ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 620/7954/21

адміністративне провадження № К/990/1518/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 620/7954/21

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року, постановлену суддею Заяць О.В.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Ганечко О.М., суддів: Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. 15 липня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ НП в Чернігівській області) де просив суд:

1.1. визнати протиправним та скасувати накази ГУ НП в Чернігівській області «Про преміювання особового складу» за червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, березень, квітень 2021 року, в частині нарахування премії ОСОБА_1 ;

1.2. зобов`язати ГУ НП в Чернігівській області зробити зміни до наказів «Про преміювання особового складу» за червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, березень, квітень 2021 року згідно граничних розмірів грошового забезпечення за посадою «начальник відділення» відповідно до листів Національної поліції України «Про оплату праці»;

1.3. зобов`язати ГУ НП в Чернігівській області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення в межах граничних розмірів за весь період, протягом якого позивач мав на нього право;

1.4. зобов`язати ГУ НП в Чернігівській області виготовити довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійні забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Лобана Д.В. від 26.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

3. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 прийнято справу до провадження судді Заяць О.В. та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

4. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Чернігівській області залишено без руху на підставі частини тринадцятої-п`ятнадцятої статті 171 КАС України, зокрема з підстав пропуску строку звернення до суду. Надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали суду для усунення недоліків позову шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

5. На виконання ухвали суду від 12.09.2022, від позивача 28.09.2022 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтвання якої позивач указує, що про порушення своїх прав позивач дізнався 15.06.2021, коли отримав лист № 21/Д-159 від 14.06.2021 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Чернігівській області. Оскільки граничні розміри грошового забезпечення були відображені у листах Національної поліції України «Про оплату праці» за №26/09/29-2019 дск від 08.02.2019 та за №42/01/29-2020 дск від 04.02.2020, які мають обмеження «Для службового користування», то позивач до 15.06.2021 не мав можливості дізнатися про граничний розмір грошового забезпечення за своєю посадою.

6. За наслідками розгляду вказаного клопотання ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.10.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

6.1. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду відповідних достатніх доказів та письмових пояснень із зазначенням об`єктивних та непереборних причин пропуску строку звернення до суду.

6.2. Надаючи оцінку клопотанню позивача про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що грошове забезпечення є щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує, а отримання 15.06.2021 позивачем листа відповідача від 14.06.2021 №21/Д-159 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

6.3. Також суди попередніх інстанцій врахували наявну в матеріалах справи декларацію, в якій вказано про грошове забезпечення позивача, яке він отримував з 01.01.2021 по 10.06.2021, що на думку судів, свідчить про його обізнаність із розміром грошового забезпечення. До того ж, позивач звертався до суду з приводу стягнення з відповідача грошового забезпечення з 25.08.2020, що також вказує на його обізнаність про порушене право.

6.4. На підставі наведеного суди попередніх інстанцій констатували про відсутність правових підстав для застосування приписів КАС України щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, наслідком чого є залишення позову без розгляду на підставі статті 240 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Від ОСОБА_1 до Верховного Суду (далі - Суд) надійшла касаційна скарга на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022, де позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7.1. Ця касаційна скарга подана на підставі частин другої, четвертої статті 328 КАС України із посиланням скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

7.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що премія - є складовою грошового забезпечення і спір виник саме із не застосування відповідачем законодавства про оплату праці. Наполягає, що у позовній заяві ОСОБА_1 не оскаржує умови проходження ним служби або звільнення з неї, а тому на переконання скаржника, до спірних правовідносин має застосовуватися строк, визначений частиною третьою статті 122 КАС України, яка передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

7.3. Скаржник зауважує, що у положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належного їм грошового забезпечення у разі порушення законодавства про оплату праці.

7.4. На думку касатора, суди при вирішенні питання дотримання строків звернення до суду мали б застосувати частину другу статті 233 КЗпП, якою визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2023 відкрите касаційне провадження №К/990/1518/23 за вищевказаною касаційною скаргою.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27.02.2023 закінчено підготовчі дії за касаційним провадженням №К/990/1518/23 та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними електронними матеріалами справи.

Позиція інших учасників справи

10. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2023 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 отримано відповідачем 16.01.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в «Електронний кабінет» відповідача. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

11. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Перевіривши доводи касаційої скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

13. У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із оскарженням наказів ГУ НП в Чернігівській області про преміювання за період 2019-2021 років, які видані під час проходження позивачем служби в поліції.

14. Відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

15. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

16. Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

17. Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

18. Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

19. Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Поряд із цим, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

21. Водночас безпідставним є твердження позивача, що розглядуваний спір є, насамперед, спором про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), а тому до спірних правовідносин належить застосувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, оскільки вказані вимоги у цьому спорі є лише похідними, позаяк, як вже зазначалося, він стосується оскарження наказів про преміювання, а тому є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби.

22. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору охоплюється спеціальною нормою частини п?ятої статті 122 КАС України, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини другої статті 233 КЗпП України.

23. Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.10.2021 у справі № 580/1489/21, від 17.02.2022 у справі № 460/1249/21, від 07.06.2022 № 420/8317/21 колегією суддів відхиляються, позаяк у справах № 580/1489/21, № 460/1249/21 предметом спору була невиплата прокурору саме заробітної плати з урахуванням посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а у справі № 420/8317/21 предмет спору стосувався дій відповідача щодо визначення дати припинення доступу до секретної інформації та щодо складення грошового атестату при звільненні з військової служби, а відтак у наведених справах та у цій справі предмет спору та обставини не є подібними, а правові позиції, викладені Верховним Судом в означених справах, не є релевантними та не можуть бути прикладом правильного застосування норм процесуального права.

24. Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 123 КАС України, Суд враховує, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

25. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

26. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

27. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

28. Наслідки пропуску строку звернення до суду визначені статтею 123 КАС України.

29. Так, частиною першою цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

30. Частиною другою цієї статті визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

31. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

32. Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку у разі визнання їх судом неповажними.

33. У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

34. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. 33. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

35. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

36. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

37. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

38. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

39. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

40. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

41. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

43. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

44. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

45. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

46. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

47. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

48. Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

49. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

50. Судами у цій справі встановлено, що позивач оскаржує накази відповідача «Про преміювання особового складу» за червень - листопад 2019 року, січень - грудень 2020 року, січень - квітень 2021 року, в частині нарахування премії ОСОБА_1 , проте із цим позовом звернувся до суду лише 15.07.2021, тобто з пропуском строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.

51. Оцінивши у цій справі наведені позивачем доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та залишаючи ухвалою від 03.10.2022 позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що наведені позивачем доводи не свідчать про поважність причин пропуску строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду залежала виключно від нього самого.

52. Головним аргументом позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом є посилання на отримання 15.06.2021 листа № 21/Д-159 від 14.06.2021 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Чернігівській області з якого він дізнався про граничний розмір грошового забезпечення за своєю посадою, а оскільки граничні розміри грошового забезпечення були відображені у листах Національної поліції України «Про оплату праці» за №26/09/29-2019 дск від 08.02.2019 та за №42/01/29-2020 дск від 04.02.2020, які мають обмеження «Для службового користування», то позивач до 15.06.2021 не мав можливості дізнатися про граничний розмір грошового забезпечення за своєю посадою.

53. Водночас ці доводи позивача є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися із відповідним запитом до відповідача про граничний розмір грошового забезпечення за своєю посадою починаючи з червня 2019 року з метою з`ясування його складових і доводів неможливості такого звернення позивач не наводить.

54. Суди попередніх інстанцій своєю чергою зазначили, що про порушення своїх прав позивач дізнався під час проходження ним служби з моменту отримання грошового забезпечення у відповідному місяці. Окрім того, в матеріалах справи міститься декларація, в якій вказано про грошове забезпечення позивача, яке він отримував з 01.01.2021 по 10.06.2021, що свідчить про обізнаність із розміром його грошового забезпечення. Також позивач звертався до суду з приводу стягнення з відповідача грошового забезпечення з 25.08.2020, що також вказує на його обізнаність про порушене право.

55. У цьому аспекті колегія суддів зазначає, що згідно з частиною восьмою пункту 12 розділу ІІ наказу МВС № 260 від 06.04.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» виплата премії проводиться щомісяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

56. Отже, грошове утримання позивача є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення конкретного розміру грошового утримання чи був здійснений його перерахунок, з яких складових він складається, як обрахований та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.

57. Таким чином з дня отримання грошового забезпечення особою, якій виплачений конкретний розмір грошового забезпечення, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання грошового забезпечення, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових нарахованого грошового забезпечення, звернулася до органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У цьому випадку особа вважається такою, що дізналася про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.

58. Беручи до уваги вказане, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що саме з дня отримання під час проходження служби грошового забезпечення у меншому розмірі за результатом прийняття спірних наказів в частині нарахування премії ОСОБА_1 , позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

59. При цьому, як правильно вказали суди обох інстанцій, отримання 15.06.2021 позивачем листа відповідача від 14.06.2021 №21/Д-159 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

60. Своєю чергою позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту.

61. Водночас, процесуальні норми КАС України, якими врегульовано перебіг строків звернення до суду визначають, що перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і не пов`язує їх з моментом, коли особа почала вважати, що діями, рішеннями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень ці права чи інтереси порушено.

62. Неспростовними є й доводи суду першої інстанції про те, що наявність інших судових спорів між ОСОБА_1 та відповідачем відносно незаконного звільнення його зі служби в поліції, переміщення та притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача не змінюють відліку часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав та взагалі не пов`язані і не впливають на пропуск позивачем строку звернення до суду у цій справі.

63. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

64. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не наведено та не доведено наявності непереборних обставин чи труднощив, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду із цим позовом в частині вимог про скасування оскаржуваних наказів про преміювання за 2019-2021 роки.

65. Враховуючи зазначене у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження наказу відповідача у встановлений законом строк.

66. Колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

67. У рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

68. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

69. Водночас, як слушно зауважив суд першої інстанції, можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з цим позовом залежала виключно від волевиявлення самого позивача, тобто мала суб`єктивний характер. Будь-яких поважних причин, що об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права, Судом у цій справі не встановлено.

70. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке б призвело до ухвалення незаконних рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

71. Доводи наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

72. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

73. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі № 620/7954/21 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк