Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 621/450/16-ц
провадження № 61-16371св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - державне підприємство «Зміївське лісове господарство»,
представник позивача - Литвин Віта Миколаївна,
відповідачі: Чемужівська сільська рада Зміївського району Харківської області, відділ Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І.,
Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 рокудержавне підприємство «Зміївське лісове господарство» (далі - ДП «Зміївське лісове господарство») звернулось до суду з позовом до Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність, витребування земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що ДП «Зміївське лісове господарство» є підприємством державної форми власності та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 року № 1180 входить до переліку підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління Державного агентства лісових ресурсів України та Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства.
ДП «Зміївське лісове господарство» були виявлені земельні ділянки державного лісового фонду по Чемужівському лісництву (Чемужівській сільській раді) Зміївського району Харківської області, які незаконно використовуються громадянами для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель та споруд.
У зв`язку з виявленими земельними ділянками державного лісового фонду по Чемужівському лісництву (Чемужівській сільській раді) Зміївського району Харківської області, які використовуються громадянами для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель та споруд, ДП «Зміївське лісове господарство» звернулось до Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області з проханням про надання інформації та копій відповідних документів про виділення земельних ділянок у приватну власність з земель Держлісфонду, на що отримали відповідь з переліком рішень сесій сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд».
Рішенням Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 17 вересня 2009 року 30 сесії V скликання передано
ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначало, що ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого останній на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , кадастровий № 6321786501:01:002:0101.
Відповідно до плану перетину меж земельних ділянок з межами
ДП «Зміївське лісове господарство», наданого державним підприємством «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (далі - ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція»), земельна ділянка з кадастровим
№ 6321786501:01:002:0101, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перетинається з землями ДП «Зміївське лісове господарство», що підтверджується викопіюванням з лісовпорядного планшету станом на 2001 рік (матеріали базового лісовпорядкування 2001 року, дійсного на момент прийняття рішення Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області у 2009 році) встановлення меж земельної ділянки кв. 57 Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство» на предмет суміжності та перетину меж з присадибними ділянками по
АДРЕСА_1 , та має площу перетину (орієнтовно) 0,25 га.
Згідно з планом перетину меж земельних ділянок з межами ДП «Зміївське лісове господарство», наданого державним підприємством «Харківдіпроагроліс» (далі - ДП «Харківдіпроагроліс»), земельна ділянка з кадастровим № 6321786501:01:002:0101 за адресою: АДРЕСА_1 , перетинається з землями ДП «Зміївське лісове господарство», що підтверджується технічним звітом станом на 2013 рік (матеріали базового лісовпорядкування 2011 року, дійсного на момент звернення до суду) встановлення меж земельної ділянки кв. 57 Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство» на предмет суміжності та перетину меж з присадибними ділянками
по АДРЕСА_1 , та має площу перетину (орієнтовно) 0,2474 га.
Таким чином, указана земельна ділянка фактично знаходиться на землях
ДП «Зміївське лісове господарство», а саме - кв. 57 вид. 20 Чемужівського лісництваЗміївського району Харківської області та перебуває у постійному користуванні підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування
2001 року, та базового лісовпорядкування 2011 року, які згідно пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками є документами, що підтверджують право на раніше надані землі.
Земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,25 га частково перебуває на території ДП «Зміївське лісове господарство»: на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області 0,25 га, на території лісгоспу 0,2474 га (в тому числі в межах виділу 0,2474 га).
Накладення земельної ділянки, сформованої на підставі спірного державного акта на право власності на земельну ділянку із кадастровим
№ 6321786501:01:002:0101 загальною площею 0,25 га унеможливлює внесення відомостей до Державного земельного кадастру, щодо земельних ділянок які перебувають у постійному користуванні ДП «Зміївське лісове господарство», відповідно до вимог чинного земельного законодавства.
Тобто, надання земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у
АДРЕСА_1 відбулося з порушенням статей 149 151 ЗК України.
Відповідно до порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня
2012 року № 1051, держателем Державного земельного кадастру є Держземагенство (Держгеокадастр). Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держземагентством (Держгеокадастром), за погодженням з Мінагрополітики, державне підприємство, яке належить до сфери управління Держземагентства (Держгеокадастр).
До складу Держземагентства (Держгеокадастру) та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей у межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та вказаним Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
Відповідно до пункту 60 вищевказаного Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.
З урахуванням того, що державну реєстрацію відповідних земельних ділянок не скасовано, порушуються інтереси держави в особі ДП «Зміївське лісове господарство» щодо можливості безперешкодного присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам під час подальшого оформлення державних актів на право постійного користування.
Отже, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим № 6321786501:01:002:0101 передано у власність фізичної особи частину земельної ділянки із земель, які відносяться до земель лісогосподарського призначення, а не земель житлової та громадської забудови, як зазначено у тексті державного акта.
Спірним державним актом та здійсненням на його підставі державної реєстрації земельної ділянки порушуються інтереси держави в особі
ДП «Зміївське лісове господарство», як постійного лісокористувача та Державного агентства лісових ресурсів України, у сфері управління якого передбачає ДП «Зміївське лісове господарство».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»
(у редакції, чинній на час видачі спірного рішення) зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
Вилучення указаної у спірному державному акті земельної ділянки з користування ДП «Зміївське лісове господарство» відповідно до статті 149 ЗК України не здійснювалося, у зв`язку з чим спірним державним актом порушуються інтереси державного підприємства, як постійного землекористувача щодо безперешкодної реалізації права постійного користування.
З огляду на те, що указаним розпорядженням погодження на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення з категорії земель лісогосподарського призначення не надавалося, вказаний державний акт спрямований на зміну цільового призначення земель лісового фонду усупереч частини четвертої статті 20 ЗК України (у редакції, чинній на час оформлення) та статті 57 ЛК України, відповідно до яких зміна цільового призначення проводиться за погодженням з органами лісового господарства.
Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий
№ 631786501:01:002:0101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також рішення 30 сесії
V скликання Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 17 вересня 2009 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд» суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ДП «Зміївське лісове господарство» просило суд визнання незаконним та скасувати рішення Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області 30 сесії V скликання від 17 вересня 2009 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд» відносно ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6321786501:01:002:0101; визнати державний акт на право власності на указану земельну ділянку недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 10 квітня
2017 року у складі судді Овдієнка В. В. у задоволенні позову ДП «Зміївське лісове господарство» відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що ДП «Зміївське лісове господарство» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні позивача, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування рішення Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області про передачу земельної ділянки у власність
ОСОБА_1 та державного акта на зазначену земельну ділянку.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року апеляційну скаргу ДП «Зміївське лісове господарство» задоволено. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 квітня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким визнано незаконним та скасовано рішення Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області 30 сесії V скликання від 17 вересня 2009 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», прийнятого відносно
ОСОБА_1 , на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 6321786501:01:002:0101. Визнано державний акт на право власності на указану земельну ділянку від 22 червня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 , недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ДП «Зміївське лісове господарство» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні підприємства. Передача земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у
АДРЕСА_1 відбулась з порушенням вимог статей 149 151 ЗК України. Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області при прийнятті рішення 30 сесії V скликання від 17 вересня 2009 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» не були дотримані вимоги статей 18-20 116 118 149 186 ЗК України, статті 75 ЛК України,
статті 50 Закону України «Про землеустрій», не відбулось вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим є правові підстави для визнання рішення сільської ради незаконним. Оскільки рішення Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області
від 17 вересня 2009 року про передачу у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте з порушенням норм закону, тому його визнано недійсним та скасовано державний акт про право ОСОБА_1 на землю, виданий на підставі зазначеного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалась на те, що у матеріалах справі відсутні належні та допустимі докази про надання у користування державному підприємству земельних ділянок на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області та відповідні планово-картографічні матеріали на них. Висновок про надання позивачу у користування земель лісогосподарського призначання судом зроблено на підставі довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форми 6-зем) станом на 01 липня 2014 року, виданої відділом Держземагентва у Зміївському районі Харківської області 06 серпня
2014 року № 01-15.1/1724. Належної оцінки такому доказу судом апеляційної інстанції не надано, зокрема судом не враховано, що указаний доказ підтверджує лише факт користування земельною ділянкою загальною площею 164,6183 га, яка розташована за межами населеного пункту
с. Чемужівка Зміївського району Харківської області. Крім того, апеляційним судом правильно зазначено, що довідка форми 6-зем лише підтверджує факт користування землями лісогосподарського призначення. При цьому судом не враховано, що загальна площа лісового господарства державного підприємства становить 32 388,65 га, площа лісового господарства по Чемужівській сільській раді Зміївського району Харківської області становить 2 835,6 га, що не підтверджується вищезазначеною довідкою форми 6-зем та інформацією з Державного земельного кадастру, так як остання підтверджує користування лише 164,6183 га. Апеляційним судом не надано належної правової оцінки доказам, наявним у матеріалах справи у їх сукупності, так як площа перетину складає 0,2474 га, а відповідно до скріншоту з Публічної кадастрової карти та генерального плану забудови
с. Чемужівка Зміївського району Харківської області земельна ділянка повністю знаходиться на території, вкритій зеленими насадженнями. Докази, якими суд обґрунтовує належність її земельної ділянки до земель
ДП «Зміївське лісове господарство» не містять даних про таку земельну ділянку та отриманні із порушенням закону. Зазначала, що у державній власності перебувають не тільки землі лісогосподарського призначення, а тому при розгляді спору щодо земель лісогосподарського призначення необхідно встановити як факт віднесення земель до лісогосподарського призначення, так і факт надання їх у користування лісогосподарському підприємству. Наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується факт надання у користування указаної земельної ділянки у межах населеного пункту.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2016 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Зміївського районного суду Харківської області вищезазначену цивільну справу.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України(у редакції чинній, чинній на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року указану справу призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому ДП «Зміївське лісове господарство» посилалось на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено на основі повного та всебічного розгляду всіх обставин й дослідження матеріалів цивільної справи, правильного застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що рішенням 23 сесії V скликання Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 24 вересня
2008 року № 408-V ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу житлової та громадської забудови, за адресою:
АДРЕСА_1 .
Згідно зі статутом Зміївського державного лісогосподарського підприємства, затвердженого 12 липня 1993 року та зареєстрованого
30 травня 1994 року, та статутом Зміївського державного лісогосподарського підприємства, зареєстрованого 17 грудня 1998 року, Зміївське державне лісогосподарське підприємство засновано на державній власності і входить до складу Харківського державного лісогосподарського об`єднання «Харківліс».
Відповідно до статуту від 18 липня 2011 року ДП «Зміївське лісове господарство» створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31 жовтня 1991 року № 133 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством України», засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України та входить до сфери управління Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Пунктами 5.2, 5.6 статуту передбачено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності і чинного законодавства України.
Відповідно до плану перетину меж земельних ділянок з межами
ДП «Зміївське лісове господарство», наданого ДП «Харківдіпроагроліс», земельна ділянка з кадастровим № 6321786501:01:002:0101 за адресою: АДРЕСА_1 , перетинається з землями ДП «Зміївське лісове господарство», що підтверджується технічним звітом станом на 2013 рік (матеріали базового лісовпорядкування 2011 року, дійсного на момент звернення до суду) встановлення меж земельної ділянки кв. 57 Чемужівського лісництва
ДП «Зміївське лісове господарство» на предмет суміжності та перетину меж з присадибними ділянками по АДРЕСА_1 , та має площу перетину (орієнтовно) 0,2474 га.
На підтвердження наявності у постійному користуванні земель
ДП «Зміївське лісове господарство» надано копію довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем) станом на 01 липня 2014 року, видану відділом Держземагентства у Зміївському районі Харківської області 06 серпня 2014 року № 01-15.1/1724, з викопіюванням з кадастрової карти.
У технічному звіті встановлення меж земельної ділянки кв. 57 Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство», складеному Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» 2013 року, зазначено, що земельна ділянка за адресою:
АДРЕСА_1 , кадастровий № 6321786501:01:002:0101, частково, площею 0,2474 га, знаходиться у кв. № 57 Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство (а. с. 13-16 т. 1).
За інформацією ДП «Харківська лісовпорядна експедиція» від 17 лютого
2016 року № 66 земельна ділянка з кадастровим № 6321786501:01:002:0101, що належить на праві власності ОСОБА_1 , знаходиться у межах кв. 57 Чемужівського лісництва Зміївського району Харківської області
(а. с. 22-26 т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу право власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено у частині другій статті 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом,
нормативно - правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
До земель державної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «г» частини четверта
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.
За змістом статті 31 ЛК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 75 ЛК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій» та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, вилучення земельної ділянки для потреб, не пов`язаних із веденням лісокористування у постійного землекористувача та її передача у приватну власність для обслуговування жилого будинку чи ведення особистого селянського господарства, має здійснюватись за згодою державного підприємства та лише після припинення права постійного користування земельної ділянки постійним землекористувачем за його заявою з подальшою розробкою проекта відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі № 6-50цс15, правовий статус земельних ділянок лісового фонду визначається нормами земельного та лісового законодавства відповідно до їх цільового призначення за даними земельного кадастру.
Документи, які підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, є державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками або планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Отже, при розгляді справи суд має встановлювати правовий статус земельної ділянки та їх цільове призначення за даними земельного кадастру.
Відсутність у лісогосподарського підприємства свідоцтва про право власності на земельну ділянку не свідчить про відсутність такого права, оскільки за положеннями пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, такими документами можуть бути планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Таким чином, земельні ділянки у межах населеного пункту, зайнятті зеленими насадженнями, віднесені до категорії лісів, належать до земель лісогосподарського призначення та можуть належати лісогосподарському підприємству, якщо це підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Частинами першою та другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом на землю, який видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.
Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ДП «Зміївське лісове господарство», апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що передача земельної ділянки
ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 відбулась з порушенням вимог статей 149 151 ЗК України. Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області при прийнятті рішення 30 сесії V скликання
від 17 вересня 2009 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» не були дотримані вимоги статей 18-20 116 118 149 186 ЗК України, статті 75 ЛК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій», не відбулось вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим рішення сільської ради визнано незаконним та скасовано державний акт про право ОСОБА_1 на землю, виданий на підставі зазначеного рішення. Оскільки указана земельна ділянка фактично у повному обсязі знаходиться на землях
ДП «Зміївське лісове господарство», а саме кв. 57 вид. 20 Чемужівського лісництва Зміївського району Харківської області, тому вона перебуває у постійному користуванні підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування 2001 року та базового лісовпорядкування 2011 року, які згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками підтверджують їх право користування зазначеними земельними ділянками.
Доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення апеляційного суду, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.
Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович