№ 629/4510/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 629/4510/18

провадження № 61-18991св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2020 року у складі судді Смірнової Н. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Котелевець А. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (далі - АТ «Харківгаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» (далі - ТОВ «Харківгаз збут») про зобов`язання вчинити певні дії, відновлення газопостачання, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є побутовим споживачем послуг з розподілу та постачання природного газу до квартири АДРЕСА_1 , згідно з Типовим договором розподілу природного газу, який ним акцептовано шляхом подання до АТ «Харківгаз» заяви-приєднання від 01 квітня 2016 року до умов розподілу природного газу (для побутового споживача). Крім нього, за вказаною адресою зареєстровані та проживають: його дружина ОСОБА_2 , діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , батько ОСОБА_5

28 грудня 2016 року Красноградське відділення АТ «Харківгаз» на його адресу направило супровідний лист та копія протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення та проведення перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу в разі виявлення порушень вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) від 24 листопада 2016 року (далі - протокол засідання комісії) про порушення ним пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ - відмова споживача, який не забезпечений лічильником газу від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.

У протоколі засідання комісії зазначено, що 04 листопада 2016 року працівниками відділу інспектування Красноградського територіального підрозділу АТ «Харківгаз» за адресою: АДРЕСА_2 , здійснено виїзд для встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу. Споживачем порушено вимоги Кодексу ГРМ, а саме пункт 3 глави 4 розділу ІХ - відмова споживача, який не забезпечений лічильником газу від його встановлення за рахунок оператора ГРМ, що підтверджується актом про порушення від 04 листопада 2016 року № 24.

Починаючи з грудня 2016 року відповідач почав нараховувати йому оплату за газ та газопостачання за граничними об'ємами споживання природного газу у розмірі 91,50 куб. м. на 5 зареєстрованих осіб, тобто по 18,3 м куб.на одну особу, що суперечить нормам споживання природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».

Вказував на те, що він не порушував пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ і не був проти встановлення індивідуального лічильника газу, навпаки 04 березня 2015 року звертався до Лозівської дільниці Красноградського відділення АТ «Харківгаз» з питання встановлення індивідуального лічильника газу. Від встановлення загальнобудинкового лічильника газу дійсно відмовився, оскільки з пояснень працівників відділу інспектування Красноградського територіального підрозділу АТ «Харківгаз» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зрозумів, що 04 листопада 2016 року йому пропонувалося встановити загальнобудинковий лічильник обліку газу в його квартирі, проти чого він заперечував.

04 грудня 2017 року за його власні кошти у квартирі АДРЕСА_1, встановлено індивідуальний газовий лічильник.

Наприкінці липня 2018 року він отримав позовну заяву від ТОВ «Харківгаз збут» про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання в розмірі 5 179,81 грн, які нараховані неправомірно, оскільки не користувався послугами з газопостачання природного газу.

18 жовтня 2018 року представниками Красноградського відділення АТ «Харківгаз» складений акт № 182 про порушення у зв`язку з ненаданням споживачем доступу до відключаючого пристрою на газовому вводі для проведення робіт з відключення квартири від системи газопостачання. На момент складання акта, його та повнолітніх членів родини вдома не було, на засідання комісії з розгляду акта № 182 про порушення він не запрошувався.

Зазначав, що відключення його квартири від газопостачання, яке було здійснено правцівниками Лозівської дільниці Красноградського відділення АТ «Харківгаз» 16 листопада 2018 року є грубим порушенням чинного законодавства. З цього часу його квартира залишилася без газопостачання. У червні 2019 року він отримав вимогу Красноградського відділу реалізації ТОВ «Харківгаз збут» від 19 червня 2019 року про зобов`язання сплатити ТОВ «Харківгаз збут» заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 5 563,42 грн, яка виникла станом на 01 червня 2019 року, незважаючи на те, що послуги з постачання газу йому не надаються з 16 листопада 2018 року. Внаслідок неправомірного відключення його квартири від газопостачання грубо порушені його права та права членів його сім`ї як споживачів таких послуг, його сім`я у складі якої є дві неповнолітні дитини та людина похилого віку, вимушена використовувати електроприлади для приготування їжі та інших потреб, що призводить до витрачання додаткових коштів, порушення нормальних життєвих стосунків, та завдає моральних страждань і переживань, внаслідок незаконних дій та бездіяльності відповідачів.

Посилаючись на наведене, позивач просив:

- зобов`язати АТ «Харківгаз» провести перерахунок об`ємів спожитого газу у період з 04 листопада 2016 року до 18 серпня 2017 року за нормою споживання 7,1 м куб. на одну особу та 35,5 м куб. на 5 зареєстрованих споживачів, без застосування граничних об`ємів споживання природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 у квартирі АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати АТ «Харківгаз» провести перерахунок об`ємів спожитого газу у період з 19 серпня 2017 року до 04 грудня 2017 року (коли був складений акт про прийняття в експлуатацію побутового вузлу обліку природного газу) за нормою споживання 5,4 м куб. на одну особу, та 27,0 м куб. на 5 зареєстрованих споживачів без граничних об`ємів споживання природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 у квартирі АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати АТ «Харківгаз» надати інформацію про перерахований об`єм та обсяги спожитого газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 у квартирі АДРЕСА_1 , ТОВ «Харківгаз збут» для проведення ним надалі перерахунку за використаний природній газ за особовим рахунком № НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ТОВ «Харківгаз збут» на підставі наданого AT«Харківгаз» перерахунку об`ємів та обсягів спожитого газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 , провести перерахунок нарахувань плати за використаний природний газ;

- зобов`язати AT «Харківгаз» відновити газопостачання по квартирі АДРЕСА_1 , за свій рахунок;

- стягнути з AT «Харківгаз» на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди 25 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано АТ «Харківгаз» провести перерахунок об`ємів спожитого газу за період з 04 листопада 2016 року до 18 серпня 2017 року за нормою споживання 7,1 мкуб. на одну особу та 35,5 м куб. на п`ять зареєстрованих осіб, без застосування граничних об`ємів споживання природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 ;

Зобов`язано АТ «Харківгаз» провести перерахунок об`ємів спожитого газу за період з 19 серпня 2017 року до 04 грудня 2017 року за нормою споживання 5,4м куб. на одну особу та 27,0 м куб. на п`ять зареєстрованих осіб, без застосування граничних об`ємів споживання природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 ;

Зобов`язано АТ «Харківгаз» надати перерахунок об`ємів та обсягів спожитого природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 , до ТОВ «Харківгаз збут» для проведення надалі перерахунку нарахувань за використаний природний газ за особовим рахунком № НОМЕР_1 ;

Зобов`язано ТОВ «Харківгаз збут» на підставі наданого АТ «Харківгаз» перерахунку об`ємів та обсягів спожитого природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 , провести перерахунок плати за використаний природний газ за особовим рахунком № НОМЕР_1 ;

Зобов`язано АТ «Харківгаз» відновити газопостачання до квартири АДРЕСА_1 , виконавши необхідні для цього роботи за рахунок відповідача.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано доведеністю позивачем того, що відповідач не мав правових підстав для нарахування йому обсягу споживання природного газу згідно з граничними нормами споживання у зв`язку з відмовою від встановлення загальнобудинкового лічильника, за недоведеністю відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим) від його встановлення за рахунок оператора газорозподільної системи. Аналізуючи доводи сторін щодо зазначених обставин, суд дійшов висновку, що відмова позивача від встановлення загальнобудинкового лічильника газу була пов`язана з небажання встановлювати його у власній квартирі, що не спростовано відповідачами у ході судового розгляду, а отже, АТ «Харківгаз» не довело факт відмови позивача, як побутового споживача природного газу, від встановлення за рахунок оператора ГРМ лічильників природного газу - індивідуального та загальнобудинкового, навпаки, позивач виявляв бажання встановити індивідуальний лічильник обліку газу, що підтверджується копією його заяви від 04 квітня 2015 року, аресованої АТ «Харківгаз».

Суд також вказав на неправомірність складеного 04 листопада 2016 року представниками Красноградського відділення АТ «Харківгаз» акта про порушення № 24 щодо відмови від встановлення комерційного вузла обліку газу з ініціативи та за кошти оператора ГРМ, посилаючись на те, що до участіу складанні акта не залучалися незаінтересовані особи (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального комітету, чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування); акт про порушення складений відносно окремого конкретно визначеного споживача, а не щодо об`єкта споживача: житлового будинку АДРЕСА_3 ; з акта про порушення не вбачається, що позивач був попереджений працівниками Красноградського територіального підрозділу АТ «Харківгаз» про наслідки відмови від встановлення лічильника обліку газу, а саме: визначення фактичного об'єму спожитого природного газу за граничними нормами споживання природного газу населенням. Крім того, зауважив, що відповідно до протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення АТ «Харківгаз» від 24 листопада 2016 року, комісією не було прийнято рішення про зміну режиму нарахування об`ємів природного газу ОСОБА_1 саме на 18,3 м куб.

Узагальнюючи наведене, суд дійшов висновку, що АТ «Харківгаз» у порушення вимог статей 526 626 629 651 ЦК України в односторонньому порядку змінило умови договору, укладеного з позивачем в частині визначення обсягів спожитого газу, а тому наявні підстави для зобов`язання АТ «Харківгаз» здійснити перерахунок об`ємів спожитого газу за об`єктом споживача: АДРЕСА_2 , за період з 04 листопада 2016 року до 04 грудня 2017 року, відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», та зобоав`язання ТОВ «Харківгаз збут» провести перерахунок плати за використаний природний газ на підставі наданого АТ «Харківгаз» перерахунку об'ємів та обсягів спожитого природного газу.

Установивши, що заборгованість позивача за спожитий газ, що стала підставою для припинення газопостачання згідно з актом від 16 листопада 2018 року, виникла внаслідок безпідставного визначення АТ «Харківгаз» фактично обсягу спожитого природного газу за граничними об`ємами споживання, суд дійшов висновку про необґрунтоване припинення газопостачання до належного позивачу об`єкта, а отже, наявність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання АТ «Харківгаз» відновити за рахунок відповідача газопостачання до його квартири.

Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що не встановлено обставин, з наявністю яких закон пов`язує право позивача на відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди лише в разі заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом, тоді як Кодекс ГРМ та умови типового договору розподілу природного газу не передбачають відшкодування моральної шкоди, у спірних правовідносинах.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Харківгаз», у якій заявник просив скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 629/868/18, від 16 жовтня 2019 року у справі № 583/1096/17.

Касаційна скарга АТ «Харківгаз» у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність у відповідача підстав для нарахування позивачу плати за послуги газопостачання згідно з граничними нормами споживання. Аналіз положень Кодексу ГРМ у їх системному зв'язку із Законом України «Про ринок природного газу», Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу» дає підстави стверджувати, що для визначення фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням має бути встановлений факт порушення - відмова споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ, незалежно від виду лічильника газу - квартирного чи загальнобудинкового, оскільки метою регулювання ринку газу є саме забезпечення обліку спожитого газу населенням.

04 листопада 2016 року працівниками відділу інспектування Красноградського територіального підрозділу АТ «Харківгаз» здійснено виїзд для встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_4 . На пропозицію представників відповідача надати згоду на встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, позивач відмовився, про що представниками відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складений акт про порушення від 04 листопада 2016 року № 24.

Оскільки позивач відмовився від встановлення лічильника газу за рахунок АТ «Харківгаз», про що складений акт про порушення відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, як наслідок такої відмови, АТ «Харківгаз» обґрунтовано визначив фактичний об`єм спожитого природного газу позивачу за період з 04 листопада 2016 року до 04 грудня 2017 року (дата встановлення квартирного лічильника газу) за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до Кодексу ГРМ, які у разі використання плити газової за відсутності централізованого гарячого водопостачання складають 18,3 м куб. природного газу на одну особу. Дійсність акта про порушення у вигляді відмови від встановлення загальнобудинкового лічильника газу за рахунок АТ «Харківгаз» позивачем не спростовано. Подібний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 629/868/18, від 16 жовтня 2019 року у справі № 583/1096/17. Посилання ОСОБА_1 на те, що він виявляв бажання встановити індивідуальний лічильник газу не спростовують його відмову від встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу за кошти оператора ГРМ (АТ «Харківгаз»). Твердження позивача про те, що працівники Красноградського територіального підрозділу АТ «Харківгаз» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали йому некоректні пояснення щодо мети свого візиту, у зв`язку з цим він вважав, що загальнобудинковий лічильник природного газу буде встановлено в його помешканні є суто суб`єктивними поясненнями позивача, які не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні статей 77-79 ЦПК України.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що акт про порушення мав повинен бути складений оператором ГРМ не відносно окремого конкретно визначеного споживача, а щодо об`єкта споживача: житлового багатоповерхового будинку АДРЕСА_3 , та за відсутності підстав зазначеного у ньому порушення, оскільки позивач виявляв бажання щодо встановлення індивідуального газового лічильника о не ґрунтується на законі, оскільки за змістом абзацу 7 пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ передбачена відповідальність саме побутового споживача, а не об`єкта в цілому. Зважаючи на те, що акт про порушення був складений за участі споживача ОСОБА_1 , суд дійшов помилкового висновку про необхідність складання такого за участю будь-якої незаінтересованої особи (представника житлово-експлуатаційної організації, органу саморганізації населення або представника органу місцевого самоврядування тощо), присутність яких при складенні акта про порушення є необхідною лише у разі відмови споживача від підпису акта про порушення.

Необґрунтованими є і висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності вказівки в протоколі комісії застосованих граничних норм саме 18,3 м куб., оскільки такі визначаються оператором ГРМ за граничними нормами, які визначені Кодексом ГРМ як додаток до нього, а комісія лише повинна прийняти відповідне рішення щодо задоволення акта про порушення та у зв`язку з цим необхідності зміни режиму нарахування (обліку) спожитого позивачем об`єму (обсягу) природного газу.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.

У лютому 2022 року ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на необґрунтованість доводів касаційної скарги заявника, та законність оскаржуваних відповідачем судових рішень, які просив доповнити шляхом зазначення про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн та сплаченого судового збору у розмірі 714,80 грн.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції у лютому 2022 року.

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Харківгаз збут», у якому відповідач просив поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що через постійні обстріли території м. Харкова, ведення бойових дій, була відсутня можливість надати відзив у строк до 25 лютого 2022 року

Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити ТОВ «Харківгаз збут» строк для подання відзиву на касаційну скаргу АТ «Харківгаз» та приєднати його до матеріалів справи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Харківгаз збут» просило касаційну скаргу АТ «Харківгаз» задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на те, що дії ТОВ «Харківгаз збут» не можуть вважатися такими, що порушували права та інтеренси позивача щодо неправильного нарахування спожитого об`єму газу до моменту допоки не будуть визнані протиправними дії АТ «Харківгаз» як оператора ГРМ, на якого законодавством покладений обов'язок здійснення обліку природного газу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу, що постачається до належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 , на підставі Типового договору розподілу природного газу, який акцептовано ним шляхом підписання та надання до АТ «Харківгаз» заяви-приєднання до умов розподілу природного газу (для побутового споживача)від 01 квітня 2016 року. Крім позивача, за вказаною адресою зареєстровані та проживають: його дружина ОСОБА_2 , діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , батько ОСОБА_5 .

04 березня 2015 року ОСОБА_1 звертався до Лозівської дільниці Красноградського відділення АТ «Харківгаз» щодо встановлення індивідуального лічильника газу, однак такий встановлено не було.

04 листопада 2016 року працівниками відділу інспектування Красноградського територіального підрозділу АТ «Харківгаз» здійснено виїзд для встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_4 . Представники відповідача пропонували мешканцям вказаного будинку надати згоду на встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу.

Згідно з актом про порушення від 04 листопада 2016 року № 24, ОСОБА_1 не погодився на встановлення загальнобудинкового лічильника газу, про що зазначив власноручно.

Акт про порушення складений та підписаний представниками оператора ГРМ - працівниками Красноградського відділення АТ «Харківгаз» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також позивачем.

Згідно з протоколом засідання комісії від 24 листопада 2016 року, складеного за наслідками розгляду акта про порушення від 04 листопада 2016 року № 24, комісією прийнято рішення визначити фактичний обсяг спожитого газу за особовим рахунком споживача за граничними об'ємами споживання природного газу з дати складення акта про порушення.

Тобто, починаючи з 04 листопада 2016 року, АТ «Харківгаз» визначала обсяг спожитого ОСОБА_1 природного газу за граничними нормами споживання природного газу населенням, а саме 18,3 м куб. на одну зареєстровану особу на місяць.

Згідно з повідомленням про припинення газоспоживання та погашення простроченої заборгованості від 31 липня 2018 року, ТОВ «Харківгаз збут» повідомило позивача про те, що станом на 31 липня 2018 року за його особовим рахунком № НОМЕР_1 рахується прострочена заборгованість за послуги з газопостачання у розмірі 3 750,33 грн. Зазначено, що відновлення газопостачання здійснюється за умови оплати простроченої заборгованості та відшкодування вартості припинення івідновлення газопостачання. Вказане повідомлення отримано ОСОБА_1 19 вересня 2018 року.

18 жовтня 2018 року, при проведенні робіт з припинення газопостачання у зв`язку із непогашенням ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, працівниками Красноградського відділення ПАТ «Харківгаз» складений акт про порушення № 182, якого убачається що 18 жовтня 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 , працівникам Красноградського відділення АТ «Харківгаз» не надано доступ до відключаючого пристрою на газовому вводі для проведення робіт з відключення квартири від системи газопостачання.

16 листопада 2018 року працівниками Красноградського відділення ПАТ «Харківгаз» складений акт про відключення об`єкта (газових приладів) споживача ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2020 року та постанова Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року оскаржуються заявнком у частині задоволених позовних вимог, а тому переглядаються касаційним судом у цій частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «Харківгаз» підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 33 частини першої статті 1 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (зріджений природний газ).

Ця система правовідносин може бути представлена як сукупність договорів різного виду, які укладаються суб`єктами ринку природного газу. Права та обов`язки суб`єктів ринку природного газу як сторін відповідних договорів визначаються безпосередньо зазначеним Законом.

Серед споживачів окреме місце займають побутові споживачі - фізичні особи, які придбавають природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Серед принципів функціонування ринку природного газу пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» першочергово визначає забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.

Серед прав споживача передбачено право на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів, а також безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу (пункти 4, 5 частини першої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»). Аналогічні права визначені у типовому договорі постачання природного газу споживачам, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831).

З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).

За частиною четвертою статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.

Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 10 жовтня 2015 року визначає, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

Тобто після зазначених дат постачання цим категоріям споживачів мало здійснюватися за умови комерційного обліку лічильниками газу, до їх настання - незалежно від наявності газових лічильників.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами абзаців третього-п`ятого пункту 4 Тимчасового положення у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46) передбачено, що:

- ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи;

- встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку;

- власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Бадансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Вирішуючи питання правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника газу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21) виокремила такі режими регулювання:

- до 20 січня 2018 року - за письмовою згодою споживачів відповідно до Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620) та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також за умови укладення договору щодо зняття показань з будинкового вузла обліку та квартирних лічильників газу з власником (власниками) будинку (будинків) (квартир), експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо;

- з 20 січня 2018 року - загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку відповідно до чинної редакції Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Зазначений правовий висновок Верховного Суду підлягає урахуванню при вирішення цієї справи згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України.

Наведене дає підстави для висновку про те, що оператор ГРМ обґрунтовано витребовував згоду у споживача ОСОБА_1 на встановлення загальнобудинкового лічильника, оскільки за відсутності такої АТ «Харківгаз» не мало правових підстав для встановлення загальнобудинкового приладу обліку.

Положеннями Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено систему стимулів та гарантій запровадження повного комерційного (приладового) обліку та здійснення контролю за використанням ресурсів природного газу.

З прийняттям цього Закону внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу» (який втратив чинність 01 жовтня 2015 року з прийняттям Закону «Про ринок природного газу»), відповідно до яких відпуск природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. При цьому населення у разі відсутності приладів обліку природного газу споживає газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Однак як норми Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і норми Закону України «Про ринок природного газу» не ставлять у залежність визначення обсягу споживання населенням природного газу від наявності чи відсутності загальнобудинкового лічильника газу.

Закон України від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» змінив строк постачання природного газу, яке здійснюється за умови його комерційного обліку в частині населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, - з 1 січня 2021 року. Ці зміни набули чинності 20 січня 2018 року.

Отже, з 1 січня 2018 року почало діяти правило про облік до моменту встановлення лічильників газу за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. Це положення не пов`язується з наявністю загальнобудинкового лічильника газу.

Таким чином, законодавчими актами передбачено лише два механізми обчислення обсягу спожитого газу:

- за даними лічильників газу;

- за встановленими Кабінетом Міністрів України нормами споживання.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.

Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 629/868/18, від 16 жовтня 2019 року у справі № 583/1096/17.

Отже, під відмовою від встановлення лічильника необхідно розуміти відмову від встановлення будь-якого лічильника газу - квартирного чи загальнобудинкового, і законодавець не пов`язує застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, з фактом повної відмови від встановлення за рахунок оператора ГРМ лічильників природного газу як індивідуального, так і загальнобудинкового, цілком достаньою є фіксація факту відмови від встановлення будь-якого лічильника газу.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги заявника про застосування судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 629/868/18, від 16 жовтня 2019 року у справі № 583/1096/17, оскільки встановивши факт відмови споживача ОСОБА_1 від встановлення загальнобудинкового лічильника газу, про що оператором ГРМ складений акт про порушення, суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для застосування, передбаченої Кодексом ГРМ санкції, як визначення фактичного об'єму спожитого природного газу за граничними об`ємами споживання. А отже правильними є доводи касаційної скарги про те, що встановлений судами попередніх інстанцій факт згоди ОСОБА_1 на встановлення індивідуального лічильника природного газу за кошти оператора ГРМ, не спростовує його відмову від встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу.

В акті про порушення від 04 листопада 2016 року ОСОБА_1 зазначив про свою незгоду на встановлення загальнобудинкового лічильника газу, висновки судів про те, що його незгода на встановлення загальнобудинкового лічильника газу була викликана некоректними поясненнями працівників відділу інспектування Красноградського територіального підрозділу АТ «Харківгаз» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що такий лічильник буде встановлено у його квартирі, ґрунтуються виключно на поясненнях самого відповідача в судовому засіданні, тобто на припущеннях.

Порядок та підстави складання акта про порушення, виявленого у споживача, передбачено положеннями глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРМ у редакції від 06 травня 2016 року, у разі відмови в доступі до об'єкта споживача, внаслідок чого представник оператора ГРМ не здійснив демонтаж лічильника газу, що призвело до порушення строку проведення періодичної повірки дічильника газу та/або його ремонту, а також його монтаж після проведення періодичної повірки, визначення об'єму спожитого прриродного газу здійснюється за граничними об'ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв за період з дня останнього контрольного знаття показань лічильника до дня забезпечення вільного доступу представникам оператора ГРМ для монтажу/демонтажу лічильника газу. При цьому представник оператора ГРМ в акті про порушення зобов`язаний попередити споживача під особистий підпис про те, що розрахунок збитків за граничними об'ємами споживання природного газу населенням буде здійснено через 20 днів з дня складання акта про порушення, якщо протягом цього часу споживач не забезпечить доступ представникаи оператора ГРМ для демонтажу лічильника газу з метою проведення його пееріодичної повірки, а також монтажу лічитльника газу після проведення його періодичної повірки.

Акт про порушення розглядає комісія з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність. Пунктом 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ установлено, що за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення.

Акт про порушення є службовим документом, що підтверджує факт порушення, носієм доказової інформації про виявлені представниками Оператора ГРМ порушення побутовими споживачами вимог законодавства.

На підставі акта про порушення приймається відповідне рішення комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, що і є підставою для настання відповідних наслідків - нарахування фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць за граничними об`ємами споживання природного газу населенням.

Оскільки, в акті про порушення від 04 листопада 2016 року відсутній запис про попередження споживача ОСОБА_1 під особистий підпис про наслідки його відмови від встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу, якими є визначення фактичного об'єму споживання природного газу за граничними нормами споживання природного газу населенням, колегія суддів вважає, що внаслідок недотримання оператором ГРМ порядку складення акта про порушення, відсутні передбачениі Кодексом ГРМ підстави для застосування до ОСОБА_1 такої санкції, як визначення фактичного об'єму споживання природного газу за граничними нормами споживання природного газу населенням.

Зважаючи на наведене, вимоги позивача про зобов`язання АТ «Харківгаз» провести перерахунок об`ємів спожитого газу у період з 04 листопада 2016 року до 04 грудня 2017 року за нормою споживаннябез граничних об`ємів споживання природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 у квартирі АДРЕСА_1 , а також зобов`язання ТОВ «Харківгаз збут» на підставі наданого AT«Харківгаз» перерахунку об`ємів та обсягів за особовим рахунком № НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_1 , провести перерахунок нарахувань плати за використаний природний газ за особовим рахунком № НОМЕР_1 у квартирі АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню з підстав, викладених у цій постанові.

Наведене не спростовує обґрунтованість висновків суду в частині наявності підстав для задоволення вимоги позивача про зобов`язання AT «Харківгаз»відновити газопостачання у квартирі АДРЕСА_1 , за свій рахунок.

Щодо доводів касаційної скарги про необгрунтоване застосування судами при визначенні норм споживання природного газу постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», яку визнано протиправною та нечинною постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року у справі № 826/2507/18, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року та постановою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року, Верховний Суд зазначає таке.

У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження

№ 14-11цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування норм споживання комунальних послуг не може погіршуватися невизначеністю дії нормативних актів, яким вони затверджуються. Отже, у разі виникнення спору в умовах відсутності юридичної визначеності у правовому регулюванні щодо застосовних норм споживання природного газу суд повинен застосовувати останні норми споживання природного газу, які затвердив Кабінет Міністрів України (незалежно від втрати чинності відповідною постановою, зокрема від визнання її нечинною чи скасування), до затвердження нових норм споживання природного газу.

У спірний період такими постановами Кабінету Міністрів України слід вважати:

- постанову Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», якою затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, що підлягають застосуванню до послуг з постачання природнього газу населенню з 01 лютого 2016 року і до 07 лютого 2019 року;

- постанову Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами», якою затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, що підлягають застосуванню до послуг з постачання природнього газу населенню з 08 лютого 2019 року і до 06 березня 2019 року;

- постанову Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу», якою затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, що підлягають застосуванню до послуг з постачання природнього газу населенню з 07 березня 2019 року (і до затвердження Кабінетом Міністрів України нових норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників).

Таким чином, вирішуючи позов у частині вимог про зобов'язання АТ «Харківгаз» поновити ОСОБА_1 режим нарахування природного газу у період з 04 листопада 2016 року до 04 грудня 2017 року відповідно до норм споживання природного газу, суди правильно керувалися постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи, надали наявним у справі доказам належну оцінку та дійшли правильного висновку щодо вирішення спору, однак допустили неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають зміні в редакції цієї постанови.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої вказаної статті), у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої вказаної статті).

Ураховуючи, що за результатами перегляду справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваних судових рішень, що не вплинуло на правильність вирішення судами спору по суті, понесені заявником судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 400 409 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко