№ 620/546/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 620/546/23

провадження № К/990/36907/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрите

за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Єрашова Романа Вікторовича на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року (суддя Виноградова Д. О.) і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (судді: Чаку Є. В., Єгорова Н. М., Коротких А. Ю.), та

в с т а н о в и в:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті в повному розмірі додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн на місяць, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), за період з 24 лютого 2022 року до 30 вересня 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, що передбачена Постановою № 168 у розмірі 100000,00 грн на місяць, за період з 24 лютого 2022 року до 30 вересня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум цієї винагороди.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 30 березня 2023 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 вересня 2023 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суди попередніх інстанцій встановили, що станом на час введення воєнного стану в Україні позивач перебував у відрядженні в складі сил та засобів оперативно-тактичного угруповання (далі - ОТУ) «ІНФОРМАЦІЯ_1», а 11 червня 2022 року, у зв`язку з реформуванням ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання (далі - ОТУ) «ІНФОРМАЦІЯ_2».

30 вересня 2022 року позивач вибув зі складу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 .

За текстом судових рішень, позивач у період з 24 лютого по 31 серпня 2022 року перебував:

1) з 24 лютого по 25 лютого 2022 року - в ОКП Сєверодонецьк (відповідно до довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11 листопада 2022 року № 1515/ОТУ виконував бойове (спеціальне) завдання в складі підрозділу першого ешелону оборони в м. Сєверодонецьк [Сіверодонецьк] Луганської області). Місце виконання бойових завдань зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 28 лютого 2022 року № 465/отуп; виплачено додаткову винагороду в розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (з урахуванням щомісячних в розрахунку на місяць 30000,00 грн) за цей період у розмірі 10357,14 грн (5357,14 грн + 5000,00 грн), що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 18 листопада 2022 року № 597. Виплата 5000,00 грн здійснена у вересні 2022 року;

2) з 26 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року - у ЗКП Костянтинівка (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено у довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; позивач не виконував бойових завдань згідно з бойовими розпорядженнями). Місце виконання завдань зазначене в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 28 лютого 2022 року № 465/отуп;

3) з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року - у ЗКП Костянтинівка (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено у довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; позивач не виконував бойових завдань згідно з бойовими розпорядженнями). Місце виконання завдань зазначене в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 31 березня 2022 року № 504/отуп;

4) з 01 квітня 2022 року по 26 квітня 2022 року - у ЗКП Костянтинівка (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включений до довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; позивач не виконував бойових завдань згідно з бойовими розпорядженнями). Місце виконання завдань зазначене в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 30 квітня 2022 року № 530/отуп;

5) з 27 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року - у ПКП Добропілля (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено у довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », позивач не виконував бойових завдань згідно з бойовими розпорядженнями). Місце виконання завдань, зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 30 квітня 2022 року № 530/отуп;

6) з 01 травня 2022 року по 13 травня 2022 року - у ПКП Добропілля (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включалося до довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », позивач не виконував бойових завдань згідно з бойовими розпорядженнями). Місце виконання завдань, зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 18 липня 2022 року № 208;

7) з 14 травня 2022 року по 31 травня 2022 року - у ЗКП Булахівка (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено у довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; позивач не виконував бойових завдань згідно з бойовими розпорядженнями). Місце виконання завдань зазначене у рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 18 липня 2022 року № 208;

8) з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року - у Костянтинівка парк (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено в довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »). Місце виконання завдань зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 21 липня 2022 року № 210;

9) з 01 липня 2022 року по 31 липня 2022 року - у ПКП Добропілля (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено в довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »). Місце виконання завдань зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 26 серпня 2022 року № 253;

10) з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року - у ПКП Добропілля (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено в довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »). Місце виконання завдань зазначене в рапорті командира зведеної роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 від 29 вересня 2022 року № 310;

11) з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року - у ПКП Добропілля (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено в довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »). Місце виконання завдань зазначено в рапорті командира зведеної роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 від 10 жовтня 2022 року № 350.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що 134 окремий батальйон охорони і обслуговування (військова частина НОМЕР_1 ) є підрозділом забезпечення службової/бойової діяльності. Зведений підрозділ, а саме: зведена рота охорони військової частини НОМЕР_1 (про яку йдеться в рапортах майора ОСОБА_2 та капітана ОСОБА_3 ) організовувала та забезпечувала повсякденну діяльність ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (з 10 червня 2022 року - ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », витяг із наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 10 червня 2022 року № 126).

Суди попередніх інстанцій зауважили також, що в поясненнях від 17 жовтня 2022 року командир роти охорони капітан ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 25 січня 2022 року № 38 «Про організацію охорони та оборони, розміщення, повсякденної діяльності зведеної роти охорони від військової частини НОМЕР_1 на основному командному пункті ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », метою зведеної роти ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було: організація охорони та оборони ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; організація повсякденної діяльності ОКП ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_1»; забезпечення доброякісним та своєчасним харчуванням особового складу ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; забезпечення ПММ та спеціальними рідинами; забезпечення речовим майном та майном КЕС; організація медичного забезпечення; забезпечення постійної готовності автомобільної та бронетехніки та особового складу для виконання завдань ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

На основі наведеного суди попередніх інстанцій виснували, що головним завданням позивача було виконання бойових (спеціальних) завдань у списках особового складу зведеного підрозділу під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або Штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ оборони держави (зокрема ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » / «ІНФОРМАЦІЯ_2»).

З погляду судів першої та апеляційної інстанцій, позивач не міг виконувати бойові завдання у складі військової частини, позаяк був відряджений до складу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » / «ІНФОРМАЦІЯ_2», тому, на думку цих судів, умовою для нарахування додаткової винагороди (у збільшеному розмірі) є виконання завдань саме в першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки). Відтак додали, що у справі немає доказів (тобто бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу) безпосередньої участі [позивача] у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів протягом спірного періоду.

Зважаючи на наведені міркування суди попередніх інстанцій виснували, що Військова частина НОМЕР_1 в повному обсязі нарахувала та виплатила позивачеві додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у порядку та з дотриманням умов, визначених Окремими дорученнями Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 23 червня 2022 року № 912/з/29, за період, який визначений у довідках ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », до якого був відряджений військовослужбовець ОСОБА_1 для виконання завдань, що підтверджується довідкою про нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 від 16 лютого 2023 року № 226, у вересні 2022 року - виплата за період з 24 лютого 2022 року по 25 лютого 2022 року (за вирахуванням військового збору 1,5 %).

З приводу довідок ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2», які надав позивач (від 01 червня 2022 року № 979/ОТУП, від 01 липня 2022 року № 215/ОТУ, від 05 липня 2022 року № 387/ОТУ, № 784/ОТУ, від 01 серпня 2022 року № 581/ОТУ, від 01 вересня 2022 року № 869/ОТУ, від 01 жовтня 2022 року № 1131/ОТУ, № НОМЕР_2 /ОТУ), суди попередніх інстанцій зазначили, що в цих довідках були помилки технічного характеру, тому їх оновлено та викладено в новій редакції. За текстом судових рішень, попередні довідки вважаються недійсними в частині внесених змін, про що зазначено у супровідному листі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11 листопада 2022 року № 398/ОТУ. У цьому зв`язку суди відхилили аргументи позивача про те, що Окреме доручення Міністра оборони України вiд 23 червня 2022 року № 912/з/26 не встановлює порядку внесення змін до довідок, що підтверджують безпосередню участь відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, або порядку їх скасування чи визнання недійсними.

За текстом судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, надані відповідачем виправлені довідки належним чином завірені; за змістом відповідають нормам чинного законодавства; мають всі необхідні реквізити, печатки, підписи; є такими, що приведені у відповідність з урахуванням внесених змін у тлумачення безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів.

Касаційне оскарження

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Єрашов Р. В. просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційну скаргу її автор подав з підстави, яка передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим зазначив, що немає висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168 (в редакції, яка діяла станом на 19 липня 2022 року) у взаємозв`язку з абзацом третім пункту 1 Телеграми [Окремого доручення] Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 (діяло до 01 червня 2022 року) та абзацом четвертим пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (застосовувалося з 01 червня 2022 року до 01 лютого 2023 року).

У цьому зв`язку висловив думку, що зазначені приписи треба тлумачити так, що в період з 24 лютого 2022 року до 01 лютого 2023 року під безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів треба розуміти виконання військовослужбовцем, в тому числі, бойових (спеціальних) завдань зі всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями, що не залежить від перебування чи не перебування військовослужбовця на лінії бойового зіткнення у складі першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки).

Натомість у цій справі суди попередніх інстанцій застосували пункт 1 Постанови № 168, абзац третій пункту 1 Телеграми [Окремого доручення] Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 та абзац четвертий пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 таким чином, що обов`язковою умовою для виплати додаткової винагороди до 100000,00 грн є перебування військовослужбовця на лінії бойового зіткнення у складі першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) при здійсненні бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями. На думку позивача, подібне тлумачення цих норм не відповідає їхньому змісту.

Представник позивача підкреслив, що абзац третій пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 стосується військовослужбовців, які входять до складу органів військового управління чи штабів Сил Оборони держави, які здійснюють управління військовими частинами, угрупуваннями, які ведуть бойові дії на лінії бойового зіткнення у складі першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки). Цим абзацом розширено (у порівнянні із попереднім Окремим дорученням Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298) коло військовослужбовців, які мають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.

Відтак переконує, що до спірних правовідносин не може застосовуватися абзац третій пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, адже позивач не входив до складу органу військового управління чи штабу угрупування військ, а перебував на посаді стрільця-снайпера та виконував бойові (спеціальні) завдання у списках особового складу зведеного підрозділу під час перебування у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » / «ІНФОРМАЦІЯ_2», що полягали в забезпеченні діяльності зазначених ОТУ.

Стверджує, що виконання позивачем протягом спірного періоду спеціальних завдань у списках особового складу зведеного підрозділу у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » / «ІНФОРМАЦІЯ_2» (діяльність яких здійснювалася відповідно до бойових наказів та розпоряджень), перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій (підтверджується відповідними наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, що є в матеріалах справи), відповідає визначенню «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів», яке закріплене в абзаці третьому пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298) та абзаці четвертому пункту 1 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні її вимог.

З покликанням на пункт 2-1 Постанови № 168 відповідач зазначив, що з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди Міністр оборони України видав Окремі доручення, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України: № 248/1298 від 25 березня 2022 року (діяло з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року); № 912/з/29 від 23 червня 2022 року (діяло з 01 червня 2022 року до 31 січня 2023 року, тобто до внесення змін згідно з наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), який було доповнено розділом XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» (застосовується з 01 лютого 2023 року).

З погляду відповідача, виконання позивачем спеціальних завдань в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями можна підтвердити лише довідками ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2», куди він був відряджений. У цьому зв`язку відповідач підкреслив, що ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », виправлені довідки яких позивач ставить під сумнів, в цій справі не є учасником справи.

Зазначено також, що НОМЕР_3 окремий батальйон охорони і обслуговування (військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , яка не має статусу бойової частини) є підрозділом забезпечення службової/бойової діяльності. Тимчасом позивач просив нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду за період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року, тобто за час його відрядження до оперативно-тактичного угрупування, яке, як підкреслив відповідач, якраз і видає відповідні довідки і доводить до військової частини інформацію про безпосередню участь відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах.

Покликаючись на пункт 3 Окремого доручення Міністра оборони України № 248/1298 від 25 березня 2022 року, а також на пункт 3 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23 червня 2022 року відповідач зазначив, що на підставі [виправлених] довідок ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» в повному обсязі нарахував і виплатив додаткову грошову допомогу, передбачену Постановою № 168, що підтверджено довідкою від 16 лютого 2023 року № 226.

Нормативне регулювання

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.

Крім того, Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

Кабінет Міністрів України на виконання цих указів Президента України ухвалив Постанову № 168 [«Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168], якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згодом цей пункт Постанови № 168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217, від 22 березня 2022 року № 350, від 01 квітня 2022 року № 400, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793.

Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 (яка, згідно з пунктом 2, набирає чинності з дня її опублікування [19 липня 2022 року] та застосовується з 24 лютого 2022 року) у пункті 1 [Постанови № 168]: « 1) в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінити словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

2) доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення." ;

2. Абзац шостий пункту 2 після слів "під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану" замінити словами "у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів".

3. Доповнити постанову пунктом 2-1 такого змісту: "2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів."».

Згідно з наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, (який, як у ньому зазначено, застосовується з 24 лютого 2022 року) внесені зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Для врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав, зокрема, Окреме доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298, Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (доведено до відома кожної окремої військової частини (установи) телеграмами).

За пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

За пунктом 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно з пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 14 (яке, згідно з пунктом 14, має застосовуватися з 01 червня 2022 року (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовуються з 24 лютого 2022 року) під терміном «безпосередня участь Військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; .

У пункті 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 14 зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення».

Висновки Верховного Суду

В аспекті питання, яке порушив скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів має висловити позицію щодо застосування пункту 1 Постанови № 168 (в частині виплати військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, додаткової винагороди до 100000,00 грн) у зіставленні з положеннями окремих доручень Міністерства оборони України (від 25 березня 2022 року № 248/1298 та від 23 червня 2022 року № 912/з/29 в частині, яка роз`яснює (тлумачить), що треба розуміти під «безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (пункти 1 цих окремих доручень).

Контекст, за якого скаржник порушив ці питання, полягає в тому, що - як зрозуміла колегія суддів з обсягу встановлених в цій справі обставин - військовослужбовець ОСОБА_1 (солдат, стрілець-снайпер 2 взводу охорони 2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 ) був відряджений (ще до введення в Україні воєнного стану) до складу сил і засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (після реформування (з червня 2022 року) - ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2»), які залучаються до операцій об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Спір у цій справі стосується виплати [збільшеної] додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн за період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року, коли військовослужбовець (позивач) перебував у складі ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» / «ІНФОРМАЦІЯ_2» та виконував завдання, які покладені на це угрупування Збройних Сил України у межах зони їх відповідальності (Донеччина).

Зі встановлених обставин справи можна зрозуміти також, що спір спричинений застосуванням до спірних правовідносин абзацу третього пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, текст якого написаний вище. Варто звернути увагу, що в цьому абзаці (якого не було в Окремому дорученні Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298) акцентується на позиції оборони (перший ешелон) і на орган військового управління (керівний орган угрупування військ Сил оборони та/або тактичної групи), у складі якого виконуються бойові (спеціальні) завдання на цій позиції.

Тимчасом аргументація позивача, якою він обстоює свої вимоги, побудована на приписах пункту 1 Постанови № 168 у зіставленні з положеннями абзацу третього Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 та абзацу четвертого пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

Іншими словами, позивач переконує у тому, що має право отримати «додаткову винагороду до 100000,00 грн» (пункт 1 Постанови № 168), позаяк протягом спірного періоду виконував бойові (спеціальні) завдання із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями, що таким чином охоплюється «безпосередньою участю у бойових діях або , перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, (пункт 1 Постанови № 168).

У цьому зв`язку можемо констатувати, що питання, які порушені в касаційній скарзі, вимагають не так роз`яснень щодо застосування згадуваних в ній [касаційній скарзі] приписів, як з`ясування (встановлення) обставин справи задля того, щоб відшукати [у тексті зазначених вище окремих доручень Міністра оборони України, які видані для реалізації пункту 1 Постанови № 168 в частині, яка стосується виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн] норми, які мають бути реалізовані (застосовані) стосовно цих фактів.

Треба зауважити, що на період дії воєнного стану положення як абзацу третього пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 (діяло до 01 червня 2022 року), так і абзацу четвертого пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 можуть застосовуватися до правовідносин, які стосуються виплати грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу, а конкретно: додаткової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, адже приписи цих абзаців не суперечать одні одним, а радше окреслюють (деталізують, визначають) різні види (способи) «безпосередньої участі у бойових діях », за які військовослужбовці мають отримувати додаткову винагороду у збільшеному - до 100000,00 грн - розмірі.

У пункті 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 не було положень на кшталт тих, які написані в абзаці третьому пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29. Є підстави погодитися з думкою позивача, що «поява» цього абзацу дещо розширює зміст «безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях» (пункт 1 згадуваних окремих доручень Міністра оборони України), що, втім, не має бути перепоною для застосування інших положень, зокрема, Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, яким ці «доповнення» передбачені.

З уваги на наведене колегія суддів, повертаючись до встановлених в цій справі обставин, пригадає, що позивачеві не виплачували протягом спірного періоду додаткову винагороду у розмірі до 100000,00 грн тому що він [позивач] - згідно з «оновленими» (виправленими) довідками ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» (усі від 11 листопада 2022 року, надіслані командуванню військової частині НОМЕР_1 супровідним листом від 11 листопада 2022 року № 398/ОТУ) - не виконував бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони під час перебування у складі органу військового управління, штабу Сил оборони держави (абзац третій пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29).

Суди попередніх інстанцій виснували, що вимоги позивача безпідставні, позаяк він починаючи з 26 лютого 2022 року не виконував бойових завдань у складі першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення, як то передбачено в абзаці третьому пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

Водночас висновок судів про те, що позивач, будучи відрядженим до складу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » / «ІНФОРМАЦІЯ_2», міг чи мав би виконувати бойові завдання саме (лише) в першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), з погляду колегії суддів, не має аргументованого пояснення.

Перед тим, як подовжити, колегія суддів має зауважити, що погоджується з висновками цих судів про те, що у складі військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) позивач не міг виконувати бойових завдань на кшталт тих, які передбачені в абзаці третьому пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29. Поза тим, з обсягу встановлених в цій справі обставин відомо, що протягом спірного періоду позивач перебував на території ведення бойових дій (Донецька область) у складі ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» / «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Варто нагадати, що «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях » у цитованому вище пункті 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 полягає не тільки у виконанні завдань у першому ешелоні « під час перебування у складі органу військового управління », але також, приміром, у виконанні бойових завдань у складі військових частин, угруповань військ Сил оборони держави (абзац четвертий пункту 1). У контексті цієї справи це має означати, що для того, аби вирішити спір про (не)правомірність невиплати військовослужбовцеві додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн потрібно з`ясувати, які завдання він [військовослужбовець] виконував на тій території, де він перебував протягом спірного періоду (у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відтак - ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »).

Зважаючи на подання військовій частині НОМЕР_1 (у листопаді 2022 року) виправлених довідок щодо позивача - з причин/мотивів, які суди попередніх інстанцій не з`ясовували - питання про те, які завдання виконував позивач у період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року, будучи у складі ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» / «ІНФОРМАЦІЯ_2», мало б досліджуватися більш ретельно, не лише на основі «оновлених» довідок через призму абзацу третього пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, але також у зіставленні з іншими положеннями як згаданого пункту, так і пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298, яке діяло до 01 червня 2022 року (з уваги на діапазон спірного періоду).

Колегія суддів не має обґрунтованих підстав заперечувати, що довідки, які відповідач отримав згідно із супровідним листом ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 11 листопада 2022 року № 398/ОТУ, за змістом і формою відповідають вимогам законодавства. Але цими довідками суди попередніх інстанцій обґрунтували свій висновок щодо невиконання позивачем у складі ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» / «ІНФОРМАЦІЯ_2» завдань [саме] в першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки). Знову таки, позивач, зокрема, в касаційній скарзі цього й не заперечує, адже пункт 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 містить, поряд з абзацом третім, також абзац четвертий (на який і покликається позивач), який, якщо поглянути на його текстуальний виклад, не пов`язує виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн з «першим ешелоном оборони або наступу», як на тому акцентують суди першої та апеляційної інстанцій в цій справі.

Наведені міркування спричинені тим, що з обсягу встановленого у справі фактажу непереконливим видається висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач перебував [саме] у складі органу військового управління, штабу Сил оборони держави, й тому виплата йому додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн має пов`язуватися з виконанням бойових (спеціальних) завдань першого ешелону оборони або наступу , як передбачено в абзаці третьому пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

Покликання судів попередніх інстанцій у цьому зв`язку на пояснення командира роти охорони капітана ОСОБА_3 від 17 жовтня 2022 року (копія яких є у матеріалах справи і які взяті, як можна зрозуміти з написаного, в рамках службового розслідування), у яких він, з-поміж іншого, апелює до наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 25 січня 2022 року № 38 «Про організацію охорони та оборони, розміщення, повсякденної діяльності зведеної роти охорони від військової частини НОМЕР_1 на основному командному пункті ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ніяким чином не може пояснити - щонайменше у зіставленні із датою наказу (який згаданий у цих поясненнях) та зважаючи також на зону (територію) відповідальності згаданого угрупування - якою була участь позивача (тобто які завдання він як військовослужбовець виконував) у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » / «ІНФОРМАЦІЯ_2» протягом спірного періоду.

Окрім того, письмові пояснення командира роти охорони капітана ОСОБА_3 від 17 жовтня 2022 року, на основі яких суди попередніх інстанцій визначили зміст завдань, які виконував (чи мав би виконувати) позивач у складі військової частини НОМЕР_1 , не можуть бути належним і достовірним доказом - у розумінні статей 73 74 КАС України - неучасті позивача у бойових діях та/або невиконання бойових (спеціальних) завдань у період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року [у складі ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» / «ІНФОРМАЦІЯ_2»], за які, у розумінні пункту 1 Постанови № 168 та виданих на його реалізацію окремих доручень Міністра оборони України, передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн.

Варто зауважити, що відповідальність перед державою за бойову та мобілізаційну готовність військової частини несе командир (начальник) цієї частини (пункт 58 розділу 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХIV; далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України). Поза тим, пункт 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 передбачає, що райони ведення бойових дій визначає відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувач Збройних Сил України; склад угруповань військ (Сил оборони держави) визначає Головнокомандувач Збройних Сил України або начальник Генерального штабу Збройних Сил України. Подібні норми містяться в пункті 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298 (діяло до 01 червня 2022 року).

У контексті спірних правовідносин ця заувага покликана звернути увагу на те, що з`ясування покладених на військовослужбовця службових обов`язків передбачає дослідження (вивчення) наказів (розпоряджень) командира (начальника) військової частини, які цей військовослужбовець зобов`язаний беззастережно виконувати, особливо якщо йдеться про виконання бойових завдань та/або участі у бойових діях на території їх ведення; щодо останнього, то ці території визначає Головнокомандувач Збройних Сил України відповідними рішеннями, що теж треба мати на увазі - у зіставленні з іншими доказами - під час вирішення питання про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168. Тож у цьому зв`язку апелювання судів попередніх інстанцій до згадуваних письмових пояснень командира роти (точніше - їх засвідченої фотокопії) є, на думку колегії, неналежним (недопустимим) способом з`ясування обставин, які можуть слугувати основою для застосування приписів пункту 1 Постанови № 168, як і окремих доручень Міністра оборони України щодо реалізації цих приписів.

Підсумовуючи наведене колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачеві додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн на місяць, яка передбачена Постановою № 168, за період з 24 лютого 2022 року до 30 вересня 2022 року потрібно з`ясувати чи охоплювалися завдання, які виконував він як військовослужбовець (перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), визначенню «безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях , яке закріплене у пункті 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298, а також [в цілому] у пункті 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (зважаючи на дати їх видання і застосування).

Пам`ятаючи про вимоги статті 341 КАС України, зокрема частини другої цієї статті, колегія суддів не може самостійно досліджувати докази і встановлювати на цій підставі обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду. Водночас поставлені у касаційній скарзі питання, для того, аби відповісти на них по суті, потребують дослідження ширшого кола обставин, щоб визначитися з нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

За наслідками розгляду касаційної скарги в межах доводів і вимог, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження в цій справі, колегія суддів вирішила, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Єрашова Романа Вікторовича задовольнити частково.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 620/546/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

В. Е. Мацедонська