ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 620/5200/22

адміністративне провадження № К/990/12743/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 620/5200/22

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ГУ ПФУ в Житомирській області

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Аліменка В.О., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ ПФУ в Чернігівській області, ГУ ПФУ в Житомирській області, в якому просила суд:

визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 31.05.2022 щодо відмови в переведенні її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника;

зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області призначити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував її чоловік з 26.03.2022.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона має право на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно із статтею 37 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) у розмірі 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував за життя її чоловік.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 в задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено.

4. 10.04.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Житомирській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі №620/5200/22 за вищевказаним позовом, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

5. Верховний Суд ухвалою від 18.05.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

6. 12.06.2023 від позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб від 25.10.2002 серії НОМЕР_1 позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_2

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримував пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробувального складу цивільної авіації відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 11.05.2022 серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 .

За принципом екстериторіальності зазначену заяву розглянуло ГУ ПФУ в Житомирській області, яке прийняло рішення від 31.05.2022 № о/р НОМЕР_3 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки чинним законодавством не передбачено право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, який отримував пенсію як льотчик цивільної авіації.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника повинна обчислюватися виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Суд першої інстанції зазначив, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника обчислюється відповідно до Закону №1058-ІV і базовою величиною для її нарахування є не пенсія, яку фактично отримував померлий годувальник, а саме пенсія за віком померлого годувальника (незважаючи на те, що за життя йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII).

9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що померлий ОСОБА_2 отримував пенсію за віком, розмір якої може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а тому позивачка має права на переведення її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, розраховану з 50% розміру пенсії, яку отримував її чоловік.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційна скарга ГУ ПФУ в Житомирській області мотивована, зокрема тим, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, а не пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, статтею 37 якого закріплено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника. Скаржник наголошує, що згідно із Законом №1058-ІV розрахунковою величиною для обчислення пенсії по втраті годувальника є саме пенсія за віком померлого годувальника.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

12. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

14. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

15. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

16. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

17. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

18. Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).

19. Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

20. Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.

21. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №523/13150/16-а, від 01.06.2022 у справі №620/3519/18.

22. Матеріалами справи підтверджується, що чоловік позивачки за життя отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII.

23. При цьому, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до норм Закону №1058-IV вона має право на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, яка має бути розрахована виходячи з 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував її чоловік.

24. Однак, такі доводи позивачки базуються на неправильному розумінні статті 37 Закону №1058-IV, якою, як вже зазначалось вище, передбачено, що обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника здійснюється виходячи саме з розміру пенсії за віком померлого годувальника.

25. Стаття 9 Закону №1058-IV встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

26. Враховуючи викладене, оскільки позивачка звернулась за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.

27. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачка має право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, розрахованої з 50% розміру пенсії, яку отримував її чоловік, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що він отримував пенсію за віком, натомість матеріалами справи підтверджено той факт, що він отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII.

28. Колегія суддів зазначає, що право на пенсію за віком виникає в особи з досягненням нею відповідного віку та гарантоване навіть, якщо особа не реалізувала таке право.

29. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

30. При цьому, такий вибір особа може зробити за умови, що вона буде належним чином обізнана про свої права та наявність альтернатив у виборі пенсії.

31. Відповідно до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії.

Отже, саме органи Пенсійного фонду України повинні забезпечити умови, за яких особа обізнана з умовами призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір.

32. Належне виконання цього обов`язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право. З огляду на зазначене, відповідач повинен був роз`яснити позивачці можливість оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника відповідно до Закону №1058-IV, якщо ОСОБА_2 мав на неї право та проінформувати заявницю про її розмір.

33. Разом з цим, суди не з`ясували обставин щодо того, якого розміру пенсію за віком отримує позивачка, чи мав право на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV померлий годувальник, якщо мав, то який мав бути її розмір та чи не зміниться у бік зменшення розмір пенсії позивачки внаслідок переведення її на пенсію по втраті годувальника, що в розумінні вказаних вище законодавчих приписів є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб`єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст та обсяг існуючих соціальних гарантій.

Суди попередніх інстанцій також не встановили чи досліджувались наведені вище питання відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України під час прийняття спірного рішення про відмову в переведенні позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

34. Колегія суддів звертає увагу на те, що вказані обставини безпосередньо вливають на вирішення питання щодо наявності підстав для прийняття відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України рішення про переведення особи на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

35. У зв`язку з цим слід зазначити, що частиною третьою статті 242 КАС України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

36. Зазначеним вимогам процесуального закону ані рішення суду першої інстанції, ані постанова апеляційного суду не відповідають.

37. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

38. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

39. Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

40. Оскільки порушення допущені судами першої та апеляційної інстанцій, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

41. З урахуванням того, що Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі №620/5200/22.

Справу №620/5200/22 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.І. Рибачуксудді А.Ю. Бучик Л.В. Тацій