№ 635/1378/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 635/1378/18

провадження № 61-4877св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство», Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства,

відповідачі: Харківська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Савченко (Кускова) Тетяна Євгеніївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Григор`єва Андрія Валерійовича, на рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2019 року у складі судді Токарєвої Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Мамінової О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства (далі - ДП) «Жовтневе лісове господарство», Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до Харківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Савченко (Кускова) Т. Є., про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок, скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що Харківською районною державною адміністрацією всупереч вимог статей 20 21 122 149 ЗК України вилучено з постійного користування ДП «Жовтневе лісове господарство» та змінено цільове призначення спірних земельних ділянок державної форми власності лісогосподарського призначення, а також безоплатно передано їх у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, за відсутності прийнятого у встановленому порядку рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок за кадастровими номерами: 6325156100:03:016:0004, 6325156100:03:016:0005, 6325156100:03:016:0006, 6325156100:03:016:0007 у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , останніми продано спірні земельні ділянки ОСОБА_1 , на ім`я якого у подальшому видано оскаржувані прокурором державні акти на право власності на земельні ділянки.

Прокурор зазначав, що факт протиправного вилучення у даному випадку земель лісогосподарського призначення державної власності порушує інтереси держави, як власника, щодо реалізації передбаченого частиною першою статті 319 ЦК України права вільно розпоряджатися нею через уповноважений орган виконавчої влади, що є підставою для втручання органів прокуратури.

Ураховуючи наведене, прокурор просив суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Харківської райдержадміністрації від 23 липня 2007 № 1505 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання дозволу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 8 га (по 2 га кожному) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту на території Будянської селищної ради Харківського району;

визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Харківської райдержадміністрації від 10 січня 2008 року № 24 «Про передачу у власність земельних ділянок» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства без зміни цільового призначення за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (земель запасу) за межами населеного пункту на території Будянської селищної ради Харківського району, а також безоплатної передачі у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 земельних ділянок площею 8 га (по 2 га кожному) за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих на території Будянської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства;

визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 6325156100:03:016:0004 площею 2 га серії ЯЖ номер 468763, який 27 лютого 2009 року зареєстровано за № 010970300005 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, скасувавши його державну реєстрацію;

визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 6325156100:03:016:0005 площею 2 га серії ЯЖ номер 468764, який 27 лютого 2009 року зареєстровано за № 010970300006 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, скасувавши його державну реєстрацію;

визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 6325156100:03:016:0006 площею 2 га серії ЯЖ номер 468765, який 27 лютого 2009 року зареєстровано за № 010970300007 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, скасувавши його державну реєстрацію;

визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 6325156100:03:016:0007 площею 2 га серії ЯЖ номер 468766, який 27 лютого 2009 року зареєстровано за № 010970300008 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, скасувавши його державну реєстрацію;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та повернути на користь держави в особі ДП «Жовтневе лісове господарство», яке є постійним користувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6325156100:03:016:0004;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6325156100:03:016:0004, шляхом скасування кадастрового номеру та перенесення відомостей про неї до архівного шару даних геоінформаційної системи;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6325156100:03:016:0005, шляхом скасування кадастрового номеру та перенесення відомостей про неї до архівного шару даних геоінформаційної системи;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6325156100:03:016:0006, шляхом скасування кадастрового номеру та перенесення відомостей про неї до архівного шару даних геоінформаційної системи;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6325156100:03:016:0007, шляхом скасування кадастрового номеру та перенесення відомостей про неї до архівного шару даних геоінформаційної системи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2019 року позову прокурора задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Харківської райдержадміністрації від 23 липня 2007 року № 1505 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання дозволу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 8 га (по 2 га кожному) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту на території Будянської селищної ради Харківського району.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Харківської райдержадміністрації від 10 січня 2008 року № 24 «Про передачу у власність земельних ділянок» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства без зміни цільового призначення за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (земель запасу) за межами населеного пункту на території Будянської селищної ради Харківського району, а також безоплатної передачі у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 земельних ділянок площею 8 га (по 2 га кожному) за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих на території Будянської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 6325156100:03:016:0004, площею 2 га, серії ЯЖ номер 468763, який 27 лютого 2009 року зареєстровано за № 010970300005 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, скасувавши його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 6325156100:03:016:0005 площею 2 га серії ЯЖ номер 468764, який 27 лютого 2009 року зареєстровано за № 010970300006 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, скасувавши його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 6325156100:03:016:0006 площею 2 га серії ЯЖ номер 468765, який 27 лютого2009 зареєстровано за № 010970300007 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, скасувавши його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 6325156100:03:016:0007 площею 2 га серії ЯЖ номер 468766, який 27 лютого 2009 року зареєстровано за № 010970300008 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, скасувавши його державну реєстрацію.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 та повернуто на користь держави в особі ДП «Жовтневе лісове господарство», яке є постійним користувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6325156100:03:016:0004.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 та повернуто на користь держави в особі Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство», яке є постійним користувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6325156100:03:016:0006.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6325156100:03:016:0004, шляхом скасування кадастрового номеру та перенесення відомостей про неї до архівного шару даних геоінформаційної системи.

Скасувано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6325156100:03:016:0005, шляхом скасування кадастрового номеру та перенесення відомостей про неї до архівного шару даних геоінформаційної системи.

Скасувано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6325156100:03:016:0006, шляхом скасування кадастрового номеру та перенесення відомостей про неї до архівного шару даних геоінформаційної системи.

Скасувано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6325156100:03:016:0007, шляхом скасування кадастрового номеру та перенесення відомостей про неї до архівного шару даних геоінформаційної системи.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивована тим, що законних підстав для передачі у власність особам спірних земельних ділянок не було, оскільки відсутнє рішення компетентного органу прийнятого у встановленому законом порядку про передачу спірних земельних ділянок у власність відповідачів, тому право власності на земельні ділянки набуто незаконно.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Харківської районної державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи й ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, оскільки вилучення земель лісового фонду було здійснено без згоди землекористувача - ДП «Жовтневе лісове господарство».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Григор`єв А. В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову прокурора.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що спірні земельні ділянки площею більше 1 га, тому їх вилучення та передача у приватну власність належало до повноважень Кабінету Міністрів України, у той час як прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах ДП «Жовтневе лісове господарство» та Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства. Вважає, що у судів були відсутні підстави для задоволення позову через незалучення до участі у справі Кабінету Міністрів України, питання про права та обов`язки якого вирішувалося у цій справі.

Вказує, що у керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 не було повноважень на пред`явлення цього позову, оскільки відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час подання позову, представництво у суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України могло здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 23 липня 2007 № 1505 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надано дозвіл ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок (для передачі їх у власність) орієнтовною площею 12 га ріллі, за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту на території Будянської селищної ради для ведення особистого селянського господарства по 2 га кожному.

Відповідно до даного розпорядження зазначеним особам розроблено землевпорядну документацію, а земельним ділянкам присвоєно наступні кадастрові номери 6325156100:03:016:0003, 6325156100:03:016:0004, 6325156100:03:016:0005, 6325156100:03:016:0006, 6325156100:03:016:0007, 6325156100:03:016:0008.

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 10 січня 2008 року № 24 «Про передачу у власність земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства без зміни цільового призначення за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (земель запасу) за межами населеного пункту на території Будянської селищної ради Харківського району, а також передано у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 земельні ділянки загальною площею 12 га (по 2 га ріллі кожному).

Вказаним особам видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії: ЯД № 041138, ЯД № 041139, ЯД № 041140, ЯД № 041141, ЯД № 041142, ЯД № 041143.

У подальшому, вказаними особами земельні ділянки за кадастровими номерами 6325156100:03:016:0003, 6325156100:03:016:0004, 6325156100:03:016:0005, 6325156100:03:016:0006, 6325156100:03:016:0007, 6325156100:03:016:0008 відчужено ОСОБА_1 , про що складено договори купівлі-продажу земельних ділянок від 25 лютого 2008 року.

Після отримання ОСОБА_1 у власність даних земельних ділянок, на його ім`я видано державні акти на право власності на земельні ділянки серії: ЯЖ 468762, ЯЖ 468763, ЯЖ 468764, ЯЖ 468765, ЯЖ 468766, ЯЖ 468767, які 27 лютого 2009 зареєстровано за № 010970300004, № 010970300005, № 010970300006, № 010970300007, № 010970300008, № 010970300009, відповідно, у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

З огляду на інформацію ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17 листопада 2016 року № 445 та ДП «Жовтневе лісове господарство» земельні ділянки за кадастровими номерами: 6325156100:03:016:0004, 6325156100:03:016:0005, 6325156100:03:016:0006, 6325156100:03:016:0007 перетинаються із землями лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Жовтневе лісове господарство» (у межах кварталу 54 Люботинського лісництва), на підставі матеріалів лісовпорядкування згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (провадження № 14-172цс18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (провадження № 14-355цс19) та постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 911/3312/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 370/1173/14-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 362/3612/17 (провадження № 61-14607св19), від 02 березня 2020 року у справі № 2-570/12 (провадження № 61-3280св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах щодо виключних повноважень Кабінету Міністрів України на представництво інтересів держави у сфері лісових відносин, зокрема, з питання передачі у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних ділянок площею більше ніж 1 га, які перебувають у державній власності (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Григор`єва А. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (№ 12-194гс19).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, зазначено у частині другій статті 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Повноваження державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації», нормами земельного та лісового законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передачу у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини першої цієї статті в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Аналогічне положення міститься й у статті 20 ЗК України.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України, відповідно до частини сьомої якої Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Зазначені статті визначають порядок вилучення певних земельних ділянок.

Згідно із частиною шостою статті 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні земельні ділянки, які були передані у власність відповідачам розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації, мають площу по 2 га кожна.

Тобто, аналізуючи наведені вище норми права, вилучення спірних земельних лісових ділянок, а також їх передача у власність, відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України. А, отже, й відновлення законності щодо вилучення та передачі у власність вказаних земельних ділянок відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 обґрунтував підстави такого звернення необхідністю захисту прав ДП «Жовтневе лісове господарство» та Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Разом з тим, положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 196 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з положеннями частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема: вирішує питання про вступ у справу інших осіб; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд першої інстанції, всупереч наведеним вище нормам цивільного процесуального права не сприяв учасникам процесу у реалізації ними їхніх процесуальних прав, не перевірив хто у даних правовідносинах є особою, яка повноважна розпоряджатися спірними землями, належно не з`ясував обґрунтованості звернення прокурора в інтересах держави з цим позовом, а також не вирішив питання щодо можливості залучення до розгляду справи особи, до компетенції якої входить відновлення законності щодо вилучення та передачі у власність спірних земельних ділянок.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, на вказані порушення районного суду уваги не звернув та погодився з його висновками по суті спору.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, вирішувати питання про склад осіб, які беруть участь у справі, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Григор`єва Андрія Валерійовича - задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк