№ 620/5747/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 жовтня 2024 року

справа №620/5747/23

адміністративне провадження № К/990/33456/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянувши попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссил"

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року (колегія у складі суддів: Сорочко Є.О., Коротких А.Ю., Єгорова Н.М.)

у справі №620/5747/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссил"

до Головного управління ДПС у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення,-

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКССИЛ» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі), в якому просило суд скасувати:

- податкову вимогу від 29 березня 2023 року №0000049-1302-2501, відповідно до якої станом на 28 березня 2023 року сума податкового боргу позивача становить 556137,27 гривень;

- рішення від 29 березня 2023 року № 30/130205 про опис майна у податкову заставу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що через військову агресію Російської Федерації проти України до Податкового кодексу України внесено зміни та доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України підпунктом 69.14. Так, відповідно до внесених змін тимчасово, з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому буде припинено воєнний стан, не підлягають нарахуванню та сплаті земельний податок й орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, за землі та паї: що розташовані на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації і перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних чи юридичних осіб, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України; які визначено як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією внесена Чернігівська область. Зважаючи на те, що на території Чернігівської області велись бойові дії, де і знаходиться майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссил», яке звільнене від сплати земельного податку, податкова вимога від 29 березня 2023 року №0000049-1302-2501 та рішення від 29 березня 2023 року № 30/130205 про опис майна у податкову заставу є незаконними та були прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню в повному обсязі.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 29 березня 2023 року №0000049-1302-2501 в сумі 457 726 гривень 27 копійок.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства в цій частині відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №620/5747/23, залишивши в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу з Чернігівського окружного адміністративного суду та з Шостого апеляційного адміністративного суду.

18 жовтня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив податкового органу, в якому відповідач просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року без змін.

21 жовтня 2024 року справа №620/5747/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссил» згідно договору від 12 грудня 2016 року №4315 орендує земельну ділянку площею 0,6001 га, кадастровий номер 7410100000:02:001:0025, що розташована в місті Чернігів по проспекту Миру, 283.

18 лютого 2022 року Товариством подано до Головного управління ДПС у Чернігівській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік. Згідно із розрахунком, доданим до декларації, сума земельного податку за 2022 рік визначена в розмірі 549271,53 гривень із щомісячними платежами за січень-листопад 2022 року в сумі 45772,63 гривень, за грудень 2022 року в сумі 45772,60 гривень з термінами сплати: 30 березня 2022 року, 03 травня 2022 року, 30 травня 2022 року, 30 червня 2022 року, 01 серпня 2022 року, 30 серпня 2022 року, 30 вересня 2022 року, 31 жовтня 2022 року, 30 листопада 2022 року, 30 грудня 2022 року, 30 січня 2023 року.

Окрім того, позивачем 10 лютого 2023 року подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік, де визначено щомісячний платіж за січень 2023 року в сумі 52638,37 гривень з терміном сплати 02 березня 2023 року.

Таким чином, як зазначає відповідач, станом на дату формування податкової вимоги 29 березня 2023 року загальна сума податкового боргу складала 556 137,27 гривень.

Податковим органом 29 березня 2023 року сформовано та направлено позивачеві податкову вимогу №0000049-1302-2501, яка отримана позивачем 12 квітня 2023 року.

У податковій вимозі податковий орган попереджає, що у платника податків виник податковий борг та починаючи з 31 березня 2022 на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені Податковим кодексом України. Податковим органом буде здійснено опис майна в податкову заставу.

До податкової вимоги додано детальний розрахунок суми податкового боргу, відповідно до якого борг складається з орендної плати з юридичних осіб в сумі 556 137,27 гривень.

Також, податковим органом було прийнято рішення від 29 березня 2023 року №30/130205, яким відповідно до статті 89 розділу II Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна в податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссил».

07 червня 2023 року Товариством подана до контролюючого органу уточнююча податкова звітність (уточнюючий розрахунок №9311560197), тобто після звернення до суду з позовом про скасування спірної податкової вимоги.

Відповідно до зазначеного уточнюючого розрахунку платником нараховані до зменшення податкові зобов`язання з плати за землю в загальній сумі 457 726 гривень 27 копійок за податкові періоди березень - грудень 2022 року.

Після отримання уточнюючого розрахунку відповідач 07 червня 2023 року відобразив в обліку зменшення зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб (зменшення боргу минулих років) на загальну суму 457 726 гривень 27 копійок, що підтверджується випискою з ІКП з орендної плати з юридичних осіб.

Не погоджуючись із податковою вимогою та рішенням про опис майна, Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав та інтересів.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для звільнення від сплати податкових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб за 2022 рік, які платник податку самостійно визначив та задекларував не було, тому податкове зобов`язання є узгодженими та набуло статусу податкового боргу.

У свою чергу, суд першої інстанції вказав, що наявні підстави для зменшення суми податкового боргу на суму 457 726 гривень 27 копійок, яка зазначена в податковій вимозі від 29 березня 2023 року №0000049-1302-2501.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право осіб на звільнення від сплати податку відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України реалізується шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій із зменшенням відповідних податкових зобов`язань. Реалізація такого права будь-яким чином не впливає на правомірність винесених раніше податкових вимог, які фіксували факт несплати відповідних сум податкового боргу.

Позивач скористався своїм правом подачі уточнюючої декларації та зменшив податкові зобов`язання з плати за землю в загальній сумі 457 726, 27 гривень за податкові періоди березень - грудень 2022 року, проте, ні виникнення права на звільнення від сплати податку відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, ні факт самостійного зменшення податкових зобов`язань у червні 2023 року, жодним чином не впливають на правомірність формування оскаржуваної податкової вимоги у березні 2023 року та не є підставою для її скасування.

Станом на час винесення податкової вимоги, у відповідача були відсутні підстави не враховувати у якості податкового боргу самостійно відображені у податковому обліку та не сплачені позивачем суми 457 726 гривень 27 копійок податку.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Вказану підставу касаційного оскарження, позивач обґрунтовує тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування податкового законодавства щодо земельного податку за земельні ділянки державної та комунальної власності, що розташовані на території активних бойових дій.

При цьому Товариство наголошує на тому, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду зумовлює порушення прав та інтересів позивача, оскільки обґрунтована власним трактуванням судом апеляційної інстанції норм, підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яке полягає в тому, що на думку суду апеляційної інстанції виникнення права на звільнення від сплати податку відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не впливають на правомірність оскаржуваної податкової вимоги у березні 2023 року та не є підставою для її скасування.

Цитуючи висновки суду першої та апеляційної інстанції представник позивача вказав на те, що оспорюване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене без урахування фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального права та таким, що не відповідає завданню адміністративного судочинства.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган звернув увагу на те, що дії контролюючого органу щодо формування оскаржуваної податкової вимоги, підстави формування та зміст вказаного документу відповідає вимогам чинного законодавства.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата - орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Пунктом 286.2 статі 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема вказаний пункт доповнено підпунктом 69.14 відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд наголошує на тому, що вказана вище редакція підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України була чинною на момент винесення спірної податкової вимоги від 29 березня 2024 року.

Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06 травня 2023 року, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне:

За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Вказану редакцію підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України було застосовано судами попередніх інстанцій при прийняті спірних рішень у цій справі.

Застосування судами попередніх інстанцій підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції чинній з 06 травня 2023 року, Суд вважає помилковим з огляду на відсутність вказаної редакції норми на момент прийняття спірної податкової вимоги.

Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції чинній з 17 березня 2022 року свідчить про те, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.

На підставі вищевказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004.

Відповідно до вказаного Переліку вся територія Чернігівської області (Код UA74000000000025378) віднесена до території, на якій ведуться (велися) бойові дії - територія активних бойових дій з 24 лютого 2022 року по 03 квітня 2022 року.

З огляду на вказане вище правове регулювання, положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та той факт, що вся територія Чернігівської області віднесена до території, на якій велися бойові дії - територія активних бойових дій в період з 24 лютого 2022 року по 03 квітня 2022 року, Суд вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссил» мало право у спірний період не сплачувати орендну плату за користування земельної ділянки, яка розташована в місті Чернігів по проспекту Миру, 283.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, набуває статусу податкового боргу.

Згідно статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що факт несплати у встановлений строк самостійно визначеного платником грошового зобов`язання має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, на який контролюючий орган надсилає (вручає) такому платнику податкову вимогу.

Суд повторно звертає увагу на те, що 18 лютого 2022 року Товариством подано до Головного управління ДПС у Чернігівській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік. Згідно із розрахунком, доданим до декларації, сума земельного податку за 2022 рік визначена в розмірі 549271,53 гривень із щомісячними платежами за січень-листопад 2022 року в сумі 45772,63 гривень, за грудень 2022 року в сумі 45772,60 гривень з термінами сплати: 30 березня 2022 року, 03 травня 2022 року, 30 травня 2022 року, 30 червня 2022 року, 01 серпня 2022 року, 30 серпня 2022 року, 30 вересня 2022 року, 31 жовтня 2022 року, 30 листопада 2022 року, 30 грудня 2022 року, 30 січня 2023 року.

У зв`язку із несплатою вказаних грошових зобов`язань у встановлений строк, у позивача виник податковий борг у розмірі 556 137,27 гривень, який і був включений у спірну податкову вимогу.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, будь-яких доказів сплати податкового боргу або ж зменшення грошових зобов`язань у податковій звітності станом на час формування податкової вимоги, позивачем надано не було.

Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що виносячи оскаржувану податкову вимогу, відповідач діяв правомірно.

Разом з тим, Суд наголошує на тому, що абзац 5 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції чинній з 06 травня 2023 року встановлює, що платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 року - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що вказані приписи не позбавляють статусу податкового боргу самостійно визначеного у податковій звітності та несплаченого у встановлені строки податку. Так само вказані норми не містять приписів, які б відкликали раніше сформовані податкові вимоги на такі суми боргу.

Право осіб на звільнення від сплати податку відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України реалізується шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій із зменшенням відповідних податкових зобов`язань. Реалізація такого права будь-яким чином не впливає на правомірність винесених раніше податкових вимог, які фіксували факт несплати відповідних сум податкового боргу.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач скористався своїм правом подачі уточнюючої декларації та зменшив податкові зобов`язання з плати за землю в загальній сумі 457 726, 27 гривень за податкові періоди березень - грудень 2022 року, проте вказаний факт не впливає на правомірність формування оскаржуваної податкової вимоги у березні 2023 року та не є підставою для її скасування.

Відтак, станом на час винесення податкової вимоги, у відповідача були відсутні підстави не враховувати у якості податкового боргу самостійно відображені у податковому обліку та не сплачені позивачем суми 457 726 гривень 27 копійок податку, обов`язок сплати, якого на час судового розгляду відсутній.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для скасування спірної податкової вимоги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссил" залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №620/5747/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л.І. Бившева

І.Я. Олендер