ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 621/1025/15-ц

провадження № 61-35201св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та штрафу за договором іпотеки, у якому, уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 30 липня 2007 року № 167 у розмірі 177 732,40 доларів США, пеню за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 165 347 грн 15 коп., штраф за невиконання умови іпотечного договору щодо страхування предмета іпотеки в розмірі 500 грн та звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий № 6321786201:01:002:0028, та домоволодіння, що складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 74,2 м2, житлового будинку літ. Б-2, житловою площею 253,7 м2, загальною площею 428,1 м2, надвірних будівель, котельні літ. В, які розташовані на АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах в порядку виконавчого провадження.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання частково недійсним та розірвання кредитного договору від 30 липня 2007 рок № 167, зобов`язання здійснити перерахунок кредитної заборгованості, стягнення коштів та припинення іпотеки.

19 листопада 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк»звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просило накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю магазин-кафе літ. Б-2 загальною площею 428,10 м2, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що 30 липня 2007 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 30 липня 2007 року № 167 між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_2 укладений договір іпотеки № 127, предметом якого є земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий № 6321786201:01:002:0028, та домоволодіння, що складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 74,2 м2, житлового будинку літ. Б-2, житловою площею 253,7 м2, загальною площею 428,1 м2, надвірних будівель, котельні літ. В, розташованих на АДРЕСА_1 .

В порушення умов іпотечного договору ОСОБА_2 самовільно переобладнала житловий будинок літ. Б-2 у магазин-кафе без згоди іпотекодержателя.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року в справі № 15/449-08 за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 визнано право власності на нежитлову будівлю літ. Б-2, загальною площею 428,1 м2, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що відповідачі своїми діями переслідують мету позбавити банк, як іпотекодержателя, предмета забезпечення за кредитним договором № 167 від 30 липня 2007 року та ухилитися від виконання обов`язку повернути кредитні кошти, тому наявні підстави, передбачені статтею 149 ЦПК України, для забезпечення позов; ПАТ АБ «Укргазбанк» просило суд заяву задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у задоволенні заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, в тому числі і на земельну ділянку, на якій знаходиться об`єкт нерухомості (спірна будівля), накладено заборону відчуження; заявником не доведено, яким чином у подальшому може виникнути загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також, на думку суду, заявником не надано жодних доказів, які б свідчили, що ОСОБА_2 з моменту ухвалення рішення Господарським судом Харківської області намагалася відчужити цей об`єкт нерухомості, що свідчить про безпідставність посилань заявника на наявність у відповідача наміру ухилитися від виконання боржником умов кредитного договору та договору іпотеки.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю магазин-кафе літ. Б-2, загальною площею 428,10 м2, що знаходиться на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 26160135, який належить ОСОБА_2 на підставі рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року, справа № 15/449-08, до ухвалення остаточного рішення у справі.

Задовольняючи заяву ПАТ АБ «Укргазбанк», суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , у порушення умов іпотечного договору, самовільно, без згоди іпотекодержателя здійснила переобладнання житлового будинку літ. Б-2 у магазин-кафе, та дійшов висновку, що такі дії відповідача можуть ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення Зміївського районного суду Харківської області в справі № 621/1025/15-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій порушує питання про скасування постанови апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2018 року та залишення в силі ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2018 року прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Зокрема, заявник указує на те, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, накладено заборону відчуження, тому реальної загрози ускладнення виконання чи унеможливлення виконання можливого рішення Зміївського районного суду Харківської області в справі, що розглядається, не існує з огляду на відсутність у чинному законодавстві України правового механізму, який би дозволяв відчужити нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в іпотеці.

Також заявник указує на те, що указана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спірне майно належить ОСОБА_2 як фізичній особі - підприємцю, тому справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства.

Вказана обставина, на думку заявника, відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просить касаційну скаргу задовольнити.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду 18 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

Апеляційним судом встановлено, що 30 липня 2007 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_2 укладений договір іпотеки № 127, за умовами якого ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 30 липня 2007 року № 167 передала в іпотеку банку земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий № 6321786201:01:002:0028, та домоволодіння, що складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 74,2 м2, житлового будинку літ. Б-2 житловою площею 253,7 м2, загальною площею 428,1 м2, надвірних будівель, котельні літ. В, розташованих на АДРЕСА_1 .

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта апеляційний суд встановив, що 30 липня 2007 року за № 5395949 реєстратором - приватним нотаріусом Гаврильєвим В. І. - внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо заборони на нерухоме майно на підставі заяви про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна, іпотечного договору від 30 липня 2007 року, реєстраційний номер 1456; об`єкт обтяження - домоволодіння, розташоване на АДРЕСА_1 , номер РПВН: 7185147, власник: ОСОБА_2 .

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року в справі № 15/449-08 за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 визнано право власності на нежитлову будівлю літ. Б-2 загальною площею 428,1 м2, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення суду 20 січня 2009 року за реєстраційним номером майна 26160135 зареєстровано нежитлову будівлю, яка розташована за вказаною адресою, що відповідає адресі місця знаходження предмета іпотеки; дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 20 січня 2009 року; власник - ОСОБА_2 ; форма власності - приватна.

Відповідно до актуальної інформації про об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 910319863217, об`єкт житлової нерухомості, який розташований на АДРЕСА_1 (номер об`єкта в РПВН 7185147), - житловий будинок літ. А-1 - зруйновано згідно технічного звіту від 4 грудня 2015 року, виданого ТОВ «Зміївське районне підприємство містобудування, архітектури та землевпорядкування».

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 5 січня 2020 року № 460 IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування рішення.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому заявник виходить з припущення про ймовірність таких дій і не зобов`язаний подавати суду докази.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (частина друга статті 150 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Установивши, що ОСОБА_2 у порушення умов іпотечного договору самовільно, без згоди іпотекодержателя здійснила переобладнання житлового будинку літ. Б-2, який входить до складу переданого в іпотеку домоволодіння, у магазин-кафе, зареєструвавши право власності на переобладнаний об`єкт, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» про забезпечення позову, оскільки такі дії відповідача можуть реально ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ухваленого за результатом розгляду справи.

Доводи касаційної скарги про відсутність реальної загрози ускладнення чи унеможливлення виконання ухваленого по суті позовних вимог судового рішення, не дають підстав для висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2018 рокуприйнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Також колегія суддів не погоджується з доводами ОСОБА_2 про те, що указана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2018 року.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Порядок подання заяви про забезпечення позову передбачений статтею 152 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини другої цієї статті заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, зазначені заходи забезпечення позову не перешкоджають подальшому провадженню в справі та мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Таким чином, з огляду на підстави, мету, суть забезпечення позову, а також визначений порядок подання заяви про забезпечення позову, відповідна ухвала суду про забезпечення позову не може бути оскаржена з підстав порушення судами правил юрисдикції окремо від рішення суду в цій справі, ухваленого за результатами розгляду справи по суті.

Вказане відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 4 лютого 2019 року в справі № 658/2197/18 (провадження № 14-9цс19).

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню касаційним судом не встановлено.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статями 401 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов