ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

справа №620/4707/22

адміністративне провадження № К/990/9120/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №620/4707/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2023 року (постановлену у складі головуючого судді Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.),

У С Т А Н О В И В :

1. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року задоволено позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - відповідач, скаржник), а саме: визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ), починаючи з 23 березня 2022 року; зобов`язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в розмірі 90% суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури Чернігівської області від 18 лютого 2022 року № 21-22 з дня звернення, тобто з 23 березня 2022 року, і сплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого призначення.

2. Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області 11 листопада 2022 року подало апеляційну скаргу, у якій просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

3. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року та на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за поданою відповідачем апеляційною скаргою.

4. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у клопотанні відповідача для підтвердження поважності причин пропуску строку зазначено, що із запровадженням на території України воєнного стану повноцінна діяльність відповідача була унеможливлена. Однак, суд апеляційної інстанції вказав, що сам по собі факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу. Також суд вказав, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб суб`єкта владних повноважень, виникнення організаційних складнощів у його діяльності для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені Держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

5. З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було виконано вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху в частині пропуску строку на апеляційне оскарження та не було усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме: не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки це є лише недоліками роботи в організації представництва інтересів останнього у судах, що не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального права, зокрема, статті 295 КАС України, у зв`язку із цим судом протиправно відмовлено у відкритті апеляційного провадження та не прийнято до уваги доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, які обґрунтовані запровадженням на всій території України воєнного стану (згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами).

8. Окрім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зазначає, що Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10 січня 2023 року у справі № 640/3489/21 вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. Касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшла до Суду 14 березня 2023 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 2 травня 2023 року відкрито касаційне провадження на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2023 року у справі №620/4707/22, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.

11. Суддя-доповідач ухвалою від 3 липня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 4 липня 2023 року.

Позиція інших учасників справи

12. 17 травня 2023 року до Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте при дотриманні норм процесуального права, тому просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

13. Позивач указує, що сам по собі факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу. Оскільки відповідачем не було подано до суду апеляційної інстанції жодних доказів неможливості звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, визначений статтею 295 КАС України, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи

14. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

15. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

16. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

17. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2023 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.

18. Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов`язковість судового рішення.

19. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 та частина перша статті 13 КАС України).

20. Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов`язаних із відкриттям апеляційного провадження.

21. Так, у справі №1718/2-а-834/11 (постанова від 5 січня 2021 року) суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний перегляд судового рішення.

22. Аналогічна правова позиція була застосована Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21, від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а, від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 9 лютого 2023 року у справі №120/3532/21-а, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22, від 14 лютого 2023 року у справі № 380/18653/21, від 28 березня 2023 року у справі № 260/1322/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 640/19270/21, від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22 та від 23 червня 2023 року у справі № 620/5444/22.

23. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, зокрема, у зв`язку з пропуском строку її подання та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.

24. У подальшому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року, а заявлені в клопотанні про поновлення строку причини пропуску строку на апеляційне оскарження та підстави для його поновлення, що зумовлені збройною агресією рф проти України, не можуть вважатися об`єктивними та непереборними причинами, що унеможливлювали подання апеляційної скарги на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року у строк, встановлений статтею 295 КАС України. Сам по собі факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу. Також суд вказав, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

25. З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду погоджується та вважає за необхідне вказати таке.

26. Згідно зі статтею 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

27. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування вищезазначеної норми процесуального закону сформовані, зокрема, в постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17) та від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21.

28. Відповідно до частин першої-другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

29. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування вищезазначених норм процесуального закону сформовані, зокрема, у постановах від 13 червня 2019 року у справі №200/15533/17(2-а/200/1165/17), від 20 серпня 2020 року у справі № 160/9265/18 та від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20.

30. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.

31. Частинами другою, третьою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

32. Як було зазначено вище, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, зокрема, у зв`язку з пропуском строку її подання та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.

33. Частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

34. Суд вказує, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

35. Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22 та від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21.

36. Також колегія суддів зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

37. Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

38. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

39. Зі змісту наведених норм процесуального права вбачається, що строк, визначений частиною першою статті 295 КАС України, є процесуальним строком встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними, проте не може його встановлювати.

40. Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19, від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20, від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а та від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22.

41. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012, поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції; 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру; 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок).

42. Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

43. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

44. Суд також враховує, що поновлення судом апеляційної інстанції строку на оскарження рішення суду першої інстанції після набрання ним відповідно до статті 255 КАС України законної сили не повною мірою відповідало б принципу правової визначеності та легітимних очікувань для позивача у цій справі як суб`єкта приватного права.

45. З огляду на вищевикладене, особа, яка подала апеляційну скаргу з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України, має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

46. Аналогічна позиція щодо застосування принципу res judicata в аспекті наявності підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 820/4563/16, від 13 червня 2019 року у справі № 200/15533/17(2-а/200/1165/17) та від 13 червня 2019 року у справі №809/4385/15.

47. Колегія суддів також зазначає, що правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

48. Як було зазначено вище, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів, а якщо таке рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, то учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

49. Позиція щодо особливостей застосування судами строків апеляційного оскарження висловлена Верховним Судом у постановах від 12 червня 2019 року справі №381/2198/18, від 13 червня 2019 року у справі №200/15533/17(2-а/200/1165/17), від 22 січня 2020 року у справі №702/968/18 та від 27 січня 2021 року у справі №520/13722/19, від 12 вересня 2022 року у справі № 120/16601/21-а, від 29 вересня 2021 року у справі № 802/1794/18-а та від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21.

50. З матеріалів справи вбачається, що копію рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року отримано відповідачем 5 жовтня 2022 року. Вказане підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, що знаходиться у матеріалах справи (т.1, а.с. 71). Таким чином, останнім днем звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції було 4 листопада 2022 року.

51. Оскільки з апеляційною скаргою відповідач звернувся 11 листопада 2022 року, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на конверті, в якому апеляційна скарга надійшла до суду, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що таке звернення відбулося з порушенням строків на апеляційне оскарження судового рішення.

52. З приводу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, вказаних у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, а саме введення в Україні воєнного стану, обумовленого збройною агресією рф, та посилання відповідача у касаційні скарзі на позицію Верховного Суду у постанові від 10 січня 2023 року у справі № 640/3489/21, то колегія суддів вказує, що відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів того, що у період з 6 жовтня 2022 року по 4 листопада 2022 року:

- територіальне місцезнаходження суду апеляційної інстанції, порядок його функціонування та місцезнаходження скаржника не дозволило останньому вчасно направити апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції на рішення суду першої інстанції у справі №620/4707/22;

- на території м. Чернігова або у безпосередній близькості до вказаного міста проводилися бойові дії, здійснювалися посилені ракетні обстріли у відповідний проміжок часу, що об`єктивно та перманентно протягом тридцяти днів створювало реальну небезпеку для життя співробітників Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області;

- у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану працівники відповідача у вказаний період залучалися до забезпечення заходів, пов`язаних із запровадженням воєнного стану на території України, а тому не могли належним чином виконувати свої обов`язки, у тому числі щодо підготовки процесуальних документів.

53. Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року у справі №620/4707/22, обумовлені введенням воєнного стану через збройну агресію рф проти України, а посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 січня 2023 року у справі № 640/3489/21, безпідставним.

54. Отже, в даному випадку, колегія суддів не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

55. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме, статі 295 КАС України, під час вирішення питання стосовно відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року у справі №620/4707/22, та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 січня 2023 року у справі № 640/3489/21, не знайшли свого підтвердження за результатами касаційного розгляду справи.

56. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

57. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

58. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

59. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18, від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19, від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20.

60. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

61. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

62. З огляду на положення процесуального закону та зважаючи на те, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана поза межами встановленого тридцятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані відповідачем у заяві причини пропуску ним строку апеляційного оскарження обґрунтовано визнані судом апеляційної інстанції такими, що не можуть вважатись достатніми для висновку щодо пропуску цього строку з поважних причин, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

63. Також у цій справі колегія суддів доходить висновку, що поведінка відповідача з приводу пропуску строку звернення з апеляційною скаргою на апеляційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року у справі №620/4707/22, при відповідності положень статті 295 КАС України легітимній меті та якості закону, має ознаки зловживання процесуальними правами. При цьому відповідно до статей 2 та 45 КАСУ неприпустимість зловживання процесуальними правами є одним з основних принципів адміністративного судочинства; учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

64. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

65. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

66. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

67. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

68. У низці рішень ЄСПЛ констатовано порушення державами статті 6 Конвенції, з огляду на перегляд рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою, поданою поза межами строку на апеляційне оскарження та без належних підстав (мотивів) для поновлення пропущеного процесуального строку (див., зокрема, рішення у справах «Тряпішко проти України» (заява № 59577/12), Furtunг v. The Republic of Moldova (заява № 72636/13), Agurdino S.R.L. v. The Republic of Moldova (заява № 7359/06), Carpov v. The Republic of Moldova (заява № 6338/11), Andreyevy v. Russia (заява № 83399/17).

69. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

70. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

71. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява N 22750/02, пункт 42)).

72. Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

73. Також у пункті 71 рішення у справі "Peleki v. Greece" (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (рішення у справі "Moreira Ferreira v. Portugal" (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

74. До того ж, у пункті 80 рішення у справі "Perez v. France" (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі "Artico v. Italy", заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі "Van de Hurk v. the Netherlands", заява № 16034/90, пункт 59).

75. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

76. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).

77. Так, у пункті 54 рішення "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

78. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

79. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

80. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець