№ 620/705/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 620/705/18-ц

провадження № 61-1804св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Міжрайонного відділу державної служби по Індустріальному та Немишлянському районах

м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Цурков Святослав Ігорович,

заінтересована особа (стягувач) - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Зачепилівського районного суду Харківської області від 10 серпня 2018 року у складі судді Яценка Є. І.

та постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою

на дії та рішення державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах

м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Цуркова С. І. (далі - Міжрайонний ВДВС по індустріальному

та Немишлянському районах м. Харкова Головного ТУЮ у Харківській області), заінтересова особа - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»).

Скарга мотивована тим, що на виконанні державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах

м. Харкова Головного ТУЮ у Харківській області Цуркова С. І. перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа

від 01 лютого 2016 року № 620/1011/15-ц, виданого Зачепилівським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1

на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості у розмірі 553 952,10 грн.

14 лютого 2017 року державним виконавцем Цурковим С. І. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Зазначав, що вказану квартиру ним було придбано на підставі кредитного договору від 23 березня 2007 року, укладеного між ним та АКБ «ТАС-Комерцбанк».

16 серпня 2017 року державним виконавцем була винесена постанова про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні і 19 жовтня 2017 року було отримано звіт про оцінку майна у якому було визначено початкову вартість вказаної квартири у розмірі 510 400,00 грн, проте,

як вважав ОСОБА_1 , така ціна є заниженою, оскільки у відповідності

до звіту, проведеного суб`єктом оціночної діяльності товариства

з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс і Партнери», реальна вартість спірної квартири станом на 19 жовтня 2017 року становила 803 696,00 грн.

ОСОБА_1 вважав, що оскільки кредит, який він брав для придбання спірної квартири, був споживчим та валютним (видавався у доларах США)

та предмет іпотеки є його єдиним житлом, тому підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого

як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Проте державний виконавець помилково вважав, що він не підпадає під дію вищевказаного Закону та у період з грудня 2017 року по січень 2018 року були розпочаті дії щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів через державне підприємство «Сетам».

05 лютого 2018 року згідно протоколу № 315044 були проведені торги спірної квартири за ціною 473 777,77 грн, а 27 лютого 2018 року складено акт про реалізацію предмета іпотеки, про що, як зазначав скаржник, його

не було повідомлено.

Разом із тим, ОСОБА_1 посилався на те, що причиною пропуску процесуальних строків для звернення до суду з цією скаргою було те,

що він перебував на лікуванні у США та повернувся до України лише

20 червня 2018 року й 26 червня 2018 року уклав угоду з адвокатом про захист його прав та інтересів.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд поновити пропущений строк для подачі цієї скарги та визнати:

незаконними, дії державного виконавця Міжрайонного ВДВС

по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного ТУЮ у Харківській області Цуркова С. І. у виконавчому провадженні № 50971432;

незаконними та скасувати постанови державного виконавця від 24 березня 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника та від 16 серпня

2017 про призначення експерта у вказаному виконавчому провадженні;

незаконними дії державного виконавця Цуркова С. І. щодо надіслання документів до Харківської філії державного підприємства «Сетам» для проведення електронних торгів у спірному виконавчому провадженні;

незаконним та скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки, а саме квартири

АДРЕСА_1 від 27 лютого 2018 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 10 серпня 2018 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для подачі скарги.

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного ТУЮ у Харківській області Цуркова С. І. задоволено частково.

Визнано незаконними дії державного виконавця Міжрайонного ВДВС

по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного ТУЮ у Харківській області Цуркова С. І. у надісланні документів до Харківської філії державного підприємства «Сетам» для проведення електронних торгів у виконавчому провадженні № 54776549.

Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах

м. Харкова Головного ТУЮ у Харківській області Цуркова С. І. від 24 березня 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № 50971432.

м. Харкова Головного ТУЮ у Харківській області Цуркова С. І. від 16 серпня 2017 року про призначення експерта у виконавчому провадженні

№ 50971432.

Ухвала суду мотивована тим, що скаржником строк на оскарження дій державного виконавця пропущено з поважних причин, оскільки

ОСОБА_1 у період з 12 жовтня 2017 року по 18 червня 2018 року перебував за межами України на лікуванні.

Разом із тим, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 , оскільки дії держаного виконавця, проведені у виконавчому провадженні № 54776549 щодо винесення постанов про опис та арешт майна боржника від 24 березня 2017 року та від 16 серпня 2017 року про призначення експерта, є неправомірними, виходячи із того,

що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій

на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів

в іноземній валюті». У зв`язку із чим, як вважав суд першої інстанції, державному виконавцю необхідно було перевірити наявність обставин, які

в силу вказаного Закону виключають можливість примусового виконання рішення суду, що є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, як це передбачено статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу Міжрайонного ВДВС по Індустріальному

та Немишлянському районах м. Харкова Головного ТУЮ у Харківській області залишено без задоволення. Ухвалу Зачепилівського районного суду Харківської області від 10 серпня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог скарги ОСОБА_1 , оскільки дії держаного виконавця, проведені у виконавчому провадженні

№ 54776549 щодо винесення постанов про опис та арешт майна боржника

від 24 березня 2017 року та від 16 серпня 2017 року про призначення експерта для оцінки спірної квартири ОСОБА_1 , яка належить йому на праві власності, є його постійним та єдиним місцем проживання, та була надана банку на забезпечення виконання його кредитного зобов`язання у іноземній валюті, є неправомірними, тому, що вказане майно боржника підпадає

під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У зв`язку із чим державному виконавцю необхідно було перевірити наявність обставин, які

Разом із тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що строк на оскарження дій державного виконавця скаржником було пропущено з поважних причин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, акціонерне товариство «Альфа Банк» (далі - АТ «Альфа Банк»), посилаючись

на порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 620/705/18-ц

із Зачепилівського районного суду Харківської області.

У травні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року цивільну справу

№ 620/705/18-ц призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені

з порушенням норм процесуального права.

АТ «Альфа Банк» вважало, що наведені ОСОБА_1 причини пропуску звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, зокрема: перебування за межами України, не можуть бути поважними, оскільки перебування скаржником за межами України не заважало йому реалізувати своє право на оскарження зазначених дій уповноваживши на це адвоката

чи будь-яку іншу особу на вчинення цих дій, а тому суди попередніх інстанцій безпідставно визнали наведені причини пропуску ОСОБА_1 поважними та поновили йому такий строк.

Також АТ «Альфа Банк» вважало, що оскільки спірна квартира

не використовувалась ОСОБА_1 як місце постійного проживання, тому виключається поширення на неї мораторію за Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а оскаржувані дії державного виконавця вчинені з дотриманням положень зазначеного Закону та Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , у якому заявник посилалася на те, що касаційна скарга є безпідставною та такою,

що не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій

в повному обсязі з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення скарги, надано належну оцінку всім доказам, поясненням та запереченням, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року у цивільній справі № 620/1011/15-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 553 952,10 грн.

01 лютого 2016 року на виконання вищевказаного рішення суду першої інстанції Зачепилівським районним судом Харківської області було видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Зачепилівського відділу державного виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

в Харківській області від 12 травня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50971432 (а. с. 32).

14 лютого 2017 року матеріали вищезазначеного виконавчого провадження були передані до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби

м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (після перейменування Міжрайонний ВДВС по Індустріальному

та Немишлянському районах м. Харкова Головного ТУЮ у Харківській області) (а. с. 94).

Постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного ТУЮ у Харківській області Цуркова С. І. від 24 березня 2017 року описано та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме на квартиру

АДРЕСА_1 (а. с. 9-10).

Постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного ТУЮ у Харківській області Цуркова С. І. від 16 серпня 2017 року призначено експерта для участі

у виконавчому провадженні (а. с. 11-12).

23 березня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 43 400,00 доларів США, строком до 22 березня 2027 року, для придбання трикімнатної квартири

АДРЕСА_1 (а. с. 47-51).

З метою забезпечення виконання зобов`язань між банком

та ОСОБА_1 23 березня 2007 року було укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки було нерухоме майно - трикімнатна квартира

АДРЕСА_1 , посвідчений 23 березня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О. О., зареєстрований за № 1676 (а. с. 52-53).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ «Альфа-Банк» підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Задовольняючи вимоги скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції,

з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того,

що дії держаного виконавця, проведені у виконавчому провадженні

№ 54776549 щодо винесення постанов про опис та арешт майна боржника

від 24 березня 2017 року та від 16 серпня 2017 року про призначення експерта, а також надіслання документів до Харківської філії державного підприємства «Сетам» для проведення електронних торгів,

є неправомірними.

Проте, із зазначеним висновком у повному обсязі погодитися не можна, виходячи з наступного.

У відповідності до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного

на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини

і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб,

що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах,

у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією

або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень

або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження

та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам,

що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна,

в день їх винесення.

Викладене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 17 січня 2020 року у справі

№ 340/1018/19/К/9901/22118/19.

Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (частина перша

статті 20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частинами першою, третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів

чи рухомого майна. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (кошти) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно із частиною першою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого

з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує

50 мінімальних розмірів заробітної плати.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій

на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів

в іноземній валюті», в редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії, згідно з підпунктами 1, 2 пункту 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно

із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає

як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті,

та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває

в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140,0 кв. м для квартири

та 250,0 кв. м для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням

від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого

як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом,

не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань

за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Отже, ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що предмет іпотеки, зокрема спірна квартира, яка виступала як забезпечення зобов`язання

за споживчим кредитом, наданим АКБ «ТАС Комерцбанк» ОСОБА_1

в іноземній валюті, та ураховуючи те, що така квартира є його постійним

та єдиним місцем проживання, обґрунтовано вважав, що на спірні правовідносини поширюються положення Закону України «Про мораторій

на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту

в іноземній валюті», а дії державного виконавця щодо надіслання документів до Харківської філії державного підприємства «Сетам» для проведення електронних торгів у виконавчому провадженні № 54776549 не відповідають положенням вказаного Закону.

Разом із тим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов неправильного висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 у частині визнання незаконними та скасуванні постанов державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Індустріальному

та Немишлянському районах м. Харкова Головного ТУЮ у Харківській області Цуркова С. І. від 24 березня 2017 року про опис та арешт майна боржника

та від 16 серпня 2017 року про призначення експерта у виконавчому провадженні № 50971432, оскільки Закон України «Про мораторій

на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів

в іноземній валюті» не встановлює обмежень щодо здійснення опису

та накладення арешту на нерухоме майно, а також призначення експерта

у виконавчому провадженні, а тому дії приватного виконавця щодо проведення опису та накладення арешту на нерухоме майно, а також призначення експерта у виконавчому провадженні є правомірними, оскільки у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, є стадією, яка передує примусовій реалізації майна (стаття 61 Закону України «Про виконавче провадження»).

Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 пропущено без поважних причин строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця є безпідставними, оскільки визначений частиною першою

статті 449 ЦПК України строк на звернення до суду з такою скаргою скаржником пропущено з поважних причин, на підтвердження поважності яких останнім було надано належні та допустимі докази.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення

у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Зачепилівського районного суду Харківської області від 10 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня

2018 року у частині вимог скарги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному

та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Цуркова Святослава Ігоровича

від 24 березня 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника

та від 16 серпня 2017 року про призначення експерта у виконавчому провадженні № 50971432 скасувати.

У задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному

від 24 березня 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника

та від 16 серпня 2017 року про призначення експерта у виконавчому провадженні № 50971432 відмовити.

У іншій частині ухвалу Зачепилівського районного суду Харківської області від 10 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 04 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович