ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 629/2037/13-ц
провадження № 61-7201св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічними позовами - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі, позивачі за зустрічними позовами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,
правонаступник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,
треті особи за зустрічними позовами ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року в складі судді Дегтярчук М. О. та на постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року в складі колегії суддів Яцини В. Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок і земельна ділянка), шляхом надання банку права укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки, а також виселити осіб, які там проживають, та зняти їх із реєстрації за вказаною адресою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір.
Цього ж дня між банком та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку банку належні їй на праві власності будинок і земельну ділянку.
Боржник умови кредитного договору не виконує, в зв`язку з чим утворилася заборгованість, а тому банк просить вирішити даний спір у судовому порядку та звернути стягнення на предмет іпотеки.
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПривтБанк» про визнання недійсним іпотечного договору від 03 квітня 2008 року, посилаючись на те, що в порушення вимог статті 203 ЦК України договір укладений без згоди її чоловіка, ОСОБА_3
02 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» і з уточненням позовних вимог просив визнати вказаний договір іпотеки недійсним із тих же підстав, що й ОСОБА_1
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів і визнання іпотеки припиненою.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що після укладення 24 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 додаткової угоди щодо зміни валюти кредитування між сторонами кредитного договору виникло нове зобов`язання (валютне), на забезпечення якого вона згоди не надавала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на житловий будинок і земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» із укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом із іншою особою-покупцем, із отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номера земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки заборгованість за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, не погашена, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», шляхом укладення договору купівлі-продажу від імені банку.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із безпідставності та недоведеності таких вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року в частині задоволення позовних вимог банку змінено та викладено в новій редакції:
«В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HАС0GI0000006731 від 03.04.2008, в розмірі 76746,45 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.04.2013 складає 613204,14 гривень: звернути стягнення на будинок, загальною площею 317,10 кв.м., житловою площею 142,10 кв.м та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № HАС0GI0000006731 від 03.04.2008) за ціною на підставі оцінки суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094,м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50,к од ЄДРПОУ 14360570) від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення АТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року до участі в справі залучено ОСОБА_4 , який є правонаступником ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково:
- рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року в частині позовної вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення штрафів скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги;
- рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про надання дозволу на продаж предмета іпотеки змінено та викладено його в наступній редакції:
«В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HАС0GI0000006731 від 03.04.2008, в розмірі 76746,45 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.04.2013 складає 613204,14 гривень: звернути стягнення на будинок, загальною площею 317,10кв.м., житловою площею 142,10кв.м та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № HАС0GI0000006731 від 03.04.2008) за ціною на підставі оцінки суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094,м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50,к од ЄДРПОУ 14360570) від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення АТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки».
В іншій частині рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до вимог частини п`ятої статті 38 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки в даній справі може бути здійснене шляхом надання права іпотекодержателю продати предмет іпотеки від імені іпотекодавця.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення штрафів за кредитним договором, апеляційний суд виходив із того, що в цій частині стягнення є подвійним, що не відповідає передбаченим у статті 61 Конституції гарантіям.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
08 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалами Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі та зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року до завершення розгляду касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року дана справа призначена до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі зазначає, що висновки судів про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від імені банку є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи.
Указувала, що суди залишили поза увагою, що актами цивільного законодавства та іпотечним договором не передбачений використаний іпотекодержателем спосіб захисту прав банку.
Просила ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні даної позовної вимоги.
Аналіз касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються в частині позовної вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому віншій частині судові рішення Верховним Судом не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк» на дану касаційну скаргу, в якому банк просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 03 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений договір про іпотечний кредит № HAC0GI0000006731, відповідно до умов якого позичальник отримала 303 000 грн кредитних коштів строком до 03 грудня 2016 року зі сплатою 15 % річних.
Того ж дня на забезпечення виконання цього договору між банком і ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якого визначена в розмірі 404 000 грн.
24 вересня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про зміну валюти погашення кредиту, на підставі якої між сторонами кредитного договору укладена додаткова угода, відповідно до якої банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 на строк до 03 грудня 2016 року включно у вигляді строкового кредиту в розмірі 60 402,17 доларів США, що дорівнює залишку заборгованості за договором іпотечного кредиту - 300 802,82 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,17 % на місяць.
Листом від 28 лютого 2013 року № 30.1.0.0/2-NY9 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про наявність заборгованості за кредитним договором у розмірі 39 035,80 доларів США та заявило вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту в тридцятиденний строк із дня отримання цієї вимоги.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 17 квітня 2013 року складає 80 615,06 доларів США.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основногозобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку»).
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя
не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 України «Про іпотеку»).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Умовами договору іпотеки, укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_1 , передбачено, що в разі порушення кредитного договору іпотекодержатель направляє іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Пунктом 4.1 даного договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі цього договору, рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.
Також сторони погодили іпотечне застереження, а саме визначили в договорі іпотеки обидва передбачені частиною третьою статті 36 Закону способи задоволення вимог іпотекодержателя: звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, в тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
Отже, сторони погодили, що судовий спосіб захисту прав позивача чи позасудовий спосіб такого захисту на підставі виконавчого напису нотаріуса позивач, як іпотекодержатeель, може застосувати лише в разі, якщо заходи позасудового врегулювання на підставі застереження у договорі іпотеки не призвели до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі. Натомість позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки третій особі у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», тоді як суди не встановили, що позивач використав позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя, визначені сторонами у договорі іпотеки.
За змістом припису частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону України «Про іпотеку») - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку») - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону України «Про іпотеку», не передбачили (передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»).
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19, у якій відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 05 квітня 2017 року в справі № 6-3034цс16, за змістом якого іпотекодержатель має можливість задовольнити свої вимоги на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його продажу іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві згідно зі статтею 38 Закону України «Про іпотеку», незважаючи на те, що сторони в іпотечному застереженні погодили як позасудовий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя його право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстнацій неправильно застосували норми матеріального права й дійшли необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у частині позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
Керуючись статтями 400, 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року та на постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року в частині позовної вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку права укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
В. І. Журавель
М. М. Русинчук