ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 629/5831/19

провадження № 51-3007км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупрокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1971Кримінального кодексу України (далі - КК).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 13 липня 2022 року кримінальне провадження № 42019221380000085, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування 07 травня 2019 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки після повідомлення ОСОБА_6 про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку прокурора, суд дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , що призвело до незастосування закону, який підлягає застосуванню, - ч. 1 ст. 1971 КК. Зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1971 КК, відповідно до ст. 12 цього Кодексу відносилось до злочинів невеликої тяжкості і тому на момент первісного звернення до суду з обвинувальним актом строк досудового розслідування згідно з ч. 1 ст. 219 КПК становив два місяці з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.Вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про направлення до суду обвинувального акта поза межами строків досудового розслідування. Вказує, що всупереч вимогам статей 404 419 КПК апеляційний суд не надав належної правової оцінки обставинам, зазначеним прокурором в апеляційній скарзі, не перевірив з достатньою повнотою всі доводи прокурора і не навів підстав, з яких дійшов висновку, що останнім днем строку досудового розслідування є саме 21 листопада 2019 року.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).

У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК).

Ухвалюючи рішення про закриття кримінального провадження № 42019221380000085 щодо ОСОБА_6 на підставіп. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, суд першої інстанції зазначив, що після повідомлення ОСОБА_6 про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК, а повторне повідомлення про підозру відбулося поза межами строків досудового розслідування.

З цим рішенням колегія суддів касаційного суду погодитись не може, виходячи з такого.

У касаційній скарзі прокурор зазначає про безпідставність висновків суду про те, що первинний обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019221380000085 за обвинуваченням ОСОБА_6 надійшов до суду в останній день строку досудового розслідування - 21 листопада 2019 року.

Як убачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, 17 жовтня 2019 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК. Відповідно до ст. 12 КК в редакції Закону України № 4025-VI від 15 листопада 2011 року це кримінальне правопорушення відносилось до злочинів невеликої тяжкості.

У період з 12 листопада 2019 року по 15 листопада 2019 року, включно, підозрюваний ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_7 ознайомлювалися з матеріалами досудового розслідування. 19 листопада 2019 року було складено та затверджено обвинувальний акт і того ж дня внесено дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань про закінчення досудового розслідування. До суду обвинувальний акт надійшов 21 листопада 2019 року.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 219 КПК (в редакції Закону України № 2147-VIII

від 03 жовтня 2017 року, яка була чинною на час вчинення процесуальних дій) строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII), який набрав законної сили 01 липня 2020 року, запроваджено інститут кримінального проступку.

Із реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що відомості про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 1971 КК внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 42019221380000085 07 травня 2019 року, до суду первинний обвинувальний акт надійшов 21 листопада 2019 року.

Отже, строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, у цьому кримінальному провадженні становив два місяці з дня повідомлення ОСОБА_6 про підозру 17 жовтня 2019 року у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК (злочину невеликої тяжкості), а тому колегія суддів касаційного суду вважає слушними доводи прокурора про безпідставність висновків суду, що останнім днем строку досудового розслідування було саме 21 листопада 2019року.

Також колегія суддів погоджується й з доводами касаційної скарги прокурора щодо необґрунтованості висновків місцевого суду про наявність підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, з огляду на те, що після повідомлення ОСОБА_6 про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.

Законом України № 2617-VIII внесено відповідні зміни до КК, у тому числі ч. 1

ст. 12 КК викладено в такій редакції: «Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини».

Цим же законом внесено зміни й до КПК, зокрема до глави 25 КПК, якою визначено особливості досудового розслідування кримінальних проступків.

Згідно з підпунктом 5 п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2617-VIII обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог

глави 25 КПК.

З огляду на положення Закону № 2617-VIIIкримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1971КК, було віднесено до кримінальних проступків.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 лютого 2021 рокуобвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019221380000085 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК, повернуто до Лозівської місцевої прокуратури Харківської області для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування 04 березня 2021 року винесено постанову про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42019221380000085, того ж дня змінено порядок досудового розслідування та визначено орган досудового розслідування. 05 березня 2021 року повідомлено про зміну підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 1971КК, і того ж дня складено та затверджено прокурором обвинувальний акт, який скеровано до суду 09 березня 2021 року.

Водночас колегія суддів касаційного суду звертає увагу, що відповідно до підпункту 5 п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2617-VIIIметою повернення обвинувального акта є лише його внесення з урахуванням визначеної главою 25 КПК процедури, якою передбачено, що за встановлених

у ст. 302 КПК умов прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 01 листопада 2021 року в справі № 161/7092/20 (провадження № 51-5946кмо20) зазначено, що повернення обвинувального акта за підпунктом 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII становить кримінально-процесуальний акт sui generis, тобто його конструкція є своєрідною, єдиною у своєму роді.

При цьому системний аналіз положень розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2617-VIII дозволяє зробити висновок про те, що положення підпункту 5 п. 4 вказаного розділу не регламентують строки вчинення дій (виконання вимог), передбачених главою 25 КПК, на відміну, зокрема, від підпунктів 2 і 3 п. 4 цього ж розділу, де прямо передбачено строки виконання відповідних процесуальних дій.

У даному випадку для вирішення питання щодо застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК суду необхідно було перевірити дотримання строків досудового розслідування під час первинного звернення до суду з обвинувальним актом.

А тому твердження суду першої інстанції про наявність підстави для закриття кримінального провадження, передбаченоїп. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки після повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального проступку за ч. 1 ст. 1971КК закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, не ґрунтуються на положеннях чинного кримінального процесуального закону.

За таких обставин колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, їх належно не перевірив та не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону щодо порядку обчислення строків досудового розслідування та особливостей процедури повернення обвинувального акту прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК, що призвело до передчасного висновку про необхідність закриття кримінального провадження № 42019221380000085 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд всупереч вимогам ст. 419 КПК у повній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, який вказував на відсутність підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, вичерпних відповідей на них не надав, не навів належних мотивів, з яких виходив під час постановлення ухвали, та підстав, з яких апеляційну скаргу залишив без задоволення.

Отже, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки перешкодили судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування таких рішень.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.

При новому розгляді в суді першої інстанції необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 13 липня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3