Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 623/901/18

провадження № 61-18587св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про отримання сертифікату на право на земельну частку (пай), про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року в складі судді Винниченка П. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської областіпро отримання сертифікату на право на земельну частку (пай), визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, який в подальшому уточнила.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді майнового паю в КСП «Чистоводівський» (далі - КСП «Чистоводівський»). 09 серпня 2005 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Зазначила, що її чоловік був членом колгоспу «Чистоводівський», про що свідчить його трудова книжка.

В лютому 1996 року колгосп «Чистоводівський» реорганізовано в Колективне сільськогосподарське підприємство «Чистоводівський». В березні 2000 року створено Приватне сільськогосподарське підприємство «Чистоводівське».

Згідно з листом Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області від 20 березня 2018 року № 3-73/0-0.23,021-61/152-18 у додатку № 1 «Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства» до державного акту на право колективної власності на землю від 08 лютого 1996 року серія ХР-14-00-000526, який виданий КСП «Чистоводівський», ОСОБА_2 обліковується під порядковим номером 75.

В книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Ізюмською райдержадміністрацією, на території Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області за ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) не зареєстровано.

В цьому листі, також повідомлено, що на ім`я ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) свого часу не було виготовлено. Встановити причину цього факту на сьогодні не вбачається можливим. Із наявної в Управлінні інформації відомо, що правовстановлюючий документ на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 на території Чистоводівської сільської ради не обліковується.

Чоловік позивачки неодноразово звертався з проханням видачі земельного сертифікату на частку (пай), але його прохання були проігноровані. Чоловік позивачки хворів, а потім помер, тому вона не мала змоги тривалий час звернутися до суду. В добровільному порядку отримати даний сертифікат на земельну частку (пай), як спадкове майно, вона не мала можливості, оскільки їй було відмовлено адміністрацією.

Зазначила, що із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області міськрайонного управління в Ізюмському районі та місті Ізюм від 15 травня 2018 року № З-109/0-0.23,021-97/152-18 вбачається, що так як на даний час бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай) не виготовляються, їй як спадкоємцю, можливо встановити та реалізувати своє право на земельну частку (пай) за рахунок наявних вільних земель запасу сільськогосподарського призначення державної форми власності, контур № 9, поле загальною орієнтовною площею 26,0 га за межами населеного пункту на території Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Посилаючись на вищевикладене, позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила визнати за нею право на земельну частку (пай) земель запасу та резервного фонду, переданого в колективну власність розпайованого КСП «Чистоводівський» Ізюмського району Харківської області розміром 7,14 умовних кадастрових гектар після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 .

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 листопада 2018 року замінено первісного відповідача Чистоводівську сільську раду Ізюмського району Харківської області на належного відповідача Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) земель запасу та резервного фонду, переданого в колективну власність, розпайованого КСП «Чистоводівський» Ізюмського району Харківської області, розміром 7,14 умовних кадастрових гектар після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач, як спадкоємець прийняла спадщину, а її чоловік за життя набув право на земельну частку (пай), вона має право на земельну частку (пай), не зважаючи на те, що спадкодавець за життя не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай).

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області - залишено без задоволення.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року - залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що за життя у ОСОБА_2 виникло право на земельну частку (пай), оскільки КСП отримав державний акт на право колективної власності на землю, ОСОБА_2 на час передачі державного акта був членом КСП та був включений до списку осіб, доданого до державного акта. ОСОБА_1 прийняла спадщину, своєчасно звернувшись до нотаріальної контори з відповідною заявою, однак, свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) не отримала, оскільки у неї відсутній оригінал правовстановлюючого документа на вищезазначену земельну частку (пай), тому іншого захисту свого права, крім судового, вона немає.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

10 жовтня 2019 року через засоби поштового зв`язку ГУ Держгеокадастру у Харківській області в особі представника Щербак Т. М. подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судами не надано належного обґрунтування того, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом та не зазначено поважних причин їх пропуску. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що після смерті ОСОБА_2 вона вчиняла дії відносно визнання за нею права на земельну частку (пай).

Також зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області не наділено повноваженнями щодо розпорядженнями землями колективної власності, а тому виконання рішення суду першої інстанції, відповідно до якого визнано за позивачкою право на земельну частку (пай) земель запасу та резервного фонду, переданого в колективну власність, розпайованого КСП «Чистоводівський» Ізюмського району Харківської області, розміром 7,14 умовних кадастрових гектар, після смерті ОСОБА_2 , не може бути покладено на ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано доказів на підтвердження подачі заяви про виділення належної ОСОБА_2 земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області.

Позивач не конкретизував, за рахунок яких земель запасу чи резерву вона просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай), а також позивач не довела, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області порушило її права та свободи, тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

Справа надійшла до Верховного Суду у листопаді 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був членом колгоспу «Чистоводівський», який в подальшому реорганізовано в КСП «Чистоводівський», а потім - в ПСП «Чистоводівське» з 70-х років до 2002 року.

У лютому 1996 року КСП «Чистоводівський» отримав державний акт на право колективної власності на землю. В додатку до акту міститься прізвище « ОСОБА_2 » під порядковим номером № 75 (а. с. 29-30).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалась з права власності на майновий пай в КСП «Чистоводівський», реорганізованого в ПСП «Чистоводівське», села Чистоводівка Ізюмського району Харківської області, в розмірі 11 524,86 грн, належного померлому на підставі свідоцтва 21 серпня 2001 року ХА-ХІV № 193482, виданого Чистоводівською сільською радою Ізюмського району Харківської області. Спадкоємцем після смерті чоловіка є його дружина ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину.

09 серпня 2005 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначене спадкове майно (а. с. 14).

Із довідки Виконавчого комітету Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області від 09 лютого 2018 року № 02-30/74 встановлено, що відповідно до запису № 124 в Книзі обліку виданих свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнових сертифікатів) «Чистоводівське», реорганізованого в ПСП «Чистоводівське», числиться сертифікат, серія ХА-ХІV № 193482, виписаний на ОСОБА_2 , розмір майнового паю 11 524,86 грн, відсоток у пайовому фонді підприємства становить 0,1935. В графі «відмітки про отримання майна в натурі чи відчуження паю» стоїть запис Свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 серпня 2005 року реєстровий № 2-905 (а. с. 17).

Із відповіді Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області № 847/0217 від 27 березня 2018 року встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, спадкова справа № 539/2005 року. Видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), розташованого на території Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, Ізюмська державна нотаріальна контора не має можливості, так як у ОСОБА_1 відсутній оригінал правовстановлюючого документа на вищезазначену земельну частку (пай) (а. с. 25).

Із відповіді Міськрайонного управління в Ізюмському районі та місті Ізюмі ГУ Держгеокадастру у Харківській області встановлено, що в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Ізюмською райдержадміністрацією, на території Чистоводівської сільської ради Ізюмського району за ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) не зареєстрований.

Повідомлено, що на ім`я ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) свого часу не було виготовлено. Встановити причину цього факту на сьогодні не вбачається можливим.

Із наявної в ГУ Держгеокадастру у Харківській області інформації також відомо, що правовстановлюючий документ на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 на території Чистоводівської сільської ради не обліковується (а. с. 26).

З відповіді Міськрайонного управління в Ізюмському районі та місті Ізюмі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 15 травня 2018 року № З-109/0-0.23,021-97/152-18 встановлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є таким, що має право на земельну частку (пай) як колишній член КСП «Чистоводівський» (громадянин обліковується під порядковим номером 75 в додатку 1 «Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства» до державного акта на право колективної власності на землю від 08 лютого 1996 року серія ХР-14-00-000526, який видано колективному сільськогосподарському підприємству «Чистоводівський»), то у відповідності із абзацом третім частини першої статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» громадяни-спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, також мають право на земельну частку (пай).

Так як на даний час бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай) не виготовляються, ОСОБА_1 , як спадкоємцю, можливо своє право на земельну частку (пай) розміром 7,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю) в натурі (на місцевості) встановити та реалізувати за рахунок наявних вільних земель запасу сільськогосподарського призначення державної форми власності, контур № 9 , поле загальною орієнтовною площею 26,0 гектар за межами населеного пункту на території Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області (а. с. 44).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ГУ Держгеокадастру у Харківській області на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та на постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

При вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК України.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Порядок паювання земель) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до частини першої статті 22 та частини другої статті 23 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) 1990 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта, та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Як встановлено судами, КСП отримав державний акт на право колективної власності на землю. ОСОБА_2 на час передачі державного акта був членом КСП та був включений до списку осіб, доданого до державного акта. Отже за життя у ОСОБА_2 виникло право на земельну частку (пай).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Положеннями статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що засобом захисту цивільного права може бути визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статтею 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як встановлено судами ОСОБА_1 , дружина померлого, прийняла спадщину, своєчасно звернувшись до нотаріальної контори з відповідною заявою, однак, свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) не отримала, оскільки у неї відсутній оригінал правовстановлюючого документа на вищезазначену земельну частку (пай). Іншого захисту свого права, крім судового, вона немає.

Виходячи з вищезазначеного, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай) земель запасу та резервного фонду, переданого в колективну власність, розпайованого КСП «Чистоводівський» Ізюмського району Харківської області, розміром 7,14 умовних кадастрових гектар, після смерті ОСОБА_2 є правильними та обґрунтованими.

Однак приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій розглянули справу без залучення всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору. Тому такий висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про задоволення позовних вимог та визнання за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) земель запасу та резервного фонду, переданого в колективну власність, розпайованого КСП «Чистоводівський» Ізюмського району Харківської області, розміром 7,14 умовних кадастрових гектар, після смерті ОСОБА_2 , є передчасним з огляду на те, що у порушення вимог статті 197 ЦПК України судом першої інстанції не було вирішено питання щодо складу осіб, які братимуть участь у справі, чим порушено норми процесуального права при вирішенні зазначеного спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10 липня 2018 року № 2498-VIII розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» набув чинності 01 січня 2019 року, тобто діяв на момент розгляду справи апеляційним судом.

Порядок виділення таких земельних ділянок регламентовано Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», приписи якого передбачають виготовлення документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

За змістом статті 3 Закону України № 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Статтею 5 Закону України № 899-IV визначені повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Відповідно до вказаної норми сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Аналогічні повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені Порядком організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122.

Згідно з частиною першою статті 17 ЗК України, в редакції закону від 13 березня 1992 року № 2196-ХІІ, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України, в редакції на час набрання ним чинності, передбачалось, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Виходячи з повноважень, визначених у статті 122 ЗК України, саме районні державні адміністрації з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2012 року були розпорядниками земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, в тому числі земель запасу відповідної сільської ради.

Відповідно до вимог Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI «Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно з пунктами 3 та 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI, з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселенім, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 нього розділу.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.

Установивши, що позов ОСОБА_1 заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справі Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області та Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, суди дійшли до передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та не зазначення поважних причин їх пропуску є неприйнятними, оскільки про порушення свого права позивач дізналася лише після відмови їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом 27 березня 2018 року, а з позовом вона звернулася 10 квітня 2018 року, що свідчить про дотримання нею загального строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області не наділено повноваженнями щодо розпорядженнями землями колективної власності, є безпідставними та спростовуються висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 181/699/17 (провадження 61-10112св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 731/92/20 (61-12886св20).

Оскільки у даній справі спір вирішено без залучення всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, тому рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам частини третьої статті 263 ЦПК України.

Отже, судові рішення підлягають скасуванню з мотивів викладених у постанові з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Верховний Суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення до суду за захистом свого порушеного права з позовом, визначивши процесуальний статус осіб, які повинні брати участь у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги ГУ Держгеокадастру у Харківській області, понесені ним судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 1409, 60 грн слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Керуючись статтями 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про отримання сертифікату на право на земельну (частку) пай, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування по закону - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області понесені ним судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 1 409, 60 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук