№ 633/411/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 633/411/18-ц

провадження № 61-18116св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року

у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі -

ГУ Держгеокадастру у Харківській області) та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовну заяву мотивовано тим, що 30 грудня 2014 року між

ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 було укладено два договори оренди землі загальною площею 101,8581 га для ведення фермерського господарства, що розташовані за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області. Право оренди зареєстровано в установленому законом порядку.

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 зазначав,

що ОСОБА_2 фермерське господарство належним чином не створила, безпідставно набула право користування земельними ділянками, належними раніше створеному фермерському господарству «Олта» (далі - ФГ «Олта»), головою якого була ОСОБА_2 , а потім фермерському господарству «Олта-А» (далі - ФГ «Олта-А», членом якого була ОСОБА_1 , у пільговому порядку, який відповідно до положень Закону України «Про фермерське господарство», статей 22 31 93 124 ЗК України не передбачав конкурентної процедури земельних торгів, яка є обов`язковою у інших випадках.

У подальшому за заявою ОСОБА_2 ГУ Держгеокадастру у Харківській області було надано дозвіл від 10 вересня 2015 року № 19-20-11-7633/0/19-15, на підставі якого проведено поділ земельної ділянки площею 62,3122 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1062).

01 березня 2016 року між ГУ Держгеокадастру у Харківській області

та ОСОБА_2 укладена додаткова угода до договору оренди землі

від 30 грудня 2014 року, згідно із якою, зокрема, пункт 2 викладено у новій редакції та зазначено, що в оренду передаються 13 земельних ділянок.

02 квітня 2016 року загальними зборами засновників ФГ «Олта-А» прийнято рішення про проведення приватизації земельних ділянок.

На підставі заяв членів ФГ «Олта-А», у тому числі ОСОБА_1 ,

ГУ Держгеокадастру у Харківській області видало накази від 04 травня

2016 року № 3613-СГ про передачу їм у приватну власність відповідних земельних ділянок. ОСОБА_1 передана земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1076 для ведення фермерського господарства.

При цьому ОСОБА_1 у заяві не зазначала обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, до заяви не додані документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 вважав,

що ОСОБА_1 не мала на меті займатись фермерським господарством, що, на думку прокурора, підтверджує факт її виходу з членів ФГ «Олта-А». Крім того, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки

у власність відповідача для ведення фермерського господарства

не розроблявся, а обов`язкова державна експертиза не проводилась.

При цьому, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6324681000:02:001:1076 - рілля, а її площа - 4,8298 га, що перевищує середній розмір частки (паю) із земель колишніх КСП «Прогрес»

та КСП «Мартова», який становить 4,76 га.

З урахуванням зазначеного, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ

ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3613-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність»; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 4,8298 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1076; скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області

Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня

2016 року № 29844083.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 11 грудня 2019 року у складі судді Смирнова В. А. у задоволенні позову Харківської місцевої прокуратури № 2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час звернення

до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з заявою про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 була членом ФГ «Олта-А» та мала право на отримання земельної ділянки безоплатно у приватну власність відповідно до вимог статті 32 ЗК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено. Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 11 грудня

2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов Харківської місцевої прокуратури № 2 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3613-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність».

Скасовано рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29844083.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі

ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею

4,8298 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1076.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру

у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3613-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність», скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області

Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня

2016 року № 29844083 та повернення спірної земельної ділянки на користь держави, оскільки протягом 2018 року ФГ «Олта-А» фермерську діяльність

не здійснювало, орендну плату сплатило лише за 2016 рік, сама ОСОБА_1 після передачі їй у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області площею 4,8298 га, у тому числі ріллі площею 4,8298 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1076), фермерську діяльність також не здійснювала, а тому ОСОБА_1 набула право володіння спірною земельною ділянкою з порушенням процедури отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, передбаченої законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та суд

не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункти 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,

що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 вважає, що судом апеляційної інстанції у порушення

статей 2 5 ЦПК України, статей 16 16 21 387 388 ЦК України застосовано неналежний та неефективний спосіб захисту порушеного, на думку прокурора, права шляхом визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії та скасувати рішення державного реєстратора без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (14-208цс18).

Також вважає, що прокурор не мав права особисто звертатися до суду

з позовом в інтересах держави, оскільки звертаючись до суду з позовом

не досліджувалося питання відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду. Звертаючись фактично до суду

в інтересах ГУ Держгеокадастру у Харківській області, прокурор, на її думку, до звернення до суду, не повідомив про це ГУ Держгеокадастру у Харківській області, та не з`ясував належним чином чи орган, який має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, здійснює чи неналежно здійснює їх.

На думку ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції вирішено питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме

ФГ «Олта-А» та ОСОБА_2 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 633/411/18 із Печенізького районного суду Харківської області. Зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 4,8298 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1076.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року справу № 633/411/18-ц призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ Дергеокадастру

у Харківській області на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

На підставі розпорядження Печенізької державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2012 року № 272 ОСОБА_2 було надано дозвіл

на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 111,7 га із земель державного резервного фонду (землі сільськогосподарського призначення - рілля) для ведення фермерського господарства на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області (а. с. 159, т. 1).

На підставі розпорядження Печенізької державної адміністрації Харківської області від 20 листопада 2012 року № 453 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі

в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель державного резервного фонду (землі сільськогосподарського призначення - рілля) на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області; надано в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки фермерського господарства із земель державного резервного фонду (землі сільськогосподарського призначення - рілля) на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області (а. с. 160, т. 1).

Розпорядженням Печенізької державної адміністрації Харківської області

від 14 лютого 2013 року № 30 до розпорядження Печенізької державної адміністрації Харківської області від 20 листопада 2012 року № 453 внесено зміни, а саме - пункт 2 резолютивної частини вкладено у такій редакції: «Надати в оренду гр. ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 101,8581 га, в тому числі земельну ділянку 1 площею 39,5459 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1061), земельну ділянку 2 площею 62,3122 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1062) для ведення фермерського господарства із земель державного резервного фонду (землі сільськогосподарського призначення - рілля) терміном 49 років на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області

(а. с. 162, 163, т. 1).

30 грудня 2014 року між ГУ Держгеокадастру у Харківській області

та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № б/н, відповідно

до умов якого в оренду ОСОБА_2 строком на 49 років була передана земельна ділянка площею 62,3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062, землі сільськогосподарського призначення - сільськогосподарські угіддя (рілля). Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20672170 від 14 квітня 2015 року.

У пункті 5 зазначеного договору вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно із витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки становить 1 410 610,31 грн

(а. с. 164-168, т. 1).

01 березня 2016 року укладена додаткова угода про внесення змін

до договору оренди землі від 30 грудня 2014 року № б/н, відповідно до умов якої пункт 2 договору викладено у такій редакції: «В оренду передаються земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 62,3122 га, а саме: з кадастровим номером 6324681000:02:001:1067, площею 4,6933 га; з кадастровим номером 6324681000:02:001:1068, площею 4,7616 га; з кадастровим номером 6324681000:02:001:1069, площею 4,6746 га; з кадастровим номером 6324681000:02:001:1070, площею 4,7081 га; з кадастровим номером 6324681000:02:001:1071, площею 4,6902 га; з кадастровим номером 6324681000:02:001:1072, площею 4,7121 га; з кадастровим номером 6324681000:02:001:1073, площею 4,7350 га; з кадастровим номером 6324681000:02:001:1074, площею 4,7725 га; з кадастровим номером 6324681000:02:001:1075, площею 4,8074 га; з кадастровим номером 6324681000:02:001:1076, площею 4,8298 га; з кадастровим номером 6324681000:02:001:1077, площею 4,8367 га; з кадастровим номером 6324681000:02:001:1078, площею 4,8541 га; з кадастровим номером 6324681000:02:001:1079, площею 4,2368 га.

Також пункт 5 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок загальною площею

62,3122 га, згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, становить 2 159 410,60 грн, та зазначено нормативну грошову оцінку кожної з вказаної земельної ділянки

(а. с. 37, 38, т. 1).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 15 липня 2015 року зареєстровано ФГ «Олта-А», керівником якого зазначено ОСОБА_2 (а. с. 171-175, т. 1).

ОСОБА_1 була членом ФГ «Олта-А», що підтверджується статутом, затвердженим загальними зборами засновників від 15 липня 2015 року (протокол № 2).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3613-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність» громадянину - члену ФГ «Олта-А» ОСОБА_1 передано у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області площею 4,8298 га, у тому числі ріллі площею 4,8298 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1076, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 24 лютого 2016 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864029463246), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді ФГ «Олта-А» згідно із договором оренди землі від 30 грудня 2014 року, розташовану за межами населених пунктів

(а. с. 25, 26, т. 1).

11 травня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області видано наказ № 3886-СГ про припинення права оренди земельних ділянок, на підставі якого між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди землі.

17 січня 2017 року засновниками ФГ «Олта-А» прийнято рішення про ліквідацію у зв`язку із неефективністю господарської діяльності

та недоцільністю подальшого здійснення підприємницької діяльності.

На час розгляду судами попередніх інстанцій справи ФГ «Олта-А» перебувало в процесі ліквідації.

05 травня 2017 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі № 20, відповідно

до умов якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 в строкове платне користування земельну ділянку (цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6324681000:02:001:1076) площею 4,8298 га, у тому числі рілля - 4,8298 га, яка знаходиться на землях Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області.

Протягом 2018 року ФГ «Олта-А» не здійснювало фермерську діяльність, орендну плату сплатило лише за 2016 рік, сама ОСОБА_1 після передачі їй у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства

у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області площею 4,8298 га, у тому числі ріллі площею 4,8298 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1076, фермерську діяльність також

не здійснювала.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон

є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку

на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Частиною другою статті 134 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено винятки із загального правила отримання земель державної та комунальної власності в оренду або власність шляхом проведення земельних торгів. Одним із таких винятків

є надання земельних ділянок державної або комунальної власності громадянам для створення фермерського господарства. Згідно положень Закону України «Про фермерське господарство» громадянин, як фізична особа, звертається з відповідним клопотанням про одержання земельної ділянки у власність або користування та після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Системний аналіз

ЗК України та Закону України «Про фермерське господарство» в аспекті даного спору свідчить про наступне: (1) земельна ділянка для ведення фермерського господарства набувається саме фізичною особою; (2) після створення (державної реєстрації) фермерського господарства, останнє набуває земельні ділянки державної або комунальної власності

у користування або власність виключно на підставі земельних торгів відповідно до положень частини першої статті 134 ЗК України.

Порядок набуття права власності на земельну ділянку врегульовано

ЗК України та Законом України «Про фермерське господарство».

Згідно частини другої статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» членам фермерських господарств передаються безоплатно

у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки

у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі

та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені

в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної

чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб)

та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається

до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Так, згідно з абзацами першим та другим частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання)

у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади

чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд

спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним

у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади

чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою

та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

від 23 травня 2018 року у справі № 389/29/17-ц (провадження

№ 61-1100св17).

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так

і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши,

що ОСОБА_1 у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не зазначала про наявність у неї, як фізичної особи, яка бажає створити фермерське господарство, матеріальних

та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності, обґрунтовано вважав, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області, передаючи ОСОБА_1 у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області площею 4,8298 га, у тому числі ріллі площею 4,8298 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1076, на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, не пересвідчилося в дійсності її спроможності вести фермерське господарство, зокрема: самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою

та реалізацією, відповідно до задекларованої у заяві мети, та чи не є така заява штучним використанням процедури створення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання земельної ділянки для використання її іншими суб`єктами господарювання, поза передбаченого законом обов`язковою процедурою - проведення земельних торгів.

Разом із тим, ураховуючи те, що протягом 2018 року ФГ «Олта-А»

не здійснювало фермерську діяльність, а орендну плату сплатило лише

за 2016 рік, сама ОСОБА_1 після передачі їй у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області площею 4,8298 га, у тому числі ріллі площею 4,8298 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1076, фермерську діяльність також не здійснювала, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку з порушенням процедури отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, передбаченої законом, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із висновками,

що містяться у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 633/404/18-ц (провадження

№ 61-18961св20).

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)

та від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження

№ 12-157гс19), фактично застосував віндикацію, є помилковими, оскільки вказаний позов не є віндикаційним. Крім того, суд апеляційної інстанції

не посилався на вказані постанови Великої Палати Верховного Суду.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) є необґрунтованими, оскільки фактичні обставини, встановлені судами у зазначеній справі та у справі, яка переглядається, є різними.

Доводи касаційної скарги про те, що прокурор не мав права особисто звертатися до суду з позовом в інтересах держави є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на момент подання позову) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган держаної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження,

а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із частиною другою статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь

у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи,

до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 зазначав, що заявляє позов в інтересах держави. При цьому у спірних правовідносинах уповноважений державою здійснювати відповідні функції орган ГУ Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем

у справі.

Отже, оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області, надаючи дозвіл

на розробку проекту відведення земельної ділянки, затверджуючи його

на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, неналежно здійснював свої повноваження, а тому прокурор мав право звертатися із позовом до суду в інтересах держави та відповідно до вимог статті 56 ЦПК України набув статусу позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, та зводяться

до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки

та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції

від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру

до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок

та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили

в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович