№ 620/738/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року

м. Київ

справа № 620/738/19

адміністративне провадження № К/9901/30221/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Желєзного І.В., Рибачука А.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 620/738/19

за позовом Державного підприємства науково-виробничий комплекс «Прогрес»

до Управління Держпраці у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою Державного підприємства науково-виробничий комплекс «Прогрес» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (головуючий суддя: Заяць О. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Бужак Н. П., суддів: Костюк Л. О., Пилипенко О. Є.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2019 року Державне підприємство науково-виробничий комплекс «Прогрес» (далі - ДП НВК «Прогрес») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу від 12 лютого 2019 року № 25-02-015/0045/35.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідачем встановлено недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме: не нарахування та не виплата в подвійному розмірі заробітної плати працівникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за роботу в надурочний час за підсумком відпрацьованого часу за 4 квартал 2018 року. Поряд з цим, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною і безпідставною, оскільки заробітна плата за роботу в надурочний час вказаним особам була виплачена вчасно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зарплата за надурочний час повинна бути виплачена ДП НВК «Прогрес» за наслідками 4 кварталу, а не у 1 кварталі наступного року при виплаті зарплати за весь січень місяць.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 01 жовтня 2019 року ДП НВК «Прогрес» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, суди при вирішенні цієї справи не врахували, що опрацювання загальної кількості відпрацьованого часу за четвертий квартал 2018 року працівників з охорони з метою визначення обсягу надурочних годин здійснено у січні 2019 року. Позивачем здійснено оплату надурочних робіт у січні 2019 року. Тобто, оплата надурочних робіт вказаним працівникам підприємством була здійснена у місяці, наступному за обліковим, що не порушує приписів законодавства про оплату праці.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 01 листопада 2019 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: ОСОБА_3, судді: Шарапа В. М., Чиркін С. М.

8. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою Державного підприємства науково-виробничий комплекс «Прогрес» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року.

9. 25 листопада 2019 року на адресу Верховного Суду відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому Управління Держпраці у Чернігівській області просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін.

10. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року № 633/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09 квітня 2020 року № 923/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», що унеможливлює її участь у розгляді даної справи.

11. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2020 року визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Стеценко С. Г. - головуючий суддя, судді: Желєзний І. В., Рибачук А. І.

12. Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 08 липня 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у зв`язку із надходженням на адресу Управління Держпраці у Чернігівській області листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28 грудня 2018 року № 14319/04-03 про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної, Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано наказ від 15 січня 2019 року № 16 «Про проведення контрольних заходів» щодо організації інспекційного відвідування, в тому числі ДП НВК «Прогрес» з питань додержання законодавства про працю в частині дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, строків виплати заробітної плати.

14. На підставі наказу видано направлення на проведення контрольного заходу від 15 січня 2019 року № 49 щодо проведення інспекційного відвідування позивача у період з 21 по 23 січня 2019 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 .

15. Інспекційне відвідування ДП НВК «Прогрес» проводилось з 21 по 23 січня 2019 року, за результатом якого встановлені порушення ч. 3 ст. 106 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України), про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 23 січня 2019 року № 25-02-015/0045.

16. На підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме: не нарахування та не виплата в подвійному розмірі заробітної плати працівникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за роботу в надурочний час за підсумком відпрацьованого часу за 4 квартал 2018 року (ст. 106 КЗпП України) 12 лютого 2019 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О. О. винесено постанову про накладення на ДП НВК «Прогрес» штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-02-015/0045/35 у розмірі 83 460 грн.

17. Вважаючи вказану постанову протиправною та необґрунтованою, ДП НВК «Прогрес» звернулось до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

22. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

23. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

24. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

25. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

26. Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не Згідно із статтею 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

27. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

28. Згідно із п. 1, 7 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

39. За приписами підп. 6, 9 п. 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

30. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що ГУ Держпраці наділено контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

31. За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

32. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою ст. 12 Закону України «Про оплату праці» та Кодексам законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

33. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19 квітня 2018 року між адміністрацією та трудовим колективом ДП НВК «Прогрес» укладено колективний договір на 2018-2019 роки, зареєстрований в Управлінні праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради 15 травня 2018 року № 20.

34. Згідно зі п. 5.3, 5.5, 5.8 Колективного договору на підприємстві встановлено 40 годинний, п`ятиденний робочий тиждень. Загальними вихідними днями на підприємстві є субота і неділя.

35. Пунктом 4.24 розділу 4 Колективного договору на підприємстві запроваджено підсумований облік робочого часу за квартал для працівників, які працюють по безперервному графіку. Якщо працівник відпрацював більше годин ніж потрібно по графіку, то всі години відпрацьовані понад установлений графік оплачуються, як надурочні.

36. Відповідно до статті 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ст. 50 і 51).

37. При підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований по над норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі ст. 106 КЗпП України, тобто в подвійному розмірі годинної ставки.

38. Положеннями п. 6 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 року № 138 (далі - Методичні рекомендації № 138) обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді. Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди - декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя рік тощо.

39. Згідно зі абз. 1, 2 п. 10 абз. 3 п. 12 Методичних рекомендацій № 138 при підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі ст. 106 КЗпП оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.

Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період.

40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що нормою тривалості робочого часу в жовтні-грудні 2018 року при п`ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями (субота, неділя) та 40 годинному робочому тижні є 510 годин (жовтень - 176 год., листопад - 176 год., грудень - 167 год.).

41. На підставі наданих до інспекційного відвідування табелів обліку робочого часу та графіку роботи, нарахування заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2018 року працівникам служби воєнізованої охорони встановлено підсумований облік робочого часу, з обліковим періодом - квартал.

42. За підсумком відпрацьованого часу за 4 квартал 2018 року до надурочних робіт залучався старший охоронник-пожежний ОСОБА_1 , який відпрацював при 40-годинному робочому тижні - 520 годин, з них 10 годин надурочних.

Охоронник 2 розряду ОСОБА_2 відпрацював при 40-годинному робочому тижні за 4 квартал 2018 року 528 годин, з них 18 годин надурочних.

43. Поряд з цим, суди вірно встановили, що кінцем облікового періоду та місяцем в якому повинна була проведена оплата за всі години надурочної роботи, в даному випадку є грудень 2018 року.

44. На час завершення інспекційного відвідування оплата праці за надурочні години відпрацьовані понад установлену норму тривалості робочого часу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проведена, що є порушенням ч. 3 ст. 106 КЗпП України.

45. Відповідно до ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

46. За приписами п. 29 Порядку здійснення державного контролю за додержання законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

47. Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509) визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі-уповноважені посадові особи); штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

48. Згідно зі п. 3, 4 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше через 10 днів з дати складання акту приймає рішення щодо' розгляду справи про накладення штрафу (далі-справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

49. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме не нарахування та не виплата в подвійному розмірі заробітної плати працівникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за роботу в надурочний час за підсумком відпрацьованого часу за 4 квартал 2018 року 12 лютого 2019 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О. О. правомірно винесено постанову про накладення штрафу на ДП НВК «Прогрес» № 25-02-015/0045/35 у розмірі 83 460 грн.

50. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

51. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

52. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

53. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

54. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

55. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

56. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

57. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства науково-виробничий комплекс «Прогрес» залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко І.В. Желєзний А.І. Рибачук