№ 629/6339/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 629/6339/19

провадження № 61-6414св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «АгроБізнес-2010»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниця Ю. В., Хіль Л. М., від 30 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АгроБізнес-2010» (далі - ТОВ «АгроБізнес-2010», товариство) про визнання додаткових угод до договору оренди землі недійсними, визнання договорів оренди землі припиненими.

2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що вона є власником земельної ділянки, загальною площею 6,0950 га, яка складається із двох частин та знаходиться на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області за межами населених пунктів, а саме ділянка з кадастровим номером 6323985000:02:000:0233, площею 3,4188 га, та ділянка з кадастровим номером 6323985000:02:000:0244, площею 2,6763 га; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

3. 21 жовтня 2012 між нею і ТОВ «АгроБізнес-2010» були укладені договори оренди землі № 299,1 та №299,2, строк дії яких закінчився 02 квітня 2019 року, що відповідно до умов договорів є підставою для їх припинення. Проте, після закінчення строку оренди відповідач протиправно продовжив використовувати її земельну ділянку, засіявши насінням соняшника.

4. 23 квітня 2019 року за її повторним зверненням працівники Центру надання адміністративних послуг Лозівської міської ради повідомили про неможливість розірвання договорів оренди, оскільки їх дія була продовжена до 31 грудня 2025 року додатковими угодами від 19 лютого 2018 року.

5. Стверджувала, що додаткові угоди не підписувала та просила суд визнати недійсними додаткові угоди від 19 лютого 2018 року до договорів оренди землі № 299,1 та № 299,2 від 21 жовтня 2012 року, укладеними між нею і ТОВ «АгроБізнес-2010», та визнати припиненими вказані договори оренди землі із 02 квітня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області, у складі судді Попова О. Г., від 19 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди від 19 лютого 2018 року до договорів оренди землі № 299,1 та № 299,2 від 21 жовтня 2012 року, укладені ОСОБА_1 і ТОВ «АгроБізнес-2010», та визнано припиненими договори оренди землі із 02 квітня 2019 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

7. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту відсутності волевиявлення позивача на укладення оспорюваних додаткових угод, а також погодження їх істотних умов, що є підставою для визнання цих додаткових угод недійсними, а договорів оренди - припиненими.

8. Ухвалою цього ж суду від 29 липня 2021 року поновлено

ТОВ «АгроБізнес-2010» строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, а заяву представника товариства про перегляд заочного рішення суду від 19 жовтня 2020 року залишено без задоволення.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

9. Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 28 вересня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ТОВ «АгроБізнес-2010» задоволено частково.

10. Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області

від 19 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

11. Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, визнавши оспорювані додаткові угоди такими, що не підписані ОСОБА_1 , дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав.

12. Також колегія суддів звернула увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення ТОВ «АгроБізнес-2010» про дату, час і місце розгляду справи міськрайонним судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2023 року в справі № 629/6339/19.

15. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які надійшли до Верховного Суду у жовтні 2023 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 у справі № 755/10947/17, у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 911/2052/18,

від 19 вересня 2019 року у справі № 922/1775/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 910/15481/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 910/10244/15,

від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16, від 23 листопада 2018 року у справі № 10/17-3639-2011, від 22 серпня 2018 року у справі № 922/85/18,

від 11 червня 2020 року у справі № 916/3200/17, від 31 березня 2020 року у справі № 910/11383/19, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18,

від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, від 23 січня 2019 року у справі № 761/15565/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 922/1714/18,

від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18, від 12 березня 2019 року у справі № 923/1432/15, від 28 вересня 2020 року у справі № 910/9791/18,

від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17, від 22 липня 2021 року у справі № 920/938/20, від 28 січня 2021 року у справі № 820/1400/17,

від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17, від 24 вересня 2019 року у справі № 825/1109/16, від 23 травня 2018 року у справі № 201/374/15-ц,

від 28 березня 2018 року у справі № 500/1564/15-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 758/5707/15-ц, у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає пункт 2

частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, та від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 січня 2021 року у справі

№ 551/1010/17 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення (пункт 4

частини другої статті 389 ЦПК України).

19. До касаційної скарги також включена скарга на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 липня 2021 року, якою поновлено ТОВ «Агробізнес-2010» строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

20. Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем пропущений строк на оскарження заочного рішення суду першої інстанції, оскільки на офіційну адресу місцезнаходження ТОВ «Агробізнес-2010» було направлено рекомендованим листом копію заочного рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 жовтня 2020 року і в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують поважність причин неотримання цього листа. Крім того, ще у грудні 2020 року відповідачу з матеріалів виконавчого провадження було відомо про наявність заочного рішення суду, а своєчасне неотримання цього рішення свідчить про зловживання процесуальними правами.

21. Вважає, що заява про перегляд заочного рішення не відповідала процесуальним вимогам, зокрема не містила доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання, неподання відзиву та доказів, на підтвердження своїх заперечень проти позову.

22. Крім того, ТОВ «Агробізнес-2010» під час розгляду справи як в суді першої, так і апеляційної інстанцій вчиняло дії, направлені на затягування розгляду справи.

23. Апеляційний суд помилково вказав на відсутність у матеріалах справи відомостей щодо належного повідомлення ТОВ «АгроБізнес-2010» про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції, а також прийняв рішення про права, свободи та інтереси ФОП ОСОБА_2 , який з 11 січня 2021 року є новим орендарем належної позивачу земельної ділянки.

24. Апеляційний суд, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 551/1010/17, не звернув увагу, що у розглядуваній справі позовні вимоги були сформовані ще в 2019 році і на той час відповідали висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.

25. Відповідач в апеляційній скарзі зазначив представником позивача адвоката, повноваження якого були підтверджені лише на представництво в суді першої інстанції. ТОВ «АгроБізнес-2010» некоректно сформульовані вимоги апеляційної скарги, зокрема одночасно викладені взаємовиключні клопотання про перегляд справи судом першої інстанції та скасування заочного рішення і ухвалення нового судового рішення. До апеляційної скарги не додано копію оскаржуваного судового рішення та докази на підтвердження дати його отримання. Не зазначено про нові обставини, що підлягають встановленню, не надано доказів, які необхідно дослідити, не обґрунтовано поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.

26. Апеляційне провадження відкрито з пропуском визначеного для цього строку, в ухвалі про відкриття провадження не зазначено, що апеляційну скаргу було залишено без руху, а у подальшому відповідачем подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційна скарга не була направлена представнику позивача. Справу не було своєчасно розглянуто апеляційним судом.

27. Представник відповідача брав участь у судовому засіданні апеляційного суду за допомогою відеоконференції, проте відповідну заяву не було подано до суду за п`ять днів до засідання і повноваження представника відповідача не були належним чином перевірені. Судове засідання проведене в пришвидшеному режимі та представнику позивача не було надано можливості в повній мірі навести свої доводи.

28. Державний реєстратор зареєстрував право оренди відповідача з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і не сформував належним чином реєстраційну справу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

29. У липні 2023 року ТОВ «АгроБізнес-2010» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

30. Вважає недоречним надмірне обтяження касаційної скарги викладом на понад сімдесят сторінок обставин, що не мають значення для перегляду постанови апеляційного суду в касаційному порядку. Наголошує, що справа по суті є нескладною, а судова практика щодо ефективного способу захисту прав в аналогічних справах є сформованою.

31. Звертає увагу, що судом першої інстанції належним чином обґрунтовано підстави для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

32. Вказує, що висновки щодо застосування норм права, на які заявник посилається у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

33. Зауважує, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.

34. Стверджує, що суд першої інстанції встановив факт відсутності волевиявлення позивача на укладення оспорюваних додаткових угод без належних доказів.

35. Наголошує, що у цій справі на момент подання позову, на розгляд Великої Палати Верховного Суду вже було передано питання щодо відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.

Інші заяви учасників справи

36. У липні 2023 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якій наполягає на доводах касаційної скарги. Додатково просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 19 квітня 2023 року у справі № 592/11227/20, щодо належного способу захисту порушеного права.

Фактичні обставини справи встановлені судами

37. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 6,0950 га, яка складається з двох частин, а саме ділянки з кадастровим номером 6323985000:02:000:0233, площею 3,4188 га, та ділянки з кадастровим номером 6323985000:02:000:0244, площею 2,6763 га, які розташовані на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

38. 21 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агробізнес-2010» укладено договір оренди землі № 299,1 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6323985000:02:000:0233, та договір оренди №299,2 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6323985000:02:000:0244.

39. Згідно з пунктом 8 вказаних договорів, строк оренди складає 5 років

(з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, починаючи з дати реєстрації). Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то при відсутності письмових заперечень орендодавця впродовж одного місяця після закінчення строку договору оренди він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди.

40. 02 квітня 2014 року здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323985000:02:000:0233, та земельної ділянки, кадастровий номер 6323985000:02:000:0244.

41. 03 травня 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_3 , звернулася до ТОВ «Агробізнес-2010» із заявою про надання екземплярів договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі земельних ділянок із кадастровими номерами: 6323985000:02:000:0244, 6323985000:02:000:0233.

42. 10 та 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 зверталась до ТОВ «Агробізнес-2010», голови Перемозької сільської ради, міськрайонного управління Держгеокадастру у Лозівському районі та м. Лозовій, відділу реєстрації Лозівської міської ради із листами-повідомленнями про те, що вона не бажає поновлювати дію договорів оренди та має намір самостійно обробляти земельні ділянки.

43. На виконання ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 березня 2020 року, Лозівською міською радою Харківської області надано копії таких документів:

- додаткову угоду від 19 лютого 2018 року, укладену між ОСОБА_1 і ТОВ «Агробізнес-2010», до договору оренди землі № 299,1

від 21 жовтня 2012 року, зареєстрованого в Реєстраційній службі Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області

02 квітня 2014 року за № 5197787; об`єкт оренди: земельна ділянка з кадастровим номером 6323985000:02:000:0233, строком дії до 31 грудня 2025 року, починаючи із дня набрання чинності цим договором

(з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством), з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою;

- додаткову угоду від 19 лютого 2018 року, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ «Агробізнес-2010», до договору оренди землі № 299,2

02 квітня 2014 року за № 5196633; об`єкт оренди: земельна ділянка з кадастровим номером 6323985000:02:000:0244, строком дії до 31 грудня 2025 року, починаючи із дня набрання чинності цим договором

(з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством), з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою.

44. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області

від 04 серпня 2020 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, яка не була проведена через відсутність необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

45. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

46. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

47. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

48. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

49. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

50. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

51. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06 лютого

2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 02 липня 2019 року у справі

№ 48/340 (пункт 6.41), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18

(пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55);

див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц дійшла наступних висновків.

53. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

54. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215

ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

55. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

56. Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

57. У розглядуваній справі апеляційний суд, врахувавши вказані висновки Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставини, дійшов правильного висновку, що ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 в цьому випадку є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом оскаржуваних угод, а не визнання їх недійсними та припинення дії договорів оренди.

58. За загальним правилом відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту прав не позбавляє позивача можливості звернення до суду із належними вимогами.

59. Велика Палата Верховного Суду від висновків, вкладених у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, не відступала.

60. Висновки апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позову в зв'язку з обранням позивачем неправильного способу захисту порушеного права не суперечать висновкам, на які заявник посилається в касаційній скарзі як підставу для касаційного оскарження.

61. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).

62. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом прийнято рішення про права, свободи та інтереси

ФОП ОСОБА_2 , який з 11 січня 2021 року є новим орендарем належної позивачу земельної ділянки, оскільки у розглядуваній справі спір між ОСОБА_1 і ТОВ «АгроБізнес-2010» існує з приводу правовідносин, які виникли до укладення договору оренди із ФОП ОСОБА_2 , а крім того ОСОБА_1 не є представником ФОП ОСОБА_2 у розглядуваній справі.

63. Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги в частині оскарження ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області

від 29 липня 2021 року, з огляду на таке.

64. У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

65. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

66. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

67. Порядок реалізації конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення визначено процесуальним законом.

68. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

69. Відповідно до частини третьої статі 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

70. За правилами частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

71. 17 травня 2021 року ТОВ «АгроБізнес-2010» звернулось до суду з клопотанням про перегляд заочного рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 жовтня 2020 року, в якому, серед іншого, просило суд поновити пропущений строк для подачі цієї заяви.

72. Суд першої інстанції розглянув клопотання відповідача про поновлення відповідного процесуального строку та прийняв з цього питання обґрунтоване рішення. При цьому судом враховано, що копію заочного рішення було направлено відповідачу 20 жовтня 2020 року, проте поштове відправлення повернулось до суду без вручення адресату через «закінчення терміну зберігання». Копію вказаного рішення суду отримано відповідачем

29 квітня 2021 року, що відповідно до частини третьої статі 284 ЦПК України є підставою для поновлення пропущеного строку.

73. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 дійшла висновку, що визначений у статті 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосовний як до розгляду суті цієї заяви, так і до розгляду на предмет дотримання строку її подання. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (речення перше частини третьої

статті 287 ЦПК України).

74. Враховуючи встановлені у цій справі обставини, колегією суддів не встановлено підстав для відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2020 року у справі

№ 145/2047/16-ц, та від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 551/1010/17.

75. Посилання заявника у відповіді на відзив на ухвалу Верховного Суду

від 19 квітня 2023 року у справі № 592/11227/20 підлягають відхиленню, оскільки вказаною ухвалою справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, натомість ухвалою Великої Палати Верховного Суду

від 20 вересня 2023 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

76. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

77. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

78. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

79. Оскаржувана постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

80. У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401

ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

81. За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а тому відсутні правові підстави для розгляду скарги в судовому засіданні з викликом учасників справи, про що просило

ТОВ «АгроБізнес-2010» у відзиві на касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. В. Білоконь О. М. Осіян