Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 627/642/18

провадження № 61-23094св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є батьком двох малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказував, що відповідач є особою, неодноразово судимою за вчинення кримінальних злочинів, у

2016 році повернувся з місця позбавленні волі. Протиправні дії не припинив, декілька разів протягом 2017 року здійснював злочини. На цей час ОСОБА_3 перебуває під вартою в державній установі «Харківська установа виконання покарань (№ 27) з 22 березня 2018 року.Мати малолітніх дітей ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач, будучи батьком малолітніх дітей, починаючи з літа 2017 року до виховання дітей ставиться неналежним чином, можливо вживає алкоголь або наркотичні речовини, не займається утримання дітей, неодноразово судимий. Веде асоціальний спосіб життя. Окрім цього, починаючи з січня 2018 року ситуація погіршилась та на підставі акту проведення оцінки рівня безпеки дитини на кожного хлопчика, дітей було вилучено від батька та діти з 05 березня 2018 року влаштовані до обласного центру соціально-психологічної реабілітації «Гармонія», де перебувають на теперішній час. Долею дітей батько ОСОБА_3 не цікавиться.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив позбавити відповідача батьківських прав відносно синів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області у складі судді Каліберди В. А. від 10 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на орган опіки та піклування, за місцем проживання дітей, контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків відносно дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем докази не є достатніми для обґрунтування вимог заявленого позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 . Позбавлення особи батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують свої батьківські обов`язки,а тому суд дійшов до висновку про необхідність надати відповідачу можливість виправити своє ставлення до виховання синів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради задоволено. Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 10 липня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради.

Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав щодо його синів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на малолітнього

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн на кожну дитину, починаючи з 07 червня 2018 року до досягнення ними повноліття. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, негативно впливає на розвиток дітей та їх стан здоров`я, санітарно-гігієнічні умови є непридатними для безпечного проживання дітей, що підтверджується належними та допустимими доказами, а тому є підстави для задоволення позову. При цьому ОСОБА_3 було запропоновано соціальний супровід родини з метою надання допомоги у оформленні соціальних виплат на дітей, подолання проблем пов`язаних з виховання та утримання дітей одиноким чоловіком після смерті дружини, однак він жодних рекомендацій не виконував, став уникати відвідування родини за місцем проживання співробітниками усіх структур причетних до роботи з дітьми. Батько відмовився від допомоги у влаштуванні найменшого ОСОБА_5 у дошкільний заклад, сам цієї роботи не виконав, ОСОБА_1 пропускав навчальні заняття в школі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що батьківські обов`язки він намагався виконувати належним чином, у матеріалах справи відсутні докази свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками. Вказує, що позивачем не доведено підстав для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення його батьківських прав.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 02 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками дітей: ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.

Діти проживали разом з батьком та перебували на його вихованні.

Відповідно актів проведення оцінки рівня безпеки дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складених 01 березня 2018 року, діти на час складання акту були зареєстровані разом з батьком за адресою:

АДРЕСА_1 ; фактично проживали за адресою:

АДРЕСА_2 . На момент відвідування

ОСОБА_2 мав синці, гематоми та опіки, ОСОБА_1 мав синці та гематоми; ОСОБА_2 мав ознаки травми на обличчі, верхній частині руки, внутрішній частині стегна; ОСОБА_1 мав ознаки травми на обличчі, які, зі слів дитини, отримані від удару батька кулаком; за слів ОСОБА_2 в нього в руках зірвалася петарда. При відвідування дитини батько знаходився вдома; зі слів сусідів, за місцем проживання, ОСОБА_1 ходить за спиртними напоями для батька. Батько стверджує, що систематично на протязі місяця вживає спиртні напої. Батько має ознаки алкогольного сп`яніння. За адресою мешкання спеціалістами викликана бригада психіатричної допомоги та госпіталізовано батька. В оселі антисанітарні умови проживання, запах нечистот, відсутнє світло. Відсутні продукти харчування. При особистому спостереженні спеціалістів батько поводився агресивно - брутально лаявся та погрожував. Діти розповідають про фізичне насилля (побиття) батьком. Діти не залучені до навчання, не відвідують школу.

За результатами проведеної оцінки дітей встановлена необхідність вжиття негайних дій у межах сім`ї, у тому числі проведення комплексної оцінки потреб дітей та їх сім`ї. Діти потребують медичного обстеження та негайного вилучення з помешкання (а. с. 17-24 т. 1).

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеного 01 березня

2018 року завідувачем сектором Служби у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою:

АДРЕСА_2 . Житло розміщене на першому поверсі чотирьохповерхового будинку, складається з трьох кімнат.

Одна кімната зачинена та належить сторонній людині. Друга кімната зачинена та в ній мешкає бабуся дітей. Батько з дітьми мешкають в одній кімнаті. Є кухня, ванна кімната та туалет.

Квартира занедбана, все брудне, відсутнє світло, повна антисанітарія. У дітей немає окремих спальних ліжок, відсутність продуктів харчування та речей. Батько дітей на момент відвідування перебував у стані алкогольного сп`яніння. Кімната, у якій мешкає батько з дітьми, належить старшому сину- ОСОБА_8 , 2000 року народження, який перебуває у слідчому ізоляторі.

Батькові була викликана спеціалізована бригада швидкої допомоги та його госпіталізовано до лікувального закладу.

Цього ж дня, 01 березня 2018 року Службою у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради було надіслано повідомлення про дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які постраждали від жорстокого поводження - начальнику Індустріального відділу поліції ГУ НП в Харківській області, Директору Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Індустріального району Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради ОСОБА_17, начальнику Управління освіти адміністрації Індустріального району Харківської міської ради ОСОБА_9 , головному лікарю комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська клінічна лікарня № 16» ОСОБА_18, начальнику Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту по Індустріальному району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту ХМР ОСОБА_10 .

На підставі вказаних актів дітей було вилучено від батька.

Заходами служби 05 березня 2018 року діти влаштовані до Обласного центру соціально-психологічної реабілітації «Гармонія».

Висновком Департаменту служб у справах Дітей від 30 травня 2018 року встановлено за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як зазначено у висновкуз літа 2017 року до Служби почала надходити інформація від приватних осіб стосовно ОСОБА_3 , проте що він можливо вживає алкоголь або наркотичні речовини, ніде не працює, до питання виховання та утримання дітей ставиться не належним чином. З метою перевірки інформації, завдяки наполяганням з боку Служби, з ОСОБА_3 було проведено співбесіду, з`ясовано проблеми родини, проведено профілактично - роз`яснювальну роботу та надано рекомендації для їх подолання. ОСОБА_3 було запропоновано соціальний супровід родини з метою надання допомоги у оформленні соціальних виплат на дітей, подолання проблем, пов`язаних з виховання та утримання дітей одиноким чоловіком після смерті дружини.

ОСОБА_3 жодних рекомендацій не виконував, став уникати відвідування родини за місцем проживання співробітниками усіх структур причетних до роботи з дітьми. Батько відмовився від допомоги у влаштуванні найменшого сина ОСОБА_5 у дошкільний заклад, сам цієї роботи не виконав, ОСОБА_1 пропускав навчальні заняття в школі,

а старший син ОСОБА_8 вступив у протиріччя з законом.

Ситуація серйозно ускладнилась і вже у січні 2018 Служба отримала повідомлення від адміністрації навчального закладу, що ОСОБА_1 до занять після новорічних канікул не приступив, а протягом 2017-2018 навчального року школу відвідував рідко. Також до Служби надійшла інформація, що малолітній ОСОБА_2 постраждав через те, що у нього в руках спрацювала петарда. Тобто ОСОБА_3 не займається вихованням та утриманням дітей, веде асоціальний спосіб життя, всіляко уникає спілкування будь з ким, так само налаштовує дітей.

За інформацією від 28 лютого 2018 року, яку в телефонному режимі повідомила Службі ОСОБА_13 , малолітні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із середини січня 2018 знову стали проживати у її квартирі ( АДРЕСА_2 ). Батько дітей ОСОБА_3 останнім часом знаходився в запої.

Батько дітей заборонив дітям впускати будь-кого у житло, бив дітей, особливо ОСОБА_1 та змушував його йти купувати алкогольні напої. ОСОБА_1 був доведений до такого стану, що погодився на надання йому допомоги і погодився відімкнути двері квартири, аби впустити співробітників Групи оперативного реагування (надалі - Група) на повідомлення та заяви з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози щодо його вчинення. Сама ж ОСОБА_13 сказала, що впускати у житло нікого не буде, оскільки боїться за своє життя та подальше сумісне проживання на одній житловій площі з ОСОБА_3 .

Після отримання такого змісту інформації, того ж дня у телефонному режимі було повідомлено членів Групи про інформацію від ОСОБА_13 стосовно можливого факту жорстокого поводження з дітьми ОСОБА_1 їх батьком ОСОБА_3 та намічено вихід за адресою проживання на 01 березня 2018 року.

Коли вдалося потрапити у житло, виявилось, що умови проживання дітей жахливі: відсутні продукти харчування, діти кілька днів нічого не їли, антисанітарні умови, у їхній кімнаті та в коридорі комунальної квартири немає світла, на обличчях обох дітей синці. У цей час батько лежав у шматті на розламаному дивані, його обличчя було розпухле від алкоголю, він брутально лаявся, його слова повторював п`ятирічний ОСОБА_2 .

На підставі акту проведення оцінки рівня безпеки дитини на кожного хлопчика, дітей було вилучено від батька, здійснено обстеження у комунальному закладі охорони здоров`я «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова» та влаштовано до комунального закладу охорони здоров`я «Обласна дитяча лікарня №2».

Батькові дітей, ОСОБА_3 було викликано бригаду медичної допомоги для обстеження та проведення лікування від алкогольного отруєння. Того ж дня від лікування він відмовився.

Заходами Служби з 05 березня 2018 року діти влаштовані до Обласного центру соціально-психологічної реабілітації «Гармонія», де перебувають на теперішній час. Долею дітей батько не цікавиться.

Старший син ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває в Слідчому ізоляторі Харківській установі виконання покарань (№ 27) за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України.

26 жовтня 2017 року ОСОБА_8 було засуджено вироком Чугуївського міського суду Харківської області та призначено покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний захід тримання під вартою.

Для розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2017 року його тимчасово залишено в Слідчому ізоляторі Харківській установі виконання покарань (№ 27).

Згідно з повідомленням Індустріального відділу поліції ГУ НП в Харківській області від 12 грудня 2017 № 6486/119-66/05/19 ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП.

За відомостями Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Індустріального району від 16 січня 2018 року № 27 ОСОБА_3 ухилявся від спілкування, не відчиняв двері, не з`являвся за запрошеннями, ховав дітей, не давав можливості для допомоги дітям.

Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно його малолітніх дітей, ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатково було розглянуто па засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради 24 квітня

2018 року (а. с. 6-9 т. 1).

22 грудня 2017 року та 15 січня 2018 року спеціалісти центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Індустріального району м. Харкова виходили на адресу фактичного проживання сім`ї, але двері ніхто не відчиняв

(а. с. 29 т. 1).

За поясненнями баби дітей ОСОБА_13 батько заборонив дітям відкривати двері та бив дітей (а. с. 40 т. 1).

За змістом наданої довідки Холодногірського відділу поліції ГУНП в Харківській області вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей

(43, 44 т. 1).

Відповідно до довідки ГУ НП України в Харківській області ОСОБА_3 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у місцях позбавлення волі (незаконне зберігання наркотичних засобів, грабіж, крадіжка (8 разів), та на час розгляду справи судами попередніх інстанцій перебував у слідчому ізоляторі за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 187 КК України (розбій))

(а. с. 48 -50 т. 1).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Конституція України забороняє втручання в особисте і сімейне життя фізичних осіб, крім випадків, передбачених нею (статті 32), та проголошує, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою

(стаття 51).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини

від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 рокуу справі «М. С. проти України», (заява № 2091/13) та у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, § 100) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, зокрема, що відповідач не працює, зловживає алкогольними напоями, веде асоціальний спосіб життя, не створює необхідні умови проживання для двох малолітніх дітей, у тому числі санітарно-гігієнічні умови у житловому приміщенні, де вони проживали до вилучення від батька, ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дітей, а заходи впливу на його поведінку, а саме притягнення до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених

статей 184 КУпАП, результатів не дали, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, оцінивши їх у сукупності та взаємозв`язку дійшов правильного висновку про те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітніх дітей, хоча і є крайнім заходом впливу на батька, проте в обставинах, що склалися, є недоцільним застосування альтернативних заходів, таких як відібрання дитини від батька без позбавлення її батьківських прав. Залишення малолітніх дітей з відповідачем є небезпечним для їх життя, здоров`я і морального розвитку, оскільки відповідач неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності (зберігання наркотичних засобів, грабіж, крадіжка (8 разів)), тривалий час відбував покарання у місцях позбавлення волі та на час розгляду справи судами попередніх інстанцій перебував у слідчому ізоляторі як обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 187 КК України (розбій).

Крім того, асоціальний спосіб життя може потенційно негативно впливати на виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові і поваги до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (частина перша статті 150 СК України).

При цьому Верховний Суд враховує також те, що старший син

ОСОБА_3 - ОСОБА_8 також притягувався до кримінальної відповідальності і відбував покарання у місцях позбавлення волі, що вказує на негативний вплив батька на своїх дітей.

Крім того, на момент відвідування службою у справах дітей помешкання, в якому проживали діти, ОСОБА_2 мав синці, гематоми та опіки, ОСОБА_1 мав синці та гематоми; ОСОБА_2 мав ознаки травми на обличчі, верхній частині руки, внутрішній частині стегна; ОСОБА_1 мав ознаки травми на обличчі, які, зі слів дитини, отримані від удару батька кулаком; за слів ОСОБА_2 в нього в руках зірвалася петарда. Зі слів сусідів, за місцем проживання, ОСОБА_1 ходить за спиртними напоями для батька. Діти розповідають про фізичне насилля (побиття) батьком.

Служба у справах дітей неодноразово вчиняла заходи щодо захисту прав дітей, однак з боку відповідача неодноразово чинилися перешкоди у доступі до приміщення, в якому проживають діти, а проведення роз`яснювальної бесіди з приводу зміни ставлення до виховання дітей виявилося марним

(а. с. 29 т. 1).

Верховний Суд враховує, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (стаття 184 КУпАП) (а. с. 43, 44 т. 1), що свідчить про незмінну поведінку батька відносно виховання своїх дітей.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно погодився із висновком органу опіки та піклування, який є достатньо обґрунтованим та з якого вбачається, що комісія ретельно підійшла до вирішення питання щодо захисту прав та інтересів малолітніх дітей, повно виклала обставини, які свідчать про те, що сім`я відповідача є особливо непридатною та неблагополучною, а тому в інтересах дітей буде забезпечення їх розвитку у здоровому середовищі без участі батька дітей, який може своєю поведінкою завдати шкоди здоров`ю та розвитку дітей.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що оскільки ОСОБА_3 у порушення положень статті 150 СК України належним чином не виконує обов`язки щодо виховання та розвитку малолітніх дітей, веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями й неодноразово притягувалася до кримінальної, а також адміністративної відповідальності, у тому числі за невиконання обов`язків по вихованню дітей, тому позбавлення відповідача батьківський прав є виправданим і пропорційним, так як цього потребують інтереси дітей, поведінка батька щодо дітей свідчить про ризик неналежного виховання та невиконання ОСОБА_3 батьківських обов`язків, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Доводи касаційної скарги відповідача про те, що раніше він належним чином виконував батьківські обов`язки спростовуються тим, що він тривалий час знаходився у місцях позбавлення волі.

Аргументи касаційної скарги про те, що він об`єктивно не має можливості виконувати батьківські обов`язки (перебування у місцях позбавлення волі) є необґрунтованими, оскільки він потрапив у таку ситуацію за наявності власної волі, вчинення умисних злочинів.

Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що після усунення обставин, які були підставою для позбавлення батьківських прав, ОСОБА_3 не позбавлений можливості звернутися у встановленому законом порядку з вимогами про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України), тому доводи касаційної скарги про неможливість у подальшому поновлення батьківських прав є необґрунтованими.

Щодо стягнення аліментів

Відповідно до частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на неповнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Установивши, що ОСОБА_3 є особою працездатного віку, без розумових та фізичних вад, відомості про незадовільний стан здоров`я та матеріальне становище не надав, участі у матеріальному забезпеченні дітей не приймає, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1 500,00 грн на кожну дитину, починаючи з 07 червня

2018 року до досягнення ними повноліття.

Верховний Суд враховує, що касаційна скарга доводів щодо визначеного судом апеляційної інстанції розміру аліментів не містить, матеріали справи такий розмір не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо клопотання відповідача про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції

У січні 2020 року від ОСОБА_3 надійшло зазначене клопотання.

Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, «публічний характер провадження у судових органах, згаданих у

пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції» (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78), § 25).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції.

Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій, відповідач брав участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, надавав свої пояснення з приводу спору. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі «Axen v. Germany», § 28).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги

пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для проведення судового засідання в режимі відеоконференції немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович