ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2025 року
м. Київ
справа № 630/563/23
провадження № 61-14084св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
суб`єкти оскарження: державний виконавець Харківського відділу Державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пазій Сергій Андрійович, начальник Харківського відділу Державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанська Ольга Михайлівна,
заінтересована особа (боржник)- ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - ОСОБА_3 , на ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 21 травня 2024 року у складі судді Зінченка О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Харківського відділу Державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Харківський ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) Пазія С. А., начальника Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської О. М., боржник - ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року у справі № 630/563/23 стягнуто з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Судом було допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. На підставі вказаного рішення суду Люботинським міським судом Харківської області 14 листопада 2023 року видано виконавчий лист № 630/563/23 в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, який вона пред`явила до Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для примусового виконання.
Зазначала, що постановою державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазія С. А. від 16 листопада 2023 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 630/563/23, виданого 14 листопада 2023 року Люботинським міським судом Харківської області.
23 листопада 2023 року внаслідок проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 630/563/23, виданого 14 листопада 2023 року Люботинським міським судом Харківської області, їй надійшов аліментний платіж у розмірі 3 344,50 грн та державним виконавцем Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазієм С. А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначала, що державний виконавець Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазій С. А. протиправно обмежив стягнення з боржника ОСОБА_4 від фактичного розміру 1/4 частки від доходу боржника сумою 3 344,50 грн, самостійно розрахувавши боржнику розмір виплати як особі, яка не має постійного доходу і не працює, безпідставно застосувавши положення статті 195 Сімейного кодексу України (далі - СК України), у той час, як боржник має постійне місце роботи (служби) та постійно отримує дохід у військової частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). Крім того, державний виконавець Пазій С. А. визначив суму виплат без отримання письмової відповіді від військової частині НОМЕР_1 про дійсний розмір доходів боржника за відповідний період, які мали бути враховані для визначення суми аліментів за місяць. При цьому, у порушення вимог абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець на надіслав до суду та стягувачу виконавчий лист та постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2.
Вказувала, що матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 містять сфальсифікований документ - заяву від 15 листопада 2023 року, написану нібито її представником - ОСОБА_3 з проханням прийняти на виконання виконавчий лист № 630/563/23. Проте, її представник - ОСОБА_3 заперечує факт написання ним особисто вказаної заяви.
Посилалася на те, що начальник Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанська О. М., перевіряючи законність виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 630/563/23, виданого Люботинським міським судом Харківської області 14 листопада 2023 року, не звернула увагу на порушення державним виконавцем вимог частини першої, пункту 1 частини другої статті 18, частини другої статті 36, частини дев`ятої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», які полягають у тому, що виконавець протиправно обмежив суму стягнення та закінчив виконавче провадження, не отримавши відповідей для з`ясування доходів боржника.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- поновити строк на звернення до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазія С. А., начальника Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської О. М.;
-визнати неправомірними рішення, дії та бездіяльність начальника Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської О. М. у ВП № НОМЕР_2;
-визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської О. М. від 15 січня 2024 року про результат перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_2;
-визнати неправомірними рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазія С. А. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;
-визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазія С. А. від 23 листопада 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2;
-зобов`язати Харківський ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити заходів з примусового виконання виконавчого листа № 630/563/23, виданого Люботинським міським судом Харківської області 14 листопада 2023 року - стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частки від доходу відповідача за місцем його роботи (служби), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - ОСОБА_6 , з урахуванням вже стягнутої суми у розмірі 3 344,50 грн;
-постановити окрему ухвалу за результатами розгляду скарги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 21 травня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що положеннями СК України та статті 430 ЦПК України передбачено негайне виконання у межах суми платежу за один місяць рішення суду саме про стягнення аліментів, а не збільшення їх розміру.
Районний суд звернув увагу на те, що у рішенні Люботинського міського суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року містяться два положення щодо його виконання, які суперечать одне одному, а саме: виконання з дня набрання вказаним рішенням законної сили, а також негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць. Ураховуючи виправлення описки шляхом виключення з резолютивної частини рішення Люботинського міського суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року посилання про його негайне виконання, суд зазначив, що вказане рішення суду підлягало виконанню після набрання ним законної сили.
При цьому рішення державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазія С. А., які є предметом оскарження вже скасовані в адміністративному порядку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 21 травня 2024 року змінено, викладено мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що районний суд правильно відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 , проте помилився з мотивами такої відмови, оскільки державний виконавець Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазій С. А. діяв у межах виданого виконавчого листа, який підлягав негайному виконанню в частині платежу за один місяць та відповідно до вимог статті 195 СК України, тому посилання суду на те, що рішення суду, за яким видано виконавчий лист взагалі не підлягало негайному виконанню в певній частині, є помилковими.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що державний виконавець Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазій С. А.протиправно обмежив стягнення з боржника ОСОБА_4 від фактичного розміру 1/4 частки від доходу боржника сумою 3 344,50 грн, оскільки у виконавчому листі, виданому в частині негайного виконання рішення суду щодо стягнення платежу за один місяць відсутні дані про місце роботи боржника, а доказів наявності у державного виконавця інформації про місце роботи (служби) ОСОБА_4 станом на час виконання рішення в частині, що підлягала негайному виконанню, матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Новіков І. Ю., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 21 травня 2024 року, постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати неправомірними рішення, дії та бездіяльність начальника Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської О. М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2; визнати неправомірними рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазія С. А. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2; зобов`язати Харківський ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити заходів з примусового виконання виконавчого листа № 630/563/23, виданого Люботинським міським судом Харківської області 14 листопада 2023 року - стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частки від доходу відповідача за місцем його роботи (служби), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - ОСОБА_6 , з урахуванням вже стягнутої суми у розмірі 3 344,50 грн; постановити окрему ухвалу щодо порушення суддями норм матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - ОСОБА_3 , мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Вказує, що державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження передчасно, не здійснивши необхідні заходи щодо отримання інформації про дохід боржника, протиправно обмежив стягнення з боржника ОСОБА_4 від фактичного розміру 1/4 частки від доходу боржника сумою 3 344,50 грн, самостійно розрахувавши боржнику розмір виплати як особі, яка не має постійного доходу і не працює, безпідставно застосувавши положення статті 195 СК України.
Посилається на те, що суди не звернули уваги на доводи заявника щодо фальсифікації матеріалів виконавчого провадження під час примусового виконання виконавчого листа № 630/563/23 від 14 листопада 2023 року, натомість у суду першої інстанції були підстави для постановлення окремої ухвали у порядку статті 262 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року у справі № 630/563/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів задоволено.
Збільшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу Люботинського міського суду Харківської області від 09 серпня 2018 року у справі № 630/413/18.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Припинено стягнення аліментів за судовим наказом Люботинського міського суду Харківської області від 09 серпня 2018 року у справі № 630/413/18, відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
На виконання вказаного рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць Люботинським міським судом Харківської області 14 листопада 2023 рокувидано виконавчий лист № 630/563/23, який пред`явлено стягувачем до примусового виконання до Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а. с. 14-15).
На момент видачі виконавчого листа 14 листопада 2023 рокурішення суду про збільшення розміру аліментів від 31 жовтня 2023 року не набрало законної сили.
Постановою державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазія С. А. від 16 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 630/563/23, виданого 14 листопада 2023 року Люботинським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 12-13).
23 листопада 2023 року Харківським ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 перераховано аліменти у розмірі 3 344,50 грн (а. с. 16).
23 листопада 2023 року державним виконавцем Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазієм С. А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення суду про стягнення аліментів у межах платежу за один місяць виконано в повному обсязі (а. с. 19-20).
На виконання вказаного рішення суду Люботинським міським судом Харківської області 13 грудня 2023 року видано виконавчий лист № 630/563/23про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 33-34).
15 січня 2024 року начальником Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанською О. М. у порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5, здійснено перевірку законності виконавчого провадження № НОМЕР_2 та винесено постанову від 15 січня 2024 року про результати перевірки законності виконавчого провадження (а. с. 21-26).
Під час перевірки встановлено порушення державним виконавцем Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пазієм С. А. положень статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», постанови державного виконавця від 16 листопада 2023 року про відкриття виконавчого провадження, від 21 листопада 2023 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, від 21 листопада 2023 року про зміну реквізитів ВД, від 21 листопада 2023 року про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, від 23 листопада 2023 року про закінчення виконавчого провадження скасовано. Зобов`язано державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазія С. А. вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження № НОМЕР_2 у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
15 січня 2024 року державним виконавцем Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазієм С. А. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на момент видачі виконавчого листа (14 листопада 2023 року) рішення Люботинського міського суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року не набрало законної сили (а. с. 28-29).
Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 26 січня 2024 року виправлено описку в рішенні Люботинського міського суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року у справі № 630/563/23, виключивши з резолютивної частини шостий абзац щодо допущення рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
03 квітня 2024 року виконуючим обов`язки начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойченком В. В. проведено перевірку законності виконавчого провадження № НОМЕР_2, за результатом якої складено постанову від 03 квітня 2024 року (а. с. 70-75).
Відповідно до вказаної постанови визнано дії державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазія С. А. такими, що вчинені з порушенням вимог пункту 6 частини четвертої статті 4, частин першої, другої статті 18, пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Визнано бездіяльність державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазія С. А. такою, що вчинена з порушенням вимог частини другої статті 18, пункту 3 частини третьої статті 18, частини першої статті 28, частини третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5. Доручено начальнику Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанській О. М. скасувати повідомлення державного виконавця Пазія С. А. від 15 січня 2024 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання та зобов`язати державного виконавця вжити заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року у справі № 630/563/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 26 січня 2024 року скасовано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - Новіковим І. Ю., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (частина перша статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
За пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Особливість негайного виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивості виконання не з моменту набрання ним законної сили, а негайно, після його оголошення в судовому засіданні.
Отже, після оголошення рішення в судовому засіданні в резолютивній частини якого міститься вказівка про його негайне виконання, за заявою особи, на користь якої воно ухвалено, суд зобов`язаний видати виконавчий лист, який є виконавчим документом та з яким заявник може звернутись до органів державної виконавчої служби з метою відкриття виконавчого провадження.
У разі якщо рішення суду підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчих документів і проводить відповідні виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши оцінку всім доказам у справі й доводам і запереченням сторін, суди попередніх інстанцій, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) Пазія С. А., начальника Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської О. М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотиви рішення місцевого суду, правильно вказав, що ухвалюючи 23 листопада 2023 року постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2, державний виконавець Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазій С. А. виходив із того, що оскільки рішення не набрало законної сили, тому воно підлягає негайному виконанню лише в частині платежу за один місяць, що й було виконано.
При цьому Верховним Судом ураховано, що постанови державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пазієм С. А. від 16 листопада 2023 року про відкриття виконавчого провадження, від 21 листопада 2023 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, від 21 листопада 2023 року про зміну реквізитів ВД, від 21 листопада 2023 року про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, від 23 листопада 2023 року про закінчення виконавчого провадження були скасовані постановою начальника Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської О. М. від 15 січня 2024 року за результатами перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_2, відповідно відсутні перешкоди включити недоплачені суми до розрахунку заборгованості.
Отже, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що у разі встановлення джерела і розміру доходу боржника недоплачені суми мають бути перераховані і включені до розрахунку заборгованості.
За таких обставин, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець Пазій С. А. передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2, не здійснивши необхідних заходів щодо отримання інформації про дохід боржника.
Верховним Судом також враховано, що на виконання рішення Люботинського міського суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року у справі № 630/563/23, яке набрало законної сили 05 грудня 2023 року, Люботинським міським судом Харківської області13 грудня 2023 року було видано виконавчий лист № 630/563/23, який пред`явлено стягувачем до примусового виконання до Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та 25 грудня 2023 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційним судом не було постановлено окрему ухвалу не заслуговують на увагу з огляду на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено підстав для її постановлення.
Отже, вказані, а також інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі заявника доводи, які фактично є аналогічними із заявленими нею доводами в апеляційному суді, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій належно досліджено всі зібрані у справі докази та надано їм правильну правову оцінку, отже, спір вирішено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, - без змін.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Клопотання заявника про постановлення Верховним Судом окремої ухвали також є безпідставним, оскільки відповідно частини десятої статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення, проте, порушень норм матеріального або процесуального права судами попередніх інстанцій при перегляді цієї справи в касаційному порядку Верховним Судом встановлено не було.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , про постановлення окремої ухвали відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 21 травня 2024 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець