачу ОСОБА_1 , у відповідності до чинного законодавства, про що винесено оскаржуваний припис від 11.12.2019 № 53.

Вважаючи припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з позицією якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що до 01.05.2019 та після 01.05.2019 залишаються чинними та продовжують діяти договори про надання комунальних послуг, які були укладені до введення в дію Закону № 2189-VIII та до вказаних договорів не передбачається можливості застосування виконавцями послуг Методики №315.

Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовано Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VІІІ), який введено в дію 01 травня 2019 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону № 2189-VІІІ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VІІІ передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Так, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, наказом від 22 листопада 2018 року № 315, затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика № 315).

Пунктом 1 Методики № 315 закріплено, що порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у своєму листі від 02 травня 2019 року № 7/10.1/7260-19 надало такі роз`яснення:

- практична реалізація нововведень, передбачених Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги», можлива за умови укладення договорів про надання комунальних послуг за правилами та особливостями, визначеними Законом (тобто, нових договорів про надання комунальних послуг);

- враховуючи особливості перехідного періоду (від моменту введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (01 травня 2019 року) до моменту укладення нових договорів про надання комунальних послуг пунктом 3 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону № 2189 (тобто до 01 травня 2019 року), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладених за правилами, визначеними цим Законом.

Верховний Суд зауважує, що ключовим є питання чи передбачено умовами договорів про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (01 травня 2019 року), можливість застосування правил та особливостей, визначених нормативними актами, прийнятими після підписання договорів про надання комунальних послуг між споживачем та виконавцем комунальної послуги.

Суди попередніх інстанцій вказали про те, що до 01.05.2019 та після 01.05.2019 залишаються чинними та продовжують діяти договори про надання комунальних послуг, які були укладені до введення в дію Закону № 2189-VІІІ та до вказаних договорів законодавство не передбачає можливості застосування виконавцями послуг Методики № 315.

Також зауважили, що договори про надання комунальних послуг, що були укладені раніше, враховують положення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Однак, судами вказані договори детально не досліджено, не встановлено чи передбачається договором можливість застосування виконавцями послуг Методики № 315, а вказано лише про те, з урахуванням яких нормативно - правових актів їх укладено.

При цьому висновок щодо неможливості поширення Методики № 315 зроблений судами виключно на підставі дослідження вимог законодавства, а не шляхом системного аналізу вказаних договорів через призму національного законодавства.

Верховний Суд у постановах від 19.01.2023 у справі № 620/10707/21 та від 16.03.2023 у справі №640/12204/21, правовідносини у яких є релевантними до розглядуваної справи, наголошував, що недослідження договорів про надання комунальних послуг, укладених між споживачем та виконавцем комунальної послуги до введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, на предмет того чи передбачено цими договорами можливість застосування правил та особливостей, визначених нормативними актами, прийнятими після підписання договорів про надання комунальних послуг, є свідченням неповного з`ясування обставин справи.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, так як судами належним чином не досліджено усі факти, що стали відомі в ході судового розгляду та передували прийняттю спірного рішення.

Також колегія суддів зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021 скасувати.

Справу № 620/3952/19 за позовом Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Н.В. Коваленко

А.І. Рибачук