ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 620/4545/22

адміністративне провадження № К/990/2335/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А.

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 620/4545/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Газізової Юлії Леонідівни

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2022 року, прийняте у складі судді Падій В.В.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ НП в Чернігівській області), у якому просив:

1.1. скасувати наказ ГУ НП в Чернігівській області від 13 червня 2022 року № 489 в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ на капітана поліції ОСОБА_1 (0097736), інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління ГУНП в Чернігівській області;

1.2. скасувати наказ ГУНП в Чернігівській області від 29 червня 2022 року № 333 о/с «по особовому складу» в частині звільнення його зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

1.3. поновити його на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління ГУНП в Чернігівській області з 29 червня 2022 року;

1.4. стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29 червня 2022 року до дня поновлення на посаді.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що в його діях відсутній дисциплінарний проступок і відповідачем під час службового розслідування на підставі належних та допустимих доказів не встановлено факт його неперебування на робочому місці. У зв`язку із цим позивач стверджував, що 25 лютого 2022 року на підставі вказівки начальника ГУ НП в Чернігівській області керівником ЧРУП ГУ НП в Чернігівській області особовому складу була надана вказівка про евакуацію своїх сімей з міста Чернігова, що підтверджується скріншотом листування у «месенджері», а після отримання дозволу на евакуацію від начальника ОСОБА_2 та, власне, евакуації своєї сім`ї 16 березня 2022 року, керуючись наказом Національної поліції України від 10 березня 2022 року № 190, він з`явився до найближчого відділу поліції - Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області для реєстрації, де з того часу ніс службу.

2.1. Крім того, позивач уважає, що його доводи про незаконність його звільнення підтверджуються також фактом винесення відповідачем наказів від 13 травня 2022 року №№ 212о/с, 424, якими скасовано як передчасні, відповідно, наказ від 16 березня 2022 року №113о/с у частині звільнення позивача зі служби та наказ від 16 березня 2022 року № 381 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. При цьому, на переконання позивача, у період з 21 березня 2022 року до 15 травня 2022 року не було підстав для призначення стосовно нього службового розслідування. Також позивач зазначав, що його звільнення відбулося із порушенням вимог частин першої та другої статті 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

3. Заперечуючи проти задоволення позову, у відзиві на позовну заяву представник відповідача наполягав, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, тому в межах наявних повноважень керівником органу правомірно прийнято рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.

5. Наказом ГУ НП в Чернігівській області від 16 березня 2022 року № 381 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУ НП в ВРПП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області» позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», присяги Працівника поліції в частині відсутності на службі та невиконання службових обов`язків під час воєнного стану на території України, зокрема на території дислокації підрозділу.

6. Наказом начальника ГУ НП в Чернігівській області В. Нідзельським від 16 березня 2022 року №113 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

7. Разом з тим, наказом ГУ НП в Чернігівській області від 13 травня 2022 року №424 наказ ГУ НП в Чернігівській області від 16 березня 2022 року №381 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУ НП в Чернігівській області», зокрема й ОСОБА_1 , скасовано як передчасний, позивача поновлено на службі. У цьому зв`язку провадження в іншій судовій справі було закрито.

8. Наказом начальника ГУ НП в Чернігівській області від 13 травня 2022 року №595 на підставі доповідної записки начальника відділу правового забезпечення ГУ НП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_1 призначено проведення службового розслідування за фактами відсутності на службі та невиконання службових обов`язків окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, зокрема, щодо інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, капітана поліції ОСОБА_1 .

9. У письмових поясненнях, які долучені до матеріалів службового розслідування, позивач зазначає, що 5 лютого 2022 року перевівся з ВП №1 (м. Мена) Корюківського РВП до Чернігівського ОУП та захворів на гостру респіраторну хворобу, спричинену коронавірусом; до виконання обов`язків приступити не зміг, табельну вогнепальну зброю закріплено за ним не було. З 7 лютого 2022 року до 24 лютого 2022 року перебував на лікарняному в ДУ ТМО МВС України по Чернігівській області. 24 лютого 2022 року, в обідній час, від колег дізнався про введення «бойової» тривоги по Чернігівському РУП ГУНП в Чернігівській області. Стверджує, що керівництво РУП ГУНП в Чернігівській області йому не телефонувало та не викликало на службу. 25 лютого 2022 року дізнався від колег при телефонній розмові, що керівництво Чернігівському РУП ГУНП в Чернігівській області особовий склад розпустили по домівкам та сказали чекати виклику. В період з 7 березня 2022 року до 16 березня 2022 року перебував у місті Чернігові, ніхто з керівництва не телефонував, жодних вказівок не отримував. 16 березня 2022 року, після чергових нічних авіаударів по м. Чернігова, вирішив евакуювати свою сім`ю та з дозволу майора поліції ОСОБА_2 виїхав за межі міста Чернігова в Коропський район Чернігівської області. 16 березня 2022 року прибув до відділу поліції сектору поліцейської діяльності №2 (смт. Короп) Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області та став на облік, де й проходив службу. Вважає, що твердження про самовільне залишення території дислокації підрозділу (м. Чернігів) спростовується довідкою начальника СПД №2 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області, майора поліції Романа Чернявського . До міста Чернігів прибув 11 квітня 2022 року.

10. За наслідками службового розслідування на підставі зібраних матеріалів складено висновок службового розслідування, який затверджено 11 червня 2022 року начальником ГУ НП в Чернігівській області В. Нідзельським.

11. Так, проведеним службовим розслідуванням встановлено факт грубого порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків, в частині самоусунення з 25 лютого 2022 року до 16 березня 2022 року від виконання службових обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, не виконання наказів керівництва ГУ НП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільного залишення 16 березня 2022 року без будь-якого погодження з керівництвом території дислокації підрозділу (м. Чернігів) капітаном поліції ОСОБА_1 . На підставі викладеного Дисциплінарна комісія ГУНП в Чернігівській області рекомендувала за недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

12. Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області В. Нідзельським від 13 червня 2022 року №489 капітана поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції у частині самоусунення з 25 лютого 2022 року до 16 березня 2022 року від виконання службових обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, не виконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільного залишення 16 березня 2022 року, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м. Чернігів).

13. Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області В. Нідзельським від 28 червня 2022 року №333 о/с позивача з 29 червня 2022 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

14. Вважаючи накази відповідача від 13 червня 2022 року №489 та від 28 червня 2022 року №333о/с протиправними, а своє звільнення - незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

15. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

16. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, з огляду на приписи Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), всі поліцейські з 24 лютого 2022 року зобов`язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу, та виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки, в тому числі і завдань щодо захисту, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України. Проте капітан поліції ОСОБА_1 з 25 лютого 2022 року до 16 березня 2022 року був відсутній на робочому місці за адресою місця дислокації підрозділу де служив або інших визначених місць для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та самовільно залишив 16 березня 2022 року територію дислокації підрозділу (м. Чернігів), що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем як у позові так і в письмових поясненнях, наданих ним під час службового розслідування.

17.1. При цьому, суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про відсутність в матеріалах службової перевірки належних та допустимих доказів щодо неперебування його на робочому місці, оскільки позивач в письмових поясненнях, наявних в матеріалах службового розслідування, сам підтверджує факт, що з 25 лютого 2022 року до 16 березня 2022 року перебував вдома та на службу не виходив, а з 16 березня 2022 року ніс службу в СПД №2 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області. Суди попередніх інстанцій також наголосили на тому, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження надання позивачу дозволу керівництвом ГУ НП в Чернігівській області покинути територію дислокації підрозділу (м. Чернігів).

17.2. Суди попередніх інстанцій критично оцінили доводи позивача про те, що він був вимушений евакуювати свою родину та наголосили на тому, що загальновідомим і таким, що не потребує доведення, є факт того, що станом на 16 березня 2022 року місто Чернігів не перебувало під тимчасовою окупацією, в облозі чи під оперативною облогою. Повне зупинення транспортного сполучення з містом Чернігів відбулось 23-24 березня 2022 року через руйнування мостів і переправ та саме з 24 березня 2022 року місто опинилося в оперативній облозі. Протягом березня 2022 року постійно, крім певних періодів, коли здійснювалися обстріли міста, проводилася евакуація з міста цивільного населення, доставка гуманітарних та інших вантажів, зокрема човнами через пішохідний міст через р. Десна (у тому числі через смт. Куликівка), до початку квітня 2022 року. При цьому, суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що після евакуації сім`ї до села Коропського району у позивача була можливість повернутися до міста Чернігів, однак позивач нею не скористався, залишився в Коропському районі та повернувся до міста Чернігів лише 11 квітня 2022 року. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника, тому незрозумілим є на якій підставі позивач вирішив стати на облік до іншого відділу поліції на території області, замість того, аби з`явитися за місцем служби.

17.3. Відтак, невихід позивача на службу з 25 лютого 2022 року до 16 березня 2022 року та неприбуття позивача після евакуації сім`ї та у подальшому до місця несення служби, на переконання судів попередніх інстанцій, свідчить про безвідповідальне ставлення позивача до долі тих осіб, які залишались на території міста Чернігова та які опинилися у безпорадному стані, потребуючи надання допомоги після обстрілів, переміщення в укриття до та під час бомбардувань території Чернігова, супроводу поранених, надання гуманітарної допомоги тощо. Отже, хоча рішення про виїзд було прийняте позивачем саме у зв`язку з військовою збройною агресією РФ проти України, зазначене не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця служби.

17.4. Суди попередніх інстанцій урахували, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

17.5. Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апелянта (представника позивача) про повторне застосування до позивача дисциплінарного стягнення за один і той самий проступок, оскільки наказ відповідача від 16 березня 2022 року №381 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУ НП в ВРПП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області» у вигляді звільнення зі служби в поліції в частині ОСОБА_1 вичерпав свою дію скасуванням відповідно до наказу від 13 березня 2022 року №424. Оскільки дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 не застосовувалося, на переконання суду апеляційної інстанції, не можна вважати протиправними дії відповідача щодо видання оспорюваних у цій справі наказів щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а також оцінювати такі дії як повторне накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

17.6. У підсумку суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, отже спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку, відповідно, відсутні підстави для визнання спірних наказів протиправними та скасування, а отже і для задоволення інших похідних позовних вимог.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

18. 19 січня 2023 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу представниці позивача - Газізової Ю.Л. на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року, у якій скаржниця просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

19. У касаційній скарзі представницею позивача зазначено, що оскаржувані судові рішення судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

19.1. У зв`язку з цим скаржниця наполягає на протиправності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону № 580-VIII, Присяги працівника поліції у частині самоусунення з 25 лютого 2022 року до 16 березня 2022 року від виконання службових обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, не виконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільного залишення 16 березня 2022 року, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м. Чернігів).

19.2. Так, скаржниця доводить, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки фактам, на які посилалася сторона позивача, а саме: про те, що 25 лютого 2022 року близько 12:00 год на підставі вказівки начальника ГУ НП в Чернігівській області Колмика О.Л. керівником ЧРУП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_2. особовому складу була надана вказівка про евакуацію своїх сімей з міста Чернігова, що підтверджується скріншотом листування у «месенджері» (наявним у матеріалах справи). 15 березня 2022 року позивачем було прийнято рішення про евакуацію своєї родини (дружини, неповнолітньої доньки, а також сусідів з трьома дітьми) з міста Чернігова, а саме: до села Шабалинів, Коропського району Черніговської області, про що він повідомив по телефону безпосереднього керівника начальника ВРПП ЧРУП ГУ НП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_2., від якого отримав дозвіл на евакуацію, що підтверджується письмовими поясненнями останнього, наявними у матеріалах справи. Після евакуації 16 березня 2022 року позивач, керуючись наказом Національної поліції України від 10 березня 2022 року № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», з`явився до найближчого відділу поліції - Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області для реєстрації, де з того часу ніс службу до 25 березня 2022 року.

19.3. При цьому, скаржниця зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо законності звільнення поліцейських у зв`язку із неможливістю виконувати службові обв`язки під час оголошеного в Україні воєнного стану.

19.4. Крім того, скаржниця наполягає на тому, що, з огляду на приписи статті 21 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, застосовувати до позивача дисциплінарне стягнення відповідач мав право виключно протягом місяця від дня виявлення дисциплінарного проступку, яким, у цьому випадку, на переконання скаржниці, є день затвердження висновку службового розслідування, на підставі якого відповідачем було прийнято наказ від 16 березня 2022 року № 381 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУ НП в ВРПП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області».

20. Касаційна скарга не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивача або його представника.

21. 8 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представниці позивача у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано із Чернігівського окружного адміністративного суду матеріали справи №620/4545/22.

22. 20 лютого 2023 року матеріали справи №620/4545/22 надійшли до Верховного Суду.

23. 27 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.

23.1. Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що письмові пояснення начальника ВРПП ЧРУП ГУ НП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_2. від 9 вересня 2022 року, додано стороною позивача до апеляційної скарги, однак не обґрунтовано причин, з яких цей доказ не було подано до суду першої інстанції у встановлений статтею 79 КАС України строк . Крім того, відповідач наполягає на тому, що скріншот листування групи «Блок пости» у месенджері, наданий позивачем в якості доказу отримання від керівництва ГУНП наказу на евакуацію поліцейських з міста Чернігів, не є належним і допустимим доказом. При цьому, відповідач стверджує, що 25 лютого 2022 року після 11 год почався потужний обстріл міста Чернігова і команда «евакуюйтесь» стосувалася вимоги покинути адміністративні приміщення (зону ймовірних влучань) або сховатися до бомбосховищ. Відповідач наголошує, що позивач, який мав спеціальне звання капітан поліції (особа середнього начальницького складу), з 24 лютого 2022 року до 16 березня 2022 року перебував десь у місті Чернігів, але на службу не виходив, до місць дислокації підрозділів поліції для отримання зброї та виконання обов`язків поліцейського не з`являвся. Позиція сторони позивача у цій частині, на переконання відповідача, не витримує жодної критики, оскільки доводи позивача про те, що він «... ніяких конкретних команд від свого безпосереднього керівника чи начальника ГУНП не отримував…» свідчать про те, що позивач уважає, що він мав бути запрошений на службу для виконання своїх обов`язків поліцейського в період дії військового стану.

23.2. Доводи касаційної скарги про дотримання позивачем службової дисципліни і несення ним служби відповідно до наказу Національної поліції України від 10 березня 2022 року № 190 відповідач уважає помилковими, оскільки дія пункту 1 цього наказу поширюється на чітко визначене коло осіб, до яких позивач не належить, а пунктом 3 цього наказу визначено, що поліцейські, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 цього наказу, зобов`язані невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби. Крім того, відповідач звертає увагу, що наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 21 лютого 2022 року № 268 особовий склад поліції Чернігівської області було переведено на посилений варіант службової діяльності, при цьому пунктом 3 вказаного наказу поліцейським структурних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, територіальних та міжрегіональних органів поліції (УПП, УСР, УБН, ВПК, УПО, ВВБ в Чернігівській області), заборонено всі виїзди за межі території, що обслуговується, та Чернігівського гарнізону без дозволу начальника ГУНП (детальна інформація у витягу з висновку службового розслідування). Тобто надати такий дозвіл може лише начальник ГУ НП в Чернігівській області Нідзельський В.О. або особа, яка виконує обов`язки начальника ГУ НП в Чернігівській області.

23.3. Крім того, відповідач уважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено доводи апелянта про те, що до позивача двічі застосовано дисциплінарне стягнення за один і той самий проступок, оскільки наказ відповідача №381 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУ НП в ВРПП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області» у вигляді звільнення зі служби в поліції в частині ОСОБА_1 вичерпав свою дію скасуванням відповідно до наказу від 13 травня 2022 року №424. Оскільки дисциплінарне стягнення до позивача не застосовувалося, не можна вважати протиправними дії відповідача щодо видання оспорюваних у цій справі наказів щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а також оцінювати такі дії як повторне накладення на позивача дисциплінарного стягнення. Крім того, відповідач звертає увагу, що наказ №381 датований 16 березня 2022 року і на дату його видання відповідач ще не мав інформації про виїзд позивача за межі дислокації підрозділу, тож склад дисциплінарного проступку не є тотожним.

24. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача.

25. 7 березня 2023 року до Верховного Суду від представниці позивача надійшла відповідь на відзив відповідача на касаційну скаргу, у яких скаржниця наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій не дослідили жодного із наведених у касаційній скарзі порушень порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

25.1. При цьому, представниця позивача уважає недостатньо аргументованою позицію відповідача у частині дотримання відповідачем строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а також не погоджується із здійсненим відповідачем трактуванням приписів наказу Національної поліції України від 10 березня 2022 року № 190.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

26. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

27. Так, частиною першою статті 1 Закону № 580-VIII визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

28. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Закону № 580-VIII).

29. Згідно з частиною першою статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

"Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

30. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

31. Згідно зі статтею 24 Закону №580-VIII виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.

У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

32. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

33. Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

34. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, серед іншого, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України

35. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частини друга статті 77 Закону № 580-VIII).

36. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

37. Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки (пункт 2); поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень (пункт 3); безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону (пункт 4); знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку (пункт 8).

38. Відповідно до частин першої та другої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

38.1. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

39. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту).

40. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

41. Згідно з частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

42. Частинами першою - четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

42.1. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

42.2. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

42.3. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

43. За змістом частини першої, пункту 1 частини дев`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

44.1. Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право, зокрема, одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб

45. Згідно із частинами першою та другою статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

45.1. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.

46. Частинами першою та третьою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

46.1. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

47. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (частина сьома статті 19 Дисциплінарного статуту).

48. Відповідно до частин першої та другої статті 21 Дисциплінарного статуту Дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

48.1. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

49. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу (частина третя статті 22 Дисциплінарного статуту).

50. Пунктом 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2018 року № 893, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807 (далі - Порядок №893, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

51. Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

52. Відповідно до пункту 1 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

VІ. Позиція Верховного Суду

53. Частиною першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги представниці позивача, суд касаційної інстанції виходить з такого.

56. Спір у цій справі виник у зв`язку із застосуванням до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону №580-VIII, Присяги працівника поліції у частині самоусунення з 25 лютого 2022 року до 16 березня 2022 року від виконання службових обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, не виконання наказів керівництва ГУ НП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільного залишення 16 березня 2022 року, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м. Чернігів).

57. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції вбачається, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

58. У цій справі Верховний Суд також ураховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

59. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

60. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

61. Як установлено судами попередніх інстанцій, під час проведення службового розслідування відповідач встановив порушення позивачем вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону №580-VIII, Присяги працівника поліції.

62. Так, відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у його самоусуненні з 25 лютого 2022 року до 16 березня 2022 року від виконання службових обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, невиконанні наказів керівництва ГУ НП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільному залишенні 16 березня 2022 року, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м. Чернігів).

63. У свою чергу, представниця позивача у касаційній скарзі не заперечує, що позивач дійсно був відсутнім на робочому місці у спірний період, втім підстави його відсутності уважає поважними.

64. Так, у позовній заяві та у поданій до суду апеляційної інстанції апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції сторона позивача наполягала, що 25 лютого 2022 року близько 12:00 год на підставі вказівки начальника ГУ НП в Чернігівській області Колмика О.Л. керівником ЧРУП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_2. особовому складу була надана вказівка про евакуацію своїх сімей з міста Чернігова, що підтверджується скріншотом листування у «месенджері» (наявним у матеріалах справи). При цьому, у період з 25 лютого 2022 року до 16 березня 2022 року позивач жодних конкретних команд від свого безпосереднього керівника чи начальника ГУНП не отримував, а 16 березня 2022 року позивач евакуював свою родину з міста Чернігова з дозволу начальника ВРПП ЧРУП ГУ НП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_2 , що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими поясненнями останнього, і, керуючись наказом Національної поліції України від 10 березня 2022 року № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», з`явився до найближчого відділу поліції - Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області для реєстрації, де з того часу ніс службу до 25 березня 2022 року.

65. Із такою позицією не погоджується відповідач та стверджує, що 25 лютого 2022 року після 11 год почався потужний обстріл міста Чернігова і команда «евакуюйтесь» стосувалася вимоги покинути адміністративні приміщення (зону ймовірних влучань) або сховатися до бомбосховищ. Крім того, відповідач наполягає, що, з огляду на зміст наказу начальника ГУНП в Чернігівській області від 21 лютого 2022 року № 268, надати позивачу дозвіл на виїзд з міста Чернігова міг лише начальник ГУ НП в області в Чернігівській області Нідзельський В.О., або особа, яка виконує обов`язки начальника ГУ НП в Чернігівській області. Водночас відповідач уважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги письмові пояснення начальника ВРПП ЧРУП ГУ НП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_2. від 9 вересня 2022 року як такі, що були долучені до апеляційної скарги із порушення вимог 79 КАС України. При цьому, за доводами відповідача, на позивача не поширюється дія пункту 1 наказу Національної поліції України від 10 березня 2022 року № 190.

66. Крім того, як у касаційній скарзі, так і у позовній заяві та у поданій до суду апеляційної інстанції апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції сторона позивача наполягала на незаконності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з огляду на порушення відповідачем визначеного статтею 21 Дисциплінарного статуту строку застосування дисциплінарного стягнення.

67. У свою чергу, реагуючи на доводи сторони позивача про порушення процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач наголошував, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності в межах шестимісячного строку з дати вчинення дисциплінарного проступку відповідно до частини третьої статті 22 Дисциплінарного статуту в межах місячного строку.

68. Разом з тим, судячи зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не дослідили обставини та не надали оцінку вищенаведеним аргументам учасників справи.

69. Проте, встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення справи.

70. Неповне встановлення судами попередніх обставин справи щодо фактичної підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з ненаданням їм належної правової оцінки не дозволяє колегії суддів перевірити правомірність оспорюваних наказів.

71. З огляду на викладене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

72. Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

73. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

74. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

75. Верховний Суд також звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

76. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

77. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

78. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.

79. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно з`ясувати обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, викладені Верховним Судом у цій постанові у розділі "Позиція Верховного Суду", всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити аргументи усіх учасників справи та надані ними докази із наведенням мотивів їх врахування чи відхилення, а також проаналізувати оскаржувані рішення відповідача на предмет їх правомірності відповідно до критеріїв, визначених у частині другій статті 2 КАС України.

VІІ. Судові витрати

80. Оскільки за наслідками касаційного розгляду Верховним Судом не ухвалюється нове рішення, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 344 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвоката Газізової Юлії Леонідівни задовольнити частково.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року скасувати та направити справу № 620/4545/22 на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіН.В. Шевцова В.Е. Мацедонська Н.А. Данилевич